Гарантії від роботодавця
У певних випадках законодавство прямо передбачає, що працівники звільняються від роботи із збереженням за ними місця роботи, займаної посади і середньої заробітної плати. Так от, нормами ч. 2 ст. 119 КЗпП та ч. 2 ст. 21 Закону № 2232* врегульовано, що це стосується:
— громадян України, які виконують обов’язки, пов’язані із взяттям на військовий облік, призовом або прийняттям на військову службу;
— осіб, які направляються на медогляд (медичне обстеження в амбулаторних чи стаціонарних умовах), лікування.
* Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.92 № 2232-XII.
Отже, роботодавець, працівник якого відсутній на роботі у зв’язку з відвідуванням ТЦК, зобов’язаний:
— звільнити працівника від виконання обов’язків (мається на увазі не розірвати трудові відносини, а увільнення від роботи) на час, необхідний для цього;
— зберігати за працівником місце роботи, посаду, а також виплачувати середній заробіток з урахуванням положень Порядку № 100*.
* Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.95 № 100.
Документальне оформлення
Для оформлення відсутності працівника слід видати наказ або розпорядження керівника. Підставою може бути, наприклад, повістка, надана особисто працівникові, яку у свою чергу він пред’явить роботодавцю.
Можливий й інший варіант — працівників викликають за розпорядженням районного або міського ТЦК щодо оповіщення призовників, військовозобов’язаних та резервістів про їх виклик. У такому разі п. 74 Порядку № 1487* передбачено алгоритм дій для керівників (голів) державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій.
По-перше, слід видати наказ (розпорядження) про оповіщення призовників, військовозобов’язаних та резервістів, довести його до відома таких осіб під особистий підпис у частині, що стосується їх прибуття до відповідного районного (міського) ТЦК у визначені ним строки. Копію наказу (розпорядження) потрібно у триденний строк надіслати до відповідного ТЦК.
По-друге, якщо роботодавець має повістки про явку за викликом до районного (міського) ТЦК для своїх працівників, то їх слід вручити призовникам, військовозобов’язаним та резервістам.
По-третє, якщо серед працівників-призовників, військовозобов’язаних та резервістів є ті, що тимчасово непрацездатні, перебувають у відпустці або у відрядженні, то про них потрібно письмово повідомити відповідним районним (міським) ТЦК і надати витяги з наказів (розпоряджень).
По-четверте, необхідно проконтролювати результати оповіщення та прибуття призовників, військовозобов’язаних та резервістів до відповідного ТЦК.
Тож усі ці моменти слід ураховувати при підготовці наказу про відсутність працівника на роботі.
Наказ складається у довільній формі. Можливий варіант наводимо нижче. Серед іншого, в ньому має бути зазначено про те, що слід увільнити працівника від роботи та зберегти за ним місце роботи, посаду і середній заробіток. Або можна сформулювати так, як і в ч. 2 ст. 21 Закону № 2232: «звільнити від роботи» (замість «увільнити від роботи»), щоб не мати суперечності в частині виконання законодавства. При цьому окремо може бути зазначено, що бухгалтерії наказано розрахувати і виплатити середній заробіток працівнику за час, необхідний для відвідування ТЦК, у тому числі (але не обов’язково) з урахуванням часу проїзду.
Табель
У табелі обліку робочого часу необхідно проставити відмітку, яка використовується для позначення відсутності працівника в разі виконання ним державних і громадських обов’язків. А це буквена позначка ІН або цифрова — 22. Також можна застосувати іншу, яка передбачена на вашому підприємстві в таких випадках.
Висновки
- Роботодавець, працівник якого відсутній на роботі у зв’язку з відвідуванням ТЦК, зобов’язаний звільнити (увільнити) працівника від виконання обов’язків на час, необхідний для цього, а також зберігати за ним місце роботи, посаду і середній заробіток.
- Відсутність працівника на роботі оформлюється наказом.
- У табелі обліку робочого часу ставлять відмітку, яка використовується для позначення відсутності працівника в разі виконання ним державних і громадських обов’язків (ІН або 22).