Працівникам, які працюють у холодну пору року на відкритому повітрі або в закритих неопалюваних приміщеннях, вантажникам, а також іншим категоріям працівників у випадках, передбачених законодавством, роботодавці повинні надавати спеціальні перерви на обігрів.
Такий обов’язок прописаний у ст. 168 КЗпП.
Ось тільки при цьому ця норма не дає жодних підказок, як роботодавець повинен виконувати її вимоги. Єдині рекомендації знаходяться у старій, але все ще чинній постанові Наркомпраці СРСР від 11.12.29 р. «Правила про роботу на відкритому повітрі в холодний час року».
Згідно з п. 2 цього документа перерви на обігрів слід застосовувати залежно від температури повітря і сили вітру в місці роботи.
А ось температуру та силу вітру, при яких надаються спеціальні перерви для обігріву, а також їх кількість і тривалість повинні визначити власник або уповноважений ним орган за погодженням з профспілкою (профспілковим представником) підприємства, установи, організації (лист Держпраці від 30.04.2015 р. № 32-21/01-472).
Наприклад, установити, що одночасно при температурі повітря -10 °С і нижче та поривах вітру вище 14 м/с працівникам, зайнятим благоустроєм території підприємства, надаються перерви тривалістю 15 хвилин через кожні 2 години роботи.
Важливо! Перелік працівників, які мають право на спеціальні перерви для обігріву, погодні умови, тривалість і кількість перерв фахівці Держпраці рекомендують прописати в колективному договорі. Обов’язково ознайомте з його умовами кожного працівника.
Хоча, на наш погляд, ці дані можна зазначити й в окремому наказі (розпорядженні) керівника підприємства, установи, організації або в правилах внутрішнього трудового розпорядку. І навіть у трудовому договорі (якщо працівників, зайнятих на роботах, що вимагають спеціальних перерв, у роботодавця не дуже багато).
Які особливості надання «обігріваючих» перерв потрібно врахувати ще? Перелічимо їх нижче.
1. Перерви на обігрів надають додатково до перерв для відпочинку та харчування, встановлених згідно зі ст. 66 КЗпП.
2. Вони включаються в робочий час (ст. 168 КЗпП), а отже, вони:
• оплачуються;
• не відображаються ні в графіках змінності, ні в табелі обліку робочого часу.
Зверніть увагу, якщо роботу в холодний час на відкритому повітрі взагалі припиняють, то таке зупинення вважається простоєм не з вини працівника й оплачується не нижче 2/3 тарифної ставки (окладу) працівника або середнього заробітку (ст. 113 КЗпП).
3. Перерви для обігріву надають у спеціально обладнаних приміщеннях (бажано з умовами для вживання їжі та гарячого чаю) (ст. 168 КЗпП).
А ось можливість працівника залишати територію робочого місця під час спецперерв роботодавцеві варто прописати у внутрішніх документах (вона законодавчо не встановлена).
