Кому?
Вказане повноваження реалізується шляхом сприяння у підготовці документів жителям відповідного села, селища. Будь-яких критеріїв до громадян, які можуть звернутись до старости за допомогою, наприклад, вік, стан здоров’я, майновий стан тощо, законодавство не визначає.
Згідно зі ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Єдина умова — такий громадян має бути жителем відповідного села чи селища. Одразу звертаю увагу, що законодавчого визначення поняття «житель села» немає. Разом із тим у ст. 1 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні»1 надано таке визначення:
1 Закон про місцеве самоврядування.
територіальна громада — жителі, об’єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об’єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.
Отже, як бачимо, у нас з’являється і прив’язка до постійного проживання.
Відповідно до ст. 3 Закону України від 11.12.2003 № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»2 місце проживання — житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
2 Закон про свободу пересування.
Місце перебування — адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік.
У контексті згаданого можна дійти висновку, що жителем відповідного села, селища є фізична особа, яка постійно, тобто більше шести місяців, проживає у житлі, спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту чи військовій частині, що розташовані на території відповідного села чи селища.
Беззаперечним доказом постійного проживання на території вашого села чи селища є реєстрація місця проживання, але не єдиним.
Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону про свободу пересування реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. А отже, наявність інших доказів постійного проживання (право власності, договір оренди, акт обстеження житлово-побутових умов, оформлення субсидії, наявність місця роботи) можуть свідчити про те, що людина є жителем конкретного села, селища.
Куди?
З огляду на наявну систему місцевого самоврядування в Україні, закріплену в ст. 5 Закону про місцеве самоврядування, староста може сприяти у підготовці документів, які планується подати до будь-якого з перерахованих нижче ОМС:
| 1 | відповідна рада |
| 2 | виконавчий комітет |
| 3 | відділи |
| 4 | управління |
| 5 | інші виконавчі органи відповідної ради |
| 6 | виконавчий апарат районної, обласної ради |
Повноваження старости, що зараз аналізується, обмежене колом суб’єктів, до яких особа планує звернутись, — це саме ОМС.
З огляду на зміст ст. 19 Конституції України, згідно з якою посадові особи ОМС (у нашому випадку — староста), діють в порядку та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, староста зобов’язаний робити лише те, що прямо передбачено його повноваженнями.
Тож у разі якщо окремо в Положенні про старосту чи окремому рішенні ради не прописано, що він сприяє жителям відповідного села, селища у підготовці документів, які подаються саме до посадових осіб ОМС або депутатів, відповідно він може і не здійснювати ці функції (хіба що з власної доброї волі).
Давайте розбиратись на прикладах.
Сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою відповідної ради. Отже, документи, які планується подати на розгляд ради, можуть бути адресовані голові, і в такому випадку сприяння у складанні таких документів входить до повноважень старости.
Інший приклад: згідно з п. 4 ч. 4 ст. 42 Закону про місцеве самоврядування одним із повноважень голови відповідної ради є внесення на розгляд ради пропозиції щодо кандидатури на посаду секретаря ради. Уявімо ситуацію: прийшла бабуся і просить старосту допомогти скласти звернення на ім’я голови, в якому вона просить голову запропонувати на посаду секретаря конкретну особу. Якщо бути прискіпливими, староста не зобов’язаний сприяти у складенні такого документа, оскільки він подаватиметься не на розгляд ОМС, а стосується виконання повноважень конкретної посадової особи (голови ради). З такого ж роду прикладів може бути прохання особи допомогти скласти заяву щодо працевлаштування у виконавчому органі ради.
Як?
Насправді, це є найголовнішим запитанням. Звісно, люди, які звертатимуться до старости, бажають отримати повний спектр послуг, так би мовити, все включено. Однак цього не передбачено чинним законодавством, як і не передбачено, що староста самостійно складає документи, які планується подати до ОМС.
Згідно з 4 ч. 4 ст. 541 Закону про місцеве самоврядування повноваження старости полягають лише у сприянні жителям відповідного села, селища у підготовці документів, що подаються до ОМС.
Академічний тлумачний словник української мови (1970 — 1980) дає такі визначення слову «сприяти»:
— позитивно впливати на що-небудь;
— створювати відповідні умови для здійснення, виконання і т. ін. чого-небудь;
— подавати допомогу в чому-небудь.
Отже, можна зробити висновок, що вказане повноваження реалізується шляхом надання допомоги жителям села, селища у складанні документів, наприклад, шляхом надання роз’яснення порядку звернення та переліку документів, які мають бути подані, видачі бланка документа (якщо, звісно, бланки використовуються самим ОМС), надиктовування суті звернення або в окремих випадках, коли особа самостійно не може написати документ (через вади зору, тремтіння рук тощо), складення документа.
Задля того, щоб якісно виконувати вказане повноваження, староста має орієнтуватись в структурі наявних у громаді ОМС та знати, який орган чим займається та розгляд яких питань належить до його компетенції.
Це допоможе уникнути перенаправлення звернення, повернення документів заявнику або навіть можливої відмови.
Цю та дотичну інформацію завжди можна подивитись на офіційному сайті ради або безпосередньо зателефонувати до відповідного структурного підрозділу ОМС.
Також важливо розуміти, що деякі документи вимагають суворого дотримання вимог щодо заповнення за затвердженою формою, інші — складаються у довільній формі. Про вимоги до документів, які подаються до відповідного ОМС, також інколи можна дізнатись з офіційного сайту ради.
Ну і, нарешті, фінальні запитання: чи зобов’язаний староста самостійно направляти документи, у складенні яких він сприяв, до відповідного ОМС? Чи може він контролювати стан розгляду поданих документів? Чи повідомляє він місцевого жителя про наслідки розгляду його документів? Відповідь на ці три запитання одна — «ні».
Староста не уповноважений Законом про місцеве самоврядування передавати документи до ОМС, контролювати хід їх розгляду та передавати кореспонденцію від ОМС до місцевих жителів. Але у разі, якщо таке буде передбачено Положенням про старосту, — відповідно останній може забезпечувати і листування між ОМС та фізичною особою.
Також хотілось би зазначити, що вимоги чинного законодавства окремо не передбачають ведення будь-яких журналів старостою. З метою обліку проведеної роботи ОМС може прийняти рішення про покладення на старосту обов’язку ведення такого журналу. Насправді, це стало б показником ефективності роботи старости.
