Розпочну з того, що, яким би не був регламент вашої ради, є Закон, який, погодьтеся, має вищу за регламент силу. У нашій ситуації я маю на увазі, звісно ж, Закон України від 21.05.1997 № 280/97ВР «Про місцеве самоврядування в Україні»1.
Нагадаю, що ст. 541 цього законодавчого акта чітко передбачено, що староста:
| п. 2 ч. 1 | бере участь у пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради та засіданнях її постійних комісій Примітка. Під цим повноваженням слід розуміти те, що староста може бути присутнім на будь-яких пленарних засіданнях ради, власне, як і на засіданнях постійних комісій. Якщо враховувати, що Закон про місцеве самоврядування не встановлює певних обмежень, то, дійсно, йдеться про всі засідання. І це цілком здається логічним, якщо враховувати інститут старост, який, зокрема, покликаний забезпечити посередництво між ОМС та членами територіальної громади відповідного старостату. Труднощі потрапляння старости на пленарні засідання можуть полягати у відсутності поінформованості старости про їх проведення, що, знову ж таки, здається малоймовірним. Тут доречним буде нагадати про п. 17 ч. 6 ст. 46 Закону про місцеве самоврядування, який передбачає, що сесії ради проводяться гласно із забезпеченням права кожного бути присутнім на них, крім випадків, передбачених законодавством. Порядок доступу до засідань визначається радою відповідно до закону. Протоколи сесії ради є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України від 13.01.2011 № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації». Також не забуваємо й про п. 10 ч. 6 ст. 46 зазначеного законодавчого акта, згідно з яким рішення про скликання сесії ради відповідно до частин четвертої, шостої та восьмої цієї статті має бути доведене до відома депутатів і населення не пізніш як за 10 днів до сесії, а у виняткових випадках — не пізніш як за день до сесії із зазначенням часу скликання, місця проведення та питань, які передбачається внести на розгляд ради. Крім іншого, у цьому контексті треба сказати й про один з принципів місцевого самоврядування — гласність. Він, зокрема, передбачає, що органи та посадові особи місцевого самоврядування повинні здійснювати свою діяльність відкрито, у взаємодії із засобами масової інформації. Вони мають своєчасно надавати об’єктивну, достовірну інформацію про свою діяльність громадянам, публікувати чи доводити до відома громадян прийняті рішення. Зазвичай у своїх регламентах ради деталізують цей принцип. Так, наприклад, у Регламенті «Х» селищної ради зазначається, що: «1. Пленарні засідання селищної ради, засідання постійних комісій, а також тимчасових контрольних та інших комісій ради є відкритими і гласними, крім випадків, установлених законами України. Засідання тимчасових контрольних комісій можуть проводитися закрито у порядку, визначеному законом. 2. Відкритість роботи селищної ради забезпечується шляхом присутності представників засобів масової інформації, а також запрошених осіб, почесних гостей і членів територіальної громади на пленарних засіданнях ради в порядку, передбаченому регламентом ради. 3. Відкритість та гласність у діяльності ради забезпечується також через стабільне і прогнозоване функціонування сайту ради. 4. Прозорість у роботі ради також забезпечується через створення можливостей присутності громадян на пленарних засіданнях сесій ради. Кожен громадянин має право безперешкодно відвідувати засідання органів ради за умови дотримання ним установленого порядку.» |
| п. 3 ч. 1 | має право на гарантований виступ на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради, засіданнях її постійних комісій з питань, що стосуються інтересів жителів відповідного села, селища Примітка. Якщо порівняти це повноваження з попереднім, то неважко зрозуміти, чим воно відрізняється від нього. У контексті цього повноваження йдеться не лише про участь, а й про право гарантованого виступу на пленарному засіданні ради. Але, знову ж таки, є невеличке уточнення — «з питань, що стосуються інтересів жителів відповідного села, селища». Отже, щоб зрозуміти, які питання будуть слухатися на сесії, насамперед необхідно отримати інформацію про порядок денний пленарного засідання. Якщо староста з’ясовує, що серед переліку питань є ті, що стосуються інтересів населеного пункту, який є частиною відповідного старостинського округу, і він має, що сказати в межах цього питання, то, звісно ж, є сенс скористатися наданим Законом про місцеве самоврядування правом й виступити на пленарному засіданні. При цьому пам’ятаємо, що в регламенті кожної ради зазвичай прописано механізм реалізації права виступу на сесії — його необхідно дотримуватися. Тобто наявність права на гарантований виступ не передбачає автоматичного його застосування, в будь-якому разі необхідно дотримуватися певної процедури, передбаченої в регламенті ради. Чому, знову ж таки, важливо дотримуватися правил, закріплених у регламенті? Тому що їх порушення може призвести до таких негативних наслідків, як позбавлення права присутності на пленарному засіданні. Так, наприклад, у Регламенті «Y» сільської ради закріплено таке: «Особи, котрі не є депутатами, але присутні на засіданнях ради та її органів, зобов’язані дотримуватись установленого порядку ведення засідання і не мають права без дозволу головуючого висловлювати своє ставлення до того, що відбувається на засіданні. У разі порушення порядку вони за розпорядженням головуючого можуть бути виведені з приміщення засідання.» Також слід сказати декілька слів про право старости пропонувати питання для включення до порядку денного сесії ради. На жаль, ні Закон про місцеве самоврядування, ні жоден інший нормативно-правовий акт не закріплює за старостою такого права. Аналіз багатьох регламентів місцевих рад свідчить про те, що здебільшого старости залишаються осторонь формування порядку денного. А втім, є й позитивна практика, коли прямо в регламенті старосту віднесено до переліку осіб, які можуть подавати свої пропозиції до порядку денного. Так, наприклад, у Регламенті «Z» сільської ради визначено, що «пропозиції щодо включення питань до проєкту порядку денного сесії можуть вноситись сільським головою, секретарем ради, постійними комісіями, депутатськими групами (фракціями), депутатами, виконавчим комітетом ради, загальними зборами громадян, старостами.» |
Слід також зазначити, що за результатами аналізу регламентів деяких рад, а також положень про старосту, стає зрозумілим, що мало які з них закріплюють розглянуті вище повноваження старости. Ба більше, навіть ті, які їх і передбачають, на превеликий жаль, не деталізують, яким саме чином староста може скористатися наданими йому Законом про місцеве самоврядування правами.
Водночас поширеною практикою є, коли в регламентах місцевих рад передбачається, що «пропозиції з питань порядку денного можуть офіційно вноситися сільським головою, постійними комісіями, депутатами, виконавчим комітетом сільської об’єднаної громади, загальними зборами громадян.
Пропозиції з питань, що пропонуються для розгляду на сесії, подаються сільському голові або секретарю об’єднаної громади не пізніше як за 10 днів до відкриття чергової сесії з пояснювальною запискою про необхідність розгляду даного питання та проєктом рішення.
Питання, які конче потребують розгляду й не вимагають попередньої підготовки та розгляду в комісіях і виконавчим комітетом сільської ради, рішенням ради включаються в порядок денний сесії під час її проведення, за умови, якщо за це проголосує не менше половини депутатів, що беруть участь у роботі сесії.»
Аналізуючи все наведене вище, підсумуємо:
| 1 | староста обов’язково має ознайомитися з регламентом місцевої ради, аби дізнатися про порядок формування порядку денного сесії, надання слова для виступу тощо |
| 2 | якщо в регламенті не передбачено можливість формування порядку денного сесії за пропозиціями, зокрема старости, можна попрацювати з виконавчим комітетом ради чи відповідним депутатом та запевнити їх на необхідності подання того чи іншого питання на розгляд ради |
Увага! Щодо останньої тези. Плідна співпраця з депутатами та кропітка робота з іншими членами виконавчого комітету ніколи не буде зайвою.
Завжди необхідно пам’ятати, якщо для вас як для старост не передбачені механізми втілення в життя певних повноважень, завжди можна скористатися іншими ресурсами.
