Гра на випередження
Такий феномен людини — чим вона більше знає, тим більше їй хочеться знати. Чим розумніше суспільство, тим розумнішими мають бути його лідери. Чим доросліший бізнес — тим кваліфікованішими мають бути ті, хто навчає бізнесу.
Україна вступає в глобальні перегони за знаннями та інноваціями. Про це свідчить інтерес, що збільшився, великих і дрібних компаній до навчання своїх співробітників.
Навчання через «дію» — один з найефективніших способів навчання та набуття досвіду. Власні переживання запам’ятовуються яскраво і зберігаються протягом тривалого часу. От ми й підійшли до теми публікації — «Рольові ігри». Що це таке? У яких випадках їх можна застосовувати? Починаємо свою гру.
Захід-Схід
Починаючи з 1973 року раз на рік кращі топ-менеджери США в банківських сферах на два тижні залишають свої робочі місця для того, щоб пограти в складну імітаційну гру з управління банком BankSim. Сто п’ятдесят осіб різного посадового рівня, починаючи з голів департаментів і закінчуючи президентами середніх за розмірами американських банків, чотирнадцять днів поспіль займаються тим, що управляють віртуальними комерційними банками на стратегічному та операційному рівнях, удосконалюючи свою майстерність.
В Україні такий метод навчання сьогодні мало поширений. Причин цьому декілька. По-перше, професійних компаній, здатних якісно надати цю послугу на вітчизняному ринку, небагато. По-друге, існує думка, що ділові ігри відірвані від реальних умов ведення бізнесу, а тому ефективними бути не можуть. Але ігри бувають різні, заявляють бізнес-консультанти.
Ще одна причина, з якої сьогодні українські підприємства не грають у ділові ігри повсюдно, полягає в тому, що цей метод навчання коштує дорожче, ніж популярні зараз тренінги. Проте різниця між тренінгом і бізнес-грою не тільки в їх вартості, а й в ефективності. Завдяки тренінгу людина може набути лише одну навичку, у той час як бізнес-ігри дозволяють набути цілий комплекс компетенцій.
У чому фішка
Прописна істина: розуміння багатьох речей у бізнесі приходить з досвідом.
Ідея всіх бізнес-ігор заснована на тому, що людина може не чекати настання тієї чи іншої ситуації, щоб дістати з неї досвід. Будь-яку ситуацію можна змоделювати, спробувати різні варіанти прийняття рішень у ній і проаналізувати наслідки.Виходячи зі способу організації виділяють декілька основних видів бізнес-ігор.
Перший вид найпростіший — це
настільні ділові ігри (board games). Кращий приклад — відома всім «Монополія».Комп’ютерні ділові ігри.
Створюється програма з безліччю параметрів, що дозволяє імітувати роботу навіть найскладнішого ринку.Ще один вид бізнес-ігор — це
організаційно-діяльні ігри. Їхня суть у тому, що гравці розбиваються на групи, де обговорюють певні проблеми компанії, управління тощо. Потім проводиться загальне засідання (їх часто називають «пленуми»), де дискусія триває вже в широкому колі.І нарешті —
рольові симуляції або рольові ігри. От про ці «ділові забави» ми й поговоримо.
Стисло про рольові ігри
Спочатку домовимося про терміни. Під рольовими іграми ми розуміємо польові або живі рольові ігри, де ролі всіх персонажів виконують учасники гри (гравці), а сама гра є створенням світу, у якому повинні жити й діяти гравці.
Відмінністю рольових ігор від інших видів і методів активної взаємодії (тренінги, кейси тощо) є створення повної моделі світу в усьому його різноманітті, з усіма його соціальними, економічними, політичними та культурними особливостями, системою відносин.
Світ може бути як повністю умовний (наприклад світ літературного твору), так і мати реальні основи (приміром конкретну історичну ситуацію).
Отже, важливо!
Рольова гра — це гра, де повністю створюється якийсь світ зі своїми обмеженнями й правилами життя в ньому; усі можливі ролі в цьому світі розподіляються між учасниками й вони діють у цьому світі відповідно до цієї ролі й виходячи із заданих обмежень. Усе спілкування йде наживо, у реальному часі, і тільки від гравця, його дій і вчинків залежить досягнення ним своїх або колективних цілей. Наприклад, щоб виграти якийсь контракт, треба дійсно провести переговори і бути гарним переговорником, адже ніхто не підіграватиме — усе як у реальному житті.Важливою стороною при цьому є саме взаємодія гравців, що дозволяє одночасно розглядати й «технічні» (сценарії розвитку, протікання бізнес-процесів), і соціальні (комунікації та взаємодія учасників гри), і особистісні питання (прийняття рішень, психологія поведінки та спілкування).
Рольова гра створюється ніби на перетині всіх галузей знань, а тому відпрацювання будь-яких навичок відбувається не в рафінованих умовах тренінгу, кейса або комп’ютерної моделі, де різноманіття життя зведене до стандартних, перебільшених ситуацій, а дуже близьким саме до реальних життєвих обставин.
Зауважимо, що на відміну від усіх інших методів активної роботи з персоналом, рольові ігри потребують значної підготовчої роботи, як від розробників гри (майстрів), так і гравців. Адже для повного занурення у світ гри необхідно знати про нього якнайбільше. Отже, досягається додатковий ефект — це розширення кругозору гравців, ерудиції, а при певній спрямованості гри й спеціальних знань.
Варіанти використання рольових ігор у роботі з персоналом
От основні напрямки, на які можуть бути орієнтовані рольові ігри:
1. Розвага та задоволення
Мабуть, найпростіший спосіб застосування рольових ігор. Стандартні корпоративні заходи або перестають тішити, перетворюючись на безрадісну «зобов’язайлівку», або просто стають нецікавими як співробітникам, так і керівництву компанії. І тут рольові ігри можуть використовуватися поряд зі стрибками з парашутом або пейнтболом, і давати набагато більшу втіху. Більшість із нас у дитинстві мріяли бути кимсь, і рольові ігри дають можливість реалізації цієї мрії.
Для цього існують кілька нескладних ігор, тривалістю від декількох годин до одного дня, з сюжетом, що легко компонується, нескладною підготовкою, яка дозволяє наповнити, наприклад, виїзд на природу розвагою на свіжому повітрі.
2. Цільове формування клімату в колективі
Фактично цей вид рольових ігор багато в чому аналогічний першому. Їх теж доцільно проводити в межах корпоративних заходів, організації та проведення спільного дозвілля. Однак важливою відмінністю є чітка цільова спрямованість ігор. Тут
вирішального значення набувають сюжет гри, внутрішні інтриги й сюжетні колізії, цілі, які ставляться перед гравцями. Фактично гравцям пропонується вибір (морально-етичний, світоглядний) і через усю гру учасника приводять до необхідності цього вибору та усвідомлення його наслідків. Таким чином, фахівці можуть закласти в учасників гри інформацію, як необхідно діяти в реальних ситуаціях, буквально на «прожитому» прикладі донести цінність стилю спілкування, норм поведінки.3. Відпрацювання управлінських, спеціальних навичок, навичок поведінки, спілкування та їх взаємодія
Ці ігри створюються й проводяться, коли йдеться не про морально-етичні, культурні або соціальні аспекти колективу, а про необхідність передати працівникам або фахівцям певний набір навичок, знань. За допомогою рольових ігор можна розвивати навички ведення переговорів, роботи з командою (підлеглими), прийняття колективних рішень. Гра дозволяє створити будь-які моделі невизначеності, нестабільності, твердих часових обмежень, безлічі альтернатив, що змушує гравців не просто проходити весь шлях збору та аналізу інформації, генерування й оцінювання альтернатив, прийняття рішень, а й бачити результати цих рішень.
4. Відпрацювання управлінських ситуацій
Рольовими іграми доцільно супроводжувати реорганізацію компаній, налагодження взаємин з партнерами. Так, вони використовуються для відпрацювання бізнес-процесів для того, щоб співробітники зрозуміли, як відбувається взаємодія в межах бізнес-процесу, змогли знайти й ліквідувати його вузькі місця. У випадку з партнерами буває корисним обіграти ситуації з поставками продукції, можливі збої та усунути їх.
Дещо про створення і проведення рольових ігор
Підготовка рольової гри — досить складний і трудомісткий процес, що містить у собі багато чинників.
Необхідно зауважити, що організаційне створення й проведення рольової гри — це проект, і підходити до неї необхідно як до управління проектом.
Послідовність етапів така:
вироблення цілей, вибір і розробка сюжету, створення моделі світу, розробка правил гри (стандартів), підготовка ігрових матеріалів, гравців, проведення гри, підбиття підсумків.
Вироблення цілей
Створення будь-якої рольової гри починається з постановки цілей — що, власне, хочеться досягти в остаточному підсумку. Тут необхідно чітко розмежовувати два рівні цілей.
Цілі зовнішні — що хочеться донести до учасників гри, чому їх навчити, і цілі внутрішні, які безпосередньо ставляться перед кожним учасником гри, яких він повинен там досягти.
Вибір і розробка сюжету
Сюжет — це основа рольової гри, стислий опис світу, його персонажів і ліній взаємодій між ними, причинно-наслідкових зв’язків у цьому світі.
Базою для сюжету може бути як літературний твір і реальна історична ситуація, так і світ вигаданий та альтернативна історія (що було б, якби). Однак слід ураховувати, що в літературному творі сюжетна лінія, як правило, одна і вона розвивається навколо головних героїв. У рольовій же грі стоїть завдання створити світ, у якому кожний гравець міг би виконувати свої дії. Існує декілька стандартних алгоритмів (інтрига, партизани, квест тощо), які спрощують розробку основи гри.
Скажімо, для невеликих ігор для проведення корпоративних заходів чудово підходить сюжет «Книги джунглів» Р. Кіплінга, для відпрацювання навичок ведення переговорів — «Базар-На Діві» Р. Аспірина, східний або слов’янський базар, а для відпрацювання навичок пошуку рішень в екстрених і проблемних ситуаціях — гра-катастрофа (підводний човен, космічний корабель).
Створення моделі світу
На цьому етапі прописуються й створюються внутрішні механізми взаємодії в ігровому світі. Тут досить корисними будуть навички моделювання реальних процесів, часто застосовуються математичні методи. У цей же час створюються моделі економічних, демографічних, соціальних процесів, тобто все те, що оточує нас у реальному світі, але що доводиться створювати заново для світів рукотворних.
Розробка правил гри (стандартів)
Цей етап іде паралельно з попереднім. Моделювання передбачає створення внутрішньої логіки взаємодії елементів гри між собою, тих самих реакцій зовнішнього середовища на дії гравців. Підсумком цього етапу є правила, які визначають порядок дій гравців, що (і як) вони можуть і що їм категорично заборонено.
Наприклад, для ігор необхідно створити грошову систему (модель грошового обігу, розрахувати грошову масу) і самі гроші (засіб платежу, яким обмінюватимуться гравці). На цих двох етапах дуже важливо перевіряти всі дії на можливість застосування у процесі гри, тобто, як це виглядатиме у грі, під час дії й взаємодії гравців.
Підготовка ігрових матеріалів
Правила гри й сюжет, саме створення ігрового світу потребують підготовки досить значної кількості різних матеріалів для забезпечення процесів гри.
По-перше, це інформаційне забезпечення (книги, нотатки, літописи, хроніки, пророцтва тощо), яке гравці можуть використовувати у грі. Далі костюми, якщо світ хоч трохи відділений від нашого часу, що дозволяє гравцям швидше вжитися в образи, сприймати один одного, як мешканців світу, створеного для гри. Плюс усі інші атрибути ігрових світів, аж до будівництва міст, замків, фортець, і тим більше треба подумати про різні дрібниці — монети, зброю, амулети тощо. Звичайно, без цього можна обійтися, але реальний обмін монетки на товар дає гравцям набагато більше задоволення, ніж обмін папірцями чи просто фіксування дій словами.
Підготовка гравців
Сюжет, як правило, визначає перелік персонажів можливих, існуючих у створюваному світі. І наступним етапом є опис взаємин, що пов’язують учасників гри (політичних, економічних, соціальних, культурних, родинних, емоційних тощо). Ролі та система відносин між ними стають тією початковою ситуацією, з якої починається гра, тими обмеженнями, у які поставлені її учасники. Крім того, на цьому етапі визначається коло матеріалів, які гравці повинні вивчити перед грою.
Проведення гри
Усе готове. Гра створена. Ролі гравцям роздані. Усі необхідні матеріали у грі. На цьому етапі майстри стають арбітрами й тлумачами правил, пояснюючи гравцям спірні моменти, а також створюють усе для забезпечення гри, зображуючи те, що не піддається моделюванню.
Підбиття підсумків
На цьому етапі майстри розбирають ситуації, що відбулися у грі, аналізують реалізацію гравцями цілей гри, їхні враження й переживання, а також указують учасникам на зовнішні цілі, які ставилися ними перед грою, й визначають ступінь їх реалізації.
Висновок
Рольові ігри — надто велика тема, щоб їх опис уклався в коротку статтю. Тут можна тільки порекомендувати звернутися до спеціальної літератури, рольової преси, збірників статей, матеріалів конференцій з рольових ігор. Рольові ігри — це інструмент. В умілих руках цей інструмент допомагає вирішувати різні завдання в галузі персоналу. А комплексність впливу дозволяє учасникам набагато легше переносити набуті у грі навички в реальний світ.
Матеріал підготувала Олександра Слюсаренко
