Що таке булінг?
За даними останніх опитувань, майже чверть українських школярів вважають себе жертвами булінгу, а близько 40 % із тих дітей, що зіткнулися з випадками булінгу, ніколи не розповідають про це своїм батькам. При цьому 44 % із тих, хто спостерігав, як знущаються над їхніми однолітками, не реагували на такі факти через острах піддатися аналогічному знущанню1. Найчастіше діти піддаються цькуванню з боку однолітків за свій зовнішній вигляд, переконання, поведінку, пов’язану з особливостями виховання, а також через різні життєві обставини (неблагополуччя у родині, виховання дитини без батька (матері) тощо).
1 Див. Пояснювальну записку до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу». URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=64402.
19 січня 2019 року набув чинності Закон України від 18.12.2018 № 2657 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)».
Булінг (цькування) — це діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.
(ч. 1 ст. 1734 Кодексу України про адміністративні правопорушення2,
п. 31 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05.09.2017 № 2145-VIII «Про освіту»3)
2 Далі за текстом — КпАП.
3 Далі за текстом — Закон про освіту.
Крім того, вказаною нормою Закону про освіту визначаються типові ознаки булінгу (цькування), якими є:
— систематичність (повторюваність) діяння;
— наявність сторін — кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);
— дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.
Староста має роз’яснити, що особа, яка вчинила «булінг», може бути притягнута до адміністративної відповідальності за сам факт вчинення протиправного діяння без необхідності встановлення шкідливих наслідків. Правопорушення, визначене у ч. 1 ст. 1734 КпАП, має формальний склад.
Кого можна притягнути до відповідальності
| Норма КпАП | Діяння | Суб’єкт відповідальності | Санкція |
| ч. 1 ст. 173-4 | Булінг (цькування) | особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення 16-річного віку | штраф від 850 до 1700 грн. або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин |
| ч. 2 ст. 1734 | Булінг, вчинений групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення | особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення 16-річного віку | штраф від 1700 до 3400 грн. або громадські роботи на строк від 40 до 60 годин |
| ч. 3 ст. 1734 | Булінг, вчинений малолітніми або неповнолітніми особами віком від 14 до 16 років | батьки або особи, які їх замінюють | штраф від 850 до 1700 грн. або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин |
| ч. 4 ст. 1734 | Булінг, вчинений групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, вчинений малолітньою або неповнолітньою особою віком від 14 до 16 років | батьки або особи, які їх замінюють | штраф від 1700 до 3400 грн. або громадські роботи на строк від 40 до 60 годин |
| ч. 5 ст. 1734 | Неповідомлення керівником закладу освіти уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про випадки булінгу (цькування) учасника освітнього процесу | керівник закладу освіти | штраф від 850 до 1700 грн. або виправні роботи на строк до 1 місяця з відрахуванням до 20 % заробітку |
Особливості провадження в справах щодо булінгу
Для осіб, що стикнулися з булінгом, важливим буде розумітися на основах провадження в справах про адміністративні правопорушення.
Так, протокол про адміністративне правопорушення за булінг складається уповноваженою на те посадовою особою органів внутрішніх справ (Національної поліції) згідно з ч. 1 ст. 255 КпАП та у порядку, що передбачений главою 19 КпАП.
Адміністративні правопорушення, передбачені ст. 1734 КпАП, підвідомчі районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судам (суддям) (ст. 221 КпАП).
Оскаржити постанову у справі про адміністративне правопорушення можна до апеляційного суду у порядку ст. 294 КпАП. Нагадую, що постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Особливості відповідальності неповнолітньої особи
Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення 16-річного віку (ст. 12 КпАП).
Однак до осіб віком від 16 до 18 років, зважаючи, що такі особи ще не досягли повноліття, КпАП передбачені особливі умови притягнення до адміністративної відповідальності.
Так, відповідно до ст. 13 КпАП до осіб віком від 16 до 18 років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені ст. 241 цього Кодексу. Йдеться про такі заходи, як:
| 1 | зобов’язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого |
| 2 | попередження |
| 3 | догана або сувора догана |
| 4 | передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання |
Однак у разі вчинення цими особами адміністративних правопорушень, що передбачені ч. 2 ст. 13 КпАП, серед яких є і ст. 1734 КпАП, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах.
Але треба пам’ятати, що з урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб можуть бути застосовані заходи впливу, перелічені вище. Рішення про застосування адміністративного стягнення (це може бути штраф чи громадські роботи) або заміну його на захід впливу з переліку ст. 241 приймає суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, спираючись на обставини справи, характеристику правопорушника та власні внутрішні переконання.
Що стосується застосування стягнень, то порядок виконання постанови про накладення штрафу врегульовано главою 27 КпАП. Якщо неповнолітня особа має самостійний заробіток (наприклад, стипендія, гонорари тощо), то штраф стягується безпосередньо з правопорушника.
Але у більшості випадків неповнолітня особа не має заробітку та знаходиться на утриманні батьків чи осіб, що їх замінюють. У такому разі штраф стягується саме з цих осіб (ч. 2 ст. 307 КпАП).
Порядок виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді громадських робіт врегульований главою 30-А КпАП та здійснюється шляхом залучення порушників до суспільно корисної праці, види якої визначаються органами місцевого самоврядування. Це стягнення може бути застосовано і до неповнолітнього, лише з тією особливістю, що це стягнення ними виконується по дві години на день у вільний від навчання час (ч. 2 ст. 3212 КпАП).
Особливості відповідальності батьків або осіб, які їх замінюють
Звертаю увагу, що у разі притягнення батьків або осіб, які їх замінюють, до відповідальності за ч. 3 чи 4 ст. 1734 за булінг, відповідальність за нормою ч. 3 ст. 184 КпАП «Вчинення неповнолітніми віком від 14 до 16 років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом» не застосовується.
У цьому випадку застосовується принцип, що особа не може бути притягнута до відповідальності двічі за одне й те саме правопорушення.
Яка роль закладу освіти в боротьбі з булінгом?
Староста також має роз’яснити молоді та їх батькам, яку роль відіграє заклад освіти у боротьбі з цим правопорушенням.
Засновник закладу освіти або уповноважена ним особа відповідно до абз. 9 ч. 2 ст. 25 Закону про освіту:
| здійснює контроль за виконанням плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти |
| розглядає скарги про відмову у реагуванні на випадки булінгу (цькування) за заявами здобувачів освіти, їхніх батьків, законних представників, інших осіб та приймає рішення за результатами розгляду таких скарг |
| сприяє створенню безпечного освітнього середовища в закладі освіти та вживає заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг (цькування), стали його свідками або постраждали від булінгу |
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону про освіту на керівника закладу освіти в межах наданих йому повноважень покладено низку обов’язків щодо попередження та усунення проявів булінгу в відповідному закладі освіти.
Так, керівник закладу освіти відтепер має забезпечувати створення у закладі освіти безпечного освітнього середовища, вільного від насильства та булінгу (цькування), у тому числі:
| з урахуванням пропозицій територіальних органів (підрозділів) Національної поліції України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, служб у справах дітей та центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді розробляє, затверджує та оприлюднює план заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти |
| розглядає заяви про випадки булінгу (цькування) здобувачів освіти, їхніх батьків, законних представників, інших осіб та видає рішення про проведення розслідування |
| скликає засідання комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) для прийняття рішення за результатами проведеного розслідування та вживає відповідних заходів реагування |
| забезпечує виконання заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг, стали його свідками або постраждали від булінгу (цькування) |
| повідомляє уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України та службі у справах дітей про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти |
| Звертаю увагу, що невиконання цього обов’язку є підставою для притягнення керівника закладу освіти до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 1734 КпАП (штраф від 850 до 1700 грн. або виправні роботи на строк до 1 місяця з відрахуванням до 20 % заробітку) |
Що робити, коли стикаєшся з булінгом? Найпоширенішими формами булінгу є:
| словесні образи, глузування, обзивання, погрози |
| образливі жести або дії, наприклад, плювки |
| залякування за допомогою слів, загрозливих інтонацій, щоб змусити жертву щось зробити чи не зробити |
| ігнорування, відмова від спілкування, виключення із гри, бойкот |
| вимагання грошей, їжі, речей, умисного пошкодження особистого майна жертви |
| фізичне насилля (удари, щипки, штовхання, підніжки, викручування рук, будь-які інші дії, які заподіюють біль і навіть тілесні ушкодження) |
| приниження за допомогою мобільних телефонів та Інтернету (смс-повідомлення, електронні листи, образливі репліки і коментарі у чатах тощо), поширення чуток і пліток |
Староста має роз’яснити молоді, що не потрібно терпіти такі дії однолітків і що останні вчинюють діяння, що карається законом. Для отримання допомоги вони, у першу чергу, мають усе розповісти батькам. Також вони можуть звернутися до вчителів та керівництва закладу освіти або зателефонувати на гарячу телефонну лінію, де їм кваліфіковані консультанти-психологи підкажуть, як бути в тій чи іншій ситуації.
Національна гаряча дитяча телефонна лінія: тел. 116-111 (цілодобово) або 0 800 500 225 (з 12:00 до 16:00).
Гаряча телефонна лінія щодо булінгу у службі розшуку дітей всеукраїнської громадської організації «Магнолія»: тел. 116 000 (з мобільного безкоштовно)
Також староста може надати низку порад і батькам.
Якщо батьки або особи, які їх замінюють, з’ясували, що якісь дії з вищеперелічених застосовувалися до їх дитини, потрібно бити на спалах. Однак коли справа стосується власної дитини — на перший план, як правило виходять, емоції. Тому для «тверезого» оцінювання ситуації та застосування юридично виважених заходів доречно звернутися за допомогою до адвоката.
Але спираючись на норми Закону про освіту, можна спробувати самостійно врегулювати ситуацію. У такому разі юридично правильним буде такий алгоритм дій:
| 1 | Подання заяви про випадок булінгу керівнику закладу освіти, який має прийняти рішення про проведення розслідування | |
| 2 | Проведення засідання комісії з розгляду випадків булінгу (цькування), під час якого буде прийматися рішення за результатами проведеного розслідування та вживання відповідних заходів реагування. Примітка. Для об’єктивного розгляду заяви та результатів розслідування доречним бути взяти участь у засіданні | |
| 3 | Застосування керівником закладу освіти заходів реагування. Такими заходами є надання соціальних та психолого-педагогічних послуг закладом освіти кривднику, постраждалій особі та свідкам булінгу та повідомлення уповноваженого підрозділу органу Національної поліції України та служби у справах дітей | |
| 4 | Далі залежно від розвитку подій: | |
| а) якщо керівник закладу виконав свій обов’язок і звернувся до Національної поліції, необхідно прослідкувати за належним здійсненням провадження в справі про адміністративне правопорушення за відповідною частиною ст. 1734 КпАП та притягнення винних осіб до відповідальності. Особа, яка піддавалася булінгу, в провадженні має статус потерпілого та користується правами, що передбачені ст. 269 КпАП. Примітка. Потерпілим є особа, якій адміністративним правопорушенням заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду. Вона має право знайомитися з матеріалами справи, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися правовою допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, оскаржувати постанову по справі про адміністративне правопорушення. Потерпілого може бути опитано як свідка відповідно до ст. 272 КпАП. Однак, зважаючи, що у більшості випадків потерпілим буде неповнолітня, її інтереси мають право представляти їх законні представники (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники) (ст. 270 КпАП). Інтереси потерпілого може представляти представник — адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Законні представники та представники мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; від імені особи, інтереси якої вони представляють, приносити скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу | б) якщо керівник закладу освіти не виконав свій обов’язок і не звернувся до Національної поліції та служби у справах дітей, а спробував спустити ситуацію з булінгом «на гальмах», батьки або адвокат, який представляє їх інтереси: — звертаються із заявою до служби у справах дітей про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти. Відповідно до Закону України від 24.01.1995 № 20/95-ВР «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей»4 вказані служби мають право проводити роботу серед дітей з метою запобігання правопорушенням; запрошувати для бесіди батьків або опікунів, піклувальників, посадових осіб до служби у справах дітей з метою з’ясування причин та умов, які призвели до порушення прав дітей, бездоглядності, вчинення правопорушень, вживати заходів щодо їх усунення; порушувати перед органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування питання про притягнення до відповідальності згідно із законом фізичних та юридичних осіб, які допустили порушення прав, свобод і законних інтересів дітей тощо; — звертаються із заявою до Національної поліції з заявою про вчинення керівником закладу освіти адміністративного правопорушення за ч. 5 ст. 1734 КпАП; — звертаються до Національної поліції з заявою про вчинення адміністративного правопорушення за відповідною частиною ст. 1734 КпАП. Суб’єкт відповідальності визначається відповідно до віку кривдника (булера) — або безпосередньо кривдник, якщо це особа, що досягла 16-річного віку, або батьки (особи, що їх замінюють) кривдника, якщо дитина не досягла віку адміністративної відповідальності | |
4 Далі за текстом — Закон про органи і служби у справах дітей.
Крім того, згідно зі ст. 5 Закону про органи і служби у справах дітей уповноважені підрозділи органів Національної поліції зобов’язані проводити роботу щодо запобігання правопорушенням дітей; розглядати у межах своєї компетенції заяви і повідомлення про правопорушення, вчинені дітьми; виявляти причини та умови, що сприяють вчиненню правопорушень дітьми, вживати в межах своєї компетенції заходів до їх усунення; брати участь у правовому вихованні дітей; вести облік правопорушників, що не досягли 18 років, з метою проведення профілактичної роботи, інформувати відповідні служби у справах дітей стосовно цих дітей; викликати дітей, їх батьків (усиновителів) або опікунів (піклувальників), а також інших осіб у справах та інших матеріалах про правопорушення і у разі ухилення без поважних причин від явки за викликом — піддавати їх приводу; відвідувати правопорушників, що не досягли 18 років, за місцем їх проживання, навчання, роботи, проводити бесіди з ними, їх батьками (усиновителями) або опікунами (піклувальниками); складати протоколи про адміністративні правопорушення дітей, а також їх батьків (усиновителів) або опікунів (піклувальників), які не виконують обов’язків щодо виховання і навчання дітей, інформувати відповідні служби у справах дітей тощо.
Більш детально повноваження уповноважених органів Національної поліції України конкретизуються в Інструкції з організації роботи підрозділів ювенальної превенції Національної поліції України, затвердженій наказом Міністерства внутрішніх справ України від 19.12.2017 № 1044.
Окремо варто відзначити, що не підпадає під регулювання цього закону цькування поза межами освітнього процесу. Йдеться про ситуацію, коли кривдник та потерпілий не пов’язані освітнім процесом, а їх «взаємовідносини» виникають у побутовій сфері, наприклад, подібна ситуація виникла під час прогулянки, відпочинку тощо. У такому випадку притягнути кривдника чи його батьків до адміністративної відповідальності за ст. 1734 КпАП не вдасться. У цій ситуації доцільно ставити питання про наявність у діях кривдника складу правопорушення, що передбачене ст. 173 КпАП «Дрібне хуліганство» (якщо правопорушник досяг 16-річного віку). До батьків кривдника можливе застосування ст. 184 КпАП «Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов’язків щодо виховання дітей»:
| якщо протиправне діяння (правопорушення, відповідальність за яке передбачено КпАП) вчинене неповнолітньою особою віком від 14 до 16 років | батьків можна притягнути до відповідальності за ч. 3 ст. 184 КпАП |
| якщо протиправне діяння вчинене особою, що не досягла 14-річного віку | батьки будуть нести відповідальність за ч. 1 ст. 184 КпАП за «ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей» |
