Організація вантажних перевезень підприємцем
Приводом для написання цієї статті стало запитання читача, що надійшло до редакції: як правильно займатися вантажними перевезеннями на загальній системі оподаткування, якщо вантаж перевозиться територією України та за її межами? Які документи необхідно мати? Якими нормативними актами встановлено вимоги до вантажоперевезень?
Ця тема цікавить багатьох підприємців, тому про особливості вантажоперевезень (внутрішніх і міжнародних) ми зараз і поговоримо.
Людмила БАЛА, консультант газети «Власне Діло»
Документи статті
ЦКУ
— Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.ГКУ
— Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV.Закон про автотранспорт
— Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 р. № 2344-III.Закон про ліцензування
— Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 р. № 1775-III.Закон про РРО
— Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95 р. № 265/95-ВР.Закон про перевезення небезпечних вантажів
— Закон України «Про перевезення небезпечних вантажів» від 06.04.2000 р. № 1644-III.Порядок № 879
— постанова КМУ «Про заходи щодо збереження доріг загального користування» від 27.06.2007 р. № 879.Положення № 574
— Положення про вантажну митну декларацію, затверджене постановою КМУ від 09.06.97 р. № 574.Правила № 30
— Правила проїзду великогабаритних і важковагових транспортних засобів по автомобільних дорогах, вулицях і залізничних переїздах, затверджені постановою КМУ від 18.01.2001 р. № 30.Постанова № 1336
— постанова КМУ «Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 23.08.2000 р. № 1336.Правила дорожнього руху
— Правила дорожнього руху, затверджені постановою КМУ від 10.10.2001 р. № 1306 (з урахуванням змін, внесених постановою КМУ від 10.10.2008 р. № 876).Ліцензійні умови № 9/119
— Ліцензійні умови здійснення господарської діяльності з надання послуг із перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт», затверджені наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики і підприємництва, Міністерства транспорту та зв’язку України від 01.02.2008 р. № 9/119.Правила перевезення вантажів
— Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 р. № 363.Інструкція № 153
— Інструкція про порядок заповнення, використання спеціалізованої товарно-транспортної накладної на відпуск хлібобулочних виробів, затверджена наказом Міністерства аграрної політики України від 06.06.2001 р. № 153.Інструкція № 176
— Інструкція про порядок заповнення, використання спеціальної форми товарно-транспортної накладної на перевезення молочної сировини, затверджена наказом Міністерства аграрної політики України від 01.07.2002 р. № 176.Інструкція № 154
— Інструкція про порядок використання форм товарно-транспортних накладних на переміщення спирту етилового, високооктанових кисневмісних добавок і алкогольних напоїв, затверджена наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 28.04.2005 р. № 154.Наказ Мінтранспорту та Мінстатистики № 488/346
— наказ Міністерства транспорту та Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.95 р. № 488/346.Порядок реєстрації і ведення КОРО
— Порядок реєстрації та ведення Книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок, затверджений наказом ДПАУ від 01.12.2000 р. № 614.КДПВ
— Конвенція про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів.Конвенція МДП
— митна Конвенція про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП) 1975 року.
Ліцензія
Щойно підприємець прийняв рішення зайнятися вантажними перевезеннями, перше, про що йому слід потурбуватися, — отримати ліцензію (
пункт 33 статті 9 Закону про ліцензування).Оскільки вантаж у більшості випадків перевозиться не тільки територією Україні, а й за її межами,
має сенс відразу одержати ліцензію на здійснення міжнародних перевезень, тим паче, що вона дає право займатися не тільки зовнішніми, а й внутрішніми перевезеннями (стаття 9 Закону про автотранспорт). Таким чином, за наявності ліцензії на міжнародні перевезення додаткову ліцензію на внутрішні перевезення отримувати не потрібно.Строк дії ліцензії становить
5 років, а вартість — 340 грн.Із заявою на її отримання потрібно звернутися до місцевого органу Головної державної інспекції з автомобільного транспорту.
І ще одне зауваження: для того, щоб одержати ліцензію, підприємець зобов’язаний виконувати вимоги
Ліцензійних умов № 9/119. Їх багато, але все таки виділимо основні (орієнтуємося на міжнародні перевезення, оскільки вимоги до них жорсткіші):—
досвід роботи водіїв на перевезеннях — не менше 3-х років;— обов’язкова
наявність у кожного водія: міжнародного посвідчення на право керування автомобілем категорії «С» (з причепами та напівпричепами — категорії «Е»), довідки про проходження медогляду, документа, що підтверджує особисте страхування водія від нещасних випадків на транспорті;— водії, які мають міжнародне посвідчення, але
не керували транспортними засобами більше 12 місяців, зобов’язані скласти іспит у підрозділі ДАІ;— підприємці, які використовують 10 чи більше транспортних засобів, зобов’язані забезпечити
підвищення кваліфікації керівників і спеціалістів один раз на 5 років, а з питань безпеки перевезень, пожежної безпеки та охорони праці — кожні 3 роки;— на кожному автомобілі обов’язково має бути встановлено
тахограф;— та ін.
Крім того,
при здійсненні міжнародних перевезень сам підприємець або його працівник, відповідальний за організацію такої діяльності, повиненскласти письмовий або усний іспит в ДАІ та отримати документ, що засвідчує наявність необхідних знань у галузі комерційного і фінансового управління, технічних стандартів, безпеки дорожнього руху, доступу до ринків, елементів торговельного, соціального і трудового, цивільного і податкового законодавства (стаття 59 Закону про автотранспорт).Ліцензії достатньо однієї на всю діяльність із перевезень, але
на кожен транспортний засіб необхідно оформити окрему ліцензійну картку, це безплатно (пункт 1.10 Ліцензійних умов № 9/119).
Договори перевезення вантажів
Відносини перевезення оформляються договорами перевезення. Укладаються такі договори з урахуванням норм
ГКУ (стаття 307), а також ЦКУ, зокрема статті 909: у письмовій формі; підписання договору підтверджується складанням транспортної накладної (документа, встановленого транспортними статутами).Договір на перевезення вантажу може бути разовий або довгостроковий.
Довгостроковий договір доцільно укладати тоді, коли перевезення здійснюються систематично, при цьому в договорі потрібно погодити терміни приймання партій вантажу до перевезення і терміни їх доставки.Узагалі зміст договорів на перевезення вантажу конкретизовано в
пункті 3.5 Правил перевезення вантажів: «У Договорі встановлюються: строк його дії, обсяги перевезень, умови перевезень (режим роботи щодо видачі та прийняття вантажу, забезпечення збереження вантажу, виконання вантажно-розвантажувальних робіт тощо), вартість перевезень і порядок розрахунків, порядок визначення раціональних маршрутів, обов’язки сторін, відповідальність тощо».Термін, протягом якого вантаж має бути доставлено одержувачеві, обговорюється сторонами і теж фіксується в будь-якому договорі перевезення. За порушення строку доставки перевізник несе відповідальність у вигляді штрафу або пені.
Відповідальність за збереження вантажу покладається на перевізника
, починаючи з моменту прийняття вантажу (стаття 308 ГКУ). Саме перевізник зобов’язаний відшкодувати одержувачу вантажу збиток, якщо не доведе, що збиток виник не з його вини (стаття 314 ГКУ).Отже, уклавши договір і одержавши транспортну накладну, перевізник може приступати до процесу транспортування вантажу. А це супроводжується низкою послуг, таких як: навантаження, розвантаження, складське зберігання товару, експедиторські послуги тощо. Тому при
укладенні договору перевезення варто особливо обговорити із замовником і зазначити в договорі необхідність виконання допоміжних послуг (виконуватиме їх перевізник чи замовник).
Документи, необхідні при перевезенні
Процес перевезення пов’язаний з дорогою. На дорогах найчастіше водії стикаються з перевірками, контролюють їх органи ДАІ. Вони ж можуть завітати з перевіркою на предмет наявності всіх необхідних документів і до підприємця-перевізника в офіс. Тому слід знати, які документи потрібні перевізникові. Основні з них зазначено в
статті 48 Закону про автотранспорт (див. таблицю):
Документи, необхідні при виконанні перевезень
| Вантажі | Внутрішні перевезення | Міжнародні перевезення |
| 1 | 2 | 3 |
| Звичайні | У підприємця-перевізника мають бути: — ліцензія; — документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах (реєстраційне посвідчення на автомобіль, договір купівлі-продажу, договір оренди тощо); — інші документи, передбачені законодавством України У водія мають бути: — водійські права відповідної категорії; — реєстраційні документи на транспортний засіб; — ліцензійна картка; — товарно-транспортна накладна (ТТН) або інший визначений законодавством документ на вантаж; — інші документи, передбачені законодавством України, зокрема: — поліс страхування цивільної відповідальності водія (пункт 2.1 Правил дорожнього руху); — подорожній лист вантажного автомобіля (форма № 2) (пункт 11.3 Правил перевезення вантажів) | Резиденти України повинні мати: — дозволи іноземних країн, територією яких здійснюватиметься перевезення; — ліцензійну картку на транспортний засіб; — свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; — сертифікат відповідності щодо безпеки руху, екологічної безпеки та енергозбереження вимогам країн, територією яких здійснюватиметься перевезення; — подорожній лист вантажного автомобіля в міжнародному сполученні (форма № 1) (наказ Мінтранспорту та Мінстатистики № 488/346); — міжнародна автодорожня ТТН (CMR) (статті 1, 4 КДПВ); — вантажна митна декларація (пункт 3 Положення № 574) — книжки МДП для транзитних перевезень вантажів з відміткою TIR (статті 15 і 16 Конвенції МДП)
|
| Додатково при перевезенні небезпечних, великогабаритних та деяких інших видів вантажів | ||
| Небезпечні | Водій повинен мати: — свідоцтво про допуск транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів; — свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, які перевозять небезпечні вантажі; — письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайних ситуацій | Документ про допуск до перевезення небезпечних вантажів, виданий Департаментом ДАІ МВС (стаття 20 Закону про автотранспорт, стаття 19 Закону про перевезення небезпечних вантажів)
|
| Велико-габаритні | Дозвіл ДАІ | Дозвіл щодо узгодження умов і режимів перевезення, виданий Департаментом ДАІ МВС |
| Харчові продукти | Санітарна книжка водія (пункт 12.4 Правил перевезення вантажів) | — |
| Спирт етиловий | ТТН № 1-ТН /спирт/ (пункти 1.1 — 1.4 Інструкції № 154) | — |
| Високооктанові кисневмісні домішки | ТТН № 1-ТН /вкд/ (пункти 1.1 — 1.4 Інструкції № 154) | — |
| Алкогольні напої | ТТН № 1-ТН /алкогольні напої/ (пункти 1.1 — 1.4 Інструкції № 154) | — |
| Хлібобулочні вироби | ТТН № 1-ТТН (хліб) (пункти 1.1 — 1.2 Інструкції № 153) | — |
| Молочна сировина | ТТН № 1-ТН (МС) (пункти 1.1 — 1.2 Інструкції № 176) | — |
Важливо зазначити, що
заповнити і видати перевізнику ТТН зобов’язаний вантажовідправник (він же займається й оформленням ВМД), а ось подорожній лист повинен виписувати водіям сам перевізник , щодня кожному водієві, перед виходом на лінію.Крім того, що перевізник зобов’язаний забезпечити наявність усіх необхідних документів, він також
повинен дотримуватися Правил дорожнього руху та Правил перевезення вантажів. Причому для різних категорій вантажів установлено додаткові вимоги до упаковки і транспортних засобів, зокрема для: вантажів у контейнерах, піддонах і пакетах, сільськогосподарської продукції, продукції лісового господарства, навалювальних вантажів, мінеральної сировини, продукції металургійної, хімічної, харчової промисловості, товарів народного споживання, машинобудування, швидкопсувних товарів і міжміських перевезень. Усі ці правила містяться в статтях 17 — 29 Правил перевезення вантажів.При здійсненні
міжнародних перевезень необхідно знати і дотримуватися правил дорожнього руху і правил перевезення вантажів тих країн, територією яких пролягає маршрут перевізника.
Вимоги до перевізників великогабаритних і важковагових товарів
Звичайно перевезення великогабаритних товарів — явище досить рідкісне, не всі перевізники надають подібні послуги. Конкуренція в цій галузі не така відчутна, тому деякі підприємці спеціалізуються саме на нестандартних перевезеннях. Для цього необхідна спеціальна техніка і машини,
декілька додаткових узгоджень, а також дозвіл ДАІ (платний).Але спершу визначимося, які ж перевезення належать до
великогабаритних. Відповідно до Правил дорожнього руху це перевезення вантажів або проїзд транспортних засобів, у яких хоча б один із габаритів:—
за шириною більше 2,6 м;—
за висотою від поверхні дороги більше 4 м (для контейнеровозів на встановлених маршрутах — 4,35 м);—
за довжиною більше 22 м (для маршрутних транспортних засобів — 25 м);— фактична
маса понад 38 т;— навантаження
на одинарну вісь більше 11 т (для автобусів, тролейбусів 11,5 т), здвоєні осі довідка 1 — 16 т, строєні, — 22 т (на встановлених Мінтрансом і Державтоінспекцією маршрутах — 40 т, для контейнеровозів на встановлених маршрутах — 44 т, навантаження на одиночну вісь — 11 т, здвоєні осі — 18 т, строєні, — 24 т);—
вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш ніж на 2 м.Перевезення великогабаритних вантажів не підкоряється нормам
Правил перевезення вантажів, а регулюється спеціальними Правилами № 30. Якщо параметри транспортного засобу перевищують гранично допустимі тільки на 2 %, ні дозвіл ДАІ, ні плата за нього не потрібні (пункт 4 Правил № 30).Якщо ж перевищення понад 2 %, основне, що потрібно зробити:
1) отримати
узгодження з дорожніми, комунальними, залізничними (якщо маршрут проходить через залізничний переїзд) та іншими підприємствами і організаціями (якщо висота транспортного засобу понад 4,5 м, потрібне узгодження зі службами місцевого елктротранспорту, електромережі, електрифікації, електрозв’язку, мостового господарства);2) отримати
в ДАІ дозвіл на перевезення (дозвіл видається разовий, але якщо такі перевезення здійснюються систематично по одному й тому самому маршруту тим же транспортним засобом, він може бути виданий на строк не більше 3 місяців). При міжнародних перевезеннях дозвіл видає департамент ДАІ МВС. За дозвіл уноситься плата за проїзд довідка 2;3)
укомплектувати великогабаритні транспортні засоби відповідно до вимог Правил № 30 (дві опори противідкотів, знак «Об’їзд перешкоди з правого/лівого боку», жорсткий буксир, мигаючий ліхтар червоного кольору тощо);4) забезпечити в обов’язковому порядку
супровід вантажу автомобілем прикриття, якщо ширина транспортного засобу перевищує 3,5 м або довжина — 24 м ; якщо ж ширина більше 3,75 м, а довжина — 30 м або транспортний засіб хоч частково займатиме зустрічну смугу, обов’язковий супровід його патрульним автомобілем ДАІ. При цьому ДАІ може прийняти рішення про необхідність подібного супроводу при видачі дозволу навіть якщо критерії «довжина/ширина» не перевищені.
Чи обов’язково застосовувати РРО?
Реєстратори розрахункових операцій (РРО) застосовуються тільки при здійсненні готівкових розрахунків. Отже, якщо
замовники з підприємцем розраховуються за безготівковим розрахунком, проблема застосування РРО відпадає автоматично — він не потрібний. Якщо підприємець на єдиному податку, то йому також турбуватися про РРО не потрібно.Якщо ж розрахунки проводяться
готівкою, а підприємець перебуває на загальній системі оподаткування, то, як правило, застосовувати РРО все-таки доведеться. Річ у тім, що звільнення від РРО, яке діє при наданні послуг, поширюється виключно на юридичних осіб (частина 1 статті 9 Закону про РРО). Та все ж вихід для вантажоперевізника є.У
Законі про РРО є ще один хороший пункт, що дозволяє працювати без РРО в разі автоперевезень (частина 4 статті 9): «Реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються: <…> при продажу проїзних і перевізних документів <…> на автомобільному транспорті з видачею талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю <…>». І хоча на перший погляд може здатися, що це звільнення стосується тільки перевезень пасажирів, насправді це не так. Навіть податківці згодні з тим, що вантажоперевізник може не застосовувати РРО при готівкових розрахунках, якщо дотримується вимоги пункту 4 статті 9 Закону про РРО, тобто видає замовникам перевізні документи, на яких надруковані серія, номер і номінальна вартість друкарським способом (лист ДПАУ від 12.01.2004 р. № 287/7/23-2117).Отже, з одного боку, підприємці-вантажоперевізники жодних квитків та інших перевізних документів видавати не зобов’язані, але з іншого — якщо організувати роботу так, щоб усе ж таки видавати (продавати) замовникам документи з нанесеними на них друкарським способом серією, номером і номінальною вартістю, то можна не застосовувати РРО. Якому варіанту надати перевагу — вирішувати самому підприємцю. Проте слід враховувати, що
навіть у разі видачі «серійних» документів доведеться вести Книгу обліку розрахункових операцій (КОРО) за формою, наведеною в додатку 3 до Порядку реєстрації та ведення КОРО. КОРО обов’язково потрібно зареєструвати в податковому органі.Графи цієї КОРО заповнюються відповідно до їх змісту, за винятком графи 2 (номер розрахункової книжки), яку можна не заповнювати. У графі 5 зазначається сума готівки, яка знаходиться у перевізника на місці проведення розрахунків на початок робочого дня (розмінна монета або залишок готівки з попереднього робочого дня), а в графі 6 — сума готівки, інкасована в касу підприємця протягом робочого дня.
На цьому закінчимо розмову про організацію та документальне забезпечення діяльності вантажоперевізників. У наступній статті розглянемо питання оподаткування та пов’язаного з ним обліку.
Висновки
При здійсненні вантажоперевезень необхідно:
— отримати
ліцензію на надання транспортних послуг (340 грн.) і оформити ліцензійну картку на кожен транспортний засіб (безплатно);— укласти із замовником
договір перевезення, погодивши термін його дії, термін доставки, вартість послуг та інші істотні умови;— забезпечити наявність
необхідних документів (документи, які передає перевізнику вантажовідправник, і документи, які зобов’язаний скласти сам перевізник);— дотримуватися
правил дорожнього руху і правил перевезення вантажів (щодо певних видів вантажів є додаткові вимоги), а при міжнародних перевезеннях — аналогічні правила іноземних держав;— отримати
узгодження в ДАІ (платне) при перевезенні великогабаритних і важковагових вантажів;— у разі проведення із замовниками
готівкових розрахунків — застосовувати зареєстрований РРО. РРО можна не застосовувати тільки якщо видавати замовникам перевізні документи, наприклад квитанції, із зазначеними друкарським способом: серією, номером і номінальною вартістю (але навіть у цьому разі доведеться вести КОРО).Довідкова інформація (довідка)
1 Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
2 Плата за проїзд великогабаритних і важковагових транспортних засобів розраховується виходячи з визначених у
Порядку № 879 ставок за перевищення габаритів. Якщо транспортний засіб прямуватиме без дозволу, то за весь пройдений шлях представники органів ДАІ стягнуть плату в подвійному розмірі (пункт 21 Порядку № 879).
