Реформа децентралізації та її результати, як на мене, у першу чергу стали таким собі лакмусовим папірцем, який дозволив побачити, хто хоче змін на краще для мешканців громад, а хто й не дуже.
Трохи до витоків — багато хто пам’ятає про свої побоювання щодо об’єднання територіальних громад: як воно буде, чи не залишаться мешканці без уваги представників влади, чи будуть забезпечені їх інтереси тощо. Зійшлися на тому, що таким представником на місцях буде староста. Ну, пройшли ми цей етап: з’ясувалося, що там, де починаючи від голови та завершуючи старостою, хотіли працювати для громадян, там усе й вийшло, а там, відповідно, де цього бажання не було, можна сказати, місія була провалена. І це при тому, що й старост можна було обирати (інструмент-то був), і повноваження їх визначати, будувати взагалі структуру старостату таким чином, щоб зробити максимально комфортними умови проживання громадян того чи іншого старостинського округу.
Що ж отримали згодом? Статус старости було змінено: тепер він не обирається, а затверджується. Чесно кажучи, це багато чого змінює для всіх учасників взаємовідносин (голів, депутатів, старост і самих мешканців). Водночас, на моє переконання, що б не відбувалося в правовому полі, мешканці не мають ставати заручниками ймовірних негативних наслідків таких змін. Громадяни повинні й надалі відчувати підтримку з боку представників місцевої влади, бути представленими на всіх рівнях влади, мають розуміти, що їх інтереси враховуються, права захищаються і про них піклуються тощо.
Можна по-різному будувати взаємодію з мешканцями: утворювати структурні підрозділи в тих чи інших населених пунктах, сподіватися на центри надання адміністративних послуг, органи самоорганізації населення, замінюючи ними старост. І все це буде працювати й без старост (будуть надаватися послуги, прийматися документи тощо). Але здебільшого старости були і залишаються кимось більшим для мешканців старостатів, ніж просто представниками місцевого самоврядування.
Це людина, яка знає про все, що відбувається в старостинському окрузі. Це та особа, яка опікується питаннями мешканців ввірених йому населених пунктів. Це людина, яка хоче, щоб у старостинському окрузі було ще краще. Я би так охарактеризувала старост. Може, хтось скаже, що занадто пафосно, але ні. Мені пощастило починаючи з 2016 року познайомитися саме з такими старостами з Івано-Франківщини, Хмельниччини, Тернопільщини, Харківщини, Дніпропетровщини та з інших куточків нашої держави. Що я можу сказати? Ці люди живуть своєю справою, працюють здебільшого 24/7, їм довіряють і до них дослухаються.
Дуже не хотілося б, щоб надбання останніх років залишилися в минулому...
