Теми статей
Обрати теми

На замітку

Редакція ВД
Новини

На замітку

 

Сплачений при імпорті товарів ПДВ включається до складу податкового кредиту

 

Лист ДПАУ від 15.04.2008 р. № 4594/5/16-1516

 

Згідно з

підпунктом 7.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (далі — Закон про ПДВ) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг). Через це виникло запитання: чи можна включити до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену при митному оформленні товару, що імпортується? Адже в такому разі ПДВ сплачується виходячи з митної вартості з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, страхування до пункту перетину митного кордону України та інших платежів, що включаються до бази оподаткування відповідно до пункту 4.3 Закону про ПДВ.

ДПАУ

на це запитання дала позитивну відповідь і, зокрема, в листах від 07.11.2007 р. № 22703/7/16-1117 (п. 14) і від 09.04.2008 р. № 7310/7/16-1517 зауважила, що платники податків — імпортери мають повне право включати до складу податкового кредиту суму ПДВ, сплачену на митниці .

Саме в цих

листах податкові органи роз’яснили, що при подальшому продажу раніше ввезеного в Україну товару база оподаткування визначатиметься виходячи зі звичайної ціни, але не нижче митної вартості.

У

листі, що коментується, ДПАУ зауважила, що зазначені вище листи мають статус узагальнюючих податкових роз’яснень, підтвердивши цим свою позицію щодо податкового кредиту при імпорті.

 

Про ліцензування діяльності з лікувального масажу

 

Лист Міністерства охорони здоров’я України від 15.05.2008 р. № 21-30-33-24/288

 

Підприємницька діяльність з лікувального масажу, що застосовується при лікуванні хворих людей, належить до медичної практики та підлягає ліцензуванню.

Здійснювати таку діяльність мають право особи, які здобули відповідну освіту, після проходження курсів спеціалізації та підвищення кваліфікації кожні 5 років.

Діяльність із виконання інших різновидів масажу не ліцензується

, оскільки передбачає роботу зі здоровими людьми.

Також Міністерство охорони здоров’я повідомило, що

наймання фізичною особою — підприємцем за трудовим договором лікарів-фахівців, які не мають ліцензії Міністерства охорони здоров’я на заняття медичною практикою, вважається передачею ліцензії, що є підставою для її анулювання.

 

Планова перевірка дотримання Ліцензійних умов проводиться один раз на рік

 

Лист Держкомпідприємництва України від 10.04.2008 р. № 3107

 

У

листі Держкомпідприємництва вказує, що планові перевірки дотримання ліцензіатом Ліцензійних умов проводяться не частіше одного разу на рік. Це передбачено статтею 20 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 р. № 1775-III (далі — Закон про ліцензування). Проведення двох і більше планових перевірок ліцензіата на рік є порушенням вимог Закону про ліцензування.

Таким чином, органи ліцензування зможуть провести повторну перевірку ліцензіата

не раніше ніж через рік. У зв’язку з цим може виникнути запитання: як контролюючі органи можуть виявити повторне порушення Ліцензійних умов (що є підставою для анулювання ліцензії), якщо протягом року може проводитися тільки одна планова перевірка? У листі Держкомпідприємництва роз’яснює, що повторним порушенням Ліцензійних умов вважається виявлене органом ліцензування протягом терміну дії ліцензії порушення ліцензіатом Ліцензійних умов, яке вже було ним виправлено після винесення розпорядження про усунення попередніх порушень Ліцензійних умов.

Зауважимо, що при виявленні органом ліцензування протягом терміну дії ліцензії повторного порушення ним має бути складено акт про повторне порушення ліцензіатом Ліцензійних умов. Цей акт відповідно до

статті 21 Закону про ліцензування і буде підставою для анулювання ліцензії. Отримати нову ліцензію на право здійснення цього виду господарської діяльності можна буде в такому випадку не раніше ніж через рік з дати прийняття рішення органу ліцензування про анулювання попередньої ліцензії.

 

Затверджено Положення про електронні гроші в Україні

 

Постанова Правління НБУ від 25.06.2008 р. № 178 «Про затвердження Положення про електронні гроші в Україні»

 

Постанова

затвердила Положення про електронні гроші в Україні. Це Положення встановлює вимоги Національного банку до суб’єктів, які здійснюють випуск, обіг та погашення електронних грошей, а також до систем електронних грошей в Україні.

Положенням

, зокрема, установлено:

1) вимоги до випуску електронних грошей:

випуск електронних грошей можуть здійснювати лише банки-емітенти;

— банки мають право випускати електронні гроші, виражені тільки у гривнях, за винятком випуску передоплачених платіжних карток;

— банк-емітент зобов’язаний забезпечити, щоб сума електронних грошей на одному електронному пристрої, що перебуває в розпорядженні користувача, не перевищувала 5000 грн.;

2) вимоги до розповсюдження, використання та обмінних операцій з електронними грошима:

— користувачі мають право використовувати електронні гроші для оплати товарів та послуг торговців і переказувати електронні гроші іншим користувачам;

— торговець на підставі договору з банком-емітентом має право приймати від користувачів електронні гроші як засіб платежу за товари чи послуги;

3) вимоги до погашення електронних грошей:

— банк-емітент зобов’язаний здійснювати погашення випущених ним електронних грошей на вимогу пред’явника;

фізичні та юридичні особи, які не є банками, не мають права приймати електронні гроші в обмін на готівкові чи безготівкові кошти, за винятком укладення юридичними особами договору з банком-емітентом про розповсюдження електронних грошей;

4) вимоги до систем електронних грошей:

— банк-емітент зобов’язаний забезпечити проведення користувачем кожної окремої транзакції в межах суми 5000 грн.;

— банк-емітент зобов’язаний забезпечити фіксування всіх транзакцій між держателем електронних грошей за допомогою технічних засобів та зберігання інформації протягом 5 років;

5) порядок погодження правил системи електронних грошей.

 

Торгові патенти мають придбаватися за місцем здійснення діяльності

 

Лист ДПАУ від 03.06.2008 р. № 11320/7/15-0417

 

У

листі ДПАУ нагадує, що згідно з частиною 3 статті 2 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.03.96 р. № 98/96-ВР торговий патент видається суб’єктам підприємницької діяльності, які здійснюють торговельну діяльність або надають побутові послуги (крім пересувної торговельної мережі), податковими органами за місцезнаходженням пункту продажу товарів або пункту надання побутових послуг, а суб’єктам підприємницької діяльності, які здійснюють торгівлю через пересувну торговельну мережу, — за місцем реєстрації цих суб’єктів.

Тому діючими на території певного органу самоврядування є торгові патенти, придбані суб’єктами господарювання чи відокремленими підрозділами на території того органу самоврядування, де здійснюється діяльність і грошові кошти, отримані від продажу торгових патентів, зараховано до бюджетів саме цього органу місцевого самоврядування.

Придбання торгових патентів не за місцем здійснення діяльності прирівнюється до здійснення діяльності, що патентується, без придбання торгового патенту або до порушення порядку використання торгового патенту. А це загрожує суб’єкту господарювання штрафом у подвійному розмірі вартості торгового патенту за повний термін діяльності із зазначеними порушеннями.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі