Нотаріат, реєстрація актів цивільного стану та місця проживання: чи можливо доручити старості?

Щодо вчинення нотаріальних дій

Норми Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні»¹ в частині загальних положень щодо повноважень старости та вчинення нотаріальних дій залишились незмінними.

¹ Закон № 280.

Так, відповідно до п.п. 5 п. «б» ч. 1 ст. 38 Закону № 280 до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад віднесено вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання.

Статтею 1 Закону України від 02.09.1993 № 3425-XII «Про нотаріат»² визначено, що нотаріат в Україні — це система органів і посадових осіб, на які покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

² Закон № 3425.

Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють у державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

У сільських населених пунктах нотаріальні дії, передбачені ст. 37 цього Закону, вчиняються уповноваженими на це посадовими особами органів місцевого самоврядування.

Частинами 1, 2 ст. 37 Закону № 3425 передбачено, що у населених пунктах, де немає нотаріусів, уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють такі нотаріальні дії:

Дії, передбачені пунктами 6, 7 частини першої цієї статті, вчиняють уповноважені посадові особи органу місцевого самоврядування, які мають вищу юридичну освіту, досвід роботи у галузі права не менше трьох років, пройшли протягом року стажування у державній нотаріальній конторі або у приватного нотаріуса, завершили навчання щодо роботи з єдиними та державними реєстрами, що функціонують в системі Міністерства юстиції України, та склали іспит із спадкового права у порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

Отже, ОМС має право уповноважити старосту на вчинення окремих нотаріальних дій, за умови його відповідності вимогам, переліченим у ч. 2 ст. 37 Закону № 3425, щодо рівня освіти, досвіду роботи та навчання. Водночас перш ніж приймати відповідне рішення, необхідно здійснити аналіз вже наявних у старости повноважень для того, аби зрозуміти, наскільки доречним буде «додавання» нових.

Щодо вчинення дій з реєстрації актів цивільного стану

Відповідно до п.п. 5 п. «б» ч. 1 ст. 38 Закону № 280 до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад віднесено реєстрацію актів цивільного стану (за винятком виконавчих органів міських (крім міст обласного значення) рад.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону України від 01.07.2010 № 2398-VI «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»³ органами державної реєстрації актів цивільного стану є:

³ Закон № 2398.

Відповідно до п. 1 розділу I Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5, органами державної реєстрації актів цивільного стану, які проводять державну реєстрацію, є районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної реєстрації актів цивільного стану головних територіальних управлінь юстиції, виконавчі органи сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 2398 виконавчі органи сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, смерті.

Отже, з самого визначення органів державної реєстрації актів цивільного стану бачимо, що йдеться про покладення функцій з реєстрації актів цивільного стану саме на виконавчі органи відповідної ради, якими є виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Так, відповідно до ст. 54¹ Закону № 280 староста є членом виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради за посадою і працює в ньому на постійній основі.

Але відповідно до ст. 11 Закону № 280 виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах рад (у разі їх створення) є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Виконавчий комітет посідає особливе місце серед виконавчих органів, бо є виконавчим органом, якщо так можна сказати, загальної компетенції сільської, селищної, міської ради, він очолює систему виконавчих органів, налагоджує їх взаємодію.

Виконавчий комітет утворюється радою на строк її повноважень у складі відповідно сільського, селищного, міського голови, який очолює виконавчий комітет, його заступника (заступників) з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету, а також керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, інших осіб. До складу виконавчого комітету за посадою також входить секретар відповідної ради.

Основною формою роботи виконавчого комітету є його засідання, а формою правового акта — рішення. Виконавчий комітет є підзвітним і підконтрольним раді, що його утворила, а з питань здійснення ним повноважень органів виконавчої влади — також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади (ст. 51, 52, 53 Закону № 280).

Виконавчому комітету підпорядковуються відділи, управління та інші виконавчі органи ради (ст. 54 Закону № 280).

Повноваження, що належать до відання виконавчих органів цих рад, здійснюються відділами, управліннями й іншими виконавчими органами місцевої ради, які нею утворюються.

Відділи й управління підзвітні і підконтрольні раді, підпорядковані виконавчому комітету та сільському, селищному, міському голові. Їхні керівники призначаються й звільняються головою ради одноособово, а у випадках, передбачених законом, — за погодженням із відповідними органами виконавчої влади.

Їхні основні функції, порядок діяльності визначаються положеннями про ці органи, що затверджуються радою. Співробітники відділів, управлінь діють на підставі посадових інструкцій, що затверджуються їхніми керівниками.

Староста здійснювати повноваження з реєстрації актів цивільного стану не може.

Щодо вчинення дій з реєстрації місця проживання

Одразу зауважимо, що ситуація аналогічна покладенню на старосту повноважень з реєстрації актів цивільного стану.

І ось чому.

Відповідно до п. 3 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою КМУ від 02.03.2016 № 207, реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.

Це свідчить про те, що повноваження з реєстрації місця проживання ліпше «покладати» на спеціально створені або вже існуючі в структурі ради відділи, управління, департаменти тощо, посадові особи яких будуть виконувати функції з реєстрації місця проживання.