Раптом даїшник зупинить… Які документи потрібно мати?

Редакція ВД
Стаття

Раптом даїшник зупинить… Які документи потрібно мати?

 

Автомобіль на службі в підприємця — явище звичайне. І органи ДАІ на дорогах — теж справа звична. Тому шляхи підприємців і даїшників часто перетинаються. Основне запитання, яке хвилює в цій ситуації: які документи інспектор ДАІ має право вимагати, а які — ні? Цікаво також дізнатися: як потрібно діяти, щоб усе було за правилами, і як у цих правилах краще зорієнтуватися?

Саме про це сьогоднішня стаття.

Інеса МОКРОНІС, консультант газети «Власне Діло»

 

Документи статті

КУпАП

— Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X.

ЦКУ

— Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.

Закон про автотранспорт

— Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 р. № 2344-III.

Закон про ліцензування

— Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 р. № 1775-III.

Закон про дорожній рух

— Закон України «Про дорожній рух» від 30.06.93 р. № 3353-XII.

Закон про рекламу

— Закон України «Про рекламу» від 03.07.96 р. № 270/96-ВР.

Наказ № 583

— наказ МВС «Про порядок узгодження розміщення реклами на транспортних засобах та встановлення рекламних носіїв відповідно до вимог законодавчих та нормативно-правових актів щодо забезпечення безпеки дорожнього руху» від 23.07.2001 р. № 583.

Ліцензійні умови № 9/119

— Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт», затверджені наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства транспорту та зв'язку України від 01.02.2008 р. № 9/119.

Правила перевезення вантажів

— Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 р. № 363.

Правила дорожнього руху

— Правила дорожнього руху, затверджені постановою КМУ від 10.10.2001 р. № 1306.

 

Ліцензування перевезень

Для початку стисло про ліцензію (цей документ можуть вимагати у водія органи ДАІ). Тут потрібна обережність.

Відповідно до

статті 9 Закону про ліцензування ліцензуванню підлягає надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автотранспортом. Тому:

1.

Отримання ліцензії не уникнути, якщо основною діяльністю підприємця є надання таких послуг.

2.

Чи потрібна ліцензія, якщо здійснюється тільки доставка реалізованого товару покупцям, — питання спірне. Щоб не сумніватися і захистити себе від необхідності її одержувати, слід дотримуватися деяких правил:

— не укладати договорів на перевезення вантажів;

— не виділяти в договорі купівлі-продажу товару (і в платіжних документах) окремо вартість послуг з доставки, а включити її до ціни товару;

— зазначити в договорі купівлі-продажу, що моментом переходу права власності на товар є момент його передачі покупцеві.

Що стосується

договорів на безкоштовну доставку, то вони ліцензуванню не підлягають. Адже відповідно до статті 1 Закону про автотранспорт «послуга з перевезення пасажирів або вантажів — перевезення пасажирів або вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату». Таким чином, договори на безкоштовну доставку до послуг з перевезення пасажирів або вантажів не належать, а отже, і не потребують наявності ліцензії.

3. Без ліцензії підприємець має право використовувати свій автомобіль для перевезення матеріалів і обладнання з метою їх подальшого використання у власній підприємницькій діяльності

(тобто не укладаючи договорів перевезення — листи Держкомпідприємництва від 18.04.2007 р. № 2812, від 31.05.2007 р. № 3903).

Перевезення вантажів легковим автомобілем

Документи, які мають бути у водія легкового автомобіля, зазначені в

Законі про дорожній рух і Правилах дорожнього руху (поширюються на всіх учасників дорожнього руху), а також у Правилах перевезення вантажів (поширюються тільки на суб'єктів, що надають послуги (платні) з перевезення вантажів). Наведемо документи в таблиці.

 

Документи при перевезенні вантажів легковим автомобілем

Перевізник і мета перевезення

 

Законодавчий акт

Фізична особа — громадянин, яка використовує автомобіль в особистих некомерційних цілях

 

Фізособа — підприємець везе вантаж для використання у власній діяльності

 

Фізособа — підприємець везе вантаж за договором поставки

 

Закон про дорожній рух (стаття 16), Правила дорожнього руху (стаття 2)

водійські права; — реєстраційні та інші документи, що підтверджують право керування транспортним засобом; — страховий поліс; — у разі встановлення на автомобілі проблискових маячків або звукових сигнальних пристроїв — дозвіл, виданий у ДАІ

водійські права; — реєстраційні та інші документи, що підтверджують право керування транспортним засобом (якщо водій найманий — довіреність, якщо автомобіль орендований — тимчасовий реєстраційний талон ДАІ); — подорожні листи і документи на вантаж, який перевозиться; — страховий поліс; — у разі встановлення на автомобілі проблискових маячків або звукових сигнальних пристроїв — дозвіл, виданий у ДАІ

водійські права; — реєстраційні та інші документи, що підтверджують право керування транспортним засобом (якщо водій найманий — довіреність, якщо автомобіль орендований — тимчасовий реєстраційний талон ДАІ); — подорожні листи і документи на вантаж, який перевозиться; — страховий поліс; — ліцензійна картка на автотранспортний засіб; — у разі встановлення на автомобілі проблискових маячків або звукових сигнальних пристроїв — дозвіл, виданий у ДАІ

Правила перевезення вантажів (стаття 11)

товарно-транспортна накладна (ТТН); — подорожній лист

 

Не зовсім зрозумілою є ситуація з

перевезенням підприємцем власного вантажу на легковому авто. Як видно з таблиці, наявність ТТН у такому разі необов'язкова (та й навіщо підприємцю виписувати самому собі 4 примірники ТТН). Проте МВС у своєму листі від 26.09.2005 р. № 137-38 наполягає на тому, що ТТН у такого підприємця все ж таки має бути. Така позиція хибна навіть тому, що Правила перевезення вантажів, на які робиться основний наголос у цьому листі, поширюються тільки на перевізників (тобто осіб, які надають послуги з перевезення), вантажовідправників і вантажоодержувачів (тобто осіб, які взаємодіють з перевізником). Якщо ж сам підприємець (або його водій) везе власний вантаж, Правила перевезення вантажів у цьому разі не працюють. Проте тим, хто уникає суперечок з даїшниками, краще все-таки ТТН виписати. Причому для підприємців на загальній системі ТТН разом з подорожніми листами будуть тими документами, на підставі яких можна відображати витрати на експлуатацію автомобіля.

А ось що стосується

єдиноподатників і підприємців на фікспатенті , то навіть МВС згодне: при перевезенні власного товару їм подорожні листи і ТТН мати необов'язково, достатньо тільки документів, що засвідчують легальність походження товару (наприклад, накладні на товар, чеки тощо). До того ж документально підтверджувати свої витрати підприємцям-спрощенцям необхідності немає, оскільки від суми витрат жодним чином не залежить розмір єдиного або фіксованого податку. У той же час інформація з подорожнього листа знадобиться надалі для розрахунку суми екозбору (його сплачують усі підприємці, що використовують у госпдіяльності автомобіль, незалежно від системи оподаткування). Тому виписувати подорожній лист має сенс навіть спрощенцям, хоча можна відображати обсяг використаного пального і в іншому регістрі довільної форми.

Усе, що ми розглянули, — це, так би мовити, «дії за правилами». На щастя, підприємець, який використовує свій легковий автомобіль просто, щоб підвезти/відвезти товар, має певну свободу. Адже

зовні такі перевезення нічим не відрізняються від використання власного автомобіля громадянами — фізособами (непідприємцями) для особистих цілей. А їм, як видно з другої колонки таблиці, ні подорожні листи, ні ТТН зовсім не потрібні, до того ж і екозбір за автомобіль вони теж не сплачують. Єдине: без зазначених документів підприємці на загальній системі позбудуться права на витрати, а платники ПДВ — права на податковий кредит. Але тут уже самому підприємцю вибирати, що йому вигідніше.

 

Перевезення вантажів вантажним автомобілем

У процесі вантажних перевезень (перевезень вантажів вантажним автомобілем), як правило, транспортуються великі партії товарів, тому сказати, що їх везе звичайна фізособа для власних потреб, не вийде. Значить, дивимося, що з приводу вантажоперевезень говорить законодавство.

Крім

Закону про дорожній рух, Правил дорожнього руху і Правил перевезення вантажів, у випадку з вантажними перевезеннями підключається ще Закон про автотранспорт. Зібравши їх вимоги воєдино, одержимо таку таблицю (щоб не дублювати однакові документи, наведемо спочатку ті з них, які згадані в кожному з перелічених нормативно-правових актів, а потім окремо ті, які зустрічаються тільки в деяких):

 

Документи при перевезенні вантажів вантажним автомобілем

Перевізник і мета перевезення

 

Законодавчий акт

Фізособа — підприємець везе вантаж для використання у власній діяльності

 

Фізособа — підприємець везе вантаж за договором поставки

 

Закон про автотранспорт (стаття 48), Закон про дорожній рух (стаття 16), Правила дорожнього руху (стаття 2)

водійські права;реєстраційні та інші документи, що підтверджують право керування транспортним засобом (якщо водій найманий — довіреність, якщо автомобіль орендований — тимчасовий реєстраційний талон ДАІ); — товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж; — подорожні листи і документи на вантаж, який перевозиться; — страховий поліс; — інші документи, передбачені законодавством

ліцензійна картка

Правила дорожнього руху (стаття 2)

— у встановлених законодавством випадках подорожній лист і документи на вантаж, який перевозиться; — при перевезенні великогабаритних або важковагових вантажів — дозвіл на рух; — при перевезенні небезпечних вантажів — технічні умови на перевезення, свідоцтво про допуск водія і допуск транспортного засобу до перевезення небезпечного вантажу та дозвіл на дорожнє перевезення; — у разі встановлення на автомобілі проблискових маячків або звукових сигнальних пристроїв — дозвіл, виданий у ДАІ

Правила перевезення вантажів (пункт 11.3)

без подорожнього листа вантажного автомобіля перевозити вантаж заборонено

 

Отже, щодо

перевезень за договором усе зрозуміло: ТТН і подорожній лист потрібно мати обов'язково.

А ось

якщо вантаж на вантажному автомобілі підприємець везе для використання у власній госпдіяльності (наприклад, підвозить до торговельної точки), то ситуація така:

— підприємцю

на загальній системі ТТН і подорожній лист потрібні для того, щоб документально підтвердити витрати;

єдиноподатнику і підприємцю на фіксподатку замість ТТН і подорожнього листа МВС дозволяється мати тільки документи, що підтверджують легальність походження товару (накладні, чеки, квитанції тощо), лист МВС від 26.09.2005 р. № 137-38. Проте, незважаючи на це послаблення, все ж таки лист МВС сили нормативного акта не має, тому ми б порадили дотримуватися вимог Закону про автотранспорт, і принаймні ТТН при вантажних перевезеннях складати в обов'язковому порядку.

Крім того, якщо підприємець є платником ПДВ, то йому слід враховувати, що право на податковий кредит з ПДВ виникає тільки за наявності документів, які підтверджують використання автомобіля в госпдіяльності. Тобто в цьому випадку потрібні: подорожні листи і накази про використання автомобіля в підприємницькій діяльності (якщо автомобіль — власність підприємця) —

лист Держкомпідприємництва від 31.05.2007 р. № 3903. Таким чином, платникам ПДВ подорожній лист у будь-якому випадку знадобиться.

 

Перевезення пасажирів

У разі перевезення пасажирів питань, як правило, не виникає. Документи, які мають бути у водія, зазначені в

Законі про автотранспорт і Правилах дорожнього руху. Наведемо їх у таблиці.

 

Документи при перевезенні пасажирів автомобільним транспортом

Перевізник і мета перевезення

 

Законодавчий акт

Фізособа — громадянин везе пасажирів на легковому автомобілі для особистих потреб

 

Фізособа — громадянин везе пасажирів на автобусі для особистих потреб

 

Підприємець здійснює регулярні пасажирські перевезення довідка 1 (на автобусі)

 

Підприємець здійснює регулярні спеціальні пасажирські перевезення довідка 2 (на автобусі)

 

Підприємець здійснює нерегулярні пасажирські перевезення довідка 3 (на автобусі)

 

Підприємець здійснює пасажирські перевезення на таксі

 

Підприємець здійснює перевезення пасажирів легковим автомобілем на замовлення

 

Закон про автотранспорт (стаття 39), Правила дорожнього руху (стаття 2)

водійські права і талон до них; — інші документи, передбачені законодавством

свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу

реєстраційні документи на транспортний засіб (автобус, таксі)

свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу

 —

ліцензійна картка

подорожній лист

список пасажирів, яких перевозять, засвідчений підписом і печаткою перевізника

схема маршруту; — квитково-касовий лист; — розклад руху; — таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень)

схема маршруту

договір із замовником транспортних послуг; — документ, що засвідчує оплату транспортних послуг

копія договору із замовником послуги

Закон про дорожній рух (стаття 16), Правила дорожнього руху (стаття 2)

страховий поліс

 

Єдине, що може цікавити підприємця-перевізника:

чи обов'язково видавати квиток пасажиру? На це можна відповісти так:

— у

підпункті 2.1.4 Ліцензійних умов № 9/119 зазначено: якщо пасажири перевозяться на автобусі, перевізник зобов'язаний забезпечити реалізацію їм квитків. Проте чіткої відповіді: видавати квиток завжди чи тільки на вимогу пасажира — цього формулювання немає. У свою чергу, у статті 39 Закону про автотранспорт про те, що пасажир повинен мати квиток, сказано тільки в контексті регулярних перевезень. Виходить, що водії маршруток (маються на увазі маршрути-автобуси) зобов'язані видавати квитки завжди, інакше на них може бути накладено штраф у розмірі 1700 грн. (100 нмдг) — стаття 60 Закону про автотранспорт;

у решті випадків квитки (або квитанцію про оплату) видавати можна на вимогу пасажира.

 

Реклама на транспорті

Необхідність порушити питання про рекламу викликана недоліками законодавства. Так, хоча

пункт 2.1 Правил дорожнього руху дотепер вимагає від водія дозволу ДАІ за наявності реклами на транспорті , насправді ніякого дозволу вже мати не потрібно. Наказ № 583, який раніше містив цю вимогу, на сьогодні скасовано. До того ж і стаття 18 Закону про рекламу захищає водія: «Розміщення реклами на транспорті узгоджується тільки з власниками об'єкта транспорту...». Отже, ДАІ тут ні при чому, і ніякого дозволу на розміщення реклами на транспорті одержувати немає необхідності (докладніше про рекламу на транспорті див. «ВД», 2007, № 23, с. 40).

 

Відповідальність за відсутність документів

Адмінштраф

за статтею 126 КУпАП передбачений для водіїв, у яких немає:

— реєстраційних та інших документів на автомобіль;

подорожнього листа і документів на вантаж, який перевозиться (крім власників транспортних засобів, які використовують їх в особистих некомерційних цілях);

— талона про проходження техогляду;

— страхового поліса.

Розмір штрафу становить

від 8,50 до 17 грн. (від 0,5 до 1 нмдг).

Якщо підприємець використовує свій автомобіль не для надання транспортних послуг, то більше ніяких штрафів йому боятися не треба. А ось

у разі надання послуг із перевезення пасажирів і вантажів без оформлення належних документів до адміністративного додасться ще й штраф за статтею 60 Закону про автотранспорт — 1700 грн. (100 нмдг).

Крім того,

представники ДАІ можуть спробувати навіть конфіскувати товар, на який немає ТТН. Відразу зазначимо, що такі дії є неправомірними. Адже позбавлення права власності на майно може бути застосоване тільки за рішенням суду і лише у випадках, передбачених законом (стаття 354 ЦКУ). А в нас, по-перше, ДАІ — не суд, а по-друге, хоча законом відповідальність за відсутність документів і встановлена, але тільки у вигляді штрафів (стаття 60 Закону про автотранспорт), а про конфіскацію нічого не сказано.

Разом з тим додати клопоту представники ДАІ можуть: відвезуть водія з товаром до дільниці, проводитимуть там огляд тощо. Проте, якщо хоч якісь документи на товар у водія є (квитанції, рахунки тощо), підстав для конфіскації у правоохоронних органів усе одно не буде, просто можуть поморочити голову.

Отже, тим, хто проблем з ДАІ не хоче, ТТН, принаймні при вантажних перевезеннях, краще виписувати.

І для

таксистів, у яких немає ліцензії: стаття 60 Закону про автотранспорт передбачає за таке порушення штраф у розмірі 510 грн. (30 нмдг).

 

Висновки

У цілому всі перевезення поділяються на дві великі групи:

1

. Перевезення, що виконуються підприємцем як послуги для інших осіб. У цьому разі вимоги законодавства жорсткіші: і ліцензія на перевезення потрібна, і без документів на товар (подорожніх листів і ТТН) при перевезенні вантажів не обійтися. Штраф за їх відсутність (додатково до адміністративного) значний — 1700 грн.

2

. Перевезення, здійснювані підприємцем для власної діяльності. Тут дещо простіше. Якщо автомобіль легковий, то в принципі використання його в підприємницькій діяльності зовсім непомітне.

З вантажним

так не вийде, значить, ТТН і подорожні листи потрібні. Разом з тим для єдиноподатників (швидше за все, і для підприємців на фікспатенті) МВС зробило поблажку: замість подорожніх листів і ТТН їм достатньо мати тільки документи, що підтверджують легальність товару (квитанції, рахунки тощо). Усе ж таки обережним підприємцям краще ТТН при вантажних перевезеннях виписувати. А щодо подорожнього листа, він може стати в нагоді надалі: і для розрахунку екозбору, і для підтвердження податкового кредиту щодо ПДВ (якщо підприємець, звичайно, зареєстрований як платник ПДВ).

Штраф

за відсутність необхідних документів у такому разі тільки адміністративний — від 8,50 до 17 грн. Причому конфіскувати товар представники ДАІ права не мають .

Довідкова інформація (довідка)

1

Регулярні пасажирські перевезення — перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування відповідно до умов, визначених паспортом маршруту, який затверджений в установленому порядку органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування або уповноваженими органами Договірних Сторін у випадку міжнародних перевезень (стаття 1 Закону про автотранспорт).

2

Регулярні спеціальні пасажирські перевезення — перевезення певних категорій пасажирів (працівників підприємств, школярів, студентів, туристів, екскурсантів тощо) на автобусному маршруті відповідно до умов, визначених паспортом маршруту, який затверджений в установленому порядку замовником транспортних послуг або уповноваженими органами Договірних Сторін у разі міжнародних перевезень (стаття 1 Закону про автотранспорт).

3

Нерегулярні пасажирські перевезення — перевезення пасажирів автобусом, замовленим юридичною або фізичною особою з укладенням письмового договору на кожну послугу, в якому визначають маршрут руху, дату і час перевезень, інші умови перевезень і форму оплати послуги, або перевезення за власні кошти (стаття 1 Закону про автотранспорт).
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa
Powered by
Factor Web Solutions

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі