(066) 87-010-10 Передзвоніть менi
Переводимо бухгалтерів в ОНЛАЙН!
? За допомогою цієї функції ви зможете швидко перейти до номеру, що вас цікавить
У цьому номері :
 
  • У обране
  • Друк
  • Шрифт
  • Колір фону
  • Коментарі 0
  • В розробці
4/14
Радник старости
Радник старости
Березень , 2018/№ 1

Актуальне запитання. Щодо надання старостою допомогти авторам у презентації перед громадою своїх проектів, які будуть представлені на голосування

http://tinyurl.com/y4xulw3n
Як староста може допомогти авторам презентувати перед громадою свої проекти, які будуть представлені для голосування?

Кажуть, що ідея — це найдорожчий товар на світі. Але якщо ідею носити лише в собі, то це заздалегідь марна ідея. Те ж саме можна сказати й про проекти, які відібрані для голосування за бюджетом участі (бюджетом громадських ініціатив, громадським бюджетом тощо). Адже насправді не ОМС, не учасники координаційної ради (конкурсної комісії тощо) повинні піклуватись про те, як саме автор буде «завойовути» голоси-переможці мешканців громади для свого проекту, який відібрано для голосування. Донести корисність та суспільну значимість для громади саме цього проекту посеред безлічі інших — головне завдання автора проекту. В іншому випадку — проект не набере достатньої кількості голосів для перемоги, а відтак не буде реалізований коштом місцевого бюджету.

Яким же чином староста може тут допомогти? Зокрема, староста своїми консультаційними порадами може допомагати авторам проектів надавати якісну інформацію. Звичайно, це не є прямим обов`язком старости, але він зацікавлений у тому, аби пробуджувати свідомість громади, робити з неї активну громаду та сприяти впровадженню бюджету участі.

Найперше, що староста має доносити до авторів проектів, — це два ключові моменти.

По-перше, автор має створити власну команду та працювати з нею, оскільки самотужки здійснювати так звану «агітаційну» кампанію у громаді не вийде.

По-друге, самостійно жоден проект не має шансів перемогти. Авторам проектів треба спілкуватись та об`єднуватись для перемоги.

Для прикладу, у м. Києві створено Клуб авторів, де автори проектів та їх команди допомагають один одному. Тож староста може спонукати авторів проектів об`єднуватись у Клуб авторів або Громаду авторів. Адже бюджет участі передбачає комунікацію, у тому числі й серед авторів проектів. Причому основна ідея такої комунікації полягає в тому, що відповідно до Положення про бюджет участі кожен мешканець може проголосувати за певну кількість проектів. Наприклад, у м. Київ це 5 проектів, у м. Чернівці — 2 проекти, у м. Житомир — також 5 проектів. Тобто коли автори проектів знайомляться та об`єднуються, зростають іх шанси для перемоги. Це своєрідний соціальний нетворкінг (нетворкінг — соціальна і професійна діяльність, спрямована на те, щоб за допомогою кола друзів і знайомих максимально швидко і ефективно вирішувати складні життєві завдання, бізнес-питання). Адже кожен автор буде агітувати не лише за свій проект серед аудиторії, яку знайде, але й за «чужий» проект. І навпаки. Крім того, кожен автор залучає до агітації волонтерів та активних мешканців, які проводять таку саму агітаційну роботу. В результаті обізнаність громадян щодо проектів, за які можна проголосувати, значно зростає. Й, звичайно, серед них громада обирає кращі. Для прикладу: у великих містах, де запроваджено бюджет участі, громадськість (автори проектів та їх команди, до складу яких входять, зокрема, волонтери та активні громадяни) об`єднується, як правило:

— за тематикою проектів (наприклад, якщо проект стосується шкіл — за сусідніми школами, дитячого майданчика — за усіма будинками, які розташовані поруч із ним);

— за територіальним поділом (по мікрорайонах, районах, навіть по вулицях або будинках тощо);

— за інтересами (спорт, охорона здоров`я, благоустрій тощо).

Якщо говорити про ОТГ, то об`єднуватись можна з огляду на особливості цієї громади та обов`язково з урахуванням вимог щодо голосування за проекти, закріплені у Положенні про бюджеті участі. Універсальним варіантом у цьому разі є об`єднання саме за інтересами. Хоча можна застосовувати й територіальний поділ. Цей варіант є доречним для випадків, коли, наприклад, у межах однієї ОТГ мешканці одного села мають можливість голосувати й за проекти, подані сусідніми селами (селищами), що обов`язково має визначати Положення про бюджет участі.

За практикою, у Положенні про бюджет участі уводять поділ на великі та малі проекти із встановленими вартісними критеріями для кожного, для того щоб зрівняти шанси авторів щодо проектів, за які вони у відповідний строк розпочнуть агітаційну кампанію. Такий підхід дозволяє встановити так би мовити справедливу перемогу, оскільки у великих проектів аудиторія прихильників завжди більша, ніж у малих. Тож старості треба уважно ознайомитись із Положенням про бюджет участі та врахувати цей момент, якщо він є.

Для прикладу: малими проектами можуть вважатись проекти на рівні кварталу, мікрорайону, району чи то села, селища тощо (наприклад, облаштування дитячого чи спортивного майданчика, майданчика для вигулу та дресирування собак на конкретній території). Великі проекти можуть стосуватись мешканців усього міста чи то ОТГ у цілому. Наприклад, створення велосипедних доріжок, екопарку.

Якщо в Положенні про бюджет участі немає поділу на великі та малі проекти, а подані й ті, й інші, звичайно, в процесі агітації (навіть найпростішої) здебільшого будуть перемагати великі проекти. Однак українська практика щодо впровадження бюджету участі має непоодинокі приклади, коли це правило не діє. Зокрема, коли маленькі проекти перемагають великі саме завдяки ефективній презентації авторами своїх проектів. Тож старості треба донести цей нюанс до авторів проектів. Наголосимо: староста має нагадати авторам проектів, що презентація проекту — це справа не лише автора, а його команди у цілому.

Заздалегідь автор має визначити стратегію своєї презентації та розподілити роботу у своїй команді, аби не гаяти час до періоду голосування. Обов`язково агітаційну роботу треба проводити не лише з активним населенням, але й із тими, хто виключений з активного життя з будь-яких причин (займає пасивну позицію), та зацікавити їх брати участь у голосуванні, що відбудеться.

Для формування інформаційної кампанії треба добре розуміти ситуацію, яка складеться, якщо не реалізувати проект, та головні переваги, які принесе його реалізація. І саме це доносити до громади. Бажано підтверджувати це статистичними даними, науковими фактами, експертними оцінками. Тобто має бути добре досліджена історія проблеми, яка втілена у проект, та переваги реалізації проекту.

Окрім того, авторам варто визначити основну аудиторію тих, хто буде голосувати саме за їх проект. Інформаційними канали цього можуть бути соціальні мережі (обговорення проблеми у тематичних групах, експертних групах та фокус-групах, які є на місцях та які переймаються цією проблемою та намагаються її вирішити, а також висловлювання чи статті на цю тему самих мешканців у пресі та соціальних мережах).

Тобто в першу чергу треба шукати тих, хто гостро переймається проблемою (активістів та волонтерів), та тих, чиї інтереси вона зачіпає опосередковано.

Звичайно, треба долучати можливих партнерів, яким подобається ваш проект та які згодні його рекламувати за вас іншим. Наприклад, якщо проект передбачає облаштування дитячого майданчика, то аудиторією, якій треба розповісти про проект, можуть бути не лише батьки дітей, що проживають поряд із територією, де його планують побудувати, але й літні люди, мешканці будинків, які знаходяться на значній відстані (незважаючи на те, чи побудовано в них такий дитячий майданчик), працівники дитячого садочку, дитячих та сімейних клубів дозвілля, магазинів, лікарень, інших комерційних та некомерційних установ, ринків, що розташовані поруч. Долучати можна активних голів ОСББ, керівників клубів, бібліотек та інших закладів, а також керівників молодіжних та спортивних рухів (навіть якщо це одна людина на все село чи селище).

Які варіанти презентації проектів громади можна запропонувати авторам?

Проведення особистих зустрічей. Особистий контакт із аудиторією — оптимальний варіант, адже інструмент «віч-на-віч» найкраще доносить переваги проекту та знімає страхи (недовіру до ідеї проекту або до дій місцевої влади, осуд громади, бажання невтручання у проблеми громади та інше). Відповіді аудиторії надаються у режимі реального часу. Такі зустрічі можна проводити усюди (на вулиці, біля торговельних центрів, магазинів, ринків, ярмарків).

Як правило, вони не потребують фінансових затрат, але дуже витратні за часом. Тут необхідно працювати командою (за складеним розкладом та обраною аудиторією).

Цікавою фішкою є проведення живого діалогу активістами проекту, наприклад, на залізничному транспорті. З українського досвіду впровадження бюджету участі є випадки, коли активісти досить вдало розповідали про проект у поїздах, маршрутних автобусах, центрах надання адміністративних послуг та саме там знаходили більшість однодумців, які в результаті долучались до активістів та/або голосували за проект.

Проведення флешмобів. Флешмоб — заздалегідь спланована масова акція, в якій велика група людей з’являється в громадському місці та виконує оговорені дії (сценарій). Як правило, флешмоби гарно працюють у соціальних мережах (наприклад, Facebook).

Якщо в ОТГ немає проблеми з Інтернетом, варто запроваджувати флешмоби із хештегами, які допоможуть усім бажаючим знайти основну інформацію про проект у будь-який час. Хештег — слово або фраза, яким передує символ «#» (октоторп).

Для тих, у кого немає Інтернету, можна проводити тематичні флешмоби за тематикою проекту в громадських місцях із залученням активістів (наприклад, якщо це проект облаштування дитячого майданчика, залучайте активістів, які зможуть безкоштовно годину-другу пограти з дітьми, провести конкурси, помалювати на асфальті). Такі зустрічі збирають багато людей, серед яких легко проводити агітаційну роботу, навіть без спеціальної техніки чи обладнання.

Розповсюдження роздаткового матеріалу. Роздатковий матеріал (листівки, флаєри, плакати, афіші) — запорука успіху. Він нагадує тим, хто ще не проголосував, про обов`язок це зробити. Причому ніхто не вимагає дизайнерських листівок чи флаєрів. Досвід впровадження бюджету участі свідчить, що інформацію можна розруковувати на звичайному папері та роздавати бажаючим, а також розміщувати на дошках оголошень (громадських зупинках, у центрах надання адміністративних послуг).

Співпраця зі ЗМІ, блогерами. Як правило, журналісти та блогери не залишаються осторонь від проблем громади. Автори можуть розповідати за їх сприяння про проект у рамках інтерв’ю чи у блогах на інформаційних порталах.

Співпраця з прес-службою місцевої влади. За практикою, прес-служба ОМС надає авторам проектів інформаційну підтримку. Старості варто ознайомитись із тим, яку саме допомогу надає ОМС та як нею скористатись і вчасно доносити цю інформацію до авторів проекту. Наприклад, таку допомогу надає Сумська міська рада.

Зацікавив журнал?
Отримуйте більше статей та спеціальних пропозицій за підпискою
староста села, презентація проектів, бюджет участі, голосування за проекти додати теги змінити теги
Додайте свої теги до статті
Розділіть мітки комами. Наприклад: бухгалтерія, форма, відсотки, ПДВ, квартальний звіт. Максимальна кількість 10.
або Закрити
Ваша оцінка врахована! Оцініть статтю :
  • Добре
  • Нормально
  • Погано
Поділитися:
Коментарі до статті