Відпустки: надаємо сумісникам

Щорічна основна відпустка

Право на відпустки мають громадяни, які працюють за трудовими договорами (ст. 2 Закону про відпустки). При цьому не має значення, за яким місцем роботи вони укладені (за основним чи за сумісництвом).

Проте є особливості надання щорічної відпустки працівникам-сумісникам.

1. Сумісники (зовнішні і внутрішні) мають право на основну щорічну відпустку повної тривалості. Отже, мінімальна тривалість щорічної основної відпустки працівника-сумісника — 24 календарних дні.

Зверніть увагу! Для внутрішніх і зовнішніх сумісників право на відпустку потрібно визначати за кожним трудовим договором окремо.

2. Як правило, сумісники працюють у режимі неповного робочого часу. Однак на тривалість щорічної основної відпустки неповний режим роботи не впливає.

3. У загальному випадку право на щорічні основну і додаткову відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення 6 місяців безперервної роботи на цьому підприємстві (ч. 5 ст. 10 Закону про відпустки). Поряд з цим у ч. 7 ст. 10 Закону про відпустки перелічені випадки, коли відпустка повної тривалості може буде надана працівнику раніше. І серед таких випадків згадується надання відпустки сумісникам — одночасно з відпусткою за основним місцем роботи.

Отже, суміснику може надаватися щорічна відпустка повної тривалості у перший рік роботи до відпрацювання ним 6 місяців. Але! Тільки одночасно з відпусткою за основним місцем роботи.

4. На практиці часто можна почути запитання: чи завжди обов’язковим є збіг відпустки за основним місцем роботи і за сумісництвом?

Для бюджетників (працівників державних і комунальних підприємств, закладів, установ) відпустка за основним трудовим договором і «сумісницька» повинні збігатися. Тобто бюджетники повинні відпочивати протягом однакового строку за основним місцем роботи і за сумісництвом. Це випливає з норм п. 3 постанови № 245*. Також обов’язковість одночасного використання відпусток бюджетниками за основним місцем роботи і за сумісництвом підтверджують фахівці Мінсоцполітики в листі від 12.09.2016 р. № 1294/13/84-16 (далі — лист № 1294).

* Постанова КМУ «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 03.04.93 р. № 245.

У листі №1294 Мінсоцполітики розглядає ситуацію, коли тривалість «сумісницької» відпустки довша за відпустку за основним місцем роботи та пропонує варіанти на вибір. Працівник може:

• приступити до роботи за основним місцем роботи, а за сумісництвом — продовжувати перебувати у відпустці;

• приступити до роботи за основним місцем роботи та за сумісництвом і скористатись правом на грошову компенсацію за дні невикористаної відпустки (ст. 24 Закону про відпустки);

• оформити на роботі за сумісництвом відпустку без збереження заробітної плати за згодою сторін (ст. 26 Закону про відпустки).

У разі якщо за основним трудовим договором відпустка довша за «сумісницьку», законодавство передбачає надання за сумісництвом відпустки без збереження зарплати на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи (п. 14 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки). Така відпустка належить до обов’язкових.

Для працівників комерційних підприємств обов’язку щодо збігу відпусток за основним місцем роботи і за сумісництвом немає. Це виключне право працівника, а не обов’язок. Тобто за сумісництвом він може перебувати у відпустці, а за основним трудовим договором працювати і навпаки, або піти у відпустку відразу за всіма місцями роботи. Зверніть увагу: це стосується і внутрішніх сумісників. Роботодавець не має права змушувати працівника використовувати відпустку за всіма місцями роботи одночасно.

5. У день звільнення (розірвання трудового договору) суміснику, як внутрішньому, так і зовнішньому, потрібно виплатити всі суми, що належать йому від роботодавця, в тому числі компенсацію за дні невикористаної відпустки за період роботи за сумісницьким трудовим договором (ст. 116 КЗпП).

Щорічні додаткові відпустки

Сумісники не обмежені в праві на щорічні додаткові відпустки. Та поряд з цим варто звернути увагу саме на правила надання таких відпусток. Розглянемо їх по черзі. Почнемо з відпусток, які залежать від тривалості робочого часу.

Відпустка за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці — це додаткова щорічна відпустка, яка передбачена ст. 7 Закону про відпустки. Ця додаткова відпустка надається працівникам за таких умов:

• перелік посад працівників міститься у додатку 1 до Списку № 1290**;

** Список виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку, затверджений постановою КМУ від 17.11.97 р. № 1290.

• за результатами проведеної атестації робочих місць виявлені шкідливі виробничі фактори;

• час фактичної зайнятості працівників у шкідливих і важких умовах становить не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників цього виробництва, цеху, професії або посади (п. 1 ч. 2 ст. 9 Закону про відпустки).

Тобто якщо сумісникові встановлений неповний робочий день, наприклад 3 години на день при нормальному 8-годинному робочому дні, то дні роботи на умовах неповного робочого часу не зараховуватимуться до стажу, що надає право на щорічну додаткову відпустку за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці (лист Мінпраці від 22.03.2010 р. № 49/0/010/80-10). Відповідно ця додаткова відпустка йому «не світить».

Відпустка за особливий характер праці — додаткова щорічна відпустка, яка надається за правилами ст. 8 Закону про відпустки. У таку відпустку можуть піти працівники:

а) перелічені у додатку 2 до Списку № 1290;

б) з ненормованим робочим днем згідно із списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою.

Право на відпустку за особливий характер праці виникає тільки тоді, коли час фактичної зайнятості працівника в зазначених умовах/роботах становить не менше половини тривалості робочого дня, установленої для працівників відповідних виробництв, цехів, професій чи посад (п. 1 ч. 2 ст. 9 Закону про відпустки).

А чи можна при неповному робочому часі встановити ненормований робочий день?

Звернемося до Рекомендацій № 7***, які регулюють це питання.

*** Рекомендації щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджені наказом Мінпраці від 10.10.97 р. № 7.

Відповідно до п. 2 Рекомендацій № 7 ненормований робочий день не застосовується для працівників, зайнятих на роботі з неповним робочим днем. А от для працівників, які працюють на умовах неповного робочого тижня, ненормований робочий день може застосовуватись.

Натомість, на думку Мінсоцполітики, висловлену у листі від 10.10.2017 р. № 2536/0/101-17/284, якщо у зв’язку зі специфікою роботи працівник з неповним робочим днем періодично виконує основну роботу поза межами робочого часу, йому може бути встановлено ненормований робочий день і, відповідно, він матиме право на щорічну додаткову відпустку на умовах, визначених у колективному договорі.

Щорічна додаткова відпустка медпрацівникам. Така відпустка надається окремим категоріям медичних працівників за безперервну роботу протягом 3 років на відповідних посадах (п.п. «н» ч. 1 ст. 77 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я від 19.11.92 р. № 2801-XII). Причому як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом (лист Мінсоцполітики від 22.01.2015 р. № 649/0/14-15/13).

Інші додаткові відпустки

Навчальні відпустки. Надання оплачуваних навчальних відпусток працівникам передбачено ст. 211, 213, 216 КЗпП та ст. 13, 14, 15 Закону про відпустки залежно від типу навчального закладу. Відповідно до ст. 217 КЗпП середня зарплата на час цих відпусток зберігається за основним місцем роботи.

Тобто оплачувана навчальна відпустка надається працівникам тільки за основним місцем роботи. Надання ж оплачуваної навчальної відпустки за сумісництвом чинним законодавством не передбачене.

Це також підтверджують фахівці Мінсоцполітики у листі № 1294 (ср. ).

У цьому ж листі вони пояснюють, що на період додаткової оплачуваної відпустки у зв’язку з навчанням, що надається працівнику за основним місцем роботи, на роботі за сумісництвом слід надавати відпустку без збереження заробітної плати згідно з п. 14 ст. 25 Закону про відпустки, яка надається в обов’язковому порядку працівнику-суміснику до закінчення відпустки за основним місцем роботи.

Додаткова відпустка учасникам бойових дій. Надання цієї відпустки регламентує ст. 77² КЗпП і ст. 16² Закону про відпустки.

Право на таку відпустку мають як основні працівники, так і сумісники за наявності документів, які підтверджують таке право. Наприклад, посвідчення учасника бойових дій.

Зауважте, така відпустка не залежить від відпрацьованого часу, не підлягає перенесенню, продовженню або поділу на частини. До її тривалості включаються святкові і неробочі дні (якщо припадають на цю відпустку). Вона прив’язана до поточного календарного року і на наступний не переноситься. Також не підлягає компенсації в разі її невикористання.

Чорнобильська відпустка. Це особливий вид відпустки зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 робочих (16 календарних) днів на рік, надання якої передбачене особам, які належать до першої та другої категорій постраждалих унаслідок Чорнобильської катастрофи за наявністю підтверджуючих відповідний статус документів (п. 22 ст. 20 і п. 1 ст. 21 Закону № 796****).

**** Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.91 р. № 796-XII.

Сумісники не мають права на додаткову оплачувану відпустку для чорнобильців (лист Мінпраці від 18.05.2011 р. № 164/13/116-11). Адже компенсацію витрат на «чорнобильські» соціальні виплати може отримати від органу соцзахисту тільки роботодавець за основним місцем роботи.

За сумісництвом на період такої відпустки працівник може взяти відпустку «за свій рахунок» (п. 14 ч. 1 ст. 25 3акону про відпустки).

Соціальні відпустки

Відпустка для догляду за дитиною до 3 років. Після закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами за бажанням матері або батька дитини одному з них (або іншим родичам, які фактично доглядають за дитиною) надається відпустка для догляду за дитиною (ст. 18 Закону про відпустки). Зауважте: працівники мають на неї право, відразу на обох місцях роботи: за основним місцем роботи і за сумісництвом.

Збереження місця роботи (посади) на період надання відпустки гарантоване ч. 3 ст. 2 Закону про відпустки. Ця норма поширюється як на основних працівників, так і на сумісників.

Відпустка «на дітей». Право на відпустку у випадках, перелічених у ч. 1 ст. 19 Закону про відпустки (наявність 2 і більше дітей до 14 років, дитину з інвалідністю, одинокій матері, батьку тощо) має право працівник (працівниця) — один з батьків (мати або батько).

Це право поширюється також і на сумісників (лист Мінсоцполітики від 05.08.2016 р. № 438/13/116-16).

Відпустка при народженні дитини. Одноразова оплачувана відпустка при народженні дитини тривалістю до 14 календарних днів надається татові, бабі, діду або іншому родичу, який фактично доглядає дитину (ст. 19¹ Закону про відпустки). Право на цю відпустку мають як основні працівники, так і сумісники.

Нюанси і правила її надання ми розглядали у статтях «Нові відпустки для татусів» // «ОП», 2021, № 9 та «Відпустка при народженні дитини: Кабмін затвердив Порядок» // ОП, 2021, № 14.

Неоплачувана відпустка

Працівники-сумісники мають право скористатися відпусткою без збереження заробітної плати на підставі ст. 25 і 26 Закону про відпустки.

Наприклад, якщо щорічна відпустка за основною роботою перевищує тривалість відпустки за сумісництвом, на залишок за бажанням працівника надається в обов’язковому порядку відпустка без збереження зарплати (п. 14 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки). Або ж на період додаткової оплачуваної навчальної відпустки за основним місцем роботи (лист № 1294).

Оплата відпусток

Відпускні сумісникові розраховують у загальному порядку згідно з вимогами Порядку № 100. При розрахунку відпускних суміснику враховуйте такі моменти:

• середню зарплату за сумісництвом розраховуємо окремо від основного місця роботи (п.п. «ї» п. 4 Порядку № 100). На відміну від розрахунку лікарняних, довідка про заробіток з основного місця роботи не потрібна;

• у разі роботи сумісника на умовах неповного робочого тижня — при розрахунку середньої зарплати з розрахункового періоду невідпрацьовані дні не виключають (за винятком святкових і неробочих) (лист Мінпраці від 25.05.2009 р. № 294/13/84-09).