Збір за забруднення навколишнього природного середовища (екозбір) у запитаннях та відповідях

Запитання

Відповідь

1

2

Хто зобов’язаний сплачувати екозбір?
Чи звільнено від нього єдиноподатників і підприємців на фікспатенті?

Сплачувати екозбір зобов’язані ті підприємці, які провадять хоча б одну з таких дій:
 — викидають забруднюючі речовини в атмосферу стаціонарними або пересувними джерелами;
 — скидають забруднюючі речовини безпосередньо у водний об’єкт (якщо здійснюється скидання стічних вод не у водний об’єкт, а в каналізацію, сплачувати екозбір не потрібно);
 — самостійно зберігають або розміщують відходи (стаття 2 і пункт 3.1 Інструкції № 162).
Єдиноподатників і підприємців на фікспатенті від сплати екозбору не звільнено, отже, за необхідності вони зобов’язані сплачувати його та звітувати щодо нього

Що належить
до стаціонарних джерел забруднення?

Підприємство, цех, агрегат, установка чи інший нерухомий об’єкт, який зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу (підпункт 1.15.5 Інструкції № 7).
На думку податківців, до них можна віднести парові та водогрійні котли, виробничі печі, генератори, дизель-генератори, газозварювальні установки, газорізальне устаткування тощо («Вісник податкової служби України», 2008, № 14).
Якщо виникають сумніви щодо вмісту у викидах, здійснюваних у процесі госпдіяльності, забруднюючих речовин, краще звернутися за роз’ясненнями до місцевої ради

Що належить
до пересувних джерел забруднення?

Транспортні засоби, рух яких супроводжується викидом в атмосферу забруднюючих речовин (підпункт 1.15.6 Інструкції № 7). Найпоширеніший випадок — автомобіль.
Податківці до цієї групи включають:
1) дорожні транспортні засоби: легкові та вантажні автомобілі, автобуси, мікроавтобуси, таксі, мотоцикли та мопеди;
2) недорожні транспортні засоби та машини: сільськогосподарські та лісові трактори і машини, промислові та будівельно-дорожні машини, автонавантажувачі, бульдозери, екскаватори, грейдери, катки для укладання асфальту, які працюють на дизельному пальному, та інші самохідні машини і механізми;
3) повітряні судна;
4) плавучі транспортні засоби (кораблі та інші морські судна, річкові судна, пересувні бурові та видобувні установки);
5) локомотиви (консультації у «Віснику податкової служби України», 2008, № 14 і 40, листи ДПАУ від 03.03.2007 р. № 2121/6/15-0816, від 18.07.2007 р. № 8838/5/15-0316).
З цим можна погодитися. Щоправда, стосовно видобувних установок — питання є спірним, як і думка ДПАУ з приводу того, що навіть газонокосарки, ланцюгові пили та бензопили є пересувними джерелами забруднення («умовно» належать до групи «недорожні транспортні засоби та машини») — лист ДПАУ від 31.07.2008 р. № 354/4/17-0214. Наявним є той факт, що згадані об’єкти до транспортних засобів ніяк не належать ^{довідка 1}, отже, пересувними джерелами забруднення їх не можна вважати за визначенням, як і стаціонарними також (підпункт 1.15 Інструкції № 7)

Якщо підприємець передає відходи за договором спеціалізованій організації, чи є він платником
екозбору?

Приємно зазначити, що за минулий рік думка ДПАУ щодо цього питання змінилася на краще. Нагадаємо, що раніше податківці дозволяли не сплачувати екозбір лише тим підприємцям, які на кінець звітного кварталу не мали відходів (їх було передано протягом кварталу спеціалізованим організаціям за договором).
Тепер же навіть наявність у підприємця відходів на звітну дату не має значення. Головне, щоб дотримувалися строки передачі відходів, установлені в договорі з комунальним підприємством. Якщо дотримуються, екозбір сплачувати не потрібно.
Якщо ж строки передачі відходів було порушено (не має значення, з чиєї вини — підприємця чи комунального підприємства), унаслідок чого на кінець кварталу на території підприємця залишилися відходи, податківці вимагають екозбір сплачувати (лист ДПАУ від 28.05.2008 р. № 6208/5/15-0215, див. «ВД», 2008, № 20, с. 42).
До речі, Мінприроди вважає, що порушення умов договору протягом року не має значення, аби відходи не залишалися в підприємця на кінець року (лист Мінприроди від 22.05.2008 р. № 6540/20/10-08). Але дотримання такої думки є досить ризикованим

Чи потрібно реєструватися платником цього
збору?

Ні, спеціально реєструватися не потрібно. З того моменту, коли підприємець починає забруднювати навколишнє середовища, він автоматично стає платником екозбору (зобов’язаний сплачувати збір і звітувати).
Водночас є нюанси для тих підприємців, які перебувають на обліку в одній податковій, а викиди (скиди, розміщення відходів) здійснюють на території іншої (див. далі)

Чи потрібні якісь спеціальні дозволи в разі забруднення навколишнього середовища?

На кожний вид викидів, крім викидів пересувними джерелами, потрібно отримати відповідний дозвіл. Видається він територіальним органом Мінприроди безоплатно, але сама процедура формування пакета документів може вимагати певних витрат.
Водночас сплачувати екозбір і звітувати щодо нього, не маючи на руках дозволу на викиди, теоретично можна, однак небезпечно. У разі виявлення цього факту під час перевірки діяльність підприємця можуть припинити (стаття 12 Закону про охорону атмосферного повітря).
Крім того, при скиданні забруднюючих речовин у водний об’єкт через відсутність ліміту екозбір доведеться сплачувати в 10-кратному розмірі (оскільки немає дозволу, то не встановлено й ліміт скидів; пункт 8 Порядку № 303).
Підприємці, які розміщують відходи самостійно та навіть ті, які передають їх за договором іншим підприємствам, повинні оформити дозвіл на розміщення відходів та отримати ліміт (може виникнути ситуація, коли за відходи, що залишилися невивезеними, доведеться сплачувати екозбір, без ліміту він буде вдесятеро більшим! — пункт 8 Порядку № 303)

Як розрахувати суму екозбору при викиді забруднюючих речовин стаціонарним об’єктом?

, де

П_вс— сума збору, грн.;
М_і— фактичний обсяг викиду і-ї забруднюючої речовини в тоннах (т). Довідатися, скільки забруднюючих речовин було фактично викинуто, можна:
 — з техдокументації на забруднюючий об’єкт;
 — з дозволу на викиди (якщо в ньому зазначено обсяг викидів);
 — в органі Мінприроди, за плату (якщо інакше не вдалося довідатися);
Н_пі— норматив збору за тонну і-ї забруднюючої речовини з урахуванням індексації, грн./т (цей норматив з урахуванням індексації станом на 01.01.2009 р. див.
на с. 28 — 30 цього номера);
К_нас— коригуючий коефіцієнт, який установлюється залежно від чисельності жителів населеного пункту (див. на с. 30 цього номера);
К_ф— коригуючий коефіцієнт, який установлюється залежно від народногосподарського значення населеного пункту (див. на с. 30 цього номера)

Як розрахувати суму екозбору при викиді забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення?

, де

П_вп— сума збору, грн.;
М_і— маса використаного пального і-го виду, в тоннах (т). Визначається так:
1) установлюється об’єм пального, використаного протягом кварталу (л чи м³) за даними подорожніх листів або з регістра довільної форми про витрачання пального;
2) об’єм переводиться в масу так: об’єм множиться на коефіцієнт, зазначений
у підпункті 2.1.1 Методики № 452:
 — для бензину — 0,74 кг/л;
 — для дизельного палива — 0,85 кг/л;
 — для газу скрапленого — 0,55 кг/л;
 — для газу стисненого — 0,59 кг/м³;
3) отриману в кілограмах масу переводимо в тонни, тобто ділимо на 1000. Підсумкове значення округляти краще до трьох знаків після коми за загальними правилами математики з урахуванням правила парної цифри ^{довідка 2} (лист ДПАУ від 07.03.2008 р. № 2077/6/15-0816, «Вісник податкової служби України», 2008, № 14);
Н_пі— норматив збору за тонну і-го виду використаного пального з урахуванням індексації, грн./т (цей норматив з урахуванням індексації станом на 01.01.2009 р. див. на с. 30 цього номера);
К_нас— коригуючий коефіцієнт, який установлюється залежно від чисельності жителів населеного пункту (див. на с. 30 цього номера);
К_ф— коригуючий коефіцієнт, який установлюється залежно від народногосподарського значення населеного пункту (див. на с. 30 цього номера)

Як розрахувати суму екозбору у разі скидання забруднюючих речовин у воду?

, де

П_с— сума збору за скиди, грн.;
М_лі — маса скидів безпосередньо у водний об’єкт і-ї забруднюючої речовини в межах ліміту (ліміт зазначено в дозволі на скидання), тонн (т). Визначити масу фактично здійснених скидів підприємець може самостійно або звернувшись до органу Мінприроди;
М_пі — маса понадлімітного скиду (різниця між масою фактичного скиду та ліміту) і-ї забруднюючої речовини, тонн (т);
Н_пі— норматив збору за тонну і-ї забруднюючої речовини з урахуванням індексації, грн./т (цей норматив з урахуванням індексації станом на 01.01.2009 р. див. на с.  цього номера);
К_рб— регіональний (басейновий) коригуючий коефіцієнт, який ураховує територіальні екологічні особливості, а також еколого-економічні умови функціонування водного господарства (див. на с. 31—32 цього номера);
К_п— коефіцієнт кратності збору за понадлімітні скиди забруднюючих речовин = 10 (пункт 8 Порядку № 303)

Як розрахувати суму екозбору при розміщенні відходів?

, де

П_рв— сума збору за розміщення відходів, грн.;
М_лі — маса відходів і-го виду в межах ліміту (ліміт зазначено в дозволі на розміщення), тонн (т);
М_пі— маса понадлімітного розміщення відходів (різниця між масою фактичного розміщення відходів і лімітом) і-го виду, тонн (т);
Н_пі— норматив збору за тонну відходів і-го виду в межах ліміту з урахуванням індексації, грн./т (цей норматив з урахуванням індексації станом на 01.01.2009 р. див.
на с. 32—33 цього номера). Цей норматив визначається залежно від класу небезпеки відходів (клас небезпеки зазначено в дозволі на розміщення відходів);
К_т— коригуючий коефіцієнт, який ураховує розміщення місця розміщення відходів
(див. на с. 33 цього номера);
К_о— коригуючий коефіцієнт, який ураховує характер оснащення місця розміщення відходів (див. на с. 33 цього номера);
К_п— коефіцієнт кратності збору за понадлімітне розміщення відходів = 10 (пункт 8 Порядку № 303)

Яка періодичність сплати збору?

Екозбір сплачується щокварталу протягом 50 календарних днів після закінчення звітного кварталу. У 2009 році останній день сплати припадає на: за I квартал — 20 травня;
за II квартал — 19 серпня; за III квартал — 19 листопада; за IV квартал — 19 лютого 2010 року

У які строки потрібно подати звіт щодо екозбору?

Звіт щодо екозбору складається наростаючим підсумком і подається протягом 40 календарних днів після закінчення звітного кварталу. У 2009 році останнім днем подання звіту є: за I квартал — 12 травня; півріччя — 10 серпня; 9 місяців — 9 листопада; за 2009 рік — 9 лютого 2010 року.
Починаючи з I кварталу 2009 року звіт подається до податкового органу (до нього ж сплачується сума екозбору):
 — за місцем знаходження стаціонарних джерел забруднення при викидах і скидах у воду;
 — за місцем знаходження спеціально відведених для відходів місць чи об’єктів при розміщенні відходів;
 — за місцем перебування на податковому обліку в разі здійснення викидів пересувними джерелами забруднення.
Якщо місце подання звіту не збігається з містом узяття підприємця на податковий облік ^{довідка 3}, то до податкової за місцем обліку (тобто за місцем проживання) потрібно подати копію звіту щодо екозбору. Подається вона в такі самі строки — 40 календарних днів після закінчення звітного періоду (пункти 9 і 10 Порядку № 303, лист ДПАУ від 23.01.2009 р. № 1224/7/15-0617)

Що робити, якщо підприємець перебуває на обліку в одній податковій, а викиди здійснює на території
іншої?

1. Тепер (з I кварталу 2009 року), крім «своєї» ДПІ, потрібно буде стати на облік ще й у ДПІ за місцем розташування джерела забруднення (тобто за місцем розміщення стаціонарного джерела, полігону для відходів, каналізаційного колектора тощо). У такій ДПІ підприємця візьмуть на облік як платника окремих видів податків (пункт 7.11 Порядку № 80). Але це не стосується пересувних джерел забруднення, оскільки стосовно них, як і раніше, достатньо звітувати лише у своїй ДПІ.
2. Якщо підприємець перестане забруднювати навколишнє середовище, він зобов’язаний буде знятися з обліку в ДПІ за місцем знаходження колишнього об’єкта забруднення. Інакше йому доведеться весь час подавати звіт щодо екозбору (з прокресленнями).
Для того щоб знятися з обліку і не значитися платником екозбору, необхідно надати підтверджуючі документи про відсутність об’єкта забруднення (підпункт 7.11.2 Порядку № 80).
Крім того, на наш погляд, знятися з обліку можна буде не раніше ніж з початку календарного року. Оскільки звіт щодо екозбору складається наростаючим підсумком з початку року, отже, до закінчення року його потрібно подавати, навіть якщо об’єкта забруднення вже немає (необхідно просто дублювати дані попередніх звітних періодів)

Який штраф загрожує підприємцю, якщо він не знав, що є платником екозбору, і не подавав щодо нього звіт? І що робити?

Єдиний штраф, який загрожує такому підприємцю, — 170 грн. за кожний неподаний звіт щодо екозбору (а звіт подається чотири рази на рік) — підпункт 17.1.1 Закону № 2181.
Решта санкцій у даній ситуації «не працює». Так:
 — стягнути суму несплаченого екозбору податківцям не вдасться, оскільки немає документів, які підтверджують обсяг викидів. У свою чергу, навіть Мінприроди заднім числом установити обсяг викидів, імовірно, не зможе (а податківці таких повноважень не мають);
 — штраф і пеня за несплату узгодженого податкового зобов’язання не накладаються, оскільки суму екозбору не було узгоджено (податкове зобов’язання узгоджується в момент подання звіту щодо нього, а розрахунок екозбору, як бачимо, не подавався — підпункт 5.1 Закону № 2181);
 — штраф за підпунктом 17.1.2 Закону № 2181 за кожний місяць затримання розрахунку щодо екозбору також не накладуть. А все тому, що його просто неможливо розрахувати — 10 % від суми несплаченого екозбору (а сума екозбору саме й невідома).
Тому в цій ситуації виправитися не складно. Достатньо лише сплатити штраф за неподання розрахунку щодо екозбору (170 грн. за кожний звіт), а потім спокійно подавати звіти за поточні періоди і сплачувати екозбір.
Зауважимо: якщо підприємець, уже будучи платником екозбору, прострочить подання звіту або несвоєчасно сплатить збір, пеня і всі зазначені штрафи до нього матимуть безпосереднє відношення

Чи належить сума екозбору до складу валових витрат підприємця на загальній системі?

Закон про податок на прибуток дозволяє відносити до складу витрат сплачені податки і збори, у тому числі й екозбір (підпункт 5.2.5). При цьому ніяких додаткових обмежень щодо цього Закон про податок на прибуток не передбачає. Більше того, цей Закон навіть забороняє іншим законодавчим актам якось обмежувати склад валових витрат (пункт 5.11).
Утім, Інструкція № 162 містить норму про те, що до складу валових витрат можна включити лише суму екозбору, сплачену за викиди в межах ліміту. А екозбір за понадлімітні викиди до витрат не включається (пункт 7.6).
Таким чином, сьогодні:
 — обережні підприємці повинні дотримуватися пункту 7.6 Інструкції № 162 і включати до витрат лише екозбір за викиди в межах ліміту;
 — сміливі підприємці, які готові відстоювати свої інтереси в суді, можуть до складу витрат включати всю суму екозбору (шанс виграти справу в суді високий)