Наразі розвиток зеленого туризму відіграє роль каталізатора структурної перебудови економіки держави та допомагає розв’язати соціально-економічні проблеми. Зокрема, у європейських країнах уряд здійснює підтримку програм залучення сільських громад до зеленого й агротуризму, оскільки вбачає в сільському туризмі основний важіль економічного підйому сільських територій.
У різних країнах є свої особливості зеленого туризму, а саме:
— в Італії увага зосереджена на агротуристичному бізнесі, розвиток має дегустаційний туризм, зокрема завдяки безлічі виноградників, а також шоп-тури;
— у Фінляндії наголос зроблено на будівництві та облаштуванні будиночків без господарів, які, як правило, розміщені на берегах заповідних озер та річок, що допомагає залучити людей з усього світу до відпочинку серед природи у будь-яку пору року;
— в Австрії акценти розставлені на запрошенні туристів до збору трав та приготування молочної продукції, а також стрімко розвивається активний гірський туризм;
— у Франції найбільшого розвитку отримали приморські та винні агросадиби, кінні ферми, гірськолижні шале, агрокотеджі та сучасні рибальські будинки;
— у Німеччині започатковуються міжнародні ярмарки, масові заходи у вигляді фестивалів їжі та торгових шоу;
— в Угорщині набув популярності кінний туризм.
Зелений туризм однаково корисний як для відпочиваючих, так і для його господарів – сільських громад. У нашій країні є безліч цікавих місць, які розташовані поруч або неподалік від вартих уваги пам’яток духовності та культури. Тому слід створювати та розвивати так звані садиби «зеленого туризму». За основу варто брати й світовий досвід, покращуючи його українськими цікавинками.
