Так, наприклад, на інформаційному порталі «Біляївка.City», що описує життя в Біляївській ОТГ (Одеська область), наприкінці січня вийшло декілька матеріалів про плани старост населених пунктів на 2020 рік. Староста села Майори Олександр Новак каже, що має багато планів на цей рік, але все буде залежати від фінансів, наголошуючи на тому, що кожен мешканець Майорів має зрозуміти, що наші мрії — в наших руках. Якщо жителі громади хочуть більше доріг, освітлення, то мають максимально прозоро сплачувати податки, брати участь у житті села.
Але найголовнішим завданням для Майорів, як і для Біляївської ОТГ загалом, староста називає пріоритетний пошук інвесторів та створення умов для відкриття нових підприємств, фермерських господарств. Пан Новак говорить, що для їхнього села навіть 40 — 50 нових робочих місць уже було б досягненням. Адже зараз, на жаль, більшість людей працює не в селі, відповідно, позбавляючи село податків. Це погана ситуація, бо інфраструктура (школа, ФАП, дороги, будинок культури, мережа вуличного освітлення) — все фінансується з місцевого бюджету, а податки люди залишають в інших місцях. Тому Майори шукають шляхи створити для мешканців умови працювати в рідному селі чи в громаді.
Така ж сама проблема в іншому населеному пункті тієї ж самої громади. Староста селища Повстанське Володимир Осадчий розповів «Біляївка.City» про свої плани на 2020 рік. Завдання все те ж — більше заробляти коштів для бюджету громади. Бо від того, скільки їх, залежить втілення всіх ідей. Однак навіть зараз деякі заходи він планує реалізувати за допомогою активістів Повстанського та просить долучатися всіх мешканців та мешканок населеного пункту.
Староста наголошує, що Повстанське — найменший населений пункт Біляївської ОТГ, що збирає лише близько 8000 гривень земельного податку, має два невеликих фермерських господарства та один магазин. Саме ці статті є прямими внесками до бюджету громади. Звісно, ще є люди звідси, які працюють в Біляївці, — це також певні внески до бюджету. Але цих коштів, як завжди, недостатньо. Тому найбільша мрія старости — допомогти відкритися тут хоча б невеличкому підприємству на 50 робочих місць.
Староста бачить вирішення цієї проблеми у розконсервації покинутого будинку культури. Заявлено, що вже завершують оформляти документи, щоб взяти на баланс селищний будинок культури, а також руїни колишнього підприємства. Цю ділянку планують ввести в інвестиційний паспорт громади та популяризувати серед потенційних інвесторів.
Але сьогодні ми розкажемо вам про незвичні інвестиції, які створюють не тільки робочі місця у громаді, а й можуть сприяти об’єднанню людей на прикладі Великої Британії, де віками культивувалися традиції співіснування жителів громад.
Ще у 2017 році професор підприємництва та регіонального економічного розвитку Нортумбрійського університету (місто Ньюкасл) Ігнаціо Кабрас оприлюднив своє дослідження про вплив пабів на малі громади. Паб (англійською Pub — скорочено від Public house, буквально — «публічний дім», у значенні: «місце збору людей») — заклад, у якому продають алкогольні напої для вживання всередині або поза цим приміщенням. Паби є важливим соціокультурним елементом Великої Британії, Ірландії, Австралії та Нової Зеландії. У багатьох місцях, особливо в селах, паб може виступати координаційним центром громади. У своїх працях Семюел Піпс (англійський чиновник морського відомства, автор знаменитого щоденника про повсякденне життя лондонців кінця 17 сторіччя) називав паб «серцем Англії».
Стаття Кабраса називалась «Сільські паби дійсно роблять громади села більш щасливими — але вони закриваються з тривожною швидкістю». Про що ж писав англійській професор?
Сільський паб є ключовою (своєрідне «кліше» в доброму розумінні цього слова) рисою сільської Англії. При вимовлянні цього слова зображення одразу малює різного роду ароматні смаколики та пінне пиво. Їх часто називають «доброзичливими» та «домашніми» і багато хто вважає, що вони сприяють зміцненню соціальних відносин серед мешканців, зміцненню рівня згуртованості в селах та позитивному сприянню комунальному добробуту. Але дуже мало досліджень намагаються науково перевірити, чи це так.
В одному з досліджень Ігнаціо Кабраса, що фінансуються Британською академією та опубліковані в Міжнародному журналі сучасного менеджменту гостинності, він дослідив громади та парафії з не більше ніж 3000 людей, розташованих принаймні за п’ять миль (або 10 хвилин їзди) від міст або парафії, що мають 5000 жителів і більше.
Парафія — це найнижчий рівень адміністративного поділу Англії. За даними на 2015 рік в Англії існувало 10449 громади і їх число поступово збільшується.
Ще в 19 сторіччі відбувся поділ церковних парафій (Parish). Відповідно, залишалися суто церковні парафії, а паралельно утворювалися цивільні (Civil Parish). Тому, коли ми кажемо про парафії, ми маємо на увазі виключно світські, цивільні органи управління та парафіяльну адміністративно-територіальну одиницю.
Цивільна парафія може варіюватися від великого міста з населенням до 95 000 осіб до одного села з кількістю жителів меншою ста. Вісім парафій також мають статус міста (статус, наданий монархом). Громадянська парафія може бути однаково відома і підтверджена як місто, село, округ або громада за рішенням своєї парафіяльної ради. Приблизно 35 % населення Англії проживає в цивільній парафії.
Разом із доктором Метью Маунт-Маунтс з Лідського університету дослідники зібрали інформацію з кількох джерел, щоб створити індекс, що вимірює рівень згуртованості та добробуту громади в межах громади в англійській сільській місцевості.
Вони зосередилися на 284 парафіях і дослідили вплив пабів на згуртованість громади. Загалом ми виявили, що паби мали позитивний, статистично значущий вплив на соціальну активність та залученість мешканців, які проживають в англійській сільській місцевості. Було також виявлено, що цей позитивний ефект збільшився втричі між 2000 та 2010 роками (період, який вони вивчали) — можливо, тому, що паби набувають усе більшого значення, оскільки закриваються інші необхідні послуги, такі як поштові відділення та сільські магазини.
Аналіз також підкреслив, що парафії з пабом проводили більше громадських подій — таких як спортивні матчі, благодійні акції та соціальні клуби — ніж ті, хто не має або не має лише спортивних або сільських залів. Простіше кажучи, можливості для місцевих спільних ініціатив були б значно зменшені в цих парафіях без наявності пабів. Але наявність декількох пабів не надала додаткової користі. Інакше кажучи, два паби не призводять до сильнішого почуття спільності, ніж один, і навіть можуть збільшити ймовірність виникнення інших проблем, таких як шум.
Дослідники кажуть, що наявність двох пабів у малому селі не створює позитивного ефекту, на відміну від присутності лише одного такого унікального закладу.
Можливо, саме тому ще в 965 році король Едгар видав указ, що в селі може бути не більше одного паба. Звісно, зараз цей указ не діє.
Дослідження підтверджує значну роль місцевих пабів. Але це відбувається, оскільки кількість пабів швидко зменшується. Цифри, опубліковані Британською асоціацією пива та пабів у 2016 році, показують, що у Британії на момент публікації дослідження відкрито приблизно 50 800 пабів — порівняно з майже 68 000 у 1982 році. Це зменшення на 25 %, тоді як населення Великобританії збільшилося на 14 % за той же період. І якщо результати дослідження вчених вірні, то це має бути поганим для згуртованості громади.
Ряд факторів є причиною цього зниження, включаючи загальне скорочення відвідувань пабів клієнтами та більш конкурентоспроможні ціни на алкоголь у роздрібних торговців. У сільській місцевості цей спад посилився меншим населенням села та меншою кількістю варіантів громадського транспорту. Деякі паби будуть закриті, оскільки вони погано доглядаються та підтримуються в належному стані.
Дослідники пропонують зберегти суто британську культуру шляхом визначення «пабних громад». Це допоможе прийняти законодавство на користь тих пабів, які справді є надбанням для їхньої громади, та розробити політику для підтримки цього бізнесу, наприклад схеми спеціальної допомоги. У деяких селах, наприклад, існують паби, яким більше ста (і навіть більше!) років і які передаються з покоління в покоління. Але дослідники підсумовують, що хоча уряд і повинен підтримувати сільські паби, жителі також повинні грати свою роль. Це справді той випадок, коли паби потрібно використовувати, або ж громада втратить їх — і коли паба вже не буде, то він цілком може піти назавжди.
Така «пабна» культура для малих громад є настільки ціннісною та історичною особливістю, що в Ірландії, наприклад, існують спеціальні тури з великих міст різними сільськими пабами. Наприклад, за 60 євро міського жителя відвезуть у складі веселої групи до чотирьох різних сіл, де їм покажуть самобутні та унікальні паби з великою історією, нагодують смаколиками за унікальними рецептами саме цього села і наллють пінту пива. І ці тури користуються популярністю.
Насправді, при належному креативному підході створити унікальний заклад, що об’єднує жителів громади, можливо і в Україні. У різних регіонах є своя унікальна кухня і свої цікаві місцеві традиції. Але головне пам’ятати, що паб — це не «наливайка», а дійсно місце, куди хочеться повернутися разом із друзями. Кажуть, що американська демократія зародилася саме в пабах — там, де люди збиралися разом та обговорювали питання, що їх бентежать.
Дійсно, подібна інфраструктура просто необхідна. Адже наявність таких закладів збільшує й іншу привабливість вашого населеного пункту. Віддаючи належну шану історичним традиціям, використовуючи колоритні місця та краєвиди та наявність відповідної інфраструктури — зручні дороги, готелі, громадський транспорт — є тими факторами, що формують вашу «фестивальну» привабливість.
Повертаючись до тієї ж Британії, то в 2017 році кількість відвідувачів живих музичних виступів за рік становила 30,9 млн осіб. Загалом, аудиторія зросла на 12 %, принісши в економіку Великобританії 4 млрд (!) фунтів стерлінгів.
Водночас 4 млн осіб відвідали британські музичні фестивалі. Музичний туризм у Великобританії зріс на 20 % за рік із 2016 року. 1 мільйон людей приїхали до країни через кордон спеціально на концерти та фестивалі, кожен з яких витратив у середньому 850 фунтів.
Найбільший британський музичний фестиваль Гластонбері, що цього року святкуватиме своє п’ятдесятиріччя, у 2019 році зібрав 203 тисячі глядачів. Місто Гластонбері має населення приблизно 9 тисяч осіб, а сам фестиваль розташований в 10 км від нього, біля села Пілтон. Населення останнього складає майже 1000 осіб.
А тепер уявіть, що двісті тисяч осіб, які приїхали на фестиваль, залишили в середньому від 200 до 1000 фунтів. Навіть якщо громаді залишається як податки десята частина цих коштів, то ці гроші можуть істотно допомогти громаді в її розвитку.
Саме тому ми наголошуємо, що шукати інвестиції потрібно. Але досвід вказує — чим більше незвична ідея, чим більше вона викликає подиву, то тим більше шансів, що вона може стати реальністю. А тому і паби — це більше не про алкоголь, а про єднання жителів та багатовікову традицію співжиття та добросусідства.
