* Американський підприємець.
Сьогодні ми з вами вирішуватимемо дуже цікаву задачку. Навіть не просто задачку, а задачку із зірочкою!
Дано: підприємство, яке періодично організовує і проводить для своїх працівників тренінги. Витрати на проведення тренінгів підприємство бере на себе.
Знайти відповіді на запитання: як розцінювати час, проведений на тренінгу: як робочий час або час навчання працівника?
Чи має право роботодавець вимагати присутності працівника на тренінгах, якщо вони проводяться в дні, які є вихідними для останнього?
Чи (і яким способом) треба компенсувати працівникові час, проведений на тренінгу, зокрема, якщо такий тренінг проводиться у вихідні дні?
Підказка: ці запитання ми поставили Мінсоцполітики.
Відповідь відомство надало в листі № 1437/0/206-19 від 02.10.2019 р. (див. «Щодо оплати вихідного дня, в який працівника було направлено на навчання» сьогоднішнього номера) (далі — лист № 1437).
Що ж, давайте подивимося, збігаємося ми у своїх висновках з ним чи ні.
Рішення задачі.
Робота VS навчання?
Визначення терміна «тренінг» у КЗпП ви не знайдете.
Водночас з положень п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону про освіту** випливає, що тренінг є видом освітньої діяльності, спрямованої на формування знань, інших компетенцій, розвиток інтелектуальних і творчих здібностей, емоційно-вольових та/або фізичних якостей здобувача освіти. А ч. 2 ст. 59 цього Закону класифікує тренінг як спосіб підвищення кваліфікації працівника.
** Закон України «Про освіту» від 05.09.2017 р. № 2145-VIII.
Таким чином, час, проведений працівником на тренінгу, слід розцінювати не як робочий час, а як час навчання. На це, зокрема, звертає увагу Мінсоцполітики в листі № 1437. Це дуже важливий висновок, який впливає і на порядок документального оформлення такого процесу, і на спосіб реалізації трудових гарантій, установлених законодавством про працю, для працівників, що суміщають роботу з навчанням, і на принцип застосування норм податкового законодавства.
Документальне
Якщо виходити з того, що тренінг = підвищення кваліфікації, то й у «паперовому питанні» роботодавці сміливо можуть використати аналогію.
Так, якщо на вашому підприємстві, в установі, організації є працівники, які зобов’язані проходити підвищення кваліфікації згідно із законом, то доцільно щорічно складати план-графік такого проходження, з яким ознайомлювати їх під підпис. У плані-графіку зазначте: хто з працівників та в які строки повинен пройти підвищення кваліфікації, а також його підставу. Якщо ініціатива прослухати тренінг і підвищити кваліфікацію виходить від працівника, він може звернутися до роботодавця із заявою, в якій викласти своє прохання.
Ідея організувати тренінг для працівників є ініціативою їх роботодавця? Тоді останній може направити працівникам пропозицію пройти тренінг. Причому якщо пропозиція зроблена в усній формі, рекомендуємо отримати від працівників письмову згоду. Якщо пропозиція оформлена письмово, вистачить відміток працівників про згоду, зроблених у пропозиції. Майте на увазі: в односторонньому порядку зобов’язати працівників відвідати тренінг на тій підставі, що «я так вирішив», роботодавець не має права.
Окремо зупинимося на ситуації, коли тренінги проводяться у вихідні дні.
Тренінг у вихідний день. Доволі часто така ініціатива роботодавців викликає невдоволення працівників. І навіть якщо останні прийдуть на тренінг через побоювання накликати на себе неприємності з боку керівництва, результатом буде демотивований працівник і гроші на вітер. Навряд чи саме про такий результат мріє роботодавець.
Можливий вихід із ситуації — роз’яснити працівникам переваги навчання, як-от підвищення професійного рівня і збільшення їх вартості на ринку праці без фінансових вливань з їх боку.
І пам’ятайте: участь працівників у тренінгу має бути добровільною. На це звертає увагу ч. 4 ст. 34 Закону про зайнятість***. Про направлення працівника на тренінг видають відповідний наказ (розпорядження). У табелі обліку робочого часу дні підвищення кваліфікації (тренінгу) з відривом від виробництва Мінпраці в листі від 22.06.2010 р. № 6551/0/14-10/13 рекомендує відображати з кодом «ІН» (цифровий код «22») — інший невідпрацьований час. Проте, на наш погляд, тут роботодавцеві є сенс ввести своє кодування для «навчальних» днів, щоб не заплутати бухгалтера з зарплати (див. нижче).
*** Закон України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 р. № 5067-VI.
Трудові гарантії
Тут на перше місце виходять ст. 122 КЗпП. Вона зобов’язує звичайного роботодавця зберігати за працівником, який підвищує кваліфікацію з відривом від виробництва, місце роботи (посаду) і проводити йому виплати, передбачені законодавством.
Якщо говорити про виплати, то тут орієнтир на постанову № 695****. У її п. 1 встановлено для основних працівників, які направляються на підвищення кваліфікації з відривом від виробництва, такі мінімальні держгарантії:
**** Постанова КМУ «Про гарантії і компенсації для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання інших професій з відривом від виробництва» від 28.06.97 р. № 695.
а) збереження середньої зарплати за час навчання;
б) оплата вартості проїзду працівника до місця навчання і назад;
в) виплата добових за кожен день перебування в дорозі у розмірі, встановленому законодавством для службових відряджень. Іногороднім працівникам протягом першого місяця навчання добові виплачуються в розмірі, встановленому законодавством для службових відряджень, а в подальші місяці до закінчення строку навчання, тим, хто отримує заробітну плату в розмірі менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (наразі це смішна сума в 102 грн.), виплачується стипендія у розмірі 20 % добових.
Зауважте, якщо навчання (тренінг) проводиться за місцем роботи основного працівника, то оплатні гарантії згортаються до збереження середньої зарплати за час навчання.
Знову-таки зупинимося на тренінгах, які проходять у вихідні дні працівників.
Тренінг у вихідний день. У ст. 122 КЗпП і постанові № 695 йдеться про гарантії, які встановлені для стандартного випадку: підвищення кваліфікації з відривом від виробництва.
При цьому постанова № 695 гарантує нарахування середньої зарплати за робочі дні, які припали на період підвищення кваліфікації. Приписів щодо оплати часу навчання (тренінгу), якщо воно проводилося у вихідні дні працівника, ані КЗпП, ані постанова № 695 не містять.
Так може тут треба орієнтуватися на положення ст. 71 і 72 КЗпП, які встановлюють порядок залучення працівників до роботи у вихідний день та умови компенсації за таку роботу? Упевнені, що ні. Адже час тренінгу не є робочим часом працівника.
Під час тренінгу працівник не виконує свої посадові обов’язки, а підвищує кваліфікацію (тобто навчається). Відповідно і норми про залучення до роботи у вихідний день (ст. 71 КЗпП) і компенсацію такої роботи (ст. 72 КЗпП) тут застосовувати не можна.
У результаті отримуємо «законодавчу» діру з цього питання.
Тобто ніде не зазначено, як оплачувати день підвищення кваліфікації, який припадає на вихідний.
Водночас Мінсоцполітики в листі № 1437 доходить такого висновку. У разі направлення працівника на навчання (тренінг) у вихідний день цей день підлягає оплаті у розмірі середньої зарплати. Такий висновок відомство обґрунтувало тим, що постанова № 695 зобов’язує зберігати середню зарплату за основним місцем роботи за час навчання.
Зрозуміло, що цей висновок не можна назвати безперечним. Адже в розрахунку середньої зарплати, яка зберігається за основним місцем роботи, з якого працівник прямує на тренінг, беруть участь робочі дні, а нарахування виплат проводять шляхом множення середньоденної зарплати на кількість робочих днів (див. п. 8 Порядку № 100). У випадку з навчанням (тренінгом) у вихідний день кількість таких робочих днів = 0.
Водночас якщо ви хочете (1) промотивувати співробітника, запрошеного на тренінг у його вихідний день, (2) підвищити його зацікавленість, (3) не відволікати працівника від роботи в його робочі дні, ви можете дослухатися думки Мінсоцполітики й оплатити вихідний день, в який працівник перебуває на тренінгу, за середньою зарплатою. У разі постійного залучення працівників до тренінгу у вихідні дні рекомендуємо оплату за середньою зарплатою закріпити в колективному договорі або в положенні про оплату праці.
Податкові тонкощі
ПДФО. Сума витрат роботодавця у зв’язку з підвищенням кваліфікації працівника згідно із законом не є оподатковуваним доходом останнього. Підстава — п.п. 165.1.37 ПКУ.
У розділі I Податкового розрахунку за формою № 1ДФ неоподатковувану суму витрат роботодавця у зв’язку з підвищенням кваліфікації (проведенням тренінгу) працівника згідно із законом відображайте з ознакою доходу «158».
Рекомендація. Старайтеся, щоб з документів випливало, що ініціатором проведення тренінгу був роботодавець, а не працівник. Інакше, побачивши заяву працівника з проханням оплатити проходження тренінгу, контролери можуть спокуситися та «підтягнути» таку виплату під додаткове благо і наполягати на оподаткуванні ПДФО.
ВЗ. Неоподатковувана ПДФО вартість витрат роботодавця на організацію тренінгу для найманих працівників не увійде до бази оподаткування ВЗ. Це випливає з положень пп. 1.2 і 1.7 п.п. 161 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ (ср. ).
Водночас така виплата має бути відображена в розділі II форми № 1ДФ у загальній сумі доходів, нарахованих/виплачених фізичним особам у звітному кварталі.
ЄСВ. Суму витрат роботодавця на підвищення кваліфікації (тренінг) для працівників не включають до бази стягнення ЄСВ, оскільки вона зазначена серед виплат, на які не нараховується ЄСВ (див. п. 9 розд. II Переліку, затвердженого постановою КМУ від 22.12.2010 р. № 1170).
Відповідно в ЄСВ-звіті за формою № Д4 вартість підвищення кваліфікації не відображають.
