Інтернет-індустрія: віртуальний магазин для реальних покупців
Статистика свідчить, що число відвідувачів інтернет-магазинів у нашій країні невпинно зростає. Не дивно, що цей спосіб реалізації продукції, товарів стає все привабливішим для підприємців.
Однак для організації продажів через віртуальний магазин потрібно задіяти не тільки технічні та програмні засоби, але й вписатися в правила такої торгівлі, урахувати всі нюанси вітчизняного законодавства.
Докладніше про це поговоримо в нашій статті.
Оксана ПІРОЖЕНКО, консультант газети «Власне Діло»
Організаційні нюанси
Найпоширеніший спосіб здійснювати торгівлю через Інтернет — відкриття віртуального магазину. Для його організації, насамперед, залучаються технічні, програмні та інші засоби. По суті, це цілий програмний комплекс, який розміщується на веб-сайті та дає можливість отримати потрібну інформацію про товари.
Для створення таких проектів, як інтернет-магазини, як правило, звертаються до послуг сторонніх фахівців: програмістів, дизайнерів тощо. Існують також інші варіанти, наприклад, можна скористатися власними силами або орендою готових розробок.
Кожний віртуальний магазин має свою адресу в мережі Інтернет, яка присвоюється провайдером, ним же забезпечуються можливості та перспективи для відвідувачів інтернет-магазину. На етапі відкриття віртуальної «торговельної точки» підприємцю потрібно укласти договори із суб'єктами, які забезпечують її роботу (провайдером, вебстудією тощо).
По суті, через інтернет-магазин покупець отримує відомості про товар, умови його доставки, способи оплати і подає на нього заявку. Реалізація товару відбувається пізніше, причому час оформлення заявки, замовлення та передачі товару не збігаються.
Як бачимо, віртуальний магазин призначається для надання інформації про товари (на сайт виставляється їх опис, зображення тощо) і фактично виконує функції електронного каталогу. Далі, якщо покупець вирішить придбати товар, йому буде запропоновано прийти за ним в офіс або скористатися одним із способів доставки за потрібною адресою: поштою чи за допомогою кур'єра.
За своєю формою реалізація товарів через Інтернет класифікується як
продаж товарів за замовленням, який здійснюється відповідно до Правил № 103 документ 1. Згідно з визначенням це вид торгівлі, при якій споживач укладає договір купівлі-продажу товарів із продавцем на відстані за допомогою засобів дистанційного зв'язку або здійснює їх попереднє замовлення безпосередньо у продавця. До засобів дистанційного зв'язку також належать інформаційні мережі, уключаючи Інтернет, які використовуються для укладення договорів на відстані. Зазначимо, що в цьому випадку договір укладається в усній формі, оскільки оформлення електронних документів поки ще не підкріплено всіма необхідними законодавчими нормами.Оплачуватися товари, придбані через інтернет-магазин, можуть за готівковий або безготівковий розрахунок (банківським переказом на розрахунковий рахунок підприємця
, «електронними грошима» тощо). Вибір форми розрахунків залежатиме від доцільності її використання в тому чи іншому випадку.Що стосується загальних організаційних моментів, то, крім правил продажу товарів за замовленням, підприємець повинен дотримуватися
Правил торгівлі продовольчими товарами документ 2, якщо йдеться про торгівлю продуктами харчування, Правил торгівлі непродовольчими товарами документ 3, якщо підприємець торгує непродовольчими товарами, а також вимог Закону про захист прав споживачів документ 4.Ще до укладення дистанційного договору відповідно до
статті 13 Закону про захист прав споживачів покупцю має бути надано (розміщено на сайті продавця) таку інформацію про продавця та реалізований товар:— найменування та місцезнаходження продавця;
— порядок і строк приймання пропозицій, претензій і розірвання договору;
— основні характеристики товару;
— ціну за товар з урахуванням доставки та умови поставки;
— гарантійні зобов'язання та інші послуги, пов'язані з утриманням або ремонтом товару;
— мінімальний строк договору, якщо він передбачає періодичні поставки;
— вартість телекомунікаційних послуг (якщо вона відрізняється від звичайної);
— період приймання пропозицій;
— порядок розірвання договору.
Надання зазначеної інформації має бути підтверджено письмово або за допомогою електронного повідомлення (на сайті). Цю інформацію не може бути змінено продавцем в односторонньому порядку.
У встановлених законодавством випадках покупець має право розірвати договір купівлі-продажу. У такому разі витрати, пов'язані з поверненням товару, покладаються на продавця, який повинен відшкодувати витрати споживача, пов'язані з поверненням товару. Договором може передбачатися, що товар, надісланий поштою, у разі розірвання договору також має бути повернуто поштою.
Замовлення на товари оформляється на бланку замовлення
у двох примірниках, в якому зазначаються:— найменування суб'єкта підприємництва (продавця);
— назва товару, його ціна (за один кілограм або сто грамів, одиницю розфасовки, упаковку, штуку, один метр тощо);
— кількість;
— загальна вартість товару;
— вартість послуг, які надаються додатково;
— дата (час) виконання замовлення тощо.
При оплаті замовлення, прийнятого за допомогою засобів дистанційного зв'язку,
споживачу видається перший примірник бланка замовлення з позначкою про оплату та дату (час) виконання замовлення, яка посвідчується штампом (печаткою) і підписом підприємця. На другому примірнику бланка замовлення споживач своїм підписом підтверджує отримання замовлення та сплату грошей.Також у певних випадках споживачу має передаватися технічний паспорт або інший його документ на товар, що його замінює. Підприємець повинен поінформувати споживача про найменування та місцезнаходження підприємства, яке здійснює ремонт, технічне обслуговування проданих товарів.
І ще один момент: продавець повинен поставити споживачу товар протягом прийнятного строку, але
не пізніше 30 днів з моменту отримання згоди споживача на укладення договору.
Способи доставки та оформлення розрахунків
Доставка додому
Отже, замовлений в інтернет-магазині товар може доставлятися додому покупцю. При цьому виникає запитання: якщо доставка товарів здійснюватиметься автотранспортом,
чи потрібна підприємцю ліцензія на надання послуг з перевезення? Щодо цього запитання зауважимо: якщо послуги з доставки включено до вартості товару та вони не виділяються окремо в договорі купівлі-продажу, жодною ліцензію перейматися не слід. А якщо послуги з доставки товару в договорі окремо не виділяються, ліцензія на перевезення вантажів нібито потрібна, оскільки виходить, що продавець покупцю надає послуги з перевезення вантажів. Але знову ж, якщо товар доставляється покупцю легковим автомобілем, то незважаючи на те що ліцензія потрібна, отримати ліцензію на перевезення вантажів легковим автотранспортом неможливо. Ці моменти слід ураховувати при організації доставки товарів покупцю.Тепер щодо проведення розрахунків за товар
. Як правило, при доставці товарів додому розрахунки провадяться за готівку, при цьому покупець обов'язково повинен отримати розрахунковий документ.Підприємцям на загальній системі оподаткування в такому разі потрібно буде на місці проведення розрахунків використовувати портативний РРО
.Зрозуміло, що при розрахунках за товар у безготівковій формі або шляхом внесення покупцем готівкових коштів до каси банку для їх подальшого зарахування на рахунок підприємця застосовувати РРО не потрібно.
Водночас
підприємцям на єдиному податку в будь-якому разі немає необхідності використовувати РРО.Доставка товарів поштою
Отже, вище зазначалося, що умови договору купівлі-продажу можуть передбачати, що товар до покупця доставлятиметься поштою. Відразу зауважимо, що існують спеціальні
Правила продажу товарів поштою документ 5. У цілому, така торгівля базується на тому, що між підприємцем і кінцевим споживачем діє посередник — підприємство поштового зв'язку, з яким підприємець повинен укласти договір. Через пошту відбувається попередня або подальша оплата товару, а також повернення товару як за рахунок продавця, так і за рахунок покупця.Водночас, приймаючи замовлення через інтернет-магазин, договір з підприємством поштового зв'язку можна і не укладати, організувавши доставку товару покупцям у вигляді звичайних поштових відправлень
з оплатою під час отримання. У такому разі в договорі потрібно буде чітко зазначити способи гарантійної заміни, повернення товару тощо. Очевидною перевагою таких розрахунків є те, що навіть підприємцям на загальній системі не доведеться використовувати РРО.Отримання замовлення в офісі (на складі)
Вище зазначалося, що замовлення товарів через Інтернет може просто зводитися до того, що покупець забиратиме товари в офісі (на складі) підприємця. Робота такого торговельного об'єкта припускає провадження розрахунків готівкою під час купівлі, тому підприємцям на загальній системі слід подбати про придбання торгового патенту та РРО.
Дозвіл на розміщення об'єкта торгівлі
Як відомо,
для здійснення торгівлі у стаціонарній торговельній точці підприємцям доводиться отримувати дозвіл на розміщення об'єкта торгівлі. Під об'єктом торгівлі розуміються стаціонарні або пересувні пункти та місця продажу, призначені для провадження торговельної діяльності, як за готівкові, так і безготівкові кошти.При торгівлі за допомогою мережі Інтернет у підприємця формально немає ні об'єкта торгівлі, ні місця, де він вчиняє правочини та реалізує товари споживачу (це місце віртуальне — мережа Інтернет). Тому
отримувати дозвіл на розміщення об'єкта торгівлі, на наш погляд, немає необхідності. Але це, так би мовити, у загальному випадку. А якщо розглядати кожний випадок окремо (залежно від того, як організовано продаж через інтернет-магазин), то відповідь на запитання, чи потрібно отримувати дозвіл на розміщення об'єкта торгівлі, слід шукати у відповідних рішеннях місцевих органів влади, що регулюють порядок отримання таких дозволів на місцях. Так, наприклад, якщо інтернет-магазин — це тільки електронна презентація товарів, а покупець за товаром звертається на склад і там же його оплачує, цілком можливо, що місцеві органи влади розглядатимуть такий об’єкт як об'єкт торгівлі, і на нього потрібно буде отримувати дозвіл на розміщення об'єкта торгівлі.До зазначеного додамо, що сьогодні взагалі виникає запитання щодо правомірності видачі місцевими органами влади дозволів на розміщення об'єкта торгівлі. Річ у тім, що з прийняттям
Закону про дозвільну систему документ 6 , а точніше, з дати набуття чинності частиною першої статті 4 зазначеного Закону (05.10.2006 р.), у суб'єктів господарювання з'явилися суттєві аргументи на користь того, що отримувати такий дозвіл узагалі не потрібно. Принаймні так вважає Держпідприємництва (листи від 31.05.2006 р. № 4006, від 17.10.2006 р. № 7507, від 09.11.2006 р. № 8080, від 10.11.2006 р. № 8104, від 28.12.2006 р. № 9476, від 19.04.2007 р. № 2891, від 14.08.2007 р. № 6048). Таким чином, якщо рішенням органу місцевого самоврядування передбачено отримання дозволу на розміщення об'єктів торгівлі, а підприємець вважає, що не повинен отримувати такий дозвіл, то можна звернутися до рекомендацій Держпідприємництва та відстоювати свою правоту в суді.
Придбання патенту
Відповідно до
Закону про патентування документ 7 патентуванню підлягає також торговельна діяльність за готівкові кошти та з використанням кредитних (платіжних) карток у пунктах продажу товарів. У статті 3 Закону про патентування зазначено різновиди пунктів продажу. Оскільки за допомогою інтернет-магазину здійснюється дистанційна торгівля, то підприємець зазначених пунктів реалізації товарів не матиме. Отже, виходить, що патент підприємцю не потрібний. Однак податківці найчастіше тлумачать Закон про патентування дещо інакше та, як правило, вважають, що патент у цьому випадку потрібний. У такій ситуації підприємцю, який не бажає сперечатися з податковими органами, потрібно отримати від них відповідне роз'яснення та діяти згідно з ним.Якщо податківці говорять: «потрібно», але немає бажання придбавати патент, варто перейти на спосіб розрахунків, за яким покупець самостійно оплачує товар через установу банку або ощадкасу, у поштовому відділенні (при отриманні товарів поштою).
Зауважимо, що
єдиноподатникам у будь-якому разі отримувати патент не потрібно.
Реєстрація платником ПДВ
Необхідність ПДВ-реєстрації залежатиме від того, яку систему оподаткування обрав підприємець. Якщо він працює на єдиному податку, то реєструватися платником ПДВ йому не обов'язково, а підприємцю на загальній системі цього не уникнути та от чому.
Вимоги щодо обов'язкової реєстрації платником ПДВ установлено
пунктом 2.3 Закону про ПДВ документ 8. У цій ситуації нас, зокрема, цікавлять підстави, зазначені в:—
підпункті 2.3.1 — загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, протягом останніх 12 календарних місяців сукупно перевищила 300000 грн.;—
підпункті 2.3.3 — особа здійснює поставку товарів (послуг) на митній території України з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі.Очевидно, що Інтернет — це і є глобальна комп'ютерна мережа, підтвердження тому — саме визначення цього поняття довідка1.
Таким чином,
підприємець, який займається реалізацією товарів через мережу Інтернет, відповідно до вимог підпункту 2.3.3 Закону про ПДВ обов'язково повинен зареєструватися платником ПДВ.Причому пройти таку реєстрацію потрібно до початку діяльності, пов'язаної з реалізацією товарів (послуг) через Інтернет, не чекаючи обсягу
оподатковуваних операцій у 300000 грн. Таку ж думку висловила й ДПАУ у своєму листі від 06.07.2006 р. № 12710/7/16-1517, підкресливши, що обов'язковій реєстрації, крім тих, що перевищили 300000 грн., підлягають також платники податків, які здійснюють поставки товарів (послуг) з використанням комп'ютерних мереж довідка 2.
Ставка єдиного податку
Підприємці на єдиному податку можуть стикнутися з такою проблемою. Місцевими органами влади не встановлено ставку єдиного податку для торгівлі, особливістю якої є відсутність будь-якого пункту продажу товарів, у тому числі й торгівлі через Інтернет (за замовленням). Причому проблема ця існує в багатьох регіонах.
При торгівлі за замовленням без торговельної точки підприємцю можна порадити діяти так. У багатьох рішеннях місцевих органів влади про встановлення ставок єдиного податку в переліку пунктів продажу товарів є «інші об'єкти торгівлі». Як правило, для «інших об'єктів торгівлі» передбачено максимальну ставку єдиного податку.
Якщо і такої ставки єдиного податку в Рішенні місцевих органів влади не передбачено, то можна порадити застосовувати ставку для інших видів діяльності: «Інші».
Крім того,
місцем провадження діяльності підприємцю, який торгує через інтернет-магазин, доцільно зазначити всю територію України.
Висновки
Продажі через інтернет-магазин зазвичай є привабливими тоді, коли підприємець не бажає відкривати стаціонарну торговельну точку.
Підприємці на загальній системі повинні будуть зареєструватися платниками ПДВ (незалежно від обсягу операцій).
У разі коли послуги з доставки включаються до вартості товару та не виділяються окремо в договорі купівлі-продажу, ліцензія на надання послуг з перевезення не потрібна.
Як правило, при доставці товарів додому розрахунки провадяться за готівку, при цьому покупець обов'язково повинен отримати розрахунковий документ.
Підприємцям на загальній системі оподаткування в такому разі потрібно буде на місці проведення розрахунків використовувати портативний РРО.Приймаючи замовлення через інтернет-магазин, можна організувати доставку товару покупцям у вигляді звичайних поштових відправлень
з оплатою під час отримання. Очевидною перевагою таких розрахунків є те, що навіть підприємцям на загальній системі не доведеться використовувати РРО.Єдиноподатник, який має намір організувати інтернет-торгівлю, може наразитися на проблему відсутності ставки єдиного податку для такого виду торгівлі. Однак у багатьох рішеннях місцевих органів влади про встановлення ставок єдиного податку в переліку пунктів продажу товарів є «інші об'єкти торгівлі». Якщо і такої ставки єдиного податку в рішенні місцевих органів влади не передбачено, то можна порадити застосувати ставку для інших видів діяльності: «Інші».
Розшифровка нормативних посилань (документ)
1
Правила продажу товарів за замовленням та поза торговельними або офісними приміщеннями, затверджені наказом Мінекономіки України від 19.04.2007 р. № 103.2
Правила роздрібної торгівлі продовольчими товарами, затверджені наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 11.07.2003 р. № 185.3
Правила роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджені наказом Міністерства економіки України від 19.04.2007 р. № 104.4
Закон України «Про захист прав споживачів» від 12.05.91 р. № 1023-ХII.5
Правила продажу товарів поштою, затверджені наказом МЗЕСторгу України від 17.03.99 р. № 153/48.6
Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 06.09.2005 р. № 2806-IV.7
Закон України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.03.96 р. № 98/96-ВР.8
Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР.9
Закон України «Про телекомунікації» від 18.11.2003 р. № 1280-IV.
Довідкова інформація (довідка)
1 Визначення «Інтернет» наведено в
Законі № 1280 документ 9: «...сукупність телекомунікаційних мереж та засобів для накопичення, обробки, зберігання та передавання даних, яка логічно зв'язана глобальним адресним простором та базується на інтернет-протоколі, визначеному міжнародними стандартами».2 Зареєструватися необхідно не пізніше ніж за 20 календарних днів до початку таких операцій —
пункт 9.6 Закону про ПДВ.
