Вимоги до заповнення
Одразу ж зауважимо, що в чинному законодавстві не визначено, у формі якого документа має бути подана інформація про фізичну особу за запитами компетентних органів. Будь-яких вимог до складення такого документа закон також не передбачає.
Стаття 1 Закону України від 02.10.1992 № 2657-XII «Про інформацію»1 визначає документ як матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.
1 Далі за текстом — Закон № 2657.
Стаття 11 Закону № 2657 дає визначення інформації про фізичну особу (персональні дані) як відомостей чи сукупності відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
У більшості випадків відомості про фізичну особу надаються старостами у формі довідок-характеристик, характеристик або ж відповіді на запит без конкретної назви документа.
Як правило, у характеристиках з місця проживання викладається інформація про ті чи інші особистісні якості конкретної особи зі слів сусідів або посадових осіб компетентних органів, які нею володіють.
Умовно, характеристики мають складатися з двох частин (заголовної та основної) і містити таку інформацію.
| 1 | найменування адресата (зазначення посади, прізвища, ім’я, по батькові запитувача інформації, зазначення організації/установи) |
| 2 | назва документа |
| 3 | дата складання |
| 4 | дані щодо особи, на яку складається характеристика (прізвище, ім’я, по батькові, дата її народження, адреса зареєстрованого/фактичного місця проживання) |
| 5 | опис особистісних якостей особи, на яку складається характеристика (відношення до сім’ї, суспільно-корисної праці, громадського життя, відомості про притягнення до відповідальності тощо) |
| 6 | підпис старости |
Обов’язки зі складання характеристики на особу можуть покладатись на старосту на підставі Положення про старосту, прописуватись в посадовій інструкції старости.
Які ж саме відомості будуть збиратись та подаватись у вигляді інформації про фізичну особу, на підставі яких документів, вирішує староста залежно від того, з якою метою ця інформація запитується.
При цьому старості необхідно бути вкрай обережним, адже за поширення недостовірної інформації ст. 27 Закону № 2657 передбачена відповідальність — зокрема, цивільно-правова.
У свою чергу, фізичній особі надано право на спростування такої інформації, зокрема, шляхом звернення до суду з позовом про захист честі, гідності та ділової репутації.
Так, ч. 2 ст. 32 Конституції України гарантує право кожному на спростування недостовірної інформації про себе та членів своєї сім’ї.
Стаття 277 Цивільного кодексу України2 надає фізичній особі, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім’ї недостовірної інформації, право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
2 Далі за текстом — ЦК.
Хоча в чинному законодавстві про інформацію немає визначення поняття «поширення інформації», однак п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»3 визначає, що під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв’язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Отже, видача характеристики про особу є поширенням інформації щодо особи.
3 Далі за текстом — постанова № 1.
Інформація
Старості необхідно мати на увазі, що за поширення ним, як посадовою особою ОМС, недостовірної інформації щодо особи, ОМС може бути притягнуто до відповідальності.
Увага! За висловлення оціночних суджень ніхто не може бути притягнутий до відповідальності.
Тож нижче пропоную розібратись у тому, що є недостовірною інформацією, а що — оціночним судженням.
Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у постанові № 1, недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Відповідно до ст. 30 Закону № 2657 оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб’єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов’язок відшкодувати завдану моральну шкоду.
Більш чітке уявлення про те, що вважається оціночним судженням при викладенні інформації про особу саме у характеристиках ОМС, дають рішення судів.
Давайте з’ясуємо, чи може, наприклад, вважатись недостовірною інформація, а саме фраза «Зауважень стосовно особи з боку ОМС немає, остання характеризується з негативної сторони» зазначена у характеристиці на особу, яка притягувалась до адміністративної відповідальності, з огляду на те, що, як стверджував позивач, до кримінальної відповідальності вона не притягувалася, у конфліктних ситуаціях не перебувала.
Суд сказав — ні, адже у розумінні ст. 277 ЦК фраза «характеризується з негативної сторони» є суб’єктивним оціночним судженням; і в характеристиці відображено думку членів виконкому сільської ради та жителів села про позивача.
Крім того, суд звернув увагу на особливості вирішення справ про захист гідності, честі чи ділової репутації при поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб, з огляду на те, що позивач у справі був публічною особою, оскільки обіймав публічну посаду, а саме був сільським головою.
Так, відповідно до Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12.02.2004 на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендацій, що містяться у Резолюції 1165 Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність приватного життя, публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади та (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).
Межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати (п. 21 постанови № 1, рішення Европейського Суду з прав людини: від 15.10.2010 у справі «Газета «Україна-центр» проти України», від 21.03.2002 у справі «Нікула проти Фінляндії»).
У рішенні від 02.06.2016 у справі № 61561/08 «Інститут економічних реформ проти України» Європейський суд з прав людини провів відмінність між твердженнями про факти та оціночними судженнями, зазначивши, що існування фактів можна довести, тоді як правдивість оціночних суджень не підлягає доведенню. Оціночне судження не може бути доведене, це порушує саму свободу думки, яка є основною частиною права, гарантованого ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Для того щоб розрізняти фактичне твердження та оціночне судження, необхідно брати до уваги обставини справи і загальний тон зауважень, оскільки твердження про питання, що становлять суспільний інтерес, є оціночними судженнями, а не констатацією фактів.
Оціночні судження, оскільки вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків, не можуть бути предметом судового захисту, адже будучи вираженням суб’єктивної думки і поглядів, не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів), а публічні особи мають бути толерантними до різкої, навіть некоректної критики (постанова Хмельницького апеляційного суду від 24.12.2019 у справі № 689/1054/19).
Чи можна вважати недостовірною інформацією фразу «За час проживання на території територіальної громади зарекомендував себе як скандальна та неадекватна людина, будучи депутатом, неодноразово порушував депутатську етику, і виконуючи депутатське доручення, був причетний до викрадення документів виконкому сільської ради», з огляду на те, що, як стверджував позивач, до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався щодо викрадення документів, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває.
Суд сказав — частково.
А саме, суд дійшов висновку про те, що поширені у характеристиці на позивача відомості в частині «виконуючи депутатське доручення, був причетний до викрадення документів виконкому сільської ради» є недостовірними, адже інформація щодо причетності позивача до викрадення документів була повністю спростована встановленими судом обставинами щодо відсутності будь-якого доведеного складу кримінального чи адміністративного правопорушення у діях позивача, у порушенні кримінального провадження за фактом заволодіння шахрайським способом документами сільської ради було відмовлено.
У частині вживання ОМС у характеристиці таких висловлювань, як «скандальна та неадекватна людина», «порушував депутатську етику», суд вказав, що ОМС фактично здійснив власну оцінку особи позивача, причому не зазначив будь-яких фактичних даних, які б могли бути витлумачені як недостовірна інформація.
Окрім того, ці спірні висловлювання у характеристиці стосуються позивача як депутата сільської ради, тобто публічної особи. А враховуючи, що така оцінка стосується публічної особи і вжита у документі, метою якого є, власне, отримання характеристики даних, то такі висловлювання належать до оціночних суджень (постанова Львівського апеляційного суду від 27.11.2018 у справі № 447/2743/17).
Насамкінець хотілося б відзначити, що коли староста складає характеристику на фізичну особу, він повинен перш за все керуватись чинним законодавством.
Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки та слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань.
Разом з тим відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Це означає, що право на вільне вираження поглядів та суджень не є абсолютним. Його здійснення обмежено обов’язком не поширювати недостовірну інформацію або таку, яка принижує честь, гідність та ділову репутацію особи.
Тож перед тим, як зазначати будь-які відомості про особу старості, необхідно ретельно їх перевірити. Для чого доцільно б було керуватися Положенням про видачу довідок/характеристик на фізичну особу, розробленим та затвердженим вашою радою. Саме в ньому мають бути передбачені та чітко прописані порядок підтвердження того чи іншого факту про особу відповідним чином або документом (наприклад, відомості про сімейний стан установлюються на підставі відповідних свідоцтв, виданих органами реєстрації актів цивільного стану; відомості про притягнення до адміністративної/кримінальної відповідальності — на підставі актів, виданих компетентними органами; відомості щодо поведінки у побуті — на підставі свідчень сусідів, їх письмових скарг/звернень тощо).
