Юридична підтримка
Укладаємо договір зберігання: що необхідно враховувати
Кожен з нас колись здавав речі до гардеробу театру або басейну, навіть не здогадуючись про те, що виступає в цей момент поклажодавцем у договорі зберігання. Зараз хтось сам став професійним зберігачем, а дехто користується послугами хранителів за видом своєї підприємницької діяльності.
Ця стаття — про права та обов’язки, про відповідальність і умови звільнення від відповідальності сторін договору зберігання, особливості та відмінності його від інших видів договорів.
Сподіваємося, що матеріал, викладений у цій статті, допоможе вам захистити свої інтереси при укладенні та виконанні договору зберігання.
Ольга БАРАНОВА, юрист
Документи статті
ЦКУ
— Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.ГКУ
— Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV.Закон про ліцензування
— Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 р. № 1775-III.
Загальні положення договору зберігання
Відповідно до
статті 936 ЦКУ за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов’язується зберігати річ, передану їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцю в схоронності.За загальним правилом
договір зберігання вважається укладеним з моменту передання речі зберігачеві. Проте в разі, коли зберігачем є суб’єкт підприємницької діяльності, між сторонами може бути укладено договір, змістом якого є обов’язок зберігача прийняти річ на зберігання в майбутньому. У цьому разі права та обов’язки сторін виникають з моменту підписання договору.Предметом договору зберігання можуть бути речі, зокрема документи, цінні папери, не виключені з цивільного обороту.
Що стосується форми договору зберігання, то
зберігач — приватний підприємець повинен дотримуватися письмової форми договору зберігання в разі укладення договору:— з поклажодавцем — юридичною особою;
— з фізичною особою на суму 340 грн. і більше;
— за яким зберігач зобов’язується прийняти річ на зберігання в майбутньому (незалежно від вартості такої речі).
При цьому згідно зі
статтею 937 ЦКУ письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.Проте недотримання сторонами письмової форми договору зберігання не означає його недійсності. Заперечення однією зі сторін факту вчинення правочину може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. У той же час рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків (
стаття 218 ЦКУ), крім випадків, коли прийняття речі на зберігання здійснювалося за надзвичайних обставин (наприклад, при пожежі, повені). До доказів, зазначених вище, прирівнюються номерні жетони, інші знаки, що засвідчують прийняття речі на зберігання.
Строк договору зберігання
Договір зберігання може бути укладено на заздалегідь визначений строк, на невизначений строк, на строк до вимоги речі. Слід ураховувати, що
поклажодавець має право в будь-який час вимагати повернення майна незалежно від строку зберігання (стаття 953 ЦКУ). Зберігач же має право вимагати розірвання договору тільки в разі, якщо майно було здане на зберігання до запитання і на невизначений строк, і лише після закінчення звичайного за таких обставин строку. Але і в цьому разі зберігач матиме право вимагати від поклажодавця забрати цю річ не негайно, а в розумний строк. Чинне законодавство не містить визначення термінів «звичайний строк» і «розумний строк». Згадані поняття є оцінними, тобто при виникненні спору визначаються судом індивідуально в кожному конкретному випадку.
Особливості договору зберігання
Зберігач зобов’язаний вживати всіх заходів, установлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства,
для забезпечення схоронності речі. Так, у договорі може бути передбачено спеціальні заходи, спрямовані на захист майна від вогкості, пошкоджень і що забезпечують необхідний температурний режим тощо. Підписавши такий договір, зберігач повинен вживати таких заходів у повному обсязі, незалежно від того, установлені вони законодавством чи ні. Дотримання умов договору є обов’язковим.Відповідно до
статті 943 ЦКУ зберігач зобов’язаний виконувати свої обов’язки за договором зберігання особисто . Зберігач має право передати річ на зберігання іншій особі тільки в разі, якщо він вимушений це зробити в інтересах поклажодавця і не має можливості отримати його згоду. Про передачу речі на зберігання іншій особі зберігач зобов’язаний своєчасно повідомити поклажодавця, залишаючись при цьому відповідальним перед поклажодавцем за дії особи, якій він передав річ на зберігання.Особливість договору зберігання також полягає в тому, що
зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її в користування іншій особі. Це відображає суть договору зберігання — зберігач надає саме послуги зі зберігання. Проте, якщо зберігачеві надається право користування річчю (таку можливість передбачено статтею 944 ЦКУ), це не тягне за собою автоматичного застосування положень законодавства про позику, оскільки договір зберігання укладається в інтересах поклажодавця, а договір позики — в інтересах користувача.
Можливість зміни умов зберігання
Що стосується умов зберігання, то за загальним правилом зберігач не повинен їх змінювати. Зміна умов зберігання допускається тільки в разі потреби і після погодження таких змін з поклажодавцем. Лише коли майну, переданому на зберігання, загрожує небезпека втрати, нестачі або пошкодження, зберігач зобов’язаний в інтересах поклажодавця змінити спосіб, місце та інші умови зберігання майна, не чекаючи відповіді поклажодавця.
ЦКУ також передбачає можливість зберігача у виключних випадках продати річ, передану на зберігання. Такі дії можливі за наявності таких умов у сукупності:— якщо річ пошкоджена або виникла реальна загроза її пошкодження чи інші обставини, що не дають змоги забезпечити її схоронність;
— якщо вжиття заходів (відповідних вказівок) з боку поклажодавця очікувати неможливо.
При цьому необхідно враховувати, що в разі виникнення спору між зберігачем і поклажодавцем стосовно достатніх підстав для прийняття зберігачем рішення про продаж речі або її частини
обов’язок доведення наявності згаданих вище умов лягає на зберігача.
Плата за зберігання, відшкодування витрат на зберігання
Договір зберігання може бути як оплатним, так і безоплатним. За загальним правилом, якщо в договорі не зазначено умову про плату за зберігання, договір зберігання буде безоплатним, якщо інше не випливає із закону. А саме договір складського зберігання за своєю правовою природою є оплатним (
стаття 957 ЦКУ). Тобто, якщо сторони припускають платність послуг зі зберігання, у договорі необхідно це чітко зазначати.Витрати зберігача на зберігання речі можуть бути включені до плати за зберігання. При цьому витрати, які сторони не могли передбачити при укладенні договору зберігання (надзвичайні витрати), відшкодовуються понад плату, яка належить зберігачеві.
Якщо зберігання припинилося достроково через обставини, за які зберігач не відповідає, він має право на пропорційну частину оплати.
Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов’язаний унести плату за весь фактичний час її зберігання.
Повернення речі поклажодавцю
Відповідно до
статті 948 ЦКУ поклажодавець зобов’язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання. При цьому зберігач зобов’язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився (стаття 953 ЦКУ). Тобто поклажодавець має право припинити договір зберігання в будь-який час. У цьому разі зберігач має право на пропорційну частину оплати, оскільки зберігання припиниться достроково через обставини, за які зберігач не відповідає.За загальним правилом поверненню підлягає саме та річ, яка була передана на зберігання, а не подібна до неї.
Лише в разі зберігання речей, визначених родовими ознаками (наприклад, пісок, цемент), зберігач має право повернути поклажодавцю відповідну кількість речей такого ж роду і такої ж якості, тобто не обов’язково саме ті речі, які були передані на зберігання.Крім того, річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей. Також однією з особливостей договору зберігання є обов’язок зберігача передати поклажодавцю плоди та доходи, одержані ним від речі (
стаття 949 ЦКУ). Нагадаємо, що за договором оренди орендареві належить право власності на плоди, продукцію, доходи, отримані ним у результаті користування річчю, переданою в оренду (стаття 775 ЦКУ).
Відповідальність зберігача за втрату (нестачу) або пошкодження речі
За загальним правилом за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.
Як при оплатному, так і при безоплатному зберіганні зберігач зобов’язаний відшкодувати поклажодавцю збитки, завдані йому втратою (нестачею) або пошкодженням речі (реальні збитки) у разі:
— втрати (нестачі) речі — у розмірі її вартості;
— пошкодження речі — у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.
Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.
При оплатному зберіганні зберігач відповідає за завдані збитки в повному обсязі відповідно до
статті 22 ЦКУ. Тобто він повинен відшкодувати як реальні збитки — витрати, які поклажодавець муситиме зробити для відновлення порушеного права на майно, так і упущену вигоду — не одержані доходи, які поклажодавець міг би одержати, якби його право на майно не було порушене.При
безоплатному зберіганні відповідальність зберігача обмежена тільки реальними збитками. На відшкодування упущеної вигоди поклажодавець не має права. Ці правила не можуть бути змінені за угодою сторін, тобто в разі судового вирішення відповідного спору між сторонами договору зберігання суд не візьме до уваги умову безоплатного договору зберігання про відшкодування упущеної вигоди в разі втрати, нестачі або пошкодження речі, переданої на зберігання.Важливо також зазначити, що відповідальність
професійного зберігача (особи, яка здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності, у тому числі й приватного підприємця) ще серйозніша. Такий зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця. Ураховуючи саме таке формулювання статті 950 ЦКУ, обов’язок по доведенню вищезгаданих обставин, що стали причиною втрати (нестачі) або пошкодження речі, лежить на професійному зберігачеві.При цьому зберігач відповідає за втрату (недостачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.
Відшкодування збитків, завданих зберігачеві
Поклажодавець зобов’язаний відшкодувати зберігачеві збитки, завдані властивостями речі, переданої на зберігання, якщо зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати про ці властивості.
При цьому розмір збитків визначається шкідливими наслідками, які мали місце у зв’язку з властивостями прийнятого на зберігання майна і можуть виражатися в знищенні або пошкодженні майна зберігача, у погіршенні його здоров’я, настанні інших негативних наслідків. Для притягнення поклажодавця до відповідальності за згадані збитки, заподіяні властивостями речі, переданої на зберігання, зберігачеві необхідно документально підтвердити настання негативних наслідків, а також довести причинно-наслідковий зв’язок між наявністю на зберіганні певної речі та негативними наслідками, що настали. Такими доказами можуть бути акти, складені органами санітарно-епідеміологічної служби, висновок лікаря тощо.
У разі якщо укладено договір, за яким зберігач зобов’язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, а поклажодавець своєчасно не передав річ на зберігання, він зобов’язаний відшкодувати зберігачеві збитки, заподіяні йому у зв’язку з тим, що зберігання не відбулося, за умови, що
він у розумний строк не попередив зберігача про відмову від договору зберігання. Тут необхідно зазначити, що розмір збитків зберігача має бути обґрунтований і підтверджений відповідними документами (наприклад, зберігач у зв’язку з укладенням договору зберігання поніс додаткові витрати у зв’язку із забезпеченням належних умов для майбутнього зберігання речі).Але якщо поклажодавець у розумний строк (достатній для того, щоб зберігач міг своєчасно виконати конкретні дії з метою захисту своїх законних інтересів) попередив зберігача про відмову від договору зберігання, то збитки не відшкодовуються.
Договір охорони
Стаття 978 ЦКУ
регулює правовідносини за договором охорони, який є спеціальним видом зберігання, оскільки міститься в § 3 (спеціальні види зберігання) розділу 66 (зберігання) ЦКУ. За договором охорони охоронець, який є суб’єктом підприємницької діяльності, зобов’язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов’язаний виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.Тобто
охоронцем у договорі охорони може бути тільки суб’єкт підприємницької діяльності, причому який має відповідну ліцензію (пункт 43 статті 9 Закону про ліцензування).У такому договорі, на відміну від звичайного договору зберігання, майно не передається у володіння зберігачеві. За договором охорони охоронець зобов’язується здійснювати відповідні роботи із забезпечення недоторканності особи або майна.
На закінчення — про товарний склад
І ще одне питання, яке хотілося б висвітлити в межах цієї статті, стосується зберігання на товарному складі. Згідно з визначенням товарного складу, установленим
статтею 956 ЦКУ, товарним складом є організація. Виходячи з положень статті 55 ГКУ господарські організації — це юридичні особи, створені відповідно до ЦКУ, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність і зареєстровані в установленому законом порядку. Отже, товарним складом може виступати тільки юридична особа (організація). Приватний підприємець не може бути товарним складом, укладати договори складського зберігання згідно з § 2 (зберігання на товарному складі) розділу 66 (зберігання) ЦКУ.
