1 Закон № 3425.
На вчинення нотаріальних дій можуть бути уповноважені тільки ті старости, які виконують свої обов’язки на території САМЕ сільських населених пунктів.
Уповноважений на вчинення нотаріальних дій староста може вчиняти такі нотаріальні дії:
| 1 | вживати заходів щодо охорони спадкового майна |
| 2 | посвідчувати заповіти (крім секретних) |
| 3 | видавати дублікати посвідчених ними документів |
| 4 | засвідчувати вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них |
| 5 | засвідчувати справжність підпису на документах |
| 6 | видавати свідоцтва про право на спадщину |
| 7 | видавати свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя |
Дії, передбачені пунктами 6 і 7, можуть вчиняти старости, які мають вищу юридичну освіту, досвід роботи у галузі права не менше трьох років, пройшли протягом року стажування у державній нотаріальній конторі або приватного нотаріуса, завершили навчання щодо роботи з єдиними та державними реєстрами, що функціонують в системі Міністерства юстиції України, та склали іспит із спадкового права у порядку, установленому Міністерством юстиції України.
Важливість правильного оформлення повноважень посадової особи ОМС, у тому числі старости, складно переоцінити. Адже вчиняти нотаріальні дії, з одного боку, має право лише та посадова особа, до посадових обов’язків якої входить вчинення таких дій.
З іншого боку, підставою для уповноваження на вчинення таких дій, відповідно до законодавчо встановленого порядку, є прийняте рішення органу місцевого самоврядування (доцільніше, щоб це було рішення сесії ради, бо саме рада затверджує на посаді старосту).
Висновок Верховного Суду, зроблений у постанові від 11.12.2019 у справі № 323/3359/17, це підтверджує.
Так, секретарем сільської ради було посвідчено заповіт, в якому мешканець села, на випадок своєї смерті, зробив розпорядження, а саме заповів належний йому на праві власності житловий будинок та належну йому на праві власності земельну ділянку (пай) сторонній особі (не родичу).
Після смерті спадкодавця почалась судова «тяжба»: спадкоємець за заповітом звернувся із позовом про тлумачення змісту, бо спадкодавець був власником квартири, а в заповіті зазначений житловий будинок; сестра спадкодавця звернулась із зустрічним позовом про визнання заповіту недійсним, бо останній був посвідчений з істотними порушеннями порядку складання та посвідчення заповітів.
У ході судового розгляду встановлено такі обставини:
— у протоколах засідань сесій та виконавчого комітету сільської ради відомості про покладення на посадових осіб ради обов’язків посвідчувати нотаріальні дії відсутні;
— окремого рішення про покладення повноважень щодо вчинення нотаріальних дій сільська рада не ухвалювала;
— обов’язки щодо вчинення нотаріальних дій були прописані тільки у посадовій інструкції секретаря сільської ради, затвердженій сільським головою.
Правовий висновок! Питання про покладення на певну посадову особу повноважень на вчинення нотаріальних дій має бути вирішено безпосередньо ОМС шляхом ухвалення відповідного рішення.
Посадова інструкція не є документом, що уповноважує посадову особу ОМС на вчинення нотаріальних дій, та не є самостійною підставою для їх вчинення. Посадова інструкція свідчить тільки про покладення на посадову особу (старосту, секретаря тощо) забезпечення виконання нотаріальних дій, а не їх вчинення.
У зв’язку з тим, що суду не було надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що секретар сільської ради в передбаченому законодавством порядку була уповноважена на вчинення нотаріальних дій, Верховний Суд констатував, що правочин (оспорюваний) заповіт у встановленому порядку не посвідчений, а отже, є нікчемним та не призводить до настання прав і обов’язків для сторін.
