Легковий автомобіль у підприємця на загальній системі: придбання та експлуатація
Фізична особа — підприємець на загальній системі придбала легковий автомобіль, який використовуватиметься в його господарській діяльності. Про організаційні та податкові нюанси в разі такого придбання ми поговоримо в цій статті.
Оксана ПІРОЖЕНКО, консультант газети «Власне Діло»
Документи статті
ЦКУ
— Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.Закон № 1963
— Закон України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» від 11.12.91 р. № 1963-XII (у редакції Закону України від 06.12.2006 р. № 427-V).Закон про податок на прибуток
— Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР.Закон про автотранспорт
— Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 р. № 2344-III (у редакції Закону України від 23.02.2006 р. № 3492-IV).Закон про ПДВ
— Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР.Закон № 400
— Закон України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.97 р. № 400/97-ВР.Закон про охорону атмосферного повітря
— Закон України «Про охорону атмосферного повітря» від 16.10.92 р. № 2707-XII.Положення № 102
— Положення про технічне обслуговування та ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затверджене наказом Міністерства транспорту України від 30.03.98 р. № 102.Правила № 1388
— Правила державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів і мотоколясок, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.98 р. № 1388.Порядок № 1740
— Порядок сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затверджений постановою КМУ від 03.11.98 р. № 1740.Декрет про прибутковий податок
— Декрет КМУ «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.92 р. № 13-92.Інструкція № 12
— Інструкція про оподаткування доходів фізичних осіб від заняття підприємницькою діяльністю, затверджена наказом ГДПІУ від 21.04.93 р. № 12.Наказ № 43
— Норми витрат палива та мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 10.02.98 р. № 43.
Купівля легкового автомобіля
Придбати легковий автомобіль підприємець може як у юридичної, так і фізичної особи, причому незалежно від статусу продавця наслідки такої купівлі в обліку для підприємця будуть ідентичними.
Відповідно до
статті 1 Закону про автотранспорт легковий автомобіль — це автомобіль з кількістю сидінь не більше дев’яти (уключаючи місце водія), призначений для перевезення пасажирів.Перш ніж використовувати придбаний автомобіль, слід пройти процедуру державної реєстрації транспортного засобу, яка здійснюється органами Державтоінспекції МВС України. Після цього суб’єкт отримає документ —
Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, що підтверджує право власності на легковий автомобіль (входить до комплекту «водійських» документів).У
Свідоцтві, крім іншої інформації, зазначається тип транспортного засобу, у нашому випадку — «легковий». Зауважимо, що саме інформація про тип автомобіля, яка зазначається у Свідоцтві, буде визначальною при віднесенні автомобіля до легкового для цілей податкового обліку (який розглядатиметься далі).Якщо підприємець має намір використовувати легковий автомобіль у господарській діяльності, то логічно, що він захоче в реєстраційних документах на авто зазначити свій приватнопідприємницький статус.
Щодо цього Мін’юстом було дано роз’яснення в
листі від 04.08.2008 р. № 7885-0-33-08. У ньому йдеться, що відповідно до законодавства суб’єктом права власності визнається фізична особа, яка може бути власником будь-якого майна, крім майна, що не може перебувати в його власності. І водночас не виділяється такий суб’єкт права власності, як фізична особа — підприємець.Правовий статус фізичної особи є ширшим, ніж правовий статус фізичної особи — підприємця. Набуття статусу підприємця дозволяє фізичній особі лише провадити господарську діяльність.
Тому Мін’юст вважає, що
реєстрація транспортних засобів має здійснюватися на фізичну особу, а не на фізичну особу — підприємця, оскільки реєстрація здійснюється на осіб, які є власниками.Отже, у реєстраційному свідоцтві на автомобіль підприємець
фігуруватиме як пересічний громадянин — власник легкового автомобіля.Проте цей факт не є перешкодою для застосування автомобіля, зареєстрованого на фізичну особу, у господарської діяльності. Так, відповідно до
статті 320 ЦКУ власник має право використовувати своє майно для провадження підприємницької діяльності.
Реєстрація автомобіля в ДАІ
Порядок проведення державної реєстрації автомобілів установлено
Правилами № 1388.Відповідно до
пункту 7 Правил № 1388 власники транспортних засобів — юридичні та фізичні особи зобов’язані зареєструвати транспортні засоби протягом 10 діб після їх придбання, митного оформлення, тимчасового ввезення на територію України або появи підстав для внесення змін до реєстраційних документів.Строк проведення реєстрації (10 діб) може бути продовжено в разі неможливості власника транспортного засобу своєчасно її здійснити (наприклад, унаслідок хвороби, відрядження, інших поважних причин). Експлуатація транспортних засобів, не зареєстрованих у підрозділах ДАІ, або без номерного знака «транзит» забороняється.
Номерні знаки «транзит» видаються строком на два місяці на транспортні засоби, які доставляються своїм ходом від підприємств-виробників, авторемонтних підприємств, торговельних організацій, через кордон до місця реєстрації, а також на зняті з обліку транспортні засоби у зв’язку з вибуттям до іншої місцевості.
Реєстрація транспортних засобів здійснюється
на підставі:1) заяви власника, поданої особисто;
2) документів, які посвідчують:
— особу такого власника;
— правомірність придбання транспортного засобу;
— оцінку його вартості, здійснювану фахівцем, який пройшов необхідну підготовку в порядку, установленому МВС, Мін’юстом, Держпромполітики, Держмитслужбою та Фондом держмайна, і має відповідні документи;
— відповідність конструкції транспортного засобу до встановлених вимог безпеки дорожнього руху, а також вимог, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.
Для реєстрації транспортних засобів, що перебували в експлуатації та зареєстровані в підрозділах ДАІ, надається
Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) з відміткою підрозділу ДАІ про зняття транспортного засобу з обліку.Однією з обов’язкових умов реєстрації транспортних засобів є сплата їх власниками передбачених законодавством податків, а також унесення у встановленому порядку платежів за огляд транспортних засобів, реєстрацію, перереєстрацію та зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів і номерних знаків.
Зауважимо, що, крім оплати послуг ДАІ, покупець легкового автомобіля також має сплатити податок з власників транспортних засобів і збір до Пенсійного фонду під час придбання легкового автомобіля.
Податок з власників транспортних засобів
Закон № 1963
, що регулює сплату цього податку, не відрізняє порядок сплати податку фізичними особами залежно від того, є вони підприємцями (використовують автомобіль у господарській діяльності) чи пересічними громадянами. Отже, підприємець сплачує податок у тому ж порядку, що й пересічна фізична особа.Ставка транспортного податку залежить від об’єму двигуна автомобіля
(докладніше див. «ВД», 2007, № 3, с. 16).Як уже зазначалося, податок з власників транспортних засобів сплачується перед реєстрацією (першою реєстрацією), перереєстрацією транспортних засобів. Далі — перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз на два роки, але
не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд.Нагадаємо, що громадяни проходять техогляд автомобілів один раз на два роки, зокрема:
— у рік, що закінчується на непарну цифру, — автотранспортні засоби, остання цифра року випуску яких непарна;
— у рік, що закінчується на парну цифру або нуль, — транспортні засоби, остання цифра року випуску яких парна або нуль.
Також для деяких категорій громадян передбачено пільги щодо цього податку.
Тепер поговоримо
про можливість віднесення суми транспортного податку до витрат підприємця. За ідеєю, якщо підприємець використовує автомобіль у підприємницькій діяльності, він має право віднести на витрати суми транспортного податку. Однак на практиці представники податкових органів якщо й погоджуються з цим, то лише за умови, що підприємець використовує автомобіль виключно в підприємницькій діяльності (для особистих цілей не використовує). При цьому підтвердити те, що автомобіль використовується виключно в підприємницькій діяльності, можна подорожніми листами. А от якщо легковий автомобіль використовуватиметься одночасно й у підприємницькій діяльності, і в особистих цілях підприємця, то, напевно, представники податкового органу заперечуватимуть проти віднесення на витрати сум транспортного податку щодо легкового автомобіля.
Збір до Пенсійного фонду під час придбання легкового автомобіля
Збір до Пенсійного фонду з операцій відчуження легкових автомобілів справляється відповідно до
Закону № 400 та Порядку № 1740. Платниками збору є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, і тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємців згідно із законом.Відповідно до
пункту 12 Порядку № 1740 пенсійний збір сплачується особами, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом:— купівлі, у тому числі у виробників або торговельних організацій;
— міни;
— дарування (безкоштовної передачі);
— спадкування (крім спадкування згідно із законом)
— або за інших обставин, передбачених законом.
Пенсійний збір сплачується в розмірі 3 % від вартості легкового автомобіля, зазначеної в договорі купівлі-продажу, довідках-рахунках торговельних організацій, договорах міни, довідках органів митної служби, актах експертної оцінки вартості авто, інших документах
(пункт 13 Порядку № 1740).Оскільки в зазначених документах вартість авто зазначається разом з ПДВ, то базою для нарахування пенсійного збору, по суті, має бути така продажна вартість, що
містить нарахований продавцем ПДВ.Водночас Пенсійний фонд у
листі від 07.09.2006 р. № 11438/03-10 стверджує протилежне: збір з вартості легкового автомобіля має включатися до бази обкладення ПДВ, тому сплачується з вартості авто без урахування ПДВ. Однак з таким висновком погодитися складно, оскільки продавець щодо сплати збору до Пенсійного фонду відношення не має. Сплачує збір до Пенсійного фонду покупець, тому ПДВ, нарахований продавцем, обчислюється з вартості автомобіля без Пенсійного збору.Тепер щодо права віднесення суми збору
на витрати підприємця. Так, сьогодні є роз’яснення ДПАУ щодо юридичних осіб, де зазначено, що сума збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з операцій відчуження легкових автомобілів включається до складу валових витрат на підставі підпункту 5.2.5 Закону про податок на прибуток (лист ДПАУ від 19.12.2006 р. № 23881/7/15-0317). Підприємці також можуть віднести до складу витрат суму пенсійного збору (за наявності підтверджуючих документів), але тільки в тому разі, якщо автомобіль використовується в господарській діяльності підприємця. Якщо автомобіль частково використовується в господарській діяльності, а частково в особистих цілях підприємця, то, найімовірніше, податківці при перевірці будуть проти того, щоб підприємець відносив ці суми на витрати. Отже, якщо підприємець сперечатися з податківцями не готовий, суму збору до Пенсійного фонду у складі витрат краще не обліковувати.
Як придбання автомобіля відносити на витрати підприємця на загальній системі (амортизація)
Тепер про те, як придбання автомобіля відобразиться в обліку підприємця, за умови, що
він використовуватиметься в його господарській діяльності.Підприємці на загальній системі в цьому випадку керуються
Декретом про прибутковий податок і Інструкцією № 12. У цих документах прописано необхідність віднесення до складу витрат затрат або сум амортизації відповідно до Закону про податок на прибуток. При цьому жодних додаткових обмежень, крім документального підтвердження зазначених витрат, не встановлено.Водночас у
додатку 7 до Інструкції № 12 міститься норма про можливість нарахування амортизації за умови ведення бухгалтерського обліку, на що часто звертають увагу представники ДПАУ. Однак, на нашу думку, такі висновки не відповідають чинному законодавству, підприємець, який працює на загальній системі, не зобов’язаний вести бухоблік і все ж таки має право зменшувати доходи на суму амортизації (див. «ВД», 2007, № 18, с. 20). При цьому підприємець повинен вести окремий обліковий регістр, відображаючи в ньому дані про нараховану амортизацію основних фондів. Такий регістр буде документальним доказом обґрунтованості та правильності нарахування амортизації. Про це також ідеться в листі Держкомпідприємництва від 06.02.2007 р. № 851.Зауважимо, що підприємець має право амортизувати витрати
на придбання (виготовлення), ремонт, реконструкцію та модернізацію автомобіля, якщо він належить до складу основних фондів підприємця.Визначення основних фондів наведено в
підпункті 8.2.1 Закону про податок на прибуток — це матеріальні цінності, які призначено для використання в господарській діяльності платника податків протягом періоду, що перевищує 365 днів, і вартість яких перевищує 1000 грн.Те, що легковий автомобіль призначено для довгострокового використання, не викликає сумніву, і, як правило, його вартість перевищує 1000 грн. (інакше автомобіль для цілей податкового обліку не належатиме до основних фондів, а затрати на його придбання можна віднести до витрат).
Для нарахування амортизації основні фонди розподілені на групи, автомобільний транспорт належить до
групи 2.Починаючи нарахування амортизації, підприємець повинен визначитися з нормами амортизації. Сьогодні існує два види норм, які умовно називають «
старі» і «підвищені». Вони застосовуються для розрахунку щоквартальної суми амортизації, для групи 2 становлять відповідно 6,25 і 10,0 %.
Застосування «старих» і «підвищених» норм
| Стан ОФ | Час понесення витрат на придбання ОФ | |
| до 01.01.2004 р. | починаючи з 01.01.2004 р. | |
| Нові (не були в експлуатації до 01.01.2004 р.) | «Старі» ставки амортизації — 6,25 % | «Підвищені» ставки амортизації — 10,0 % |
| Старі (були в експлуатації до 01.01.2004 р.) | «Старі» ставки амортизації — 6,25 % | «Старі» ставки амортизації — 6,25 % |
Нарахування амортизації здійснюється
щокварталу, тому для визначення щомісячної суми амортизації отриманий результат потрібно розділити на 3 .При цьому виходячи з норм
Закону про податок на прибуток можна дійти висновку, що для основних фондів групи 2 нарахування амортизації починається з наступного кварталу після їх оприбуткування. Тому юридичні особи так і діють. Однак, на нашу думку, підприємці не зобов’язані дотримуватися цього правила. По-перше, тому що в підприємців є свій порядок визначення моменту відображення витрат і амортизації — це момент отримання доходу. По-друге, підприємці, на відміну від юридичних осіб, не ведуть облік основних фондів за групами (вони ведуть їх пооб’єктний облік), і тому їм не потрібно визначати розмір амортизаційних відрахувань на початок кварталу за групою. І нарешті, в обліку підприємця немає такого поняття, як оприбуткування.Водночас ми не виключаємо, що податківці побажають застосувати до підприємця ту ж практику, що й до юридичних осіб. Тому, якщо підприємець не хоче мати можливих претензій з боку податківців,
амортизацію на автомобіль краще почати нараховувати з наступного кварталу після його придбання, за умови що в цьому кварталі він уже використовується в підприємницькій діяльності та факт його використання можна пов’язати з отриманим доходом. Тобто валовий дохід на суму амортизації підприємець може почати зменшувати не раніше того періоду, в якому почне отримувати дохід від експлуатації автомобіля.Вартість об’єктів
груп 2 амортизується до нульового значення . Розрахунок щоквартальної суми амортизаційних відрахувань для кожного об’єкта ОФ здійснюється за такою формулою:Ав = На х Сзал, де
Ав — сума амортизаційних відрахувань звітного кварталу;
На — норма амортизації відповідного об’єкта;
Взал — залишкова вартість об’єкта ОФ на початок звітного кварталу, що визначається так:
Взал (n) = Взал (n-1) + Зремонт - Ав (n-1), де
Взал (n) — залишкова вартість об’єкта ОФ на початок звітного кварталу;
Взал (n-1) — залишкова вартість об’єкта ОФ на початок попереднього кварталу;
Зремонт — сума витрат, понесених у попередньому кварталі у зв’язку з ремонтом, реконструкцією або модернізацією об’єкта ОФ;
Ав (n-1) — сума амортизаційних відрахувань, нарахована за попередній квартал.
Приклад.
Підприємець використовує в господарській діяльності легковий автомобіль 2006 року випуску, придбаний у I кварталі 2008 року, вартість якого становить 60000 грн. Таким чином, для амортизації застосовується «підвищена» ставка 10 %. Автомобіль почав експлуатуватися у II кварталі, у цьому ж кварталі було отримано дохід від його експлуатації. Наведемо розрахунок амортизації.II квартал
:Взал = 60000 грн. (вартість придбаного автомобіля);
Ав = 60000 х 10 % : 100 = 6000 грн.;
III квартал
:Взал = 60000 - 6000 = 54000 грн.;
Ав = 54000 х 10 % : 100 = 5400 грн.;
і т. ін. в наступних кварталах.
Податковий кредит з ПДВ при купівлі легкового автомобіля
Відповідно до
підпункту 7.4.2 статті 7 Закону про ПДВ не включається до складу податкового кредиту та включається до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку під час придбання легкового автомобіля (крім таксомоторів), який належить до основних фондів.Це обмеження стосується покупця легкового автотранспорту: підприємця —
платника ПДВ, який може мати право на податковий кредит.Однак, незважаючи на те, що
підпункт 7.4.2 Закону про ПДВ прямо зазначає про віднесення суми ПДВ (яка проходить повз податковий кредит) на валові витрати, податківці з самого початку з цим не погоджувалися. Таку свою точку зору вони аргументували невідповідностями в законодавстві. Так, Закон про податок на прибуток, який визначає склад витрат, аналогічної норми не містить, і жодних подібних змін щодо легкових авто до нього не було внесено.У результаті ситуація складалася для платників податків не кращим чином: відображати податковий кредит з вхідного ПДВ їм забороняв
підпункт 7.4.2 Закону про ПДВ, а проти включення такої суми до валових витрат, посилаючись на норми «прибуткового» Закону, виступали податківці, виключаючи при цьому й можливість віднесення суми вхідного ПДВ на збільшення балансової вартості ОФ групи 2 (лист ДПАУ від 27.07.2005 р. № 14787/7/15-1117).До речі, від такої своєї позиції податківці не відступали й надалі, наполягаючи на погашенні «легкового» вхідного ПДВ платниками податків за рахунок інших джерел. На противагу думці ДПАУ з’явилися сприятливі рішення судів, а також
лист Комітету ВРУ від 02.03.2007 р. № 06-10/10-199. Однак на законодавчому рівні поки що це питання не вирішено, і безболісно відносити до витрат суму вхідного ПДВ підприємці навряд чи зможуть.Разом з тим зазначимо, що обмеження з
підпункту 7.4.2 Закону про ПДВ не стосується випадків, коли легковий автотранспорт придбавається з метою подальшого продажу. Адже в такому випадку легковий автомобіль уже з самого початку виступає для підприємця товаром, а не об’єктом ОФ (як-от застережено підпунктом 7.4.2 Закону про ПДВ). Таким чином, відобразити податковий кредит щодо нього підприємець має право на підставі загального правила, установленого підпунктом 7.4.1 Закону про ПДВ.
Списання палива на витрати
Відповідно до
підпункту 5.4.10 Закону про податок на прибуток до складу витрат підприємець може включити тільки 50 % витрат на придбання ПММ для легкових автомобілів довідка 1. При цьому в Законі про податок на прибуток зазначено, що платник податку звільняється від обов’язків доведення зв’язку таких витрат з його господарською діяльністю. Однак цим правом підприємець скористатися не може. Для віднесення ПММ на витрати йому потрібно мати всі підтверджуючі документи: подорожні листі, документи про купівлю ПММ (чек АЗС, договір з АЗС і відповідну платіжку, якщо автомобілі заправляються за талонами).Водночас
суми ПДВ, сплачені (нараховані) у складі вартості ПММ, платник податків включає до складу податкового кредиту платника ПДВ у повному обсязі. Безумовно, за наявності податкової накладної або іншого документа, що його замінює (докладніше про документи, що підтверджують податковий кредит, див. «ВД», 2008, № 17, с. 37).Підставою для списання пального та підтвердженням його виробничого споживання є
подорожні листі. На їх підставі визначається пробіг автомобіля (за день, місяць, квартал). Другий показник, потрібний для визначення кількості витраченого палива, — норми витрат палива.Базові
норми витрат палива затверджено на конкретну марку автомобіля та підлягають коригуванню виходячи з умов експлуатації автомобіля. Норми витрат палива зазначено для різних моделей автомобілів, у тому числі з наведенням ідентифікаційних даних у таблицях (додатках) до наказу № 43. Також у цьому нормативному документі можна знайти і норми витрат мастильних матеріалів.Норми диференційовано залежно від видів палива, базова лінійна норма — це
витрати палива (літрів або м3), що витрачається на 100 км пробігу автомобіля.Урахування дорожніх, кліматичних та інших експлуатаційних факторів здійснюється
за допомогою поправочних коефіцієнтів, наведених у формі відсотків підвищення або зниження базового значення норми.Наприклад, норми витрат палива підвищуються:
— у разі роботи в зимових умовах — залежно від фактичної температури повітря:
— від 0 °С до -10 °С — до 5 %;
— від -10 °С до -20 °С — від 5 % до 10 %;
— від -20 °С і нижче — від 10 % до 15 %;
при роботі в умовах міста:
— з населенням до 0,5 млн чол. — до 5 %;
— з населенням від 0,5 до 1,0 млн чол. — до 10 %;
— з населенням понад 1,0 млн чол. — до 15 %;
у разі використання систем обігріву або охолодження повітря (кондиціонера тощо) у салоні автомобіля;
— і т. ін.
Докладно умови застосування коефіцієнтів зазначено в
наказі № 43.У цілому для легкових автомобілів нормативні витрати палива розраховуються за формулою:
Qн = 0,01 х Hs х S (1 + 0,01 х К∑), де
Qн — нормативна витрата палива, літри, (м3);
Hs — базова лінійна норма витрати палива, л/100 км (м3/100 км);
S — пробіг автомобіля, км;
К∑ — сумарний коригуючий коефіцієнт, %.
Сумарний коригуючий коефіцієнт (К) розраховується в разі застосування одночасно декількох коригуючих коефіцієнтів. Він дорівнює сумі надбавок (понижуючі коригуючі коефіцієнти віднімаються).
Нормативи витрат
мастильних матеріалів установлено на 100 л (100 м3) нормативних витрат палива, розрахованих для цього автомобіля. Залежно від строку експлуатації автомобіля вони можуть збільшуватися або зменшуватися.
Техобслуговування автомобіля
У разі проведення будь-яких робіт, необхідних для підтримання автомобіля в робочому стані, слід розрізняти техобслуговування та ремонт (заміну вузлів, деталей, реконструкцію тощо).
Перелік робіт, які належать до категорії техобслуговування, визначено в
Положенні № 102 (див. с. 35 цього номера).Витрати на техобслуговування легкового автомобіля включаються в повному обсязі до складу витрат підприємця.
Якщо підприємець придбає автомобіль, який уже декілька років перебував в експлуатації, то йому доведеться проходити сезонне техобслуговування — техобслуговування, яке виконується для підготовки автомобіля до використання
в осінньо-зимових або літньо-весняних умовах, тобто здійснюється двічі на рік (навесні та восени).Примірний перелік робіт із сезонного технічного обслуговування автомобіля наведено в
додатку В до Положення № 102.
Ремонт автомобіля
Що стосується витрат на ремонт, то
в розумінні Закону про податок на прибуток будь-який ремонт автомобіля розцінюється як поліпшення основних фондів.Включати до витрат дозволяється тільки ту частину затрат на ремонт, яка не перевищує 10 % сукупної балансової вартості власних основних фондів на початок звітного періоду.
Якщо фактичні ремонтні витрати перевищили 10-відсоткове обмеження, на суму перевищення слід збільшити балансову вартість основних засобів групи 2, тобто включити до складу витрат шляхом нарахування амортизації.Ставки амортизації застосовуються так:
— якщо поліпшуються об’єкти, що амортизуються за «старими» нормами, то й витрати на поліпшення цих об’єктів амортизуватимуться за тими ж нормами;
— якщо поліпшуються об’єкти, що амортизуються за «підвищеними» нормами, то й витрати на поліпшення цих об’єктів амортизуватимуться за такими ж нормами.
Підприємці, які свої основні засоби не амортизують
, не зможуть визначити суму 10-відсоткового ліміту. Тому для них безпечніше витрати на ремонт у складі витрат не обліковувати.
Витрати на заміну шин і дисків
За своєю суттю сезонна
заміна шин (зимові на літні та навпаки) належить до технічного обслуговування автомобіля як операція з підтримки його працездатності в дорожніх умовах, що змінилися (пункт 1.3 Положення № 102). Аналогічної точки зору дотримуються й податківці, хоча в їх роз’ясненнях є деякі винятки — заміну пошкоджених шин, що не пройшли норму пробігу, пропонується відносити до ремонту (див. «Вісник податкової служби України», 2006, № 14). Ураховуючи такі роз’яснення, обережним підприємцям слід відносити витрати на придбання зимових шин із застосуванням правил обліку ремонтних витрат.Що стосується вартості заміни дисків, то вона не належить до технічного обслуговування автомобіля. Диски не мають підвищеної зношуваності як, наприклад, автошини, тому вартість установлених дисків правильніше віднести на ремонт або поліпшення автомобіля, залежно від того, що призвело до заміни.
Екозбір
Згідно зі
статтею 10 Закону про охорону атмосферного повітря суб’єкт господарювання, який використовує у своїй діяльності автомобіль, зобов’язаний сплачувати збір за забруднення навколишнього природного середовища (далі — екозбір) (докладніше див. «ВД», 2008, № 8, с. 4). Крім самої сплати збору, щокварталу (протягом 40 днів після закінчення кварталу) до податкового органу потрібно подавати звіт — Податковий розрахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища (докладніше про те, як заповнити Розрахунок, див. «ВД», 2006, № 2, с. 33).Шкідливі речовини потрапляють в атмосферу з вихлопними газами від використаного пального. Тому об’єктом обчислення збору в цьому випадку є обсяги фактично використаних видів палива.
Дані про фактичний обсяг витраченого палива для заповнення такого Розрахунку найзручніше брати з подорожніх листів.Сплата екозбору включається до складу витрат підприємця.
Висновки
Придбаний легковий автомобіль реєструється в ДАІ на пересічну фізичну особу, а не на суб’єкта підприємництва, однак це не заважає його використовувати в господарській діяльності.
При держреєстрації автомобіля, крім оплати послуг ДАІ, підприємець повинен сплатити податок з власників транспортних засобів і тривідсотковий збір до Пенсійного фонду. Якщо підприємець використовує автомобіль частково в госпдіяльності, а частково в особистих цілях, то, щоб уникнути проблем з податківцями, краще суми податку з власників транспортних засобів і збору до Пенсійного фонду до складу витрат
не відносити.При купівлі легкового автомобіля підприємець не має права на податковий кредит, при цьому суму вхідного ПДВ безпечніше не включати до витрат.
Підприємець має право амортизувати автомобіль, який використовується у госпдіяльності. При цьому, якщо підприємець не хоче мати можливих претензій з боку податківців,
амортизацію на автомобіль краще почати нараховувати з наступного кварталу після його придбання, за умови, що в цьому кварталі він уже використовується в підприємницькій діяльності та факт його використання можна пов’язати з отриманим доходом .Використовуючи в господарській діяльності автомобіль, підприємець повинен сплачувати екозбір, суми якого можна віднести на витрати.
Затрати на роботи з технічного обслуговування легкового автомобіля включаються до витрат підприємця в повному обсязі.
Довідкова інформація (довідка)
1 Витрати на утримання та експлуатацію легкових автомобілів (крім тих, що підлягають амортизації) у повному обсязі
Законом про податок на прибуток дозволено включати до складу валових витрат особам, основною діяльністю яких є надання платних послуг з транспортного або туристичного обслуговування сторонніх громадян або організацій, а також спортивним організаціям щодо автомобілів, які використовуються ними як спортивне спорядження.
