Чи можна відносити суми, витрачені на прийоми й фуршети, до складу витрат підприємця
ЗАПИТАННЯ. Підприємець (на загальній системі оподаткування) купує вироби в Італії, а потім реалізує в Україні. Організація продажу виробів має здійснюватися з урахуванням вимог, що ставляться імпортером (промо-акції, розміщення, представлення продукції в точках продажу, вимоги до роботи персоналу тощо).
Перед відкриттям торговельної точки приїжджав представник іноземного постачальника, щоб проконтролювати виконання умов продажу. Одним із заходів, пов'язаних з прийомом ділового партнера, був фуршет, проведений за рахунок підприємця. Чи може в цьому разі підприємець відобразити такі затрати у складі своїх витрат?
ВІДПОВІДЬ. Як відомо, підприємець на загальній системі оподаткування формує свої витрати відповідно до переліку статті 5 Закону про податок на прибуток документ 1 (стаття 13 Декрету № 13-92 документ 2).
Саме у ньому зазначено, які з витрачених коштів можуть бути віднесені до витрат, а які ні.
Так, згідно з підпунктом 5.3.1 статті 5 Закону про податок на прибуток не включаються до складу валових витрати, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме витрати на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг і відпочинку, придбання і розповсюдження подарунків (за винятком витрат, пов'язаних із проведенням рекламної діяльності, які регулюються підпунктом 5.4.4 цього Закону). Це обмеження не стосується платників податків, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій та свят на замовлення і за рахунок інших осіб.
Отже, ми маємо справу з витратами подвійного призначення. Тобто кошти на проведення прийому за участю іноземного постачальника підприємець може віднести на витрати тільки при дотриманні певних умов. Тому розберемося, чи можуть у цьому разі витрати на фуршет з іноземним гостем потрапити до витрат підприємця і за яких умов.
Фуршет — це прийом, на якому можна перекусити і поспілкуватися з бізнес-партнерами, тобто, по суті, ділова вечеря. Зауважимо, що в Законі про податок на прибуток не конкретизовано, в якій формі мають здійснюватися прийоми (презентації), включати чи ні обід, вечерю, тощо, тобто немає докладного опису складу таких витрат.
На сьогодні детальний перелік і структуру витрат, про які йдеться в підпункті 5.3.1 статті 5 Закону про податок на прибуток, можна знайти тільки в Нормах № 88 документ 3, їх загальна назва — представницькі витрати. Цей нормативний документ не поширюється на підприємців, а тільки на керівників і заступників керівників сільських, селищних, міських та районних рад довідка 1. Але все-таки це діючі норми (нехай навіть і лише відносно певного кола осіб), зокрема, на них у своїх роз'ясненнях посилається і ДПАУ (наприклад, у листі від 29.09.2004 р. № 18835/7/17-3117), що дає нам право ними скористатися.
Так, у пункті 1 Норм № 88 зазначено, що до представницьких витрат у тому числі відносяться витрати на офіційний прийом (сніданок, обід, вечерю) гостя, транспортне забезпечення, культурну програму, оплату послуг перекладача, оплату проживання представника в готелі.
Виходить, що кошти, витрачені на фуршет, Закон про податок на прибуток не дозволяє відносити на витрати, якщо вони не пов'язані з господарською діяльністю підприємця.
Проте при дотриманні певних умов включення представницьких витрат до складу витрат підприємця все ж таки можливе. Умови ці пов'язані з проведенням підприємцем рекламної діяльності та обумовлені в підпункті 5.4.4 статті 5 Закону про податок на прибуток. Згідно з цим підпунктом до валових витрат включаються витрати на організацію прийомів, презентацій та свят з рекламною метою , але не більше 2 % оподатковуваного прибутку суб'єкта за попередній звітний (податковий) рік.
Як бачимо, віднесення представницьких витрат на валові допускається тільки в разі, якщо такі витрати здійснюються з рекламною метою і лише тоді вони будуть пов'язані з господарською діяльністю суб'єкта підприємництва. Аналогічну думку з цього приводу можна зустріти в листі ДПАУ «Про включення витрат на організацію і проведення прийомів до валових витрат виробництва (обігу)» від 07.03.2000 р. № 1159/6/15-1116.
Отже, для включення до витрат проведений фуршет повинен мати рекламний характер. Нагадаємо, що реклама — це інформація про особу або товар, поширена в будь-якій формі та будь-яким способом і призначена сформувати чи підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо такої особи або товару.
Зрозуміло, що немає сенсу рекламувати постачальнику його ж товар, але підприємець може рекламувати себе, вірніше, свою торговельну точку (магазин), яка найкращим чином підійде для розміщення, демонстрації товару тощо.
При цьому необхідно потурбуватися і про документальне оформлення заходу:
— видати наказ про організацію прийому представника зарубіжної компанії, підписаний підприємцем;
— затвердити кошторис витрат із зазначенням місця і дати фуршету, програми, кількості запрошених осіб, розміру передбачуваних витрат;
— мати розрахункові документи, що свідчать про оплату зазначених витрат.
У наказі на проведення фуршету слід зазначити такі цілі:
— ознайомлення партнерів з оформленням торговельної точки, розміщенням товарів, роботою персоналу з метою встановлення взаємовигідних відносин;
— демонстрація переваг торговельної точки партнеру;
— обговорення можливостей взаємовигідної співпраці.
Але це ще не все. Урахувати такі витрати у складі витрат (тобто записати до Книги за формою № 10) підприємець має право:
— за наявності документів, що підтверджують витрати
;— за умови отримання доходу від торговельної діяльності у звітному періоді
;— і то не всю суму витрат на прийом, а ту їх частину, яка
не перевищує (менша або дорівнює) 2 % від чистого доходу за минулий рік.Існує ще один момент, на який слід звернути увагу. Згідно з
підпунктом 5.4.8 статті 5 Закону про податок на прибуток не включається до складу валових витрат готівка, витрачена на цілі, визначені підпунктами 5.3.1 і 5.4.4 цієї статті, а також на цілі, не пов'язані з відшкодуванням особистих витрат фізичної особи, яка перебуває у відрядженні.ДПАУ у своєму
листі від 07.10.99 р. № 5654/6/15-0216 роз'яснювала, що в разі здійснення представницьких витрат за готівковий розрахунок такі витрати не можуть відноситися на валові (при цьому ні рекламний характер витрат, ні дотримання 2-відсоткового обмеження не мають значення).Разом з тим щодо застосування
підпункту 5.4.8 статті 5 Закону про податок на прибуток існує і дещо інша думка. Вона полягає в тому, що оскільки норми цього підпункту регулюють витрати на відрядження, то і встановлене ним обмеження щодо витрачання готівки стосується не будь-яких представницьких витрат, а тільки представницьких витрат, понесених у відрядженні.Ураховуючи неоднозначність ситуації, тим підприємцям, які не хочуть вступати в суперечку з податківцями, рекомендуємо здійснювати витрати на представницькі цілі
за безготівковим розрахунком.Також зазначимо, що, на думку податкових органів, до валових витрат можуть бути включені представницькі витрати,
здійснені виключно на території підприємця (у його місті) (див. консультацію «Реклама і рекламні послуги: облік та оподаткування», «Вісник податкової служби України», 2001, № 4). Проте зауважимо, що жодних застережень щодо місця проведення представницького заходу підпункт 5.4.4 статті 5 Закону про податок на прибуток не містить.Розшифровка нормативних посилань (документ)
1 Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР.
2 Декрет КМУ «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.92 р. № 13-92.
3 Норми коштів на представницькі цілі, рекламу та виплату компенсації за використання особистих легкових автомобілів для службових поїздок і порядок їх витрачання, затверджені наказом Міністерства фінансів України та Міністерства економіки України від 12.11.93 р. № 88.
Довідкова інформація (довідка)
1 На це вказано в
листі Мінекономіки від 24.07.2002 р. № 68-34/522.
