Тільки щорічна
Кажуть: виплачуйте компенсацію тільки за невикористану щорічну відпустку.
Ні! Це неправильно. При проведенні остаточного розрахунку працівнику необхідно нарахувати і виплатити компенсацію за невикористані дні:
• щорічної відпустки;
• додаткової відпустки на дітей (ст. 19 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки).
А ось всі інші невикористані відпустки дійсно компенсації не підлягають.
При цьому підстава для звільнення жодного значення не має.
Увага!
Навіть якщо звільняємо за прогул і є невикористані дні щорічної відпустки чи відпустки на дітей, обов’язково їх компенсуємо грошима
Навіть якщо трудовий договір припиняємо у зв’язку зі смертю працівника, розраховуємо компенсацію. Її одержувачами в такому разі будуть спадкоємці працівника, що помер (ч. 6 ст. 24 Закону про відпустки).
Звісно, у випадку зі смертю одержувачі можуть і не здогадуватися, що їм щось не доплатили. Але ж якщо зайде Держпраці на перевірку і виявить таке неподобство, то проблем не оберешся.
Пропишіть і не нараховуйте
Кажуть: можна прописати у внутрішніх нормативних документах роботодавця, що невикористані дні відпусток на дітей за попередні роки не компенсуються.
Дійсно, прописати можна все що завгодно. Папір стерпить. Проте такі положення про некомпенсацію погіршують становище працівників порівняно із законодавством України про працю. Отже, вони є недійсними на підставі ст. 9 КЗпП.
Тому все, що не було нараховано працівникам, доведеться не тільки донарахувати, а й виплатити. Адже під виправленням суди розуміють не просто наявність наказу про проведення «загублених» виплат і нарахування їх у бухобліку, а й безпосередню їх виплату працівникові (див. постанову Верховного Суду від 12.04.2018 р. у справі № 816/2325/16 // reyestr.court.gov.ua/Review/73355617). А зі звільненими працівниками це може перетворитися на справжній квест.
До того ж зважайте, що чинним законодавством не передбачено строку давності, після якого працівник утрачав би право на щорічні відпустки та відпустку на дітей. Тож абсолютно всі відпускні борги доведеться компенсувати грошима.
Нехтуємо сумісником
Кажуть: сумісникам можна не компенсувати невикористану відпустку.
Ні, це не так. Робота за сумісництвом є одним із різновидів роботи на умовах неповного робочого часу та передбачає виконання працівником, крім своєї основної, іншої роботи на умовах трудового договору. У свою чергу, робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників (ст. 56 КЗпП).
Тож невиплата суміснику компенсації за невикористані дні відпусток означає порушення трудового законодавства (див. постанову Верховного Суду від 04.12.2019 р. у справі № 182/4561/16-ц // reyestr.court.gov.ua/Review/86435411).
1 місяць = 2 дні
Кажуть: при підрахунку кількості днів щорічної відпустки, що підлягають компенсації, використовуйте правило, що за один відпрацьований місяць належать два дні відпустки.
Що тут скажеш. Такий підрахунок кількості днів можна використовувати, якщо заради цікавості хочете прикинути, скільки ж днів відпустки ви вже заробили. А ось для підрахунку днів щорічної відпустки, що підлягають компенсації, рекомендуємо скористатися механізмом, запропонованим Мінсоцполітики у листі від 28.10.2016 р. № 616/13/116-16 (ср. ).
Чому саме ним? Ну хоча б тому, що саме його використовує Верховний Суд при визначенні правильності підрахунку невикористаних днів щорічної відпустки, які підлягають компенсації (див. постанову Верховного Суду від 22.10.2020 р. у справі № 804/489/17 // reyestr.court.gov.ua/Review/92385228).
Тож якщо працівник чи інспектор праці (як, до речі, було у згаданій справі) буде не згоден з вашим розрахунком, то ви зможете знайти підтримку у суді.
Звісно, наводимо варіант правильного розрахунку кількості невикористаних днів щорічної основної відпустки за неповний робочий рік:
де Дкомп — кількість днів невикористаної відпустки, за які надається компенсація;
Двідп — загальна тривалість щорічної відпустки, що надається за повний відпрацьований рік;
Квідпр — кількість календарних днів у поточному робочому році до дня звільнення;
Сввідпр — кількість святкових і неробочих днів, які припадають на поточний робочий рік до дня звільнення;
Крік — загальна кількість календарних днів у поточному робочому році;
Сврік — загальна кількість святкових і неробочих днів у поточному робочому році.
Відраховуйте з компенсації
Кажуть: із працівником, що звільняється, слід обнулити розрахунки. Тож якщо він щось винен роботодавцеві і не вистачає зарплати, — відраховуйте/утримуйте з компенсації.
Як же багато роботодавців наступають на ці граблі! І тут навіть не процентівку (скільки можна відрахувати) треба в голові тримати.
Тут слід запам’ятати, що, по-перше, з компенсації за невикористану відпустку проводити будь-які відрахування за виконавчими листами або відшкодування зайво виплачених коштів не можна. Виняток — якщо компенсацію нараховують за декілька років. На це звертає увагу Верховний Суд, наприклад, у постановах від 23.10.2020 р. у справі № 825/1834/17 (reyestr.court.gov.ua/Review/92385119) та від 25.07.2018 р. у справі № 819/959/16 (reyestr.court.gov.ua/Review/75510956).
Ну а по-друге, у жодному разі не можна самовільно проводити будь-які відрахування із зарплати працівника, якщо це не передбачено законодавством, у тому числі ст. 127 КЗпП.
Чому наявність такого неправомірного відрахування — це жах для роботодавця? Тому що воно тягне за собою порушення вимог ч. 1 ст. 116 КЗпП. Тобто маємо непроведення повного розрахунку (невиплату всіх сум) у день звільнення, що належать працівнику від підприємства.
І тут навіть не Держпраці вже слід боятися, а того, що працівник може звернутися до суду з позовом до роботодавця про стягнення компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку (увага!) за весь час затримки розрахунку при звільненні. Візуалізуємо проблему.
Є працівник, якому при проведенні остаточного розрахунку нарахували зарплату та компенсацію за невикористану відпустку в загальній сумі десь близько 40 тисяч гривень.
Проте роботодавець не виплатив ці суми у день звільнення, а самовільно погасив за рахунок таких сум заборгованість за договором позики.
Працівник трішки зачекав, а потом звернувся за захистом своїх прав до суду. Що він отримав у підсумку? Свої 40 тисяч гривень заборгованості та близько 500 тисяч гривень середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні (див. постанову Верховного Суду від 09.12.2020 р. у справі № 754/3378/18 // reyestr.court.gov.ua/Review/93666719). Ось така ціна помилки.
Хай відповідає інший
Кажуть: якщо працівник йде до іншого роботодавця, а грошей на виплату компенсації немає, домовтеся з працівником про звільнення за переведенням та перерахування компенсації його новому роботодавцеві, а далі тягніть час.
Так, є й такі поради. Дійсно, у ч. 3 ст. 24 Закону про відпустки міститься цікава норма, згідно з якою при звільненні за переведенням (тобто на підставі п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП) на підставі заяви працівника можна належну йому грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки перерахувати на рахунок нового роботодавця.
Але це не означає, що старий роботодавець може зволікати з таким перерахуванням. Воно повинно відбутися в день звільнення. Адже саме в цей день ст. 116 КЗпП вимагає провести з працівником остаточний розрахунок.
Якщо ж цього не зробити, то може йти мова про затримку розрахунку при звільненні. Хочете приклад? Будь ласка.
Підприємство звільнило працівника за переведенням на інше підприємство. Нарахувало суму компенсації за невикористані дні відпустки, проте з її перерахуванням новому роботодавцеві працівника не поспішало. Тож коли працівник звільнився й від нового роботодавця, той йому виплатив лише свою частину компенсації.
Не розгубившись, працівник звернувся з позовом до суду, в якому просив стягнути з винного підприємства компенсацію за невикористану відпустку.
Винним суд визнав старого роботодавця працівника та стягнув з нього компенсацію за невикористану щорічну відпустку і середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.
Тож у підсумку працівник отримав у 10 разів більшу суму, ніж сума компенсації, яку йому був винний старий роботодавець (див. постанову Верховного Суду від 05.08.2019 р. у справі № 295/4036/17 // reyestr.court.gov.ua/Review/83514434)
Робимо висновки?
Висновки
• Працівнику необхідно виплатити компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткових відпусток, а також додаткової відпустки на дітей (за наявності права на неї).
• Невиплата з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум компенсації може коштувати підприємству суми середнього заробітку такого працівника за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
