Ви запитували на семінарі

Запитання

Відповідь

1

2

Які нюанси виникають при використанні в господарській діяльності гральних автоматів з речовим виграшем?

Зауважимо, що йдеться саме про гральний автомат, а не торговельний автомат, про так звану кран-машину. Найголовніше, на що слід звернути увагу, — це на необхідність придбання патенту (вартість патенту 4200 грн.). Пояснюється це тим, що для цілей Закону про патентування діяльність, пов’язана з використанням гральних автоматів з майновим виграшем, належить до грального бізнесу. Ліцензія на такий вид діяльності не потрібна. Так, у Законі про ліцензування як діяльність, що підлягає обов’язковому ліцензуванню, зазначено

Чи може платник фіксованого податку оформити реалізатора як особу, яка виконує для нього роботу (послугу) за цивільно-правовим договором?

На жаль, реалізатора так оформити не вдасться. Опосередкувати (оформити) використання у своїй діяльності праці, результатів праці фізичних осіб підприємець може як трудовим, так і цивільно-правовим договором, зокрема, підряду чи послуг. Однак цілком очевидно, що при цьому має бути враховано обов’язкові ознаки правовідносин, що оформлюються тим чи іншим договором (інакше кажучи, якщо в шапці трудового договору написати, що це договір підряду, він усе одно залишиться трудовим договором). Так, у цілому відмінною рисою договорів підряду та послуг є те, що за ними замовник не використовує працю громадянина, а придбаває результат такої праці (за актом приймання-передачі) за винагороду, а не за заробітну плату. Що стосується договору підряду, то згідно зі статтею 837 Цивільного кодексу України (ЦКУ) такі договори укладаються на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або виконання іншої роботи з передачею її результатів замовнику. При цьому підрядник зобов’язаний виконати зазначені роботи на свій ризик. У нашому ж випадку: 1. Реалізатор здійснює торгівлю, а не передає підприємцю результат роботи майнового характеру (вироблену або оброблену річ). 2. Усі вигоди (виручку від реалізації) і ризики (можливі збитки) несе підприємець, а не реалізатор. Тому договором підряду оформити відносини з реалізатором не можна. Щодо договору послуг, то роботу класичного реалізатора таким договором також не може бути опосередковано. Останній самостійним суб’єктом не виступає (необхідна ознака цивільних правовідносин), інакше йому б самому довелося оформлятися підприємцем. Виходить, ні договір підряду, ні договір послуг не може бути використано при оформленні відносин з найманим працівником-реалізатором. Слід зауважити, що такої ж думки дотримується і ДПАУ. При цьому у своєму листі від 08.08.2006 р. № 4212/С/17-0715 податкова зазначила, що навіть якщо в такому випадку буде укладено цивільно-правовий договір, його може бути визнано неправомірним і прирівняно до трудового договору з усіма наслідками, що випливають: реалізатора-підрядника слід ураховувати при порівнянні з максимально можливою кількістю працівників — 5 осіб; за нього необхідно сплачувати 50 % ставки фіксованого податку; штрафні санкції та заборона працювати на фіксованому податку за торгівлю особою, відомості про яку не внесено до патенту

Які може бути застосовано штрафи до підприємця (неплатника ПДВ без найманих працівників), якщо він декілька років не подавав звіти (не провадив діяльність)?

Оскільки підприємець не діяв, то його можна вважати суб’єктом, який перебував на загальній системі оподаткування. Пояснюється це так: якщо підприємець не має на руках ні діючого фіксованого патенту, ні діючого Свідоцтва про сплату єдиного податку, це означає, що він перебуває на «базисній» загальній системі оподаткування, яка присвоюється автоматично. З цього й виходитимемо, відповідаючи на запитання. У ситуації, що склалася, слід урахувати дві обставини. Перша. Згідно з пунктом 4 статті 14 Декрету про податок з доходів підприємець зобов’язаний щокварталу подавати до податкового органу декларацію про доходи. Причому цей обов’язок зберігається навіть за підприємцем, який не діє (див., зокрема, лист ДПАУ від 23.06.2006 р. № 3498/А/17-0715). У загальному випадку за кожне неподання податкової декларації (розрахунку) за статтею 17 Закону про порядок погашення застосовується штраф у розмірі 170 грн. Однак за порушення, пов’язані з декларацією про доходи, цей штраф не застосовується. Пояснюється це тим, що обов’язок нарахувати податок з доходів покладено не на підприємця, а на податкові органи (пункт 1 статті 14 Декрету про податок з доходів), у результаті — працює підпункт 17.1.5 Закону № 2181, де зазначено:

Підприємець на єдиному податку використовує у своїй діяльності власний легковий автомобіль. Подорожні листи не виписуються.

Згідно зі статтею 10 Закону про охорону атмосферного повітря суб’єкт господарювання, який використовує у своїй діяльності автомобіль, зобов’язаний сплачувати збір за забруднення навколишнього середовища (далі — екозбір). Не звільнено від сплати цього збору і підприємців, які працюють на спрощеній системі. Що стосується документів, з яких підприємцю необхідно брати відомості для заповнення звітності щодо екозбору та його сплати, то слід зазначити таке: — як випливає з Інструкції щодо складання розрахунку екозбору № 111, фізична особа — підприємець відповідні відомості бере з Книги ф. № 10. Але у Книзі ф. № 10 витрати обліковуються не за фактом використання палива, а за фактом отримання доходів, з якими ці витрати пов’язано. Тож Книга ф. № 10 нам не підходить;

Чи потрібно подавати розрахунок і сплачувати збір за забруднення навколишнього середовища? Якщо так, то з якого документа брати дані?

— дані про витрачене паливо зручно брати з подорожніх листів. Але виписувати подорожні листи підприємець не зобов’язаний. Відповідно, якщо підприємець не хоче виписувати подорожні листи, можна запропонувати йому вести власний регістр довільної форми, відображаючи в ньому кількість витраченого палива. При цьому підприємець матиме певну свободу своїх дій, оскільки якщо вантаж перевозиться пересічною фізичною особою для непідприємницьких цілей, то екозбір за такі перевезення не сплачується. Слід звернути увагу ще на один момент. Якщо підприємець використовує в підприємницькій діяльності вантажний автомобіль, то йому під час перевезення вантажів потрібно обов’язково виписувати подорожні листи (докладніше див. «ВД», 2007, № 23, с. 38)