Як їх можна використовувати, Мінсоцполітики роз’яснило в листі від 06.02.2019 р. № 19/0/193-19.
На думку Мінсоцполітики, виходячи з буквального розуміння професійних найменувань цих посад, основна різниця між «директором» і «генеральним директором» полягає в тому, що «директор» здійснює керівництво однією організаційною одиницею (підприємством, організацією тощо), а «генеральний директор» керує декількома організаційними одиницями, що складають відповідну об’єднану структуру (асоціація, концерн тощо).
На підтвердження такому розмежуванню слугують положення ч. 4 ст. 122 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. № 436-IV. У ній закріплено, що управління державним (комунальним) господарським об’єднанням здійснюють правління об’єднання та генеральний директор об’єднання, який призначається на посаду і звільняється з посади органом, що прийняв рішення про утворення об’єднання.
А ось у ч. 2 ст. 161 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV та ч. 3 ст. 58 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 р. № 514-VI зазначено: виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) або одноосібним (директор, генеральний директор).
Таке ж положення можна знайти й у ст. 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 р. № 2275-VIII. Там зазначено, що виконавчий орган товариства є одноосібним і називається «директор», якщо статутом не передбачена інша назва. Але водночас статутом може бути встановлено, що виконавчий орган товариства є колегіальним. При цьому назвою колегіального виконавчого органу буде «дирекція», а його голови — «генеральний директор», якщо статутом не передбачені інші назви.
Як бачимо, законодавство дозволяє використовувати назву посади «Генеральний директор» навіть там, де об’єднання підприємств немає. Тому Мінсоцполітики в листі, що коментується, цілком справедливо зробило висновок про те, що найменування посади «Генеральний директор» можна використовувати, наприклад:
1) в об’єднаннях підприємств (корпораціях, консорціумах тощо);
2) на підприємствах з багаторівневими структурами, що мають:
• декілька директорських посад у межах одного підприємства («Директор фінансовий», код КП 1231, «Директор комерційний», код КП 1233, «Директор з маркетингу», код КП 1233), а особи, які їх обіймають, підпорядковуються генеральному директору;
• відокремлені підрозділи (філії та представництва), які очолюють директори, що відповідають за роботу відповідного підрозділу («Директор філії», код КП 1210.1, «Директор представництва», код КП 1210.1).
Крім того, на думку Мінсоцполітики, якщо створюється колегіальний виконавчий орган «дирекція» в товариствах з обмеженою відповідальністю або товариствах з додатковою відповідальністю, то в штатному розписі (очевидно, і в інших кадрових документах, зокрема в трудовій книжці) можна використовувати посаду «Генеральний директор дирекції товариства з обмеженою (додатковою) відповідальністю» або «Генеральний директор товариства з обмеженою (додатковою) відповідальністю».
І ще один приємний бонус знаходимо в самому кінці листа, що коментується: оскільки в трудовій книжці в графі 3 як заголовок пишеться повне найменування підприємства, то запис у трудовій книжці про назву посади може виглядати як «Директор».
Проте вимушені попередити!
Відповідність записів у трудових книжках Класифікатору професій перевіряють фахівці Держпраці. А вони не завжди так само лояльні до «модернізації» назв професій, як Мінсоцполітики.
