Теми статей
Обрати теми

Як старості не «згоріти» на роботі?

Зімовін Олексій, практикуючий психолог, канд. психол. наук, член Асоціації політичних психологів України
Після місцевих виборів у жовтні старост у громаді затверджуватимуть, а не обиратимуть, як це було раніше. Й у світлі усього нового, що очікує на старост, необхідно зуміти зберегти стійкий емоційно-психологічний стан. Щоб, якщо змога, уникати ситуацій, коли все дратує або з рук падає, а робота старости на певних етапах йому взагалі буде здаватись невдячною, є кілька корисних порад. Якщо ви як староста будете хоча б іноді про них згадувати, а ще краще — дотримуватись час від часу, зможете залишитися осторонь синдрому емоційного вигорання. Як старості визначити емоційне вигорання на початкових етапах і не допустити його розвитку надалі при виконанні своїх повноважень, поговоримо у статті.

Які ознаки емоційного вигорання?

Синдром емоційного вигорання у наших умовах роботи в ОМС знайомий майже кожному працівнику. Його можна визначити як стан фізичного, емоційного та розумового виснаження, що виявляється у професійній сфері.

Ознаки емоційного вигорання бувають:

Ознаки

Сутність ознаки

Прояви ознаки

Фізіологічні

Особливості організмічного

функціонування виснаженої людини

Постійно хочеться спати, болить голова, підвищується або знижується артеріальний тиск, мерехтить в очах, нервові тіки

Емоційні

Прояви виснаженості в емоційній

сфері, почуттях людини

Усе дратує, постійно коливається настрій, апатія (нічого не хочеться та ніщо не цікавить і не надихає)

Когнітивні

Особливості пізнавальних процесів

Негативна оцінка середовища, більш повільне

мислення, зниження здатності концентруватися на тому чи іншому питанні, проблеми із запам’ятовуванням нової інформації

Поведінкові

Зміни у поведінці

Більша імпульсивність, зниження здатності контролю за діями та їх планування

Фізіологічні ознаки

Безперечно, вони усім знайомі. Це постійна втома, стомленість. Коли турбуватись? Коли почуваєтесь щодня як вичавлений лимон, якщо навіть одразу після сну вам здається, що ви всю ніч розвантажували вагони. До втоми додається й небажання робити щось, зниження мотивації, втрата інтересу.

Звичайно, чим наполегливіше ви працюєте і чим більш мотивовані на успіх, тим швидше можна довести себе до емоційного вигорання. Старости – звичайні люди. І їм також, як й іншим людям, потрібен сон, їжа і відпочинок, а безперервне навантаження та негатив може виснажувати організм. На розвиток синдрому можуть вказувати знижений апетит, загострення хронічних захворювань, часті головні болі, коливання тиску, безсоння тощо. Якщо помічаєте, що з організмом щось не так, то перше, про що варто подумати, — як же ви його виснажили до такої міри. Організм є дуже збалансованою системою, яка здатна сама про себе піклуватися, наприклад, одразу засинати, коли виснажиться. Однак люди, розвиваючи коркові механізми нервової регуляції, тобто волю та моральні інстанції, здатні втручатись у цей складний та тонко влаштований процес, відповідно порушуючи та викривляючи його.

Емоційні ознаки

Передусім це дратівливість. Староста працює з людьми. І звичайно, усі без винятку люди, їх прохання та потреби можуть викликати сильну злість, роздратування.

Емоційне вигорання взагалі властиве тим фахівцям, яким доводиться працювати з людьми, зокрема старостам. Адже кожна людина, з якою ви стикаєтесь у процесі роботи, може бути потенційною причиною для стресу.

До речі, головна причина, через яку звільняється більшість людей, це «вигорання на теперішній роботі». Це не завжди нормально, але з цим можна боротись. Часто вигорання стає результатом невідповідності вкладених сил і результатів: коли ви відчуваєте, що вкладаєте більше, ніж отримуєте. Іноді це трапляється, коли робота не приносить результатів, які ви очікували, але набагато частіше через те, що під час роботи ви просто не дбаєте про себе.

Когнітивні ознаки

Здебільшого це мова про негативне сприйняття світу, який стає сірим і байдужим. Усе довкола розчаровує і напружує. Людині з емоційним вигоранням не тільки перестає подобатись її робота, колеги і відвідувачі, вона починає також негативно оцінювати своє життя і саму себе. Те, що відбувається, здається безглуздим і непотрібним. До старости мешканці можуть прийти з різними проблемами, які стосуються життєдіяльності села. Інтереси свого старостинського округу, звичайно, кожному старості хочеться захистити. І якщо щось не виходить, однією з найнеприємніших ознак є зниження самооцінки, втрата самоповаги. Тому, хто вигорає, починає здаватися, що він якийсь не такий, що він не справляється зі своєю роботою, що йому не вдається улаштовувати життя так, як потрібно. Так, він спрямовує своє роздратування не тільки на оточуючих, а й на самого себе, може зіткнутися із соромом, виною та іншими неприємними переживаннями.

Негативне сприйняття поширюється не тільки на оточення, але й на самого себе. Ба більше, виснаженість нервової системи, та й усього організму, призводить до зниження якості пізнавальної активності. Ви можете почати забувати ті відомості, які раніше легко з’являлись у вашій свідомості, тепер будь-який спогад вимагає напруження та певних зусиль. Прийняти рішення стає складніше, адже ні на чому неможливо достатньо зосередитися, деталі та факти розбігаються, наче таргани, сам процес мислення уповільнюється та не дозволяє робити якісних узагальнень.

До речі, коли ви починаєте помічати, що часто припускаєтеся дурних помилок, забуваєте про важливі речі, частіше схильні до емоційних спалахів або приймаєте невірні рішення, імовірніше, ви починаєте вигорати.

Всесвітня організація охорони здоров’я вважає роботу корисною для психіки, але негативні умови праці можуть призвести до проблем фізичного й емоційного здоров’я. Стежити за своїм психічним станом вкрай важливо.

Поведінкові ознаки

З людиною, у якої розвинувся синдром емоційного вигорання, досить складно спілкуватися. Адже на вашу, здавалося б, абсолютно непримітну репліку чи прохання вона може відповісти криком або, скажімо, вдарити кулаком по столу. Виснажена психіка реагує емоційними «вибухами», спалахами, які людина не може контролювати. Вона переповнена напругою та їй потрібно випускати її хоч якимось способом. Отже, поведінка стає більш імпульсивною. З боку така людина виглядає засмиканою, ніби її тягне в різні боки, рухи стають уповільненими та втрачають ознаки гарної спонтанності.

«Вигорілий» може почати нехтувати своїми професійними обов’язками, що може призвести до зниження продуктивності праці. Він прагнутиме ізолюватися від оточуючих, уникнути контакту з ними. Насправді таке нехтування є нормальною захисною реакцією організму. Згадується приклад мудрого керівника однієї західної організації, який, помітивши, що один з його найкращих співробітників почав працювати гірше, силоміць відправив його у відпустку, яку сам же й оплатив. «Вигорілий» співробітник, звісно ж, пручався, адже він вже звик жити у постійній напрузі, але керівник усе одно стояв на своєму, адже розумів, що без відпочинку працездатність не відновити.

Звичайно, це може бути й не притаманно для старости. Однак зважайте на це.

Ознакою вигорання може бути втрата почуття гумору. Коли людина перестає сміятися над тим, що відбувається,

а навіть найіронічніші слова сприймає серйозно з кам’яним обличчям, то досить легко запримітити в неї розвиток синдрому. Може також розвинутись й образливість, коли будь-який жарт людина приймає на власний рахунок та ображається, хоча мова могла йти про зовсім абстрактних осіб.

«Вигорілий» може спробувати заповнити психіку враженнями за допомогою штучних стимуляторів. Чи палить він одну цигарку за іншою, чи випив літр кави — усе це ознаки знесилення, що вимагає особливої уваги.

Як уникнути емоційного вигорання?

Головним чинником, що веде до емоційного вигорання, є надмірна зануреність у роботу на перших етапах. Людина немовби розтрачує занадто багато сил там, де їх іще слід було б поберегти, забуваючи про те, що кількість цих сил обмежена.

Отже... старості потрібно:

не намагатись самостійно все робити, а дозволити громаді у разі потреби йому допомагати (звичайно, на законних підставах)!

Гарний староста завжди прагне віддаватись своїй роботі на повну, досягти максимального результату, виконати свої обов’язки ідеально. При цьому він схильний до жертовної поведінки, забуваючи про відпочинок, їжу, сон, свою сім’ю, прогулянки, тобто про всі свої потреби, які, на перший погляд, не мають жодного стосунку до роботи. Головне — громада. І це правильно. Але...

Працівник, який не відпочиває, перетворюється на вичавлений лимон, у непродуктивного зомбі, що втрачає здатність думати, тобто вигорає. І від цього стає погано не тільки йому одному, а й усім тим, з ким він працює, та й, загалом, тій справі, тому покликанню, якому служить.

З тим, що ми назвали «надмірним зануренням у роботу», пов’язана й низка інших особистісних рис, які сприяють емоційному вигоранню. Наприклад, досить популярний «комплекс відмінника» або перфекціонізм, коли людина прагне робити все якнайкраще. При цьому її настільки переповнює тривога, що діяльність, навпаки, стає неконструктивною, у ній з’являється чимало помилок і недоліків. А деякі особливо «відмінні відмінники» взагалі не можуть стати до вирішення того чи іншого важливого для них завдання, постійно відкладаючи його, оскільки хочуть знайти особливий час, викликати в себе правильний настрій і зібрати якомога більше інформації, щоб виконати роботу. У результаті на них може чекати провал, що ще більше підвищує ризик вигорання. Згадується одна клієнтка, яка після кожної своєї дії намагалася дізнатись у психолога, чи це правильно. Зрозуміло, що у житті не буває як абсолютно правильних, так й абсолютно неправильних вчинків, усе відносно!

Будьте пильними — вигорають тільки ті люди, яких у суспільстві зазвичай називають «справжніми особистостями»: які прагнуть досягти мети, відповідальні, ті, кому найбільше треба. Ми аж ніяк не хочемо зменшити значущість цих особистісних рис та їх цінність, важливо тільки згладити їх, зробити більш адаптивними. Староста має бути адекватним у ставленні до роботи. Принаймні немає людей а-ля Брюс Всемогутній.

Як «боротися» з емоційним вигоранням?

Ставте досяжні цілі

Не скидайте на себе все підряд. Умійте відмовлятись від тих завдань, які ви не зможете виконати, оскільки не встигнете або це забере занадто багато сил. Навчайтесь казати «ні» тим людям, які намагаються перекласти на вас свої обов’язки або додати ще справ. Те ж саме стосується активних мешканців. Ваша справа — допомагати їм у чомусь, але не робити це за них. Вчіть їх самостійності. Знадобиться.

Загалом, ця здатність казати «ні», або ж чітко позначати власну зону відповідальності, є надзвичайно важливою у сучасному світі. Нагадайте собі, що ви не Бог, не маг, ви не зможете контролювати все і все вирішити одразу та ще й у режимі реального часу. Зосереджуйтесь на тому, що дійсно є здійсненним, таким, що можна виконати з адекватними зусиллями. Насправді, зайві зусилля, хоча й оспівані суспільством досягнень, уже відмирають як рудимент у сучасному суспільстві ледарства. Хоча й треба прагнути кращого, треба бачити та приймати й те, що стан справ на сьогодні теж є непоганим, а може, й позитивним з певного боку. Доносьте це бачення та розуміння до громади, аби вона у вашій особі не шукала крайнього. Вона повинна розуміти, що є у ваших повноваженнях, а чого — немає.

Піклуйтеся про свій відпочинок

Знаходьте час хоча б трохи протягом дня для того, щоб посмакувати чаєм або кавою та відволіктися. Важливо також правильно харчуватися. Адже ви знаєте, що краще їсти часто, але потроху, ніж весь день голодувати, а ввечері намагатися відновити витрачені сили. У вас уже й увечері немає апетиту? Таке теж буває у «вигорілих». Знайдіть собі щось смачненьке та приємне.

Це може бути просто яблуко чи апельсин, але користі від них буде значно більше, аніж ви собі уявляєте. Та ж сама історія і зі сном. Намагайтеся висипатися.

Дозволяйте своєму організму відновлювати сили. Нікуди ваша робота та ваші завдання від вас не подінуться. Уже з’явилося безсоння? І таке у «вигорілих» буває. Це означає, що потрібно попрацювати над своїми думками (див. пункт «Ставте досяжні цілі»). Скиньте із себе зайву відповідальність і тягар — й одразу ж голова стане вільною та легкою.

Будьте уважними та зібраними

Інколи проблемою є не сам факт переживання, а брак усвідомлення, що саме відбувається та що стало причиною неспокою. З холодною головою у вас з’явиться більше часу для роздумів та розв’язання проблем. Наше життя іноді буває некерованим, особливо в роботі, але тільки нам дається право його коректувати. «Робоче» життя також.

Успіхів вам, старости, у вашій нелегкій, але дійсно корисній роботі!

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі