(066) 87-010-10 Передзвоніть менi
Переводимо бухгалтерів в ОНЛАЙН!
? За допомогою цієї функції ви зможете швидко перейти до номеру, що вас цікавить
У цьому номері :
 
  • У обране
  • Друк
  • Шрифт
  • Колір фону
  • Коментарі 0
  • В розробці
3/12
Оплата праці
Оплата праці
Липень , 2018/№ 14

Щодо повернення допомоги по вагітності та пологах у разі звільнення та форм довідок для підтвердження страхового стажу

http://tinyurl.com/y4aetsws
Лист від 15.05.2018 р. № 2.4-15-1677

Розглянувши листи <…>, виконавча дирекція Фонду соціального страхування України в межах своєї компетенції повідомляє таке.

Щодо виплати допомоги по вагітності та пологах у разі звільнення працівниці у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами

Відповідно до статті 18 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 р. № 1105 (далі — Закон № 1105) страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи — підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності на інших підставах.

Згідно з частиною 1 статті 25 Закону № 1105 допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами.

Допомога по вагітності та пологах застрахованій особі виплачується за весь період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей — 70) календарних днів після пологів. Жінкам, віднесеним до 1 — 3 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, допомога по вагітності та пологах виплачується за 180 календарних днів зазначеної відпустки (90 — до пологів та 90 — після пологів). Розмір зазначеної допомоги обчислюється сумарно та надається застрахованій особі в повному обсязі незалежно від кількості днів відпустки, фактично використаних до пологів.

Відповідно до пункту першого статті 19 Закону № 1105 право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Фонду виникає в разі настання страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення).

Згідно з пунктом першим статті 31 Закону № 1105 підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності.

Строковий трудовий договір — це один з видів трудових договорів, який, на відміну від безстрокового, укладається на певний визначений строк.

Враховуючи викладене, допомога по вагітності та пологах застрахованій особі, страховий випадок у якої настав під час роботи на підставі строкового трудового договору, надається за весь період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами.

Відповідно до статті 38 Кодексу законів про працю України у разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (в тому числі переїзд на нове місце проживання), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

У разі виявлення бажання жінки розірвати трудовий договір під час перебування у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами, сума допомоги по вагітності та пологах за частину відпустки, що припадає на період після звільнення, перерахунку та поверненню не підлягає.

Щодо документа для підтвердження страхового стажу для застосування норм Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» в редакції від 28.12.2014 p. № 77-VIII

Відповідно до частини 4 статті 19 Закону № 1105 застраховані особи, які протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку, за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, мають страховий стаж менше шести місяців, мають право на допомогу по тимчасовій непрацездатності не більше за розмір допомоги, обчислений із мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку.

Вищезазначена норма Закону № 1105 застосовується у вигляді обмеження визначеної на загальних підставах розрахованої допомоги, якщо на момент настання страхового випадку застрахована особа не набула сумарно у дванадцятимісячному періоді, що передує страховому випадку, шестимісячного страхового стажу.

Відповідно до статті 21 Закону № 1105 страховий стаж — це період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем або нею страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.

Період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отримання виплат за окремими видами соціального страхування, крім пенсій усіх видів (за винятком пенсії по інвалідності), включається до страхового стажу як період, за який сплачено страхові внески виходячи з розміру мінімального страхового внеску.

Страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, а за періоди до його запровадження — у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше. Такий розрахунок повинен робити страхувальник на підставі даних Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, наданих застрахованою особою у вигляді довідки Пенсійного фонду України. Страховий стаж обчислюється в місяцях.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків менша, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу за формулою: ТП = Св : В, де ТП — тривалість періоду, що зараховується до страхового стажу та визначається у місяцях; Св — сума єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, сплаченого за відповідний місяць; В — мінімальний розмір страхового внеску за відповідний місяць.

До страхового стажу прирівнюється трудовий стаж, набутий працівником за час роботи на умовах трудового договору (контракту) до набрання чинності Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», а також періоди починаючи з 01 січня 2016 року, протягом яких особа не підлягала страхуванню за цим Законом, але нею або роботодавцем за неї сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Порядок формування та ведення Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, а також надання з нього інформації для обчислення страхового стажу передбачено розділом V Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464 (далі — Закон № 2464). Інформація про заробітну плату, розмір сплаченого єдиного внеску та інші дані, що використовуються для обчислення страхового стажу для визначення розміру допомоги по тимчасової непрацездатності, накопичуються та зберігаються в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру. Відповідно до статей 121 і 20 Закону № 2464 функції з формування та ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру та здійснення заходів щодо надання з нього інформації для обчислення страхового стажу покладено на Пенсійний фонд України.

Відповідно до частини 5 статті 17 Закону № 2464 дані з Державного реєстру надаються на запит платників єдиного внеску та/або застрахованих осіб у порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійним фондом України за погодженням з фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 2 розділу III Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 р. № 10-1 (далі — Положення № 10-1), індивідуальні відомості про працівника з реєстру застрахованих осіб надаються роботодавцям (тільки за період роботи застрахованої особи в такого страхувальника) та/або працівникам (за весь період страхового стажу) на паперових носіях за формою ОК-5 або ОК-7. Безпосередньо Положенням № 10-1 не визначено, довідка якої форми (ОК-5 чи ОК-7) видається для розрахунку на підприємстві розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності (по вагітності та пологах), тому несуттєво, яку із зазначених довідок надасть працівник. Але довідка за формою ОК-7 містить відомості про суми заробітної плати, з якої сплачується єдиний соціальний внесок (у межах максимальної величини), тому для визначення періоду страхового стажу застраховані особи й одержують відомості за формою ОК-7.

Отже, страхувальнику для визначення страхового стажу застрахованої особи необхідно використовувати дані Пенсійного фонду України, надані у вигляді довідки на паперовому носії за формою ОК-7 чи ОК-5.

Що стосується довідки про середню заробітну плату за основним місцем роботи, яка надається відповідно до пункту 30 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. № 1266, то така довідка не є підставою для визначення страхового стажу застрахованої особи за місцем роботи за сумісництвом.

Директор Є. Баженков

Коментар редакції

Працівниця звільнилася в декретній відпустці: що з допомогою?

Нерідко вагітна жінка, офіційно працевлаштована, йдучи в декретну відпустку, побоюється бути звільненою. Хоча, прямо скажемо, підстав для хвилювання у неї немає.

Її захищають ст. 40 і 184 Кодексу законів про працю України від 10.12.71 р. (далі — КЗпП), що не допускають звільнення як на період декретної відпустки, так і на увесь період відпустки для догляду за дитиною до трьох і до шести років.

Виходить, що за ініціативою роботодавця вагітну жінку, що перебуває в декретній відпустці, звільнити не можна.

Водночас якщо жінка вирішить звільнитися сама (!) за власним бажанням (ст. 38 КЗпП) або за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП), то вона може це зробити і в періоді відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами — на цілком законних підставах.

Виникає запитання: що робити з допомогою, яку належить виплачувати за «декретним» листком?

Відповідь ФСС справедливо радує. Попри те, що працівниця звільнилася в період перебування її у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами, допомога їй нараховувалася в період перебування з роботодавцем в трудових відносинах. Роботодавець зобов’язаний був нарахувати їй допомогу «наперед», за усі 126 (140, 180) календарних днів відпустки. Але це і зрозуміло. Нічого нового. У момент нарахування декретної допомоги роботодавцеві не відомо про майбутнє звільнення жінки. Звичайно, він її нарахує і виплатить повністю. Що робити потім, отримавши заяву про звільнення?

І тут Фонд своєю відповіддю теж «не підвів»:

«сума допомоги по вагітності та пологах за частину відпустки, яка припадає на період після звільнення, перерахунку і поверненню не підлягає».

Тобто утримувати і повертати допомогу не треба. Уся вона, в повному розмірі, за усі 126 (140, 180) календарних днів залишається жінці. І до роботодавця претензій з боку ФСС із цього приводу не буде.

Приклад. Працівниця перебуває у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами з 25 травня 2018 року. Уся сума декретної допомоги за 126 календарних днів, аж до 27 вересня 2018 року їй виплачена. З 20 липня 2018 року жінка звільняється за власним бажанням (ст. 38 КЗпП).

Незважаючи на звільнення працівниці за власним бажанням, вона не зобов’язана повертати декретні за період після дати звільнення.

Скажемо більше: якщо жінка після свого звільнення принесе ще і додатковий «декретний» лікарняний листок на 14 календарних днів, то за ним теж потрібно нарахувати і виплатити допомогу. Право на отримання допомоги з лікарняного-продовження у неї зберігається і після звільнення. Детальніше про те, як потрібно оплачувати декретний-продовження, виданий після звільнення працівниці, читайте консультацію фахівця Мінсоцполітики в «ОП», 2016, № 16, с. 15.

Увага! — на достроковий вихід на роботу. Ще один момент. Якщо раптом працівниця вирішила перервати відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами не звільненням, а виходом на роботу (рідко, але буває), то в цьому випадку з частиною допомоги їй доведеться розлучитися. А саме: за дні, коли жінка працювала, а не «сиділа» в декретній відпустці, допомогу потрібно буде повернути ФСС (див. лист ФСС з ТВП від 16.09.2013 р. № 04-29-2494). І це справедливо. Пояснимо чому. Допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення і компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами (ч. 1 ст. 25 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 р. № 1105-XIV). Вихід на роботу означає, що жінці виплачуватиметься зарплата, отже, компенсувати нічого — декретна допомога за «дні роботи» не належна.

Документи-«докази» страхового стажу для лікарняних і декретних

Знати страховий стаж працівника — один з головних моментів при розрахунку лікарняних і декретних. Це вже як «двічі по два» відомо кожному бухгалтерові. Але не кожен знає, як саме цей страховий стаж має бути підтверджений.

У листі, що коментується, ФСС нагадує нам, які документи і для якого саме страхового стажу потрібно перевіряти.

Отже, загальний страховий стаж працівника, від якого залежить розмір денної оплати днів тимчасової непрацездатності, а простіше кажучи, «процентівка» лікарняного листа, дізнаються:

— до 01.01.2011 р. — з трудової книжки працівника;

— з 01.01.2011 р. — з ЄСВ-звіту (таблиці 6) — якщо цей період працівник працював у вас;

— з довідки ОК-7, ОК-5 — за періоди з 01.01.2011 р. і до того дня, коли працівник працевлаштувався на ваше підприємство (в організацію, установу).

Як зазначає ФСС у своєму листі, довідка за формою ОК-5 або ОК-7 має бути надана на паперовому носії. Їх працівники можуть отримати особисто в Пенсійному фонді або онлайн через Портал електронних послуг Пенсійного фонду України (portal.pfu.gov.ua). А враховуючи необхідність паперового носія, працівник повинен роздрукувати таку довідку і надати роботодавцеві.

Роботодавець теж може отримати індивідуальні відомості на працівника з Держреєстру, але тільки за період роботи у такого роботодавця.

Для випадків, коли необхідно визначити страховий стаж за останні 12 місяців перед настанням страхового випадку, роботодавець також може використати для перевірки:

— дані довідок ОК-7 і ОК-5;

— дані поданих звітів з ЄСВ за період, який працівник працював у вас.

У принципі, і все. Є всі документи — рахуйте стаж, немає документів — розраховуйте лікарняний лист з урахуванням тієї «процентівки», яка підтверджена наявними у роботодавця документами, а відносно нещодавно прийнятих працівників — застосовуйте «мінімальні» обмеження за сумами лікарняних і декретних. Майте на увазі: підтверджувати свій страховий стаж довідками ОК-5 або ОК-7 — це право працівника. Якщо він зацікавлений у «більшій» сумі допомоги, то потурбується і принесе довідку, якщо підтверджувальної довідки не буде — то, як мовиться, на нема і суду нема. Вимагати від працівників такі довідки як обов’язковий документ роботодавець не має права, а тим більше відмовляти в допомозі.

Врахуйте! Якщо лікарняні (декретні) потрібно розрахувати сумісникові, то для підрахунку стажу не можна використати довідку про середню заробітну плату за основним місцем роботи.

На це звертає увагу ФСС в листі, що коментується. Довідку з основного місця роботи використовують для розрахунку середньої зарплати за сумісництвом (п. 30 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою КМУ від 26.09.2001 р. № 1266), а не для обчислення страхового стажу.

Олена ОГАЙ, експерт з питань оплати праці

Зацікавив журнал?
Отримуйте більше статей та спеціальних пропозицій за підпискою
декретна відпустка, звільнення працівника, допомога по вагітності та пологах, достроковий вихід на роботу, повернення допомоги, страховий стаж додати теги змінити теги
Додайте свої теги до статті
Розділіть мітки комами. Наприклад: бухгалтерія, форма, відсотки, ПДВ, квартальний звіт. Максимальна кількість 10.
або Закрити
Ваша оцінка врахована! Оцініть статтю :
  • Добре
  • Нормально
  • Погано
Поділитися:
Коментарі до статті