Здавання в оренду підприємцем на єдиному податку власної нежитлової нерухомості
ЗАПИТАННЯ. Підприємець на єдиному податку має намір надати в оренду власну нежитлову нерухомість суб’єкту підприємництва. При цьому планується, що орендодавцем за договором буде пересічний громадянин, а не фізособа-підприємець, відповідно податковий агент утримає податок з доходів при виплаті орендної плати, і ці суми не вважатимуться виручкою єдиноподатника. Чи є правомірним укладення такого договору, якщо надання в оренду нерухомості зазначено як вид діяльності у Свідоцтві підприємця-єдиноподатника (орендодавця)?
ВІДПОВІДЬ. Насамперед розберемося у правомірності здавання пересічним фізособам в оренду нежитлової нерухомості, яку, по суті, призначено для використання в госпдіяльності суб'єкта підприємництва.
Для цього звернемося до роз'яснення, наданого в листі Мін'юсту від 11.01.2007 р. № 19-32/2, щодо права власності фізичної особи — підприємця. Так, відповідно до частини першої статті 2 і частини першої статті 318 ЦКУ учасниками цивільних відносин і суб'єктами права власності є фізичні особи. ЦКУ не вирізняє такого суб'єкта права власності, як фізична особа — підприємець, отримання цього статусу дозволяє лише провадити господарську діяльність. Так, ГКУ передбачено, що учасниками відносин у сфері госпдіяльності є господарюючі суб'єкти. У свою чергу, господарюючими суб'єктами є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані згідно із законом як підприємці. Таким чином, право власності на нерухоме майно реєструється на фізичну особу, а не на фізичну особу — підприємця.
Отже, право власності на нерухоме майно, що належить підприємцю, юридично оформлено на нього як на пересічного громадянина.
Громадяни можуть вільно розпоряджатися своїм майном, якщо це не суперечить законодавству, у тому числі здавати його в оренду, тому операція, в якій орендодавцем нежитлової нерухомості виступає пересічна фізособа, є правомірною.
Зауважимо, що згідно зі статтею 320 ЦКУ власник має право використовувати своє майно для провадження підприємницької діяльності, тобто незважаючи на те, що нерухомість оформлено на пересічну фізособу, він може безперешкодно використовувати її у своїй господарській діяльності (під офіс, для надання в оренду тощо), якщо його зареєстровано підприємцем.
Той факт, що нерухомість належить до нежитлового фонду, дозволяє підприємцю використовувати її в госпдіяльності (для виробничих цілей), не порушуючи житлове законодавство. При цьому на суб'єкта права власності та реєстрацію на нього нерухомості це не впливає. Таким чином, у цьому випадку підприємець на власний розсуд має право вирішити, в якому статусі йому здавати нерухомість: як фізособа чи як підприємець. Якщо підприємець вирішить здавати нерухомість як фізособа, то договір оренди нерухомості потрібно укласти від імені фізособи.
Тепер щодо оподаткування. Так, якщо суб'єкт підприємництва орендує нерухомість у пересічної фізичної особи, то як податковий агент він повинен утримати при виплаті орендної плати податок з доходів за ставкою 15 %.
Доходи, що виплачуються за оренду об’єкта нерухомості, відображаються в Податковому розрахунку за формою № 1ДФ з кодом «08».
Зазначимо, що податкові органи інколи вимагають у разі регулярної виплати орендної плати до графи 3 уключати нараховану у звітному кварталі, але ще не виплачену суму доходу, тобто з відображенням у Податковому розрахунку за формою № 1ДФ однакових значень у графах 3 і 3а, 4 і 4а.
Проте, на нашу думку, для цього немає підстав, оскільки згідно з підпунктом 3.3 Порядку № 451 несплачені суми можуть відображатися у графі 3 у разі регулярної виплати виключно заробітної плати.
Зауважимо, що зазначений порядок оподаткування відповідає ситуації, коли підприємець-єдиноподатник отримує доходи, не пов'язані з його підприємницькою діяльністю.
Документи консультації
ЦКУ
— Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.ГКУ
— Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV.Порядок № 451 — Порядок заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затверджений наказом ДПАУ від 29.09.2003 р. № 451.
