Згідно зі ст. 20 Закону № 2493*, окрім загальних підстав, передбачених КЗпП, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.97 р. № 280/97-ВР, Законом № 2493 та іншими законами України, а також у випадку:
* Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 р. № 2493-III.
• порушення посадовою особою ОМС присяги, передбаченої ст. 11 Закону № 2493;
• порушення умов реалізації права на службу в ОМС (ст. 5 Закону № 2493);
• виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, або недотримання вимог, пов’язаних із проходженням служби в ОМС (ст. 12 Закону № 2493);
• досягнення посадовою особою ОМС граничного віку перебування на службі в ОМС, який складає 65 років (ст. 18 Закону № 2493).
Таким чином, при досягненні працівником 65-річного віку у роботодавця з’являється законна підстава звільнити працівника. У цьому випадку в трудовій книжці працівника роблять такий запис про звільнення: «звільнений у зв’язку з досягненням граничного віку перебування на службі, ст. 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Зверніть увагу: «вікове» обмеження не поширюється на посадових осіб ОМС, що обираються на відповідні посади. До цієї категорії осіб належать, зокрема: сільський, селищний, міський голова; староста; голова і заступник голови районної, районної в місті, обласної ради; заступник міського голови — секретар Київської міської ради; секретар сільської, селищної, міської ради і т. п.
Чи зобов’язаний роботодавець надати перед звільненням щорічну відпустку працівникові, який звільняється на підставі ст. 20 Закону № 2493?
Як зазначають суди, при звільненні особи з публічної служби за загальними підставами, визначеними КЗпП, на цю особу поширюються гарантії, передбачені КЗпП, якщо інше прямо не встановлене спеціальним законом.
Однією з таких гарантій є надання за бажанням працівника невикористаної відпустки перед звільненням (окрім звільнення за порушення трудової дисципліни). Датою звільнення при цьому є останній день відпустки (ст. 3 Закону про відпустки).
Тобто за ситуації, коли посадова особа ОМС звільняється за однією з підстав, передбачених КЗпП, вона має право використати перед звільненням щорічні основну і додаткові відпустки (див., наприклад, ухвалу ВАСУ від 20.07.2017 р. у справі № 824/3167/13-а*). Проте в цій ситуації йдеться про звільнення за спеціальною підставою, встановленою ст. 20 Закону № 2493, — досягнення посадовою особою ОМС граничного віку перебування на службі. Це вимога чинного законодавства, яка не залежить від волі (ініціативи) роботодавця або працівника. Підпорядковуватися цій вимозі повинні обидві сторони трудових відносин.
* reyestr.court.gov.ua/Review/67986310
У даному випадку роботодавець не зобов’язаний виконувати приписи ст. 3 Закону про відпустки і надавати працівникові щорічну відпустку перед звільненням (див. постанову Першотравенського міського суду Дніпропетровської обл. від 11.01.2012 р. у справі № 2-а-2216/11**).
** reyestr.court.gov.ua/Review/ 24315991
На думку суду, відпустку слід надавати до досягнення посадовою особою ОМС граничного віку перебування на службі. Якщо ж відпустка буде надана за межами дати досягнення граничного віку, то стаж служби в ОМС необхідно обчислювати лише до зазначеної дати, а увесь інший період роботи зараховувати лише до загального трудового (страхового) стажу.
ВАЖЛИВО!
Підсумуємо. Посадова особа має право взяти щорічну відпустку (основну і додаткову за стаж служби в ОМС) до дати досягнення граничного віку перебування на службі в ОМС.
Роботодавець на законних підставах має право розірвати трудовий договір із посадовою особою ОМС, яка досягла вказаного віку. Надавати відпустку після дати досягнення працівником граничного віку перебування на службі роботодавець не зобов’язаний. Що стосується остаточного розрахунку при звільненні на підставі ст. 20 Закону № 2493, то тут немає жодних особливостей.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП роботодавець зобов’язаний у день звільнення видати працівникові належним чином оформлену трудову книжку і здійснити з ним остаточний розрахунок.
При звільненні працівникові виплачують грошову компенсацію за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, що мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (ст. 83 КЗпП, ст. 24 Закону про відпустки). Отже, працівникові треба виплатити зарплату за відпрацьований час і компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки, додаткової відпустки за стаж служби в ОМС і відпустки «на дітей» (якщо у працівника є право на цю відпустку).
УВАГА!
Тривалість додаткової відпустки залежить виключно від наявного стажу служби в ОМС і ніяк не прив’язана до відпрацьованого часу в робочому році (лист Мінсоцполітики від 13.07.2017 р. № 1907/0/101-17/284).
Оскільки за період роботи з 17.07.2019 р. по 16.07.2020 р. додаткова відпустка за стаж працівникові не надавалася, при звільненні йому має бути виплачена компенсація за всі 15 календарних днів такої відпустки.
Щодо вихідної допомоги зазначимо, що умови надання і підстави для цієї виплати визначені ст. 44 КЗпП. Серед них таку підставу, як припинення трудового договору у зв’язку з досягненням працівником граничного віку служби (перехід на пенсію), не зазначено. Тому вихідна допомога при звільненні за цією підставою не виплачується.
