В які строки?
Незалежно від причин розірвання трудового договору роботодавець зобов’язаний провести з працівником, який звільняється, остаточний розрахунок і виплатити всі належні йому суми (ст. 47 КЗпП). До таких виплат, як правило, належать заробітна плата, нарахована пропорційно відпрацьованому часу, компенсація за невикористані дні щорічних відпусток і відпустки на дітей (якщо такі є) та в окремих випадках — вихідна допомога.
ВАЖЛИВО!
При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від установи, провадиться в день звільнення (ст. 116 КЗпП).
Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
Тож відповідно до «букви закону» остаточний розрахунок слід провести із працівником у день звільнення. Однак слід також враховувати норми, що встановлюють відповідальність за порушення такого строку.
Чи є відповідальність?
У ст. 117 КЗпП зазначено, що якщо суми, належні працівнику, який звільняється, не виплачені з вини роботодавця у день звільнення, то за відсутності спору про їх розмір установа повинна виплатити працівнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Як бачимо, відповідальність настає у випадку, коли належні працівникові суми виплачені пізніше дня звільнення. Якщо ж провести розрахунок раніше, то це не буде порушенням. Тому розрахуватись із працівником на день раніше можна. Для цього слід:
— нарахувати та виплатити належні працівнику суми (включаючи останній день роботи — день звільнення);
— у день виплати таких сум (30.11.2022) видати працівнику письмове повідомлення про їх нарахування та виплату. Законодавчо встановленої форми такого повідомлення немає. Тому роботодавець має право визначити її самостійно. Таким повідомленням може бути, наприклад, розрахунковий лист або спеціально розроблена установою форма.
До речі, про те, як розрахуватися з працівником, з яким на період воєнного стану призупинено дію трудового договору, ви можете прочитати у статті «Звільнення в період призупинення: як проводити остаточний розрахунок?» // «Оплата праці», 2022, № 11.
