Той, хто робить гроші з води, повинен знати їй ціну (про збір за користування водними ресурсами)
Використання природних ресурсів у нашій країні є платним. Не є винятком і вода: за її використання держава справляє збір. Але сплачувати цей збір зобов’язані лише ті суб’єкти, які використовують воду у власній господарській діяльності, у тому числі підприємці.
Отже, у цій статті розглянемо збір «за воду»: хто потрапляє в коло платників цього збору, а кого звільнено від його сплати, який порядок розрахунку та сплати збору, а також як звітувати щодо нього.
Віталіна МІРОШНИЧЕНКО, консультант газети «Власне Діло»
Документи статті
ВКУ
— Водний кодекс України від 06.06.95 р. № 213/95-ВР.Закон № 309
— Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 03.06.2008 р. № 309-VI.Указ № 746
— Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» у редакції від 28.06.99 р. № 746/99.Порядок № 321
— Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затверджений постановою КМУ від 13.03.2002 р. № 321.Інструкція № 231
— Інструкція про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне водокористування в частині використання води, затверджена наказом Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 01.10.99 р. № 231/539/118/219.ДК 016-97
— Державний класифікатор продукції і послуг ДК 016-97, затверджений і введений у дію наказом Держстандарту України від 30.12.97 р. № 822.ТІ У 18.4466-94
— Технологічна інструкція по лікеро-горілчаному виробництву, затверджена концерном «Укрспирт» від 23.12.94 р.ТР У 18.5084-96
— Технологічний регламент на виробництво горілок і лікеро-горілчаних напоїв, затверджений Держхарчопромом України від 19.12.96 р.
Платники збору
Платниками збору «за воду» є підприємці, які
використовують воду в господарській діяльності для виробництва продукції, виконання робіт або надання послуг. Наприклад: пункт СТО використовує воду для миття машин, кафе — для миття посуду та приготування страв, перукарні та лазні — для обслуговування клієнтів, виробники напоїв — для виготовлення напоїв тощо. При цьому не має значення, береться вода безпосередньо з водного об’єкта чи з водопроводу — збір сплачувати все одно потрібно.Звільнено від сплати збору «за воду» лише єдиноподатників
(стаття 6 Указу № 746). Але це не звільняє їх від необхідності отримання дозволу на використання води, зрозуміло, за наявності підстав мати цей документ (див. підзаголовок «Дозвіл і договір» цієї статті).Водночас є деякі нюанси:
| Підприємці | Використання води лише для особистих питних і санітарно-гігієнічних потреб підприємця та його працівників | Використання води в господарській | Використання води одночасно в господарській діяльності та для особистих потреб підприємця і його працівників |
| На загальній системі оподаткування | Не сплачують збір (пункт 4.8 Інструкції № 231) | Сплачують збір (пункт 2.1 Інструкції № 231) | Сплачують збі (пункт 2.1 Інструкції № 231), особливості див. далі (коментар 2) |
| На спрощеній системі оподаткування (єдиний податок) | Не сплачують збір (стаття 6 Указу № 746) | Не сплачують збір (стаття 6 Указу № 746) | Не сплачують збір (стаття 6 Указу № 746) |
Наведемо декілька
коментарів до цієї таблиці.1.
Що розуміти під використанням води «для особистих питних і санітарно-гігієнічних потреб»? У законодавстві чіткої відповіді на це запитання немає. Проте Держкомводогосп пропонує поки що користуватися таким визначенням: «Питні та санітарно-гігієнічні потреби — це використання води для пиття, побутових цілей для забезпечення оптимальних чи допустимих умов життєдіяльності людини (використання для особистої гігієни, користування туалетом, для підтримання порядку в приміщеннях тощо)» (листи Держкомводогоспу від 10.12.2007 р. № 4427/2/11-07, від 11.09.2007 р. № 3312/9/11-07).Податківці говорять те ж саме
(лист ДПАУ від 16.06.2007 р. № 12216/7/15-0817).2.
Зараз існує дві думки щодо того, як розрахувати суму збору, якщо вода використовується одночасно і в госпдіяльності, і для особистих потреб працівників:—
обережний шлях: погодитися з ДПАУ, яка жорстко наполягає на такому: збір потрібно сплачувати виходячи з обсягу всієї фактично використаної води (і для госпдіяльності, і для особистих потреб). Причому податківці зазначають, що діяти так необхідно навіть у тому випадку, коли вода, що використовується лише для особистих потреб, обліковується окремо (див. листи ДПАУ від 22.01.2008 р. № 613/5/15-0816, від 16.06.2007 р. № 12216/7/15-0817, а також консультацію у «Віснику податкової служби», 2008, № 28, с. 26);—
сміливий шлях: підприємець, який обліковує обсяг води, що витрачається для особистих потреб, окремо від обсягу води, що витрачається в госпдіяльності (наприклад, має два крани і на кожному — свій лічильник), може поборотися за право сплачувати збір лише за воду, використану в госпдіяльності (а за спожиту для особистих потреб не сплачувати). Підстава — пункт 4.8 Інструкції № 231 довідка 1. Причому пункт 4.5 Інструкції № 231, на який посилаються податківці, доводячи необхідність сплачувати збір за всю використану воду, стосується лише тих підприємців, які, крім особистих потреб, використовують воду «для потреб об’єктів соціально-культурного призначення, житлово-комунального господарства <...>, підсобного сільського і рибного господарства або інших допоміжних служб». На решту суб’єктів пункт 4.5 не поширюється, оскільки господарська діяльність — це основна діяльність підприємця, а не допоміжна служба. Утім, слід зауважити: обравши сміливий варіант дій, потрібно відразу налаштовуватися на судові тяжби з податківцями.Тепер розглянемо, що робити зі сплатою збору «за воду» в разі оренди будівлі (або приміщення в ній). Розглянемо таблицю.
| Орендар
Орендодавець | На загальній системі | На єдиному податку |
| 1 | 2 | 3 |
| На загальній системі
| 1. Якщо орендар використовує воду лише для особистих потреб (наприклад, орендує приміщення під офіс), то: 2. Якщо орендар використовує воду в госпдіяльності (наприклад, орендує приміщення під кафе), то: а) у разі коли договір водопостачання оформлено на орендодавця, збір за всю використану воду зобов’язаний сплачувати саме орендодавець. При цьому він може заздалегідь погодити з орендарем той факт, що орендні платежі включатимуть частину збору «за воду», яка відповідає обсягу спожитої орендарем води; б) у разі коли договір водопостачання переоформлено безпосередньо на орендаря (і встановлено окремий лічильник води), то: | 1. Якщо орендар використовує воду лише для особистих потреб (наприклад, орендує приміщення під офіс), то: 2. Якщо орендар використовує воду в госпдіяльності (наприклад, орендує приміщення під кафе), то: а) у разі коли договір водопостачання оформлений на орендодавця, збір за всю використану воду зобов’язаний сплачувати саме орендодавець. При цьому орендар як єдиноподатник не є платником збору «за воду», але орендодавець усе ж таки може збільшити орендні платежі на ту частину збору «за воду», яка відповідає обсягу спожитої орендарем води; б) як вихід можна порадити переоформити договір водопостачання безпосередньо на орендаря (і встановити окремий лічильник води), тоді: |
| На єдиному | 1. Якщо орендар використовує воду лише для особистих потреб (наприклад, орендує приміщення під офіс), то: 2. Якщо орендар використовує воду в госпдіяльності (наприклад, орендує приміщення під кафе), то: а) у разі, коли договір водопостачання оформлено на орендодавця, його як єдиноподатника від сплати збору «за воду» звільнено. У свою чергу, фактично воду використовує орендар, який працює на загальній системі. Тому податківці, найімовірніше, наполягатимуть на необхідності для орендаря мати окремий лічильник води та оформити окремий договір з водопостачальником; б) у разі коли договір водопостачання переоформлено безпосередньо на орендаря (і встановлено окремий лічильник води), то: | З якою б метою не використовувалася вода орендарем і орендодавцем, збір «за воду» вони сплачувати не зобов’язані, оскільки їх звільнено від нього (стаття 6 Указу № 746)
|
Таким чином, у разі оренди приміщення найкраще договір з постачальником води укладати окремо — від імені орендаря та від імені орендодавця.
Дозвіл і договір
Усі підприємці, які планують використовувати воду для виготовлення продукції (робіт, послуг) та брати її
безпосередньо з водного об’єкта, зобов’язані отримати дозвіл на спеціальне використання води (стаття 49 ВКУ). Не звільнено від нього і єдиноподатників, хоча збір «за воду» вони не сплачують.Дозвіл видається безоплатно протягом місяця з дня подання клопотання та інших документів до:
— обласної міськради, якщо використовуватимуться води з об’єктів місцевого значення;
— обласного управління екології і природних ресурсів, якщо використовуватимуться води з об’єктів загальнодержавного значення
(пункт 2 Порядку № 321).В отриманому дозволі буде зазначено річний ліміт на використання води, тобто максимальний обсяг води, який можна використовувати протягом року. За перевищення ліміту збір стягується в п’ятикратному розмірі
(пункт 6.5 Інструкції № 231).Підприємцям, які використовують у господарській діяльності воду з водоканалу, достатньо укласти з водопостачальною організацією договір
на використання води (при цьому дозвіл отримувати не потрібно). У такому договорі доцільно застерегти ліміт використання води, вид джерела (підземний чи поверхневий), його розташування (район), а також його значення (місцевий чи загальнодержавний).Ті підприємці, які
воду використовують лише для питних і санітарно-гігієнічних потреб, не зобов’язані ні оформляти дозвіл на її використання, ні укладати договір з водопостачальником. Збір «за воду» вони, нагадаємо, теж не сплачують. З цим погоджуються і податківці («Вісник податкової служби України», 2008, № 43).
Як розрахувати?
Збір за використання води розраховується раз на квартал наростаючим підсумком за такою формулою:
Збір = (ФВВл х Н х К
+ ФВВпл х Н х К х 5) : 100, де
| Позначення | Розшифровка | Примітка |
| Збір | Сума збору за використання води, гривень | — |
| ФВВл | Обсяг фактично використаної води за I квартал, півріччя, 9 місяців або рік у межах ліміту (тобто не більше ліміту); зазначається в кубічних метрах (м3), або тисячах літрів (1000 л), або в тоннах (т), що одне і те ж саме | Визначається самим підприємцем на підставі показань вимірювальних приладів (лічильників). |
| ФВВпл | Обсяг фактично використаної води за I квартал, півріччя, 9 місяців або рік понад ліміт; наводиться в кубічних метрах (м3), або тисячах літрів (1000 л), або в тоннах (т), що одне і те ж саме
| Зазначається лише, якщо фактичний обсяг перевищує ліміт — є різниця між фактично використаним обсягом води і лімітом
|
| Н | Норматив збору, зазначений у додатку 2 до Закону № 309 (залежить від джерела та цілей використання води, див. с. 33—36 цього номера), копійок/м3
| Норматив за використання води для виготовлення напоїв множиться на 100 і у звіті «за воду» теж наводиться в копійках за м3(лист ДПАУ від 02.04.2008 р. № 6548/7/15-0817) |
| К | Коефіцієнт, на який коригується норматив збору у 2009 році, — 1,439 (пункт 81 Прикінцевих положень Закону № 309)
| Нормативи, помножені на 1,439, див. на с. 33—36 цього номера |
| 5 | П’ятикратний коефіцієнт за використання води понад ліміт | — |
ПРИКЛАД
Підприємець використовує воду в перукарні. Ліміт води на рік — 200 м3. У I кварталі за показаннями лічильника було використано 67 м3, у II — 85 м3, III — 92 м3,у IV — 81 м3. Джерело — підземні води Харківської області. Як визначити суму збору «за воду»?
У
I кварталі ліміт ще не вичерпано, тому сума збору становитиме:(67 х 20,75 х 1,439) : 100 = 20,01 (грн.). Саме цю суму і слід сплатити за підсумками I кварталу.
За
півріччя воду використано все ще в межах ліміту, тому збір дорівнює:((67 + 85) х 20,75 х 1,439) : 100 = 45,39 (грн.). А сплатити у II кварталі потрібно 45,39 - 20,01 = 25,38 (грн.) (оскільки 20,01 грн. уже сплачено в I кварталі).
Обсяг використаної за
9 місяців води перевищив ліміт, тому збір розраховується так:(200 х 20,75 х 1,439 + (67 + 85 + 92 - 200) х 20,75 х 1,439 х 5) : 100 = 125,41 (грн.). При цьому сплатити у III кварталі потрібно (125,41 - 45,39) = 80,02 (грн.) (оскільки 20,01 грн. уже було сплачено в I кварталі, а 25,38 грн. — у II кварталі).
За рік
ліміт теж перевищено, і збір визначається так:(200 х 20,75 х 1,439 + (67 + 85 + 92 + 81 - 200) х 20,75 х 1,439 х 5) : 100 =
246,34 (грн.). У свою чергу, сплатити в IV кварталі потрібно (246,34 - 125,41) = 120,93 (грн.) (оскільки 20,01 грн. уже було сплачено в I кварталі, 25,38 грн. — у II кварталі, а 80,02 грн. — у III кварталі).Разом за рік сплачено: 20,01 (I квартал) + 25,38 (II квартал) + 80,02 (III квартал) + 120,93 (IV квартал) =
246,34 (грн.), як і нараховано.
Коли сплатити?
Збір сплачується щокварталу протягом 50 календарних днів після закінчення звітного кварталу. У 2009 році останній день сплати збору «за воду»:
за I квартал — 20 травня; за II квартал — 19 серпня; за III квартал — 19 листопада; за IV квартал — 19 лютого 2010 року.Збір сплачується на рахунки ДПІ за місцем реєстрації підприємця
(пункт 7.6 Інструкції № 231).
Як звітувати?
Звіт про збір «за воду» складається наростаючим підсумком і подається до податкової за місцем реєстрації підприємця протягом 40 календарних днів після закінчення звітного кварталу
(пункт 7.2 Інструкції № 231). У 2009 році останній день подання такого звіту: за I квартал — 12 травня; за півріччя — 10 серпня; за 9 місяців — 9 листопада; за 2009 рік — 9 лютого 2010 року.Тепер про форму звіту. Зараз ДПАУ планує запровадити нові форми звітів щодо збору «за воду». Очевидно, їх буде три: окремо для гідроенергетики, для водного транспорту і щодо використання поверхневої/підземної води, у тому числі для виготовлення напоїв. Зміни не будуть радикальними, але дозволять привести форму звіту у відповідність до нових нормативів зборів.
Але поки відповідний наказ не буде зареєстровано в Мін’юсті, підприємці-водокористувачі зобов’язані подавати звіт за старими формами.
Отже, що сьогодні?
Звіт водокористувача
Почнемо з простого —
підприємці, які використовують воду в господарській діяльності, але не виготовляють напої. Кожного кварталу вони зобов’язані складати «Розрахунок збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики» відповідно до вимог Інструкції № 231.Порядок заповнення звіту інтуїтивно зрозумілий, зробимо лише декілька зауважень:
— обсяг використаної води (
рядок 02) зазначається наростаючим підсумком з початку року;— рядки 05, 07, 13, 15 і 19 підприємці не заповнюють;
— у
рядку 06 (норматив збору) у 2009 році зазначається норматив, помножений на коефіцієнт 1,439 (див. с. 33—36 (графа 3) цього номера);— використовуючи
формули рядків 08 і 09 (нарахована сума збору), їх результат необхідно поділити на 100, щоб отримати показник у гривнях (оскільки нормативи, наведені в рядку 06, виражено в копійках);— до
рядка 14 (сума збору за попередній звітний період) переноситься значення з рядка 16 попереднього звіту. Але якщо звіт подається за I квартал, цей рядок не заповнюється;— до
рядка 17 переноситься значення з рядка 16 цього ж звіту лише в тому разі, якщо використовуються джерела загальнодержавного значення;— до
рядка 18 переноситься значення з рядка 16 цього ж звіту лише в тому разі, якщо використовуються джерела місцевого значення;—
рядки 20 — 28 призначено для виправлення самостійно виявлених помилок.
Звіти виробника напоїв
Виробниками напоїв ДПАУ визнає тих суб’єктів, які виробляють безалкогольні напої, пиво та алкогольні напої, уключені до групи 15.9 «Напої»
ДК 016-97 довідка 2.Таким чином,
підприємці, які виготовляють щось з групи 15.9 ДК 016-97, зобов’язані подавати два звіти про воду (лист ДПАУ від 02.04.2008 р. № 6548/7/15-0817):Перший звіт (назвемо його основним)
— «Розрахунок збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики». Він заповнюється щодо обсягу води, використаної на потреби, не пов’язані з виробництвом напоїв. Порядок його заповнення такий же, як і для водокористувача, який не виробляє напої (див. вище), але з урахуванням таких особливостей:— якщо вода використовувалася виключно на виробництво напоїв (а на інші цілі не використовувалася взагалі), основний звіт подавати все одно потрібно. За логікою він буде з прокресленнями;
— річний ліміт води (
рядок 01) для потреб, не пов’язаних з виробництвом напоїв, визначається так: установлений у дозволі (або договорі) ліміт розподіляється пропорційно обсягу фактично використаної води для таких потреб у загальному обсязі використаної води (лист ДПАУ від 29.05.2008 р. № 10916/7/15-0817).
ПРИКЛАД
Припустимо, що підприємцю встановлено річний ліміт використання води 100 м3. У I кварталі він використовував на виготовлення напоїв 40 м3 води, а на інші виробничі потреби — 10 м3.
Розрахуємо ліміт:
Ліміт води для виробництва напоїв = 100 х 40 : (40 + 10) = 80 (м3).
Ліміт води на інші потреби = 100 х 10 : (40 + 10) = 20 (м3).
Водночас з роз’яснень ДПАУ залишається незрозумілим такий момент: припустимо, для I кварталу ліміт розподілили, але якщо в наступних звітних періодах (півріччя, 9 місяців, рік) співвідношення води, використаної для виробництва напоїв, і води для інших потреб зміниться, чи потрібно буде знову перерозподіляти ліміт? Чи все ж таки слід залишити ті значення, які було отримано в I кварталі?
На нашу думку, правильніше ліміти перерахувати, при цьому ніяких виправлень у попередніх звітах робити не потрібно. Оскільки сума збору визначається наростаючим підсумком, зміну ліміту буде враховано автоматично.
Водночас, сподіваємося, що після прийняття нових форм звітів щодо збору «за воду» ДПАУ вирішить це питання.
Другий звіт (назвемо його додатковий)
— «Розрахунок збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики». Він складається щодо обсягу води, використаної для виготовлення напоїв. Особливості його заповнення такі:1) форма цього звіту аналогічна формі основного, але біля рядка «Загальний розрахунок» слід зазначити слово «виробник»;
2) ліміт води для напоїв визначається так само, як і ліміт для інших цілей, тобто шляхом розподілу загального ліміту (див. попередній приклад);
3) обсяг води, фактично використаної для виготовлення напоїв, ДПАУ рекомендує розраховувати так
(лист від 29.05.2008 р. № 10916/7/15-0817):— для безалкогольних напоїв і пива — це обсяг води в 1 тис. літрів готової продукції (напою). Визначається він на підставі рецептів, що використовуються самим виробником;
— для алкогольних напоїв — це обсяг води, що міститься в напої. Він визначається на підставі затверджених на законодавчому рівні таблиць і формул для розрахунку кількості води при виготовленні горілки і лікеро-горілчаних напоїв (
ТІ У 18.4466-94 і ТР У 18.5084-96).Стисло узагальнимо головне.
Висновки
Сплачувати збір «за воду» і звітувати щодо нього зобов’язані підприємці, які використовують воду для виготовлення продукції (робіт, послуг).
Звільнено
від сплати збору «за воду»:— єдиноподатників;
— підприємців, які використовують воду лише для особистих питних і санітарно-гігієнічних потреб.
Ті суб’єкти, які беруть
воду безпосередньо з джерел, зобов’язані отримати дозвіл на спеціальне використання води (до речі, єдиноподатників від необхідності мати дозвіл не звільнено). Якщо ж вода поступає з водоканалу, достатньо лише підписати договір з водопостачальником.Сплачувати збір необхідно щокварталу
, протягом 50 календарних днів після закінчення кварталу.Звіт щодо збору «за воду» складається наростаючим підсумком
і подається до податкової за місцем реєстрації підприємця раз на квартал, протягом 40 календарних днів після закінчення звітного періоду. Виробники напоїв подають два звіти: основний — про воду, використану для цілей, не пов’язаних з виготовленням напоїв, і додатковий — про воду, витрачену на виробництво напоїв.Довідкова інформація (довідка)
1 Збір за використання водних ресурсів
не стягується за воду, яка використовується для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення, у тому числі для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та громадян — суб’єктів підприємницької діяльності (пункт 4.8 Інструкції № 231).2 До цієї групи належать:
напої спиртні, спирт етиловий, вина, шампанське, сидр, вермути, пиво, солод, вода мінеральна та напої безалкогольні, у тому числі вода питна, лід, сніг харчові, сиропи, лимонад, напої, виготовлені на основі молока, какао, чаю тощо.Ця група не включає: морозиво, соки фруктові та овочеві, йогурти та інші кисломолочні продукти.
