* Редакція дякує Асоціації органів місцевого самоврядування в Харківській області за наданий лист Мін’юсту, який вона отримала на свій запит.
<...> Відповідно до частини третьої статті 143 Конституції України органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади. Абзацом чотирнадцятим статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі — Закон) передбачено, що делеговані повноваження — це повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом, а також повноваження органів місцевого самоврядування, які передаються відповідним місцевим державним адміністраціям за рішенням районних, обласних рад.
Згідно з підпунктом 5 пункту «б» частини першої статті 38 Закону до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері забезпечення законності, правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян належить, зокрема, вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання, державна реєстрація актів цивільного стану (за винятком виконавчих органів міських (крім міст обласного значення) рад).
Пунктами 1 — 7 частини першої статті 37 Закону України «Про нотаріат» (далі — Закон) встановлено, що у сільських населених пунктах уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють такі нотаріальні дії:
1) вживають заходів щодо охорони спадкового майна;
2) посвідчують заповіти (крім секретних);
3) видають дублікати посвідчених ними документів;
4) засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них;
5) засвідчують справжність підпису на документах;
6) видають свідоцтва про право на спадщину;
7) видають свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя.
Таким чином, статтею 37 Закону встановлено вичерпний перелік нотаріальних дій, що вчиняються уповноваженими на це посадовими особами органу місцевого самоврядування, а також у яких населених пунктах такі дії вчиняються.
Слід зазначити, що відповідно до абзаців другого — четвертого пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.07.2001 № 11-рп (справа про адміністративно-територіальний устрій) територія України поділяється на адміністративно-територіальні одиниці, які складають систему адміністративно-територіального устрою України.
Адміністративно-територіальна одиниця — це компактна частина єдиної території України, що є просторовою основою для організації і діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Систему адміністративно-територіального устрою згідно з частиною першою статті 133 Конституції України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села. Проте необхідно враховувати, що відповідно до пункту 13 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначається територіальний устрій України.
Конституційний Суд України, надаючи офіційне тлумачення згаданому конституційному положенню, дійшов висновку, що виключно законами України визначається «територіальний устрій України», треба розуміти так, що питання територіального устрою України, зокрема визначення змісту цього поняття, правового статусу і видів адміністративно-територіальних одиниць, повноваження органів щодо вирішення питань адміністративно-територіального устрою України, є питаннями загальнодержавного значення і врегульовуються лише законом (пункт 3 резолютивної частини Рішення від 13.07.2001 № 11-рп (справа про адміністративно-територіальний устрій).
У зв’язку з цим зазначаємо, що Конституція України в частині першій статті 133 містить лише перелік адміністративно-територіальних одиниць України, у той же час як правовий статус, види, рівні та категорії адміністративно-територіальних одиниць України мають визначатися законом України, який на сьогодні не прийнято Верховною Радою України.
З огляду на відсутність такого законодавчого акта України наразі діє Положення про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української PCP, затверджене Указом Президії Верховної Ради Української PCP від 12.03.1981 № 1654-Х (яке відповідно до пункту 1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України є чинним в частині, що не суперечить Конституції України), згідно з преамбулою якого населені пункти, які є на території України, поділяються на категорії міських та сільських. Зокрема, до міських населених пунктів належать селища міського типу, а до сільських — селища.
Відповідно до інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті Верховної Ради України (http://static.rada.gov.ua/zakon/new/NEWSAIT/ADM/zmist.html), станом на 01.12.2020 на території Україні існує 882 селища міського типу.
Враховуючи викладене, посадові особи органу місцевого самоврядування селища міського типу відповідно до чинного законодавства не мають повноважень щодо вчинення нотаріальних дій, встановлених статтею 37 Закону.
Водночас повідомляємо, що відповідно до частин першої, четвертої статті 51 Закону виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється
відповідною радою на строк її повноважень.
До складу виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради входять також за посадою секретар відповідної ради, староста (старости).
Згідно з положеннями частин першої — четвертої статті 54 і Закону староста затверджується сільською, селищною, міською радою на строк її повноважень за пропозицією відповідного сільського, селищного, міського голови.
Староста є членом виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради за посадою і працює в ньому на постійній основі.
Порядок організації роботи старости визначається Законом та іншими законами, а також Положенням про старосту, затвердженим сільською, селищною, міською радою.
Староста, зокрема, представляє інтереси жителів відповідного села, селища у виконавчих органах сільської, селищної, міської ради, сприяє жителям відповідного села, селища у підготовці документів, що подаються до органів місцевого самоврядування.
Згідно з пунктами 1, 2 частини третьої статті 26 Закону виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради об’єднаної територіальної громади, утвореної відповідно до Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад», крім питань, зазначених у частині першій цієї статті, вирішуються, зокрема, питання щодо утворення старостинських округів, затвердження Положення про старосту.
Старостинський округ — це частина території об’єднаної територіальної громади, утвореної відповідно до Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад», на якій розташовані один або декілька населених пунктів (сіл, селищ), крім адміністративного центру об’єднаної територіальної громади, визначена сільською, селищною, міською радою з метою забезпечення представництва інтересів жителів такого населеного пункту (населених пунктів) старостою (абзац двадцять четвертий статті 1 Закону).
Враховуючи зазначене, вважаємо, що у сільському населеному пункті уповноважена посадова особа органу місцевого самоврядування, якою є також староста, вчиняє нотаріальні дії, визначені статтею 37 Закону.
Додатково інформуємо, що центральним органом виконавчої влади, до основних завдань якого віднесено, зокрема, забезпечення формування та реалізацію регіональної політики, державної політики у сфері розвитку місцевого самоврядування, територіальної організації влади та адміністративно-територіального устрою та який подає Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо актів законодавства з питань адміністративно-територіального устрою, є Міністерство розвитку громад та територій України (абзаци перший, другий підпункту 1 пункту 3, абзаци перший, третій підпункту 9 пункту 4 Положення про Міністерство розвитку громад та територій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від ЗО квітня 2014 року № 197).
Перший заступник Міністра Євгеній Горобець
