Спочатку нагадаємо, що додаткова відпустка за шкідливі та важкі умови праці надається пропорційно фактично відпрацьованому часу.
До стажу роботи, що надає право працівникові на таку відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для відповідних працівників. Підставою для цього слугує ч. 2 ст. 9 Закону про відпустки, а також пп. 9 і 10 Порядку № 16-1*.
* Порядок застосування Списку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку, затверджений наказом Мінпраці від 30.01.98 р. № 16.
Згідно з п. 8 Порядку №16-1 роботодавець повинен вести облік робочого часу за кожним із видів шкідливих і важких робіт. У разі якщо працівники працювали в різних виробництвах, цехах, за професіями і на посадах, за роботу на яких надається додаткова відпустка різної тривалості, підрахунок часу роботи здійснюють окремо.
Стаж роботи, що надає право на відпустку за «шкідливість», обчислюється відповідно до ч. 2 ст. 82 КЗпП і ч. 2 ст. 9 Закону про відпустки, а саме:
• час фактичної роботи зі шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади;
• час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу зі шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці;
• час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медвисновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.
Ось, мабуть, усі періоди, які слід включати до стажу для визначення додаткової відпустки за «шкідливість».
Отже, інші періоди (простій, тимчасова непрацездатність, відпустка без збереження зарплати тощо) до стажу не включаються, оскільки працівник фактично не працює в умовах, за які надається додаткова відпустка.
Висновок: тривалість щорічної додаткової відпустки за «шкідливість» безпосередньо залежить від кількості фактично відпрацьованих працівником днів, у які він був зайнятий в умовах, передбачених Списком № 1290-1, не менше половини тривалості робочого дня.
Важливо!
Стаж для надання відпустки за «шкідливість» визначають у робочих днях.
Отже, для визначення кількості днів, які підлягають компенсації за невикористану відпустку за «шкідливість» при звільненні, нам потрібно знати такі показники.
1. Стаж. Це спеціальний стаж — кількість робочих днів, обчислених відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону про відпустки в робочому році.
2. Тривалість відпустки за «шкідливість». Конкретну тривалість додаткової відпустки визначають у колективному або трудовому договорі залежно від результатів атестації робочого місця працівника (ч. 2 ст. 7 Закону про відпустки). У нашому випадку — 4 к. дн. відпустки за відпрацьований робочий рік працівника. Відпрацьований робочий рік відлічуйте від дня проведення атестації робочого місця за умови, що в цей день працівник фактично був зайнятий на роботі зі шкідливими та важкими умовами праці не менше половини робочого часу.
3. Норма робочого часу. Це тривалість робочого часу на робочий рік такого працівника за його графіком роботи (кількість робочих днів за робочий рік).
Далі, враховуючи все вищезгадане, визначимо тривалість додаткової відпустки та кількість днів, що підлягають компенсації з урахуванням умов із запитання читача. Умовно вважатимемо, що працівник працював у «шкідливих» умовах за графіком для 5-денного робочого тижня з вихідними в суботу та неділю. Спочатку визначимо кількість робочих днів з урахуванням графіка працівника за період з 10.04.2019 р. по 09.04.2020 р.:
13квітень-2019 + 22травень-2019 + 18червень-2019 + 23липень-2019 + 21серпень-2019 + 21вересень-2019 + 22жовтень-2019 + 21листопад-2019 + 21грудень-2019 + 21січень-2020 + 20лютий-2020 + 21березень-2020 + 7квітень-2020 = 251 (роб. дн.).
Тепер визначимо кількість днів додаткової відпустки, які припадають на один день робочого року:
4 : 251 ≈ 0,0159 (к. дн.).
Далі визначимо стаж за «шкідливість» у робочих днях.
Для цього з норми робочого часу працівника (251 роб. дн.) виключаємо періоди, коли працівник фактично не працював.
Розраховуємо кількість таких робочих днів, які припали на:
• період непрацездатності з 20.01.2020 р. по 31.01.2020 р. — 10 роб. дн. (12 к. дн.);
• період відпустки без збереження зарплати з 17.02.2020 р. по 28.02.2020 р. — 10 роб. дн. (12 к. дн.) і з 01.04.2020 р. по 09.04.2020 р. — 7 роб. дн. (9 к. дн.);
• період простою з 16 березня 2020 року по 31 березня 2020 року — 12 роб. дн. (16 к. дн.).
Разом таких робочих днів 39 (10 + 10 + 7 + 12), їх ми виключаємо з розрахунку.
Отримуємо 212 робочих днів (251 - 39), які надають право на додаткову відпустку за робочий рік.
Але, оскільки працівник звільняється 2 вересня 2020 року й у нього є «хвостик» наступного робочого року, порахуємо кількість робочих днів для визначення стажу за «шкідливість» у період з 10.04.2020 р. по 02.09.2020 р.:
14квітень-2020 + 19травень-2020 + 20червень-2020 + 23липень-2020 + 20серпень-2020 + 2вересень-2020 = 98 (роб. дн.).
У цьому періоді також є дні, які необхідно виключити з розрахунку, оскільки у квітні 2020 року працівник перебував у відпустці без збереження зарплати з 10.04.2020 р. по 30.04.2020 р.— 14 роб. дн. (21 к. дн.).
Отже, викидаючи з розрахунку ці дні відпустки, отримуємо 84 роб. дн. (98 - 14), які надають право на додаткову відпустку.
Підсумуємо робочі дні стажу за шкідливість:
212 + 84 = 296 (роб. дн.).
Розраховуємо кількість днів додаткової відпустки, які належать працівникові при виплаті компенсації при звільненні:
296 х 0,0159 = 4,7064 ≈ 5 (дн.).
З урахуванням округлення — 5 днів.
