Побороти тривогу
Чому взагалі людина думає про роботу вдома, а про дім на роботі? Тому що тривожиться! Тривога заповнює її психіку… Який основний принцип боротьби з тривогою? Давайте підглянемо його відразу у двох місцях!
Перше — як людство взагалі на рівні історії, усього соціуму справляється зі складнощами? Винаходить ритуали, звичайно ж. У нас є ритуали і для свят (весілля, дня народження, Нового року), і для сумних подій (похорони, проводи, куди б це не було, прощання і розлучення).
Друге — а як справляються з тривогою найтривожніші — люди з обсесивно-компульсивним розладом? О! І вони теж винаходять ритуали. Хтось фотографує вимкнену піч, хтось миє руки тільки з певною послідовністю дій: спочатку праву, потім ліву, потім потерти одну об іншу, хтось після того, як закриє двері, смикає ручку рівно три рази.
Отже, ось він принцип! Для того щоб залишити роботу на роботі або дім удома, вам потрібен ваш власний ритуал переходу, ритуал залишення, прощання.
Яким він може бути? Давайте пофантазуємо!
Ритуали переходу
Наприклад, ідучи з роботи, ви можете навести порядок на робочому столі, розкласти все по стопочках. Тільки обов’язково нагадуйте собі, що сенс цієї дії в прощанні з робочим місцем. Розклали? Усе, робота закінчена. Вторинний позитивний ефект у тому, що коли ви завтра прийдете на роботу, то і знайти все буде значно легше.
Ще як варіант, якщо ваша робота не особливо навантажує робочий стіл, а тільки мізки. Перед виходом випишіть усі свої робочі думки, плани й ідеї на аркуш. Постарайтеся виплеснути весь той шум і хаос, що оселився у вашій голові. Відзначте, що тепер усе це знаходиться на аркуші, зовні, усе впорядковано, і ви завтра зможете до цього повернутися, а сьогодні немає сенсу цим займатися.
Можна ввести і якийсь додатковий ритуал розслаблення. Наприклад, перед виходом потрібно обов’язково випити чашку чаю або кави. Тільки зарубайте собі на носі, що ритуал дійсно означає прощання і завершення, після нього до роботи повертатися в жодному разі не можна.
Дивіться на світ як на можливості, які ви давно відкладали, щоб зосередитися на роботі.
А ось зараз, після здійснення ритуалу, можливості можуть легко і красиво увірватися у ваше життя.
Все одно тривожитеся, турбуєтеся і не можете викинути роботу з голови? Виходячи з кабінету, окиньте його прощальним поглядом, можете навіть дозволити собі трохи посумувати, що сьогодні не встигли всього, а потім, підходячи до дверей, зробіть глибокий вдих і спокійний видих, можна кілька разів. І, більше не обертаючись, виходьте і прямуйте додому!
Як бути з домом? Аналогічно! Коли йдете вранці, обов’язково обійміть дитину і поцілуйте чоловіка. Позначте це для себе як ритуал прощання, відзначте, що вони непогано справляються і без вас.
Навіть, якщо хтось хворіє, то не смертельно, з ним усе буде добре.
Можна і скласти список домашніх справ, про які вам не варто переживати на роботі. Прийшов час поміняти дзеркало у ванній кімнаті? Все одно ви зможете зайнятися вирішенням цього питання тільки в суботу, адже на роботі купа справ! Тож у понеділок, перш ніж відправитися на роботу, просто запишіть у список: поїхати і купити нове дзеркало в суботу. Усе, із цієї миті дзеркало більше не стоїть на порядку денному, попрощайтеся з ним.
Ритуал прощання з домом може бути і зовсім жартівливим, наприклад, постукати три рази по вхідних дверях, закривши їх.
Загалом, ритуали часто рятують нас від тривоги: хтось палить, хтось п’є, хтось нігтики гризе. Давайте ж використовувати їх усвідомлено, собі на благо, безпечно, тобто конструюючи з власної волі ті з них, які за формою не шкідливі, приємні і прості. При цьому ви можете скористатися тими ритуалами, які ми вам запропонували раніше, або придумати якісь свої.
Чому це працює
Хочу ще трішки поговорити, перш ніж запропонувати вам чергову порцію практики. Людина — взагалі істота, яка здатна надавати значення тому, що значення не має. Це наша чудова здатність, яка відрізняє нас від тварин. Ви можете створювати будь-який знак закінчення і прощання, щоб упоратися зі своєю тривогою.
Теоретичною підставою всього цього слугує прекрасна модель знаменитого психолога Льва Семеновича Виготського. Уявіть собі ситуацію буриданового віслюка. Віслюк стоїть між двома однаковими стогами сіна, а отже, і перед проблемою вибору — який же з двох стогів обрати для їжі. У теоретичній моделі він так і помре від голоду, тому що не зможе зробити вибір! А як вчинить людина? Що із цього приводу сказав Лев Семенович?
Людина введе знак, який допоможе їй вирішити проблему.
Скажімо, такий. Я підкину монету, і якщо випаде решка, піду до лівого стогу сіна, а якщо орел — до правого. Саме використання такого знаку дозволяє впоратися не лише з тривогою вибору як у прикладі, але і з тривогою залишення когось або чогось без нагляду і без контролю, як у випадку з неможливістю відключитися від робочих складнощів або домашніх неприємностей.
Ну ось, ми не лише навели практичні ритуали з особливим значенням, щоб залишати роботу на роботі, а дім — удома, але й поглянули на психологічний механізм опосередкування, тобто дізналися, як і чому ритуали у вас обов’язково спрацюють.
Відкривати можливості
Тепер я хочу зупинитися на ще одному моменті. Коли трохи раніше в нашій розмові я радив вам, залишивши роботу, поглянути на ті можливості, які перед вами тепер відкриті, я був доволі оптимістично налаштований, припускаючи, що ви про ці можливості вже хоч якось, хоч трохи обізнані. Може, ви давно мріяли подихати свіжим повітрям, пройтися, випити кави… Але як бути, якщо цих можливостей ви не бачите? Якщо робота — це найважливіше, що у вас є? Замість слова робота можна легко підставити і дім, дитину, чоловіка, їх турботи, тягарі та проблеми.
Тут доведеться докласти додаткових психологічних зусиль, щоб розкрити нові сенси. Адже якщо йдучи звідкись, ти не приходиш нікуди, не стикаєшся з чимось новим і приємним, то немає сенсу йти. Що ж робити?
Допоможе проста вправа.
Вправа. Увесь час думаєте про роботу, зосереджені тільки на ній, або навпаки всі ваші думки крутяться навколо тези: «Я ж мати!»? Шановна читачко, будь ласка, згадай, ким ти хотіла бути в дитинстві, що тобі подобалося, в які ігри ти грала, які пісні наспівувала?
Дівчина мріяла стати співачкою, отже, після роботи в п’ятницю, здійснивши який-небудь прощальний ритуал, наприклад, заспівавши «Прощай і нічого не обіцяй», їй цілком можна відправитися в караоке-бар. Погодьтеся, коли завершивши справу, ти можеш дозволити собі зробити щось приємне, то і завершувати легше.
Мріяли стати великим художником? Ідучи з дому, постукавши три рази по дверях, нагадайте собі, що вже сьогодні ввечері ви підете на майстер-клас з малювання пейзажів! І все, ви вже не лише мати, і навіть не лише працівник, ви ще і та людина, яка йде за своєю мрією.
Загалом, другий принцип, який ми використовуємо, окрім здійснення прощальних ритуалів, — ідучи і прощаючись, знай, чому новому і цікавому ти відкриваєшся. Довіряй своїй безпосередності, спонтанності, емоційності, які так властиві твоїй внутрішній дитині.
Звичайно, все це може бути і не таким драматичним, а значно більш повсякденним і буденним, але від того не менш цікавим. Комусь легко залишити роботу на роботі, пам’ятаючи, що ввечері він перегляне улюблений серіал. Хтось легко забуває про домашні проблеми, знаючи, що сьогодні на роботі зможе показати свою красиву сукню і зловити захоплені, а то і заздрісні погляди колег! Не зменшуйте навіть найменших, егоїстичних і соціально неприйнятних сенсів! Сила сучасної людини в тому, що в неї може бути багато мотивів, коли вона знаходить цікаве для себе в дуже різних речах, справах, поглядах на життя.
Без відчуття провини
Ще одна річ, яку дійсно важливо обговорити, — відчуття провини.
Наші дорогі жінки схильні винити себе занадто багато. Мовляв, і працівниця я погана, і мама нікчемна, і дружина так собі. Це відчуття провини підкріплює тривогу і не дає перемикатися з одних завдань на інші, залишає жінку в постійному напруженні.
До речі, найстрашніший парадокс провини, шановні читачки, полягає в тому, що чим більше ви себе звинувачуєте, тим гірше у вас виходить.
Що виходить? Так, усе! І дитина більше капризує, і чоловік увесь час на «стрьомі», і начальник не задоволений. Чому? Просто тому, що ви транслюєте їм своє напруження. Усе ваше оточення помічає, що вам погано, ви нещасні і реагує на це відповідними негативними переживаннями. Що ж робити з цією, нібито даною за визначенням, провиною?
Гарну відповідь надає відомий психоаналітик Дональд Віннікотт. Він говорить про те, що жодній дитині не потрібна ідеальна мати, їй потрібна саме така мати, яка в неї є. Таку, нехай не ідеальну, але найпотрібнішу маму Віннікотт називає достатньо хорошою мамою.
Отже, помітили, що звинувачуєте себе, що прагнете бути найідеальнішою? Просто скажіть собі: «Так, я не ідеальна, але я достатньо хороша».
Цей же принцип працює і на роботі… Вам не потрібно бути найкращою, ідеальною співробітницею, та це нікому в принципі не потрібно, просто будьте достатньо хорошою.
Наступний принцип роботи з провиною — визначення меж особистої відповідальності. Яскраво проявляється роздута відповідальність з провиною в мам підлітків: «Я повинна контролювати все, а то не дай Боже він зв’яжеться з поганою компанією, почне вживати алкоголь, віддалиться від мене». Так ось, знайте, усе проконтролювати ви все одно не зможете! Отже, не варто і намагатися! Робіть те, на що здатні, і не виніть себе за те, на що не вистачило сил.
Згадується клієнт, який після того, як побував на Євромайдані, винив себе перед кожним переселенцем, якому довелося покинути Донецьку або Луганську область. Він відчував, що особисто відповідає за те, що сталося після Євромайдану. Але хіба там дійсно є його провина? Так само і з дітками, або з роботою — не звалюйте на свої плечі все. Точно, реалістично і правдиво надайте відповідь собі на запитання: за що я дійсно відповідаю, на що дійсно впливаю, чим управляю?
Від надмірної провини, замішаної на зайвому контролі, також рятує певна афористична фраза: «У тій ситуації я зробила краще з того, що могла зробити в ній!». Звичайно, вся справа не в промовлянні фрази, але в тому, щоб ви усвідомили її суть, розсмакували так би мовити, зрозуміли, що вона означає. Ви завжди робите для своїх дітей, близьких, колег і роботодавців краще з того, що можете в тих обставинах, в яких ви знаходитеся! Навряд чи хтось бажає зла своїм дітям або просто, без усяких причин, поганить свою власну улюблену роботу. Піклуйтеся про себе більше, поважайте себе і не виніть за те, в чому насправді немає жодної вашої провини.
На цьому все! Завжди будьте там, де ви є, а йдучи, залишайте його там же, де воно і було, і спрямовуйтеся назустріч іншому, новому і цікавому!
