1 Далі за текстом — Закон № 1700.
2 Далі за текстом — НАЗК, Національне агентство.
Види декларацій
Уже згадувана нами ст. 45 Закону № 1700 містить загальні норми щодо подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Тож староста як посадова особа місцевого самоврядування є суб’єктом декларування й подає (може подавати) такі види декларацій:
| 1 | «щорічну» — щороку до 1 квітня (уточнюємо: до кінця доби 31 березня, оскільки фіксація поданих документів у Реєстрі декларацій йде на години та хвилини*) декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року |
| * Увага! «Щорічна» декларація, подається у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня року, наступного за звітним роком. «Щорічна» декларація подана у 00 годин 01 хвилину 01 квітня, буде вважатися такою, що подана невчасно, а за це, згідно із ст. 1726 Кодексу України про адміністративні правопорушення3, за певних умов, може наступити адміністративна відповідальність із занесенням відповідних відомостей про порушника до реєстру корупціонерів. | |
| 2 | особи, яка припиняє діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування (у разі її припинення), — за період, не охоплений раніше поданими деклараціями* |
| * Увага для тих, на кого покладено обов’язки старости. Якщо припинення зазначених функцій відбулося з ініціативи роботодавця, декларація подається не пізніше двадцяти робочих днів з дня, коли суб’єкт декларування дізнався чи повинен був дізнатися про таке припинення. | |
| 3 | особи, яка припинила діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, — наступного року після припинення діяльності, за минулий рік. Така декларація має містити інформацію станом на останній день такого періоду* |
| * Як зазначає НАЗК у своєму роз’ясненні «Щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю», затвердженому Рішенням від 11.08.16 р. № 34: «Декларація суб’єкта декларування, який припинив діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, що подається до 00 годин 00 хвилин 01 квітня року, наступного за звітним роком, у якому було припинено таку діяльність... охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року». |
3 Далі за текстом — КпАП.
4 Далі за текстом — роз’яснення, роз’яснення стосовно заходів фінансового контролю.
Слід зазначити, що Законом № 1700 передбачено ще один вид декларування: подання декларації особою, яка претендує на зайняття відповідної посади. У рамках цієї статті вказаний вид декларування розглядатися не буде.
Загальні норми подання інформації
У цьому розділи ми зупинимося на висвітленні тих питань, що найчастіше надходять до редакції.
За загальним правилом інформація у декларації зазначається станом на останній день звітного періоду.
Тому інформація у «щорічній» декларації і декларації особи, що припинила діяльність, зазначається станом на 31 грудня звітного року. У декларації особи, що припиняє діяльність, — станом на день, що передує дню подання декларації. Це стосується також інформації про членів сім’ї суб’єкта декларування, зареєстрованого місця проживання та місця фактичного проживання. Інформація у декларації подається незалежно від того, перебуває об’єкт декларування на території України чи за її межами.
Місце проживання. У декларації необхідно зазначити «місце фактичного проживання або поштову адресу, на яку суб’єкту декларування Національним агентством може бути надіслано кореспонденцію». НАЗК передбачає, що суб’єкт декларування може вказати абонентську поштову скриньку як поштову адресу, на яку Національним агентством може бути надіслано йому кореспонденцію.
Водночас звертаємо увагу, що для обрання такого способу отримання кореспонденції в електронній формі декларації слід:
| 1 | у відповідному полі вказати індекс відділення зв’язку, у якому відкрито абонентську скриньку |
| 2 | зазначити відповідний населений пункт |
| 3 | у полі «Вулиця» обрати помітку «Не застосовується» |
| 4 | у полі «Номер корпусу» зазначити номер абонентської скриньки у форматі «а/с №» |
| 5 | в інших полях блока «Місце фактичного проживання або поштова адреса, на яку НАЗК може надсилати кореспонденцію суб’єкту декларування» обрати помітку «Не застосовується» |
Інформація щодо члена сім’ї. Відповідно до абз. 15 ч. 1 ст. 1 Закону № 1700 членами сім’ї суб’єкта декларування вважаються:
| 1 | особа, яка перебуває у шлюбі із суб’єктом декларування (чоловік/дружина), незалежно від їх спільного проживання. Примітка. Це означає, що членом сім’ї суб’єкта декларування є його чоловік/дружина, якщо шлюб між ними офіційно не розірвано (навіть якщо особи спільно не проживають, не пов’язані спільним побутом тощо). |
| 2 | у випадку наявності сукупності таких ознак, як спільне проживання, пов’язаність спільним побутом та наявність взаємних прав та обов’язків (крім осіб, взаємні права та обов’язки яких не мають характеру сімейних) із суб’єктом декларування, членами його сім’ї також є: — діти, у тому числі повнолітні; — батьки, особи, які перебувають під опікою і піклуванням; — будь-які інші особи, у тому числі особи, які спільно проживають із суб’єктом декларування, але не перебувають з ним у шлюбі |
Усі інші особи, за відсутності хоча б однієї із вказаних ознак для цілей декларування не вважаються членами сім’ї суб’єкта декларування.
Тож для цілей декларування, щоб особа вважалася членом сім’ї суб’єкта декларування, вона повинна проживати спільно із суб’єктом декларування станом на останній день звітного періоду (незалежно від тривалості такого проживання), а також одночасно бути пов’язаною спільним побутом та взаємними правами і обов’язками із суб’єктом декларування. Це не стосується дружини/чоловіка суб’єкта декларування, які є членами сім’ї незалежно від наявності зазначених ознак, а також осіб, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, але взаємні права і обов’язки яких не мають характеру сімейних.
НАЗК у своєму роз’ясненні звертає увагу на те, що в декларацію включається інформація про членів сім’ї станом на останній день звітного періоду. Наприклад, зазначає НАЗК, якщо протягом звітного періоду — незалежно від тривалості — особа спільно проживала із суб’єктом декларування, була пов’язана з ним спільним побутом та мала взаємні права та обов’язки, але таке спільне проживання було припинено станом на останній день звітного періоду, то особа не вважається членом сім’ї суб’єкта декларування й інформація про неї в декларації не відображається.
Зверніть увагу! Закон № 1700 не передбачає обов’язку суб’єкта декларування звертатися до суду для встановлення факту спільного проживання.
У разі відмови члена сім’ї суб’єкта декларування надати будь-які відомості чи їх частину для заповнення декларації, суб’єкт декларування зобов’язаний зазначити про це в декларації, відобразивши всю відому йому інформацію про об’єкти декларування стосовно такого члена сім’ї.
Водночас, зверніть увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону № 1700 НАЗК проводить повну перевірку декларації, а також самостійно проводить повну перевірку інформації, яка підлягає відображенню в декларації, щодо членів сім’ї суб’єкта декларування у випадку, якщо член сім’ї суб’єкта декларування відмовився надати будь-які відомості для заповнення декларації.
Доходи. Доходи та видатки суб’єкта декларування відображаються у грошовій одиниці України. Доходи/видатки, одержані/здійснені в іноземній валюті, з метою відображення у декларації перераховуються в грошовій одиниці України за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання доходів/здійснення видатків. У декларації зазначається держава, в якій їх було отримано/здійснено.
У декларації зазначаються доходи суб’єкта декларування та членів його сім’ї, які були отримані або нараховані протягом звітного періоду (п. 7 ч. 1 ст. 46 Закону № 1700). При цьому доходи включають:
— заробітну плату (грошове забезпечення), отриману як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом;
— гонорари та інші виплати згідно з цивільно-правовими договорами;
— дохід від підприємницької або незалежної професійної діяльності;
— дохід від надання майна в оренду (користування);
— дивіденди;
— проценти;
— роялті;
— страхові виплати;
— виграші (призи) у лотерею чи в інші розіграші, у букмекерському парі, у парі тоталізатора;
— призи (виграші) у грошовій формі, одержані за перемогу та/або участь в аматорських спортивних змаганнях;
— благодійну допомогу;
— пенсію;
— спадщину;
— доходи від відчуження цінних паперів чи корпоративних прав;
— подарунки;
— інші доходи.
Під заробітною платою для цілей декларації розуміється як основна заробітна плата, так і будь-які заохочувальні та компенсаційні виплати (премії, надбавки тощо), які виплачуються (надаються) суб’єкту декларування або члену його сім’ї у зв’язку з відносинами трудового найму, крім коштів для покриття витрат на відрядження, які у цілях декларування доходом не вважаються (див. далі окреме роз’яснення з цього приводу).
Соціальні виплати, субсидії тощо вважаються доходом і відображаються в декларації лише в разі їх монетизації, тобто виплати (нарахування) у грошовій формі.
Подарунки вважаються доходом незалежно від того, у якій формі вони отримуються — у формі грошових коштів або в іншій формі.
Зверніть увагу! Доходи декларуються незалежно від їх розміру. Винятком є доходи у вигляді подарунків. Подарунки у формі грошових коштів зазначаються в декларації, якщо розмір таких подарунків, отриманих від однієї особи (групи осіб) сукупно протягом року, перевищує 5 прожиткових мінімумів (ПМ), встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року5. Подарунок у формі, іншій ніж грошові кошти (наприклад, рухоме майно, транспортні засоби, нерухомість тощо), зазначається, якщо вартість одного подарунка перевищує 5 ПМ, установлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року.
5 Статтею 7 Закону України від 21.12.16 р. № 1801 «Про державний бюджет на 2017 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2017 року — 1600 грн.
Об’єкти нерухомості. У декларації зазначаються:
| 1 | об’єкти нерухомості, що належать суб’єкту декларування та членам його сім’ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право |
| 2 | об’єкти незавершеного будівництва, об’єкти, не прийняті в експлуатацію або право власності на які не зареєстроване в установленому законом порядку, які: а) належать суб’єкту декларування або членам його сім’ї на праві власності відповідно до Цивільного кодексу України; б) розташовані на земельних ділянках, що належать суб’єкту декларування або членам його сім’ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або передані їм в оренду чи на іншому праві користування, незалежно від правових підстав набуття такого права; в) повністю або частково побудовані з матеріалів чи за кошти суб’єкта декларування або членів його сім’ї |
З приводу набуття прав на майно і визначення його вартості НАЗК у роз’ясненні зазначає:
Якщо суб’єкт декларування або член його сім’ї не пам’ятає точну дату набуття прав на майно і при цьому правовстановлюючі документи відсутні, а встановити цю дату з інших офіційних джерел неможливо, суб’єкт декларування може зазначити такою датою перше число відповідного місяця або 1 січня відповідного року.
Закон не вимагає від суб’єкта декларування проводити оцінку майна з метою заповнення декларації. У випадку, коли правовстановлюючі документи відсутні, а оцінка майна не проводилась чи її результати невідомі суб’єкту декларування, при заповненні відповідного поля декларації про вартість майна слід позначати «Не відомо» (обрати відповідну помітку у зазначеному полі).
Якщо із правовстановлюючих документів встановити вартість майна у грошовій одиниці України — гривні неможливо, а оцінка такого майна не проводилась чи її результати невідомі суб’єкту декларування, при заповненні відповідного поля декларації про вартість майна слід позначити «Не відомо».
Цінне рухоме майно. Під таким майном розуміються будь-які матеріальні об’єкти (речі, крім транспортних засобів), які можуть бути переміщеними без заподіяння їм шкоди (наприклад, ювелірні вироби, персональні або домашні електронні пристрої, одяг, антикваріат, твори мистецтва, меблі тощо). При цьому в розділі декларації «Цінне рухоме майно (крім транспортних засобів)» не зазначається таке майно: цінні папери, корпоративні права, готівкові кошти, кошти на рахунках в банку чи інших фінансових установах, дорогоцінні (банківські) метали, подарунки у вигляді грошових коштів. Ці об’єкти відображаються в інших, відповідних, розділах декларації. Якщо рухоме майно є одночасно подарунком, то воно декларується як у розділі «Цінне рухоме майно (крім транспортних засобів)» (у разі перевищення встановленого порога декларування), так і в розділі «Доходи, у тому числі подарунки».
Відомості про цінну рухому річ повинні бути зазначені в декларації, якщо її вартість перевищує встановлений Законом № 1700 поріг декларування, а саме 100 ПМ, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року.
Щодо транспортних засобів. Для цілей декларування під транспортними засобами розуміється широкий спектр засобів, які не обмежуються автотранспортними засобами, а включає й інші самохідні машини і механізми, а саме: легкові та вантажні автомобілі, автобуси, самохідні машини, сконструйовані на шасі автомобілів, мотоцикли усіх типів, марок і моделей, причепи, напівпричепи, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, сільськогосподарська техніка, водні та повітряні судна.
На відміну від іншого цінного рухомого майна, відомості про транспортні засоби та інші самохідні машини і механізми зазначаються незалежно від їх вартості на дату їх набуття у власність, володіння або користування. Витрати на митне оформлення чи реєстрацію транспортного засобу в його вартість не включаються. Водночас якщо відповідний видаток на митне оформлення чи реєстрацію перевищує встановлений поріг декларування (50 ПМ) і був здійснений суб’єктом декларування у звітному періоді, то він повинен бути відображений у розділі декларації «Видатки та правочини».
Активи. Фінансові зобов’язання. Правочини.
Під нематеріальними активами в п. 6 ч. 1ст. 46 Закону № 1700 розуміються у тому числі об’єкти права інтелектуальної власності, що можуть бути оцінені в грошовому еквіваленті (патент на винахід, корисну модель, ноу-хау, промисловий зразок, права на топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, торгову марку чи комерційне найменування, авторське право тощо), ліцензії на право користування об’єктами інтелектуальної власності, а також, зазначає НАЗК у роз’ясненні, право на використання надр чи інших природних ресурсів тощо.
Грошові активи — готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, кошти, позичені третім особам, а також активи у дорогоцінних (банківських) металах. Не підлягають декларуванню наявні грошові активи, сукупна вартість яких не перевищує 50 ПМ, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року;
У декларації відображаються фінансові зобов’язання суб’єкта декларування та членів його сім’ї, які є дійсними станом на останній день звітного періоду (п. 9 ч. 1 ст. 46 Закону № 1700). Під фінансовими зобов’язаннями у цілях декларування розуміються:
— отримані кредити, позики;
— інші кошти, які були позичені суб’єкту декларування або члену його сім’ї іншими особами, зокрема поворотна безвідсоткова фінансова допомога, отримана і не повернена у звітному періоді суб’єктом декларування або членом його сім’ї;
— зобов’язання за договором лізингу;
— зобов’язання за договором страхування;
— зобов’язання за договором недержавного пенсійного забезпечення;
— несплачені податкові зобов’язання;
— інші зобов’язання (у декларації необхідно зазначити, які саме).
Водночас такі відомості зазначаються лише у разі, якщо розмір зобов’язання перевищує 50 ПМ, установлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року. У разі якщо розмір зобов’язання не перевищує 50 ПМ, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року, зазначається лише загальний розмір такого фінансового зобов’язання.
Зверніть увагу! Вартість майна, майнових прав, активів, інших об’єктів декларування, що перебувають у власності суб’єкта декларування або членів його сім’ї, зазначається у грошовій одиниці України відповідно до їх останньої грошової оцінки або — якщо така оцінка не проводилася чи її результати не відомі суб’єкту декларування — на момент набуття об’єкта у власність (згідно з документом, на підставі якого було набуто право власності).
Інформація про вартість нерухомого майна не зазначається, якщо вона не відома суб’єкту декларування і не повинна була стати відома внаслідок вчинення відповідного правочину.
Вартість майна, майнових прав, активів, інших об’єктів декларування, що перебувають у володінні чи користуванні суб’єкта декларування або членів його сім’ї, зазначається у випадку, якщо вона відома суб’єкту декларування або повинна була стати відомою внаслідок вчинення відповідного правочину.
Відомості щодо фінансових сум (кількості грошей) округлюються до гривні.
Контроль. Відповідальність.
Статтею 48 Закону № 1700 передбачено, що НАЗК стосовно декларацій, поданих суб’єктами декларування, проводить такі види контролю:
| 1 | щодо своєчасності подання |
| 2 | щодо правильності та повноти заповнення |
| 3 | логічний та арифметичний контроль |
| 4 | повну перевірку декларацій |
Зазначення в декларації завідомо недостовірних відомостей може тягнути за собою дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність.
Адміністративна відповідальність передбачена ст. 1726 КпАП за подання завідомо недостовірних відомостей, якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму від 100 до 250 ПМ.
Статтею 3661 Кримінального кодексу України передбачено кримінальну відповідальність за подання завідомо недостовірних відомостей у декларації. При цьому відповідальність за цією статтею за подання суб’єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації настає у випадку, якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму понад 250 ПМ.
У разі подання завідомо недостовірних відомостей якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму менше 100 ПМ, до суб’єкта декларування може бути застосовано дисциплінарну відповідальність.
Адміністративна та кримінальна відповідальність передбачені виключно за подання «завідомо недостовірних» відомостей.
Тобто відповідне діяння має бути вчинено суб’єктом декларування з прямим умислом.
При цьому для притягнення до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень необхідно довести наявність такого умислу. Власне те, що суб’єкт декларування усвідомлював недостовірність відомостей, які він зазначив у декларації.
Якщо недостовірні відомості, які були зазначені в декларації, були надані суб’єкту декларування членом його сім’ї, то відповідальність може настати лише в тому разі, коли суб’єкт декларування усвідомлював недостовірність таких відомостей, але попри це свідомо зазначив їх у декларації.
І наостанок...
Ще один нюанс, що стосується декларування. Частина 4 ст. 45 Закону № 1700 передбачає, що суб’єкт декларування має право подати виправлену декларацію протягом семи днів (зауважуємо, календарних) після подання декларації. І така можливість декларанту надається, на жаль, один раз! Зверніть увагу, що більшість інформації, необхідної вам для заповнення декларації, міститься у відкритих державних реєстрах.
Тож просимо вас відповідально поставитись до змісту інформації, яку ви зазначаєте у декларації, обов’язково перевірте інформацію, що відображена у вашій декларації, після її подання та розміщення в Реєстрі.
Пам’ятаємо, що лише розумні вчаться на чужих помилках. Тож будемо мудрими.
