Теми статей
Обрати теми

Актуальне запитання. Підкажіть, будь ласка, за яке майно свого округу повинен відповідати староста і як це майно повинно було йому передаватись? Якою є майнова відповідальність старости?

Мацокін Андрій, головний редактор всеукраїнського видання «Держслужбовець» і спецвипуску «Юридичні практики»
Підкажіть, будь ласка, за яке майно свого округу повинен відповідати староста і як це майно повинно було йому передаватись? Якою є майнова відповідальність старости?

З урахуванням норм ст. 541 Закону України від 21.05.97 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування» староста не має повноважень чи обов’язків відповідати за майно старостинського округу.

І тут важливо зрозуміти ще один момент! Старостинський округ не є структурним підрозділом чи адміністративно-територіальною одиницею! Це територія з населеними пунктами, яка визначена радою для роботи посадової особи — старости з громадянами, які проживають на цій територіїї (з’ясування та представлення їх інтересів в органах місцевого самоврядування, допомоги в оформленні певних документів тощо). Тож саме у старостинського округу не може бути майна, бо це власність територіальної громади. Рада як представницький орган має повноваження приймати рішення щодо майна громади, а управління майном, що належить до комунальної власності в межах, визначених радою, здійснюють виконавчі органи. Орган місцевого самоврядування, як правило, здійснює передачу об’єктів комунальної власності в оперативне управління та господарське відання комунальним закладам та підприємствам.

Тож у старостинському окрузі, який утворила рада у складі одного або декількох населених пунктів, як саме у території, не може бути функцій оперативного управління чи господарського відання. І тому староста не може відповідати за майно територіальної громади, яке знаходиться на територіїї округу. Читайте уважно своє повноваження, шановні старости! Вчиться бути уважними до кожного слова.

Ви лише БЕРЕТЕ УЧАСТЬ у здійсненні контролю за використанням об’єктів комунальної власності, розташованих на території відповідного старостинського округу. А це і земельні ділянки комунальної власності, і будівлі, наприклад, які здавалися в оренду. Ваша основна задача, «якщо що», вчасно повідомляти ті відділи, які дійсно відповідають за це майно чи здійснюють контроль за використанням таких об’єктів. Питання участі у здійсненні контролю мають бути деталізовані або в Положенні про старосту, або в посадовій інструкції, якщо вона є.

Водночас виконання будь-яким працівником трудових обов’язків, як правило, пов’язане з використанням майна роботодавця — обладнання, меблі, техніка, а в окремих випадках — і з грошовими коштами. Досить часто працівники ставляться до наданого для роботи майна не настільки бережливо, як того хотів би роботодавець. Тому з точки зору матеріальної відповідальності за таке майно, не слід забувати про те, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов’язків! Про це нам каже норма ст. 130 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП).

Стаття 131 КЗпП визначає обов’язки власника або уповноваженого ним органу та працівників щодо збереження майна.

Так:

— власник або уповноважений ним орган зобов’язаний створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого їм майна;

— а працівники зобов’язані бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів до запобігання шкоді.

Якщо виникла «конфліктна ситуація» між власником майна та працівником, важливо звернути увагу на те, що КЗпП визнає відповідальність працівника лише за шкоду, заподіяну в результаті порушення покладених на працівника трудових обов’язків. Такі обов’язки можуть бути прописані, наприклад, у Положенні чи посадовій інструкції працівника. Якщо ж заподіяна шкода — наслідок невиконання працівником обов’язків, які були покладені на нього без його згоди, відома та не були передбачені трудовим договором, то про притягнення його до матеріальної відповідальності й мови не може бути.

Звертаю, шановні старости, вашу увагу, що КЗпП встановлює декілька видів матеріальної відповідальності: обмежена, повна (індивідуальна або колективна) і підвищена.

За загальним правилом при заподіянні працівником матеріальної шкоди настає обмежена матеріальна відповідальність.

Це означає, що працівник відшкодовує работодавцеві суму в розмірі заподіяної шкоди, але не більше за свій середній місячний заробіток (норми ст. 133 КЗпП). При цьому середньомісячний заробіток розраховують виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому прийнято рішення про стягнення з працівника відшкодування заподіяної шкоди. Суму шкоди, що перевищує цей розмір, працівник не відшкодовує.

Обмежену матеріальну відповідальність несуть:

1) працівники — за те, що вони зокрема, зіпсували або знищили через недбалість інструменти, спецодяг та інші предмети, видані установою, організацією працівникові в користування;

2) керівники установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів та їх заступники — якщо шкоду заподіяно зайвими грошовими виплатами працівникам, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних, грошових чи культурних цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям.

Відшкодування повної вартості зіпсованого чи знищеного майна роботодавця можливе, якщо:

із працівником було, наприклад, укладено договір про повну матеріальну відповідальність. Втім, не з кожним такий договір можна укласти:

— працівник повинен займати посаду або виконувати роботу, безпосередньо пов’язану із, зокрема, зберіганням, перевезенням або використанням у процесі виробництва переданих йому цінностей;

— працівник виконує роботу за трудовим договором про дистанційну роботу або про надомну роботу і користується обладнанням та засобами власника або уповноваженого ним органу, наданими йому для виконання роботи (пам’ятаймо про мобільну валізку – компактне, але повноцінне робоче місце адміністратора ЦНАПу?).

Окрім цього, відповідно до норми ст. 134 КЗпП працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини у випадках, коли:

— майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;

— шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку;

— шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані;

— шкоди завдано умисним знищенням або умисним зіпсуттям;

— шкоди завдано не при виконанні трудових обов’язків.

Колективна матеріальна відповідальність настає при одночасному виконанні положень, передбачених ст. 1352 КЗпП (ср. ). Колективна відповідальність може бути установлена роботодавцем за певних умов і напідставі колективного договору у разі, коли працівники спільно виконують роботи і неможливо розмежувати матеріальну відповідальність кожного працівника й укласти з ним договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність окремо.

Окремо скажу про таку підставу притягнення до матеріальної відповідальності, як «завдання шкоди не при виконанні трудових обов’язків».

Суди тлумачать матеріальну шкоду, заподіяну «не при виконанні трудових обов’язків», як самовільне використання працівником майна роботодавця в особистих цілях. Як зазначив ВСУ у постанові Пленуму № 14 від 29.12.92, така шкода відшкодовується із застосуванням норм цивільного законодавства у повному обсязі.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі