Теми
Вибрати теми статей
Сортувати за темами

Як Рада врятувала держбюджет-2008

Редакція ВД
Власне Діло Червень, 2008/№ 12
Друк
Стаття

Як Рада врятувала держбюджет-2008

 

Конституційний Суд України визнав неконституційним низку норм Закону про держбюджет на 2008 рік. Водночас з метою усунення суперечностей у законодавстві та стабілізації ситуації Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 03.06.2008 р. № 309-VI (далі — Закон № 309), що поновлює (з 22.05.2008 р.) дію більшості положень Закону про держбюджет-2008, що втратили чинність. Докладніше про це і поговоримо.

 

Про набуття чинності

Конституційний Суд своїм Рішенням скасував низку положень

Закону про держбюджет-2008. Сталося це 22.05.2008 р. Верховна Рада повернула значну частину норм, скасованих Законом № 309, але відбулося це практично через місяць. Проте з приводу часової різниці хвилюватися не довелося. Згідно з «Прикінцевими положеннями» Закон № 309 набуває чинності з дати опублікування і застосовується з дня втрати дії відповідними положеннями розділу II Закону про держбюджет-2008, тобто з 22 травня 2008 року. Сам Закон № 309 опублікований у газетах «Голос України» від 04.06.2008 № 105 та «Урядовий кур’єр» від 04.06.2008 № 101 і набув чинності з 4 червня 2008 року.

Отже, нам не потрібно хвилюватися з приводу того, що в результаті створеної законодавчої плутанини частину операцій, здійснених у травні (II кварталі) доведеться оподатковувати за одними правилами, а частину — за іншими.

 

Ставки соцвнесків і зборів

Розміри ставок соцвнесків до соціальних фондів «безробіття», «тимчасової непрацездатності», «нещасного випадку», до Пенсійного фонду залишилися такими ж. Нарахування і утримання всіх цих внесків проводиться у межах максимальної суми доходу, що становить 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Як і раніше, справлятиметься пенсійний збір з операцій купівлі-продажу іноземної валюти за гривню у розмірі 0,5 %.

Це найважливіше. Разом з тим хотілося б звернути увагу на деякі моменти, що стосуються законодавства про соціальне страхування.

 

Спірні моменти щодо внесків до Фонду страхування на випадок безробіття

Законом № 309

унесено зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 р. № 1533-III (далі — Закон № 1533), зокрема, до статті 19, згідно з якою страхові внески нараховуються на фактичні виплати (доходи), що не перевищують максимальної величини фактичних витрат страхувальника на оплату праці найманих працівників і доходу фізичних осіб, з якого справляються внески до Фонду страхування на випадок безробіття, котра встановлюється щорічно на рівні 15-ти розмірів прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб.

Більше жодних змін

Законом № 309 до Закону № 1533 унесено не було. Хоча слід зазначити, що в пункті 26 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону про держбюджет-2008, який визнано неконституційним, були й інші положення, що вносилися до Закону № 1533.

Так, наприклад, до

статті 36 Закону № 1533 Законом про держбюджет-2008 внесено зміни, згідно з якими: якщо застрахована особа не здійснювала підприємницьку діяльність упродовж шести календарних місяців з дня отримання одноразової допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності (за винятком обставин, що унеможливлюють провадження підприємницької діяльності), виплачена сума коштів вважається використаною ним не за призначенням і підлягає поверненню в порядку, установленому спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики за погодженням із правлінням Фонду.

У зв'язку з цим закономірно постає запитання: що мали на меті законодавці, не включаючи до

Закону № 309 згадану та інші норми Закону про держбюджет-2008, які вносилися до Закону № 1533? Причому законодавці виключили з розділу II Закону про держбюджет-2008 тільки підпункт 4 пункту 26, який стосується порядку визначення максимальної величини витрат, з якої справляються внески до Фонду страхування на випадок безробіття. Решту положень пункту 26 розділу II Закону про держбюджет-2008 , які визнані КСУ неконституційними, — не виключено.

Юридично всі положення

пункту 26 розділу II Закону про держбюджет-2008 є нечинними. І лише норма про максимальну величину витрат, з якої справляються внески до Фонду страхування на випадок безробіття, є чинною, оскільки до Закону № 1533 її внесено Законом № 309.

 

Спірні моменти щодо внесків до Фонду страхування з тимчасової втрати працездатності

Законом № 309

змінено і Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням» від 18.01.2001 р. № 2240-III (далі — Закон № 2240).

Так, до

статті 21 Закону № 2240 унесено положення, згідно з яким страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, нараховуються в межах граничної суми заробітної плати (доходу), яка встановлюється щорічно на рівні 15-ти розмірів прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб, і є розрахунковою величиною при обчисленні допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітності та пологах.

Слід зазначити, що ніякі інші положення

Законом № 309 внесено не було до Закону № 2240 . Разом з тим Закон про держбюджет-2008 уносив також інші зміни до Закону № 2240. Наприклад:

— до

статті 4 Закону № 2240 — для працівників, які сплачували страхові внески менше повних шести календарних місяців упродовж останніх дванадцяти календарних місяців перед настанням страхового випадку, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами обмежено сумою мінімальної зарплати, установленої на момент настання страхового випадку;

— до

статті 52 Закону № 2240 — матеріальне забезпечення, що виплачується з Фонду страхування з тимчасової втрати працездатності, буде виплачено у разі, якщо звернення за його призначенням надійшло не пізніше 12 календарних місяців з дня відновлення працездатності, установлення інвалідності, закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, смерті застрахованої особи або члена сім'ї, який перебував на його утриманні.

Ці положення

Законом № 309 не продубльовано. Хоча КСУ визнав неконституційним увесь пункт 25 розділу II Закону про держбюджет-2008, який згадані вище положення саме і вводив у дію шляхом унесення змін до Закону № 2240. І знову, аналізуючи норми пункту 1 Прикінцевих положень Закону № 309, ми бачимо, що законодавці виключили тільки підпункт 8 пункту 25 розділу II Закону про держбюджет-2008.

Резюмуючи викладене вище, можна стверджувати, що в частині інших змін, які пов'язані з набуттям чинності

Законом № 309, наприклад, у частині розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності виходячи з мінімальної зарплати, та, ураховуючи всі згадані вище хитросплетіння з унесеними і виключеними нормами Закону про держбюджет-2008, необхідно дочекатися офіційних роз'яснень із цього питання. Сподіваємося, вони не змусять себе довго чекати.

 

ПДВ

До 01.01.2009 р. продовжено дію

підпунктів 6.2.6, 11.21, 11.29 Закону про ПДВ, отож у 2008 році сільгоспвиробники та переробні підприємства користуватимуться пільгами щодо ПДВ.

Операції з поставки відходів і брухту чорних металів, у тому числі з їх імпорту, звільнено від обкладення ПДВ до 01.01.2009 р. (

п. 11.44 Закону про ПДВ).

Бюджетному відшкодуванню, як і раніше, підлягає частина від’ємного значення, що дорівнює сумі податку, сплаченій у попередніх податкових періодах постачальникам (

п.п. 7.7.2).

Визначено категорії осіб, що не мають права на бюджетне відшкодування (

п.п. 7.7.11), а також перелік товарів, при ввезенні яких не можна видавати податковий вексель (п. 11.5).

 

Плата за землю

Зміни, унесені

Законом № 309 до Закону України «Про плату за землю» від 03.07.92 р. № 2535-XII (далі — Закон про плату за землю), фактично повернули до його змісту всі ті положення, які були передбачені Законом про держбюджет-2008, а потім визнані неконституційними. Залишилися тими ж самими, зокрема, ставки податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не проведено. Не змінився і коефіцієнт, на який вони збільшуються (утім положення, що його встановлюють, і не визнавалися неконституційними). Нагадаємо, у 2008 році він дорівнює 3,1.

До

Закону про плату за землю повернено і положення, яке раніше вносилося Законом про держбюджет-2008: у разі придбання земельної ділянки на підставі цивільно-правового договору розмір податку обчислюється виходячи з грошової оцінки землі, але у будь-якому разі база обчислення податку на землю не може бути меншою, ніж ціна земельної ділянки, зазначена в договорі.

Як бачимо,

Закон № 309 у частині змін до Закону про плату за землю лише повернув ті положення, які були виключені з нього в результаті визнання їх неконституційними.

 

Нові норми щодо оренди землі

У зв'язку з прийняттям

Закону № 309 з'явилося декілька нових норм у Законі «Про оренду землі» від 06.10.98 р. № 161-XIV (далі — Закон про оренду землі).

Тепер

обов'язок орендодавця у разі дострокового припинення з його ініціативи договору оренди відшкодувати орендареві, що отримав право оренди на конкурентних засадах, витрати, понесені на його отримання, а також збитки, пов'язані з таким достроковим припиненням договору, не поширюється на ті випадки, коли дострокове припинення договору пов'язане з невиконанням орендарем своїх обов'язків.

Отримати

ж право оренди землі державної або комунальної форми власності, як і раніше, можна тільки за результатами аукціону (за винятком прямо встановлених випадків, коли проведення аукціону не потрібно).

Крім того, в

Законі про оренду землі з'явилася нова норма, що встановлює заборону на відчуження (як шляхом продажу, так і в інший спосіб) орендарем права на оренду земельної ділянки державної або комунальної власності іншим особам. Звертаємо увагу на те, що заборона на відчуження права на оренду не означає заборони на передачу земельної ділянки в суборенду. І ще одне: заборона не торкнулася відчуження права на оренду земельних ділянок приватної власності. Якщо суб'єкти господарювання наважаться скористатися цією можливістю, їм потрібно керуватися загальними положеннями Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV (далі ЦКУ), які регулюють порядок заміни сторони в зобов'язанні. Зокрема, договір, за яким передається право на оренду земельної ділянки, має бути укладено в тій самій формі, що і сам договір оренди. Крім того, на його укладення необхідно одержати згоду орендодавця.

За орендарями залишили переважне право на придбання земельної ділянки в разі її продажу

.

У

статті 9 Закону про оренду землі внаслідок унесених змін з'явилася частина 3, яка передбачає, що у разі відмови орендаря придбати орендовану ним земельну ділянку до нового власника переходять усі права та обов'язки орендодавця. Це положення повністю відповідає загальній нормі про порядок правонаступництва при заміні власника речі, переданої в найм (ст. 770 ЦКУ). У той же час сторони договору оренди земельної ділянки можуть передбачити в договорі між собою, що в разі відчуження орендодавцем земельної ділянки договір оренди припиняється.

Зміни, унесені до

статті 16 Закону про оренду землі , спрямовані на встановлення вичерпного переліку випадків, коли допускається отримання права оренди земельних ділянок державної або комунальної власності не на аукціоні*. Раніше як виняток було названо тільки «земельні ділянки, на яких розміщені об'єкти нерухомості, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, у яких немає акцій (часток, паїв), що належать державі». Тепер до числа таких винятків включено земельні ділянки під об'єкти соціального призначення, будівництво соціального і доступного житла, використання земельних ділянок для розробки корисних копалин і спеціального водокористування відповідно до одержаних дозволів (ліцензій), а також їх використання релігійними організаціями під культові споруди. Крім того, прямо зазначено, що не допускається проведення аукціонів щодо земельних ділянок, які (або будівлі на яких) орендують бюджетні установи, музеї, підприємства і громадські організації у сфері культури та мистецтва. Відповідні зміни внесено і до ст. 124 Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. № 2768-III (далі — ЗКУ). А ось перелік випадків, коли земельну ділянку державної або комунальної власності не може бути продано через аукціон, залишився тим самим і включає тільки викуп земельних ділянок, на яких розміщено об'єкти нерухомості, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, у яких немає акцій (часток, паїв), що належать державі.

* На жаль, Законом № 309 так і не було внесено зміни, що передбачають отримання права оренди без проведення аукціону для громадян і юридичних осіб, які почали процедуру отримання земельних ділянок в оренду до встановлення обов’язкової вимоги стосовно вирішення цього питання через аукціон і які виконали проектні роботи.

У частині регулювання питання про розмір річної орендної плати за землю

Закон № 309 лише включив до статті 21 Закону про оренду землі ті положення, які й так діяли з початку цього року (але потім були визнані Конституційним Судом України неконституційними).

 

Нововведення до порядку продажу землі

Законом про держбюджет-2008

до земельного законодавства було внесено зміни, згідно з якими продаж земельних ділянок державної та комунальної форм власності міг здійснюватися тільки на аукціонах (до цього було передбачено також можливість проводити для цього конкурси). Проте тим самим Законом про держбюджет-2008 дію частини 2 статті 127 ЗКУ, яка саме і встановлювала вимогу про продаж виключно через проведення аукціону, було припинено на 2008 рік. Законом № 309 обмеження у дії частини 2 ст. 127 ЗКУ знято. Це означає, що продаж землі державної та комунальної власності вже з моменту набуття чинності Законом № 309 може здійснюватися тільки через аукціон (крім прямо передбачених випадків).

Сталися зміни і в частині визначення стартової ціни земельної ділянки, виставленої на аукціон. Якщо після внесення змін до

ЗКУ Законом про держбюджет-2008 стартова ціна не могла бути нижчою від оцінки за цінами, що склалися на земельних аукціонах у відповідному населеному пункті або районі населеного пункту, то Закон № 309 зазначає, що стартова ціна має дорівнювати нормативній грошовій оцінці земельної ділянки.

У результаті прийняття

Закону № 309 важливі зміни сталися в розподілі повноважень після продажу і надання в користування земельних ділянок державної та комунальної власності. Перш за все йдеться про те, що повноважень щодо продажу громадянам і юридичним особам земель сільськогосподарського призначення позбавлено Державний комітет із земельних ресурсів. Тепер такі повноваження (як і повноваження щодо продажу земельних ділянок іншого призначення) належать виключно держадміністраціям, Раді міністрів АРК та органам місцевого самоврядування. Продаж земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, що підлягають приватизації, як і раніше здійснюють органи приватизації. Звертаємо увагу: заборона на продаж землі сільгосппризначення збережена і діятиме до прийняття законів про земельний кадастр та ринок землі (п. 15 Перехідних положень ЗКУ).

Продаж земельних ділянок, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об'єкти, що підлягають приватизації, іноземним державам та іноземним юридичним особам, як і було передбачено

Законом про держбюджет-2008, здійснюється державними органами приватизації за погодженням із Кабміном. Нагадаємо: до внесення згаданих змін було передбачено, що такий продаж здійснюється за дорученням Кабміну і за погодженням із Верховною Радою.

 

При перевірках податківці мають керуватися Законом № 877

Ще один важливий момент. Як ми пам'ятаємо, після набуття чинності

Законом про держбюджет-2008 перестав поширюватися на податківців Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007г. № 877-V (далі — Закон № 877). Тобто Рішенням КСУ пункт 17 розділу II Закону про держбюджет-2008 було визнано таким, що не відповідає Конституції (цей пункт саме і «звільняв» податкові перевірки від норм Закону № 877). Але річ у тім, що серед норм Закону № 309 немає норми, яка б поновлювала пункт 17 розділу ІІ Закону про держбюджет-2008! Отже виходить, починаючи з 22.06.2008 р. податківці повинні проводити перевірки з урахуванням вимог Закону № 877.

 

Інше, але не менш важливе

Зверніть увагу: норматив збору за спецводокористування в частині використання поверхневих і підземних вод, які входять до складу напоїв, у

Законі про держбюджет-2008 було визначено на рівні 2 грн. за 1 куб. м (використання поверхневої води) і 4 грн. за 1 куб. м (використання підземної води), а в Законі № 309 — він тепер 3 і 3,5 грн. за 1 куб. м відповідно.

На закінчення скажемо декілька слів про норму, якої в

Законі про держбюджет-2008 не було зовсім, але яка присутня в Законі № 309: це заборона на розрахунки в негрошовій формі за переробку, обробку, збагачення чи використання давальницької сировини, що належить до груп 1 — 24 згідно з УКТ ЗЕД.

Ось поки що і все, про що хотілося б розповісти стосовно

Закону № 309.

 

Матеріал підготували: Олеся АЛЕКСАНДРОВА, Тетяна ОНІЩЕНКО,
 консультанти газети «Власне Діло», Олена УВАРОВА, юрист

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал
stop

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Увійдіть, щоб читати більше! Авторизовані користувачі одержують безкоштовно 5 статей на місяць