Спочатку зауважимо, що КЗпП не містить прямої заборони на звільнення працівника за власним бажанням у період його хвороби. Адже заборона на розірвання трудового договору в період хвороби працівника стосується тільки випадків припинення трудових відносин за ініціативою роботодавця (ч. 3 ст. 40 КЗпП).
Тому за наявності заяви про звільнення роботодавець може звільнити працівника в період його тимчасової непрацездатності.
Інша річ, що роботодавець у такому разі зобов’язаний оплатити листок непрацездатності працівникові повністю, у тому числі й за дні хвороби після звільнення. Адже право на матзабезпечення за рахунок коштів ФСС виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи й день звільнення), якщо інше не передбачено законом (див. ч. 2 ст. 22 Закону про соцстрахування).
Виняток — ситуація, коли лікарняний лист надано після закінчення 12 календарних місяців з дня відновлення працездатності (встановлення інвалідності) ч. 5 ст. 32 Закону про соцстрахування. Такий запізнілий листок непрацездатності оплаті не підлягає.
Але в нашому випадку звільнений працівник надав його відразу після закінчення тимчасової непрацездатності, тому переходимо до нарахування оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності та допомоги по тимчасовій непрацездатності за рахунок ФСС. І тут ми повинні врахувати такі особливості.
Якщо працівник захворів в останній робочий день, за рахунок коштів роботодавця оплачуйте тільки один з п’яти днів хвороби, якщо, як у нашому випадку, три дні хвороби — три з п’яти тощо, а ось допомогу по тимчасовій непрацездатності нараховуйте за всі дні починаючи із шостого дня хвороби.
Річ у тому, що ч. 1 ст. 19 Закону про соцстрахування гарантовано право застрахованої особи на допомогу у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, якщо страховий випадок настав у період роботи, включаючи й день звільнення. При цьому, на відміну від Закону про соцстрахування, в Порядку оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця, затвердженому постановою КМУ від 26.06.2015 р. № 440, не сказано, що оплату днів хвороби за рахунок коштів роботодавця потрібно здійснювати незалежно від звільнення працівника. Тому роботодавець за рахунок своїх коштів оплачує тільки ті з п’яти днів тимчасової непрацездатності, які припадають на період до дати звільнення. Такого висновку можна дійти, аналізуючи лист Мінсоцполітики від 15.12.2020 р. № 11599/0/290-20/45 (текст листа і коментар до нього ви знайдете в статті «Оплата лікарняного до та після звільнення» // «ОП», 2020, № 24).
Повертаємося до запитання читача. Для повноти вищесказаного розрахуємо лікарняний на умовному прикладі з урахуванням даних, викладених у запитанні.
Приклад. Працівник звільнений 14 грудня 2020 року, хворів — з 12 по 21 грудня 2020 року (10 к. дн.). Загальний страховий стаж — 77 місяців (або 6 років 5 місяців). Страховий стаж за останні 12 місяців — більше 6 місяців. Сума зарплати, нарахованої в розрахунковому періоді (грудень 2019 року — листопад 2020 року), становить 72000 грн. Кількість календарних днів у розрахунковому періоді — 366.
Спочатку визначимо суму середньоденної зарплати:
72000 : 366 = 196,72 (грн/к. дн.).
Визначаємо денну виплату (з урахуванням страхового стажу — 70 % середньоденної зарплати):
196,72 х 70 : 100 = 137,70 (грн/к. дн.).
Оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності припадає на період з 12 по 16 грудня 2020 року. Але за рахунок роботодавця оплачуємо тільки три дні (12, 13 і 14 грудня). Тобто тільки дні в межах трудових відносин. Дні хвороби (з перших п’яти), які припали на час після звільнення (15 і 16 грудня), роботодавець не оплачує.
Оплата трьох з п’яти днів тимчасової непрацездатності:
137,70 х 3 к. дн. = 413,10 (грн).
Сума допомоги по тимчасовій непрацездатності за рахунок ФСС (із шостого дня хвороби і до відновлення працездатності (з 17 по 21 грудня) дорівнює:
137,70 х 5 к. дн. = 688,50 (грн).
Як оплатити такий лікарняний, ми з вами розібралися. Ідемо далі.
ЄСВ. Тут усе просто. На момент нарахування лікарняних підприємство — колишній роботодавець і фізособа — колишній працівник уже не перебуватимуть у трудових відносинах. При цьому трудові виплати колишньому працівникові можуть потрапити до бази нарахування ЄСВ, тільки якщо вони нараховані за відпрацьований час або виплачуються згідно з рішенням суду як середній заробіток за вимушений прогул.
Лікарняні не лише не є виплатою за відпрацьований час, вони навіть не входять до фонду оплати праці (див. пп. 3.1, 3.3 Інструкції № 5). Саме тому на суму оплати лікарняного листа, нараховану колишньому працівникові після звільнення, ЄСВ не нараховуємо.
Відповідно до Звіту з ЄСВ така виплата не потрапить.
А ось ПДФО (18 %) і ВЗ (1,5 %) не уникнути. Причому оскільки лікарняні нараховують особі, яка на момент їх нарахування вже не перебуває з підприємством у трудових відносинах, то до загального оподатковуваного доходу їх включають у складі інших оподатковуваних доходів (п.п. 164.2.20 ПКУ).
У Податковому розрахунку за формою № 1ДФ такі виплати відображають з ознакою доходу «127».
