Загальна система оподаткування для підприємців: перші кроки (про сплату податку з доходів і пенсійного внеску)
Що не говори, а загальна система оподаткування для підприємців багато в чому програє спрощеній системі зі сплатою єдиного податку. Податок з доходів за ставкою 15 % від чистого доходу, внесок до Пенсійного фонду в розмірі 33,2 % від того ж чистого доходу, усі нарахування «зверху» соцвнесків на зарплату найманих працівників тощо — ось неповний перелік «привабливостей» загальної системи. Утім, працювати на єдиному податку з урахуванням законодавчих обмежень можуть собі дозволити не всі. А якщо підприємцю важливо, чого б це не коштувало, залишатися платником ПДВ, то йому нічого не залишається, як застосовувати загальну систему оподаткування: оскільки єдиний податок, «завдяки» постанові КМУ № 1118, тепер для нього вочевидь буде закритий.
Про те, що являє загальна система оподаткування для громадян-підприємців, які тільки починають на ній працювати (тільки на неї перешли), а конкретно про механізм сплати податку з доходів і пенсійного внеску «за себе», ми зараз і поговоримо.
Сергій ТОМАШПОЛЬСЬКИЙ, консультант газети «Власне Діло»
Документи статті
Декрет про прибутковий податок
— Декрет КМУ «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.92 р. № 13-92.Інструкція № 12
— Інструкція про оподаткування доходів фізичних осіб від заняття підприємницькою діяльністю, затверджена наказом ГДПІУ від 21.04.93 р. № 12.Закон про податок з доходів
— Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV.Закон про податок на прибуток
— Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР.
Загальна система оподаткування та податок з доходів
Основними документами, які сьогодні регулюють сплату
податку з доходів, є:— Декрет про прибутковий податок
(сьогодні діє тільки розділ IV цього документа);—
Інструкція № 12;—
Закон про податок з доходів, зокрема, його пункт 9.12.Якщо підприємець
тільки почав працювати на загальній системі оподаткування, то йому потрібно знати таке:— сам підприємець суму податку з доходів, що підлягає сплаті, не визначає, цим переймаються податкові органи;
— протягом року підприємці, які вперше залучаються до сплати податку з доходів, сплачують авансові платежі
виходячи з суми, обчисленої податковими органами на підставі очікуваного (оціночного) доходу в поточному році.Резюмуємо наведене вище: підприємець, який
тільки почав працювати на загальній системі оподаткування, уперше податок з доходів (у вигляді авансового платежу) самостійно сплатить тільки після того, як податковий орган на підставі поданої підприємцем декларації про очікуваний (оціночний) дохід на поточний рік довідка 1 розрахує суму авансових платежів і доведе її до відома підприємця.Що таке декларація про очікуваний (оціночний) дохід і коли її потрібно подати?
1.
Щодо форми декларації. Якщо проаналізувати нормативні документи, що регламентують сплату податку з доходів, то особливої форми декларації, в якій би зазначався очікуваний (оціночний) дохід, ми не знайдемо. Оскільки так, то залишається тільки звичайна форма підприємницької декларації про доходи — за формою додатка № 1 до Інструкції № 12. Отже, декларація про прогнозний (оціночний) дохід подається за тією ж формою, що й звичайна підприємницька декларація про доходи.2.
Щодо строку її подання. Знову ж таки, якщо проаналізувати нормативні документи, що регламентують сплату податку з доходів, то ми не знайдемо спеціального строку для подання підприємцем декларації про очікуваний (оціночний) дохід. Ці документи містять строк для подання декларації про фактичний і очікуваний дохід, але його встановлено для випадку з непідприємницькими доходами. Отже, можна стверджувати, що строк подання підприємцем декларації про очікуваний (оціночний) дохід збігається із загальним строком подання декларації про доходи — протягом 40 календарних днів, наступних за останнім днем звітного кварталу.Непряме підтвердження цьому можна знайти в листах ДПАУ, присвячених ситуації, коли єдиноподатник переходить на загальну систему оподаткування внаслідок «перебору» виручки. У них ДПАУ роз’яснює, що підприємець, який «перебрав», уперше декларацію про доходи (а вона і міститиме відомості про очікуваний дохід) до податкового органу повинен подати за підсумками кварталу, наступного за тим, в якому обсяг виручки перевищив 500 тис. грн. (див., наприклад,
лист ДПАУ від 17.08.2007 р. № 6129, «ВД», 2008, № 21, с. 44). Ні відразу після переходу на загальну систему, ні в будь-який інший момент, а саме за підсумками роботи в першому «загальносистемному» кварталі. При цьому, як ми розуміємо, немає абсолютно ніякого значення, почав підприємець працювати на загальній системі, скажімо так, «з нуля» чи встиг до переходу на загальну систему попрацювати на інших системах оподаткування.Таким чином, з урахуванням вимог законодавства і листа ДПАУ, про яке йшлося раніше, можна стверджувати, що
підприємець, який тільки розпочав діяльність на загальній системі оподаткування (тільки перейшов на цю систему), уперше декларацію з прогнозним (оціночним) доходом повинен подати за підсумками першого календарного кварталу роботи (перебування) на загальній системі оподаткування — протягом 40 календарних днів, наступних за останнім днем цього кварталу. У ній буде зазначено як очікувані (оціночні) доходи на поточний рік, так і фактичні доходи цього кварталу.Наприклад підприємець-єдиноподатник з початку року перейшов на загальну систему. Декларацію з очікуваним доходом йому потрібно подати за підсумками I кварталу до 10 травня (з урахуванням того, що 10 травня — вихідний (неділя), граничний строк подання декларації переноситься на понеділок 11 травня).
У принципі, декларацію з очікуваним доходом можна подати відразу після набуття статусу підприємця на загальній системі оподаткування. І часто це вигідно для самого підприємця (див. далі).
Тепер про зміст першої декларації. З урахуванням наведеного вище у цій декларації підприємець зазначає фактичні дані про свої доходи та витрати за перший квартал роботи на загальній системі, тобто заповнює підрозділ
1.3 розділу 1 декларації, а також зазначає інформацію про очікуваний (оціночний) дохід, який він планує отримати в поточному році. Інформацію про прогнозний дохід може бути зазначено в підрозділі 3.2 розділу 3 декларації про доходи. Сума очікуваного (оціночного) доходу може бути будь-якою. При цьому мається на увазі не валовий дохід (виручка), а чистий дохід, тобто планований прибуток. Єдине, якщо він значно (з урахуванням правил минулих років — на 50 % і більше) відрізнятиметься від фактичних доходів, його перерахують (приведуть у відповідність до фактичних показників).Після того як буде подано першу декларацію, податківці на її підставі розрахують підприємцю авансові платежі за строками їх сплати, що
не настали (за правилами підприємцю повинні видати відповідне податкове повідомлення). Ці платежі підприємець повинен буде сплачувати в такі строки: авансовий платіж за I квартал — до 15 березня, авансовий платіж за II квартал — до 15 травня, авансовий платіж за III квартал — до 15 серпня, авансовий платіж за IV квартал — до 15 листопада.Зрозуміло, що податок сплачуватиметься тільки в ті строки, які настануть за видачею підприємцю повідомлення про розмір авансових платежів. До того моменту, як податківці на підставі поданої підприємцем декларації про очікуваний (оціночний) дохід не повідомлять підприємця про розмір авансових платежів, їх сплачувати не потрібно.
Слід звернути увагу на таке. Підприємець, який на загальній системі оподаткування має намір провадити діяльність, що підлягає патентуванню довідка 2, повинен заздалегідь (до початку такої діяльності) унести авансову плату за торговий патент (не за весь строк його дії, а тільки за певний період). Потім плата за патент уноситиметься щомісячно (для грального бізнесу — щокварталу), знову ж таки авансом. З урахуванням установленого порядку внесення плати за торговий патент виходить, що до настання строку внесення авансового платежу з податку з доходів за певний квартал підприємець устигає оплачувати вартість патенту
за цей квартал. При цьому на плату, унесену за торгові патенти, згідно з чинним законодавством довідка 3 зменшується податок з доходів, що підлягає сплаті (не плутати з витратами).З урахуванням цього на практиці податківці іноді дозволяють підприємцю аванси з податку з доходів сплачувати тільки в частині, не «перекритій» унесеною за торгові патенти платою.
Якщо плата за патенти (фактично внесена) перевищує суму авансового платежу, останній узагалі не сплачується.Очевидно, це вигідно підприємцю, тому тим, хто провадить діяльність, що патентується, потрібно погодити зі своїми податківцями питання обліку плати за патенти під час унесення авансів з податку з доходів з тим, щоб надалі сплачувати аванси за вирахуванням «патентних» платежів.
Тут доречно зробити таке застереження.
У приватного підприємця на внесену за патенти плату, на наш погляд, зменшується будь-який податок з доходів, а не тільки той, який обчислений за доходами від діяльності, що патентується, як це тепер установлено для юридичних осіб. Пояснюється це тим, що нормами Закону про податок на прибуток підприємець повинен керуватися тільки при визначенні складу своїх витрат, які враховуються при обчисленні чистого доходу. Плата ж за патент таких витрат ніяк не стосується.Авансовий платіж з податку з доходів сплачено, що далі?
Далі — остаточний розрахунок виходячи з фактичних показників чистого доходу з урахуванням:
— податку, уже сплаченого як аванси;
— унесеної за торгові патенти плати;
— податку, утриманого податковими агентами з винагороди підприємця при його виплаті.
На практиці остаточний розрахунок провадиться іноді щокварталу (за підсумками квартальних декларацій), іноді тільки за підсумками року (за підсумками декларації за рік).
Нам ближчий останній варіант. Проте законодавство з цього приводу такою мірою є неконкретним, що оскаржувати щоквартальний остаточний розрахунок навряд чи можна.
За підсумками остаточного розрахунку провадиться або доплата суми, якої бракує, або повернення (залік у рахунок майбутніх платежів).
На сплату додатково нарахованої суми податку з доходів підприємцю надається 30 календарних днів з дня отримання податкового повідомлення про донарахування податку.
Краще відразу…
Отже, ми з’ясували, що декларацію про доходи за перший календарний квартал роботи на загальній системі оподаткування підприємець повинен подати протягом 40 календарних днів, наступних за останнім днем цього кварталу. При цьому, незважаючи на зазначені вище строки сплати авансових платежів з податку з доходів, у тому разі якщо підприємець тільки почав працювати на загальній системі спочатку року, перший авансовий платіж він повинен буде сплатити тільки після того, як подасть декларацію про доходи.
Проте підприємцю, який за родом своєї діяльності отримує дохід від податкових агентів (підприємств, інших підприємців), будь-які зволікання зі сплатою авансового платежу вкрай небажані (якщо такий підприємець не вносить плату за торгові патенти). Пояснимо чому.
Для того щоб податковий агент, який виплачує дохід підприємцю, мав підставу не утримувати з нього при виплаті податок з доходів, підприємець повинен пред’явити податковому агенту Свідоцтво про держреєстрацію і
платіжку про сплату авансових внесків з податку з доходів за відповідний квартал, тобто за той квартал, в якому підприємцю здійснюється виплата доходу (в окремих випадках може підійти платіжка про внесення плати за торговий патент).Якщо підприємець не матиме на руках такої платіжки, податковий агент вимушений буде утримати з нього податок з доходів при виплаті йому доходу. Саме через це приватному підприємцю бажано, не чекаючи кінця кварталу, а навпаки, з самого початку своєї діяльності на загальній системі подати декларацію, в якій зазначити тільки очікуваний (оціночний) дохід. І вже на підставі цієї декларації сплатити авансовий платіж з податку з доходів за перший квартал роботи (згідно з виданим податковим органом повідомленням). Отже, потрібно максимально наблизити строк сплати першого авансового платежу з податку з доходів.
Потім уже за підсумками першого кварталу роботи на загальній системі оподаткування потрібно буде подати в установлений строк, тобто протягом 40 календарних днів, наступних за останнім днем звітного кварталу, квартальну декларацію. При цьому така «друга» декларація повинна відображати фактичні доходи та витрати підприємця.
Доходи та витрати підприємця на загальній системі оподаткування
Податок з доходів приватний підприємець сплачує зі свого чистого доходу, тобто з суми, що дорівнює різниці між валовим доходом (виручкою у грошовій і натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов’язаними з отриманням цього доходу.
Якщо підприємець не «збере» документи, що підтверджують витрати, витрати за ініціативою підприємця можуть визначатися податківцями за нормами. Ці норми встановлено в
Інструкції № 12 (додаток 6). З одного боку, цей спосіб досить простий і звільняє підприємця від додаткового витрачання часу на ведення обліку витрат, пов’язаних із провадженням підприємницької діяльності, але водночас його застосування здебільшого економічно недоцільне з тієї причини, що реальні (фактичні) витрати, як правило, перевищують установлений норматив.Підкреслимо, що підприємець може застосовувати лише один метод визначення витрат: або виходячи з фактично понесених витрат з їх документальним підтвердженням, або за нормою.
Одночасне застосування двох методів не допускається.Тепер поговоримо про склад доходів і витрат приватного підприємця на загальній системі оподаткування.
До складу валового доходу підприємця включається
виручка від реалізації товарів (робіт, послуг) у грошовій (готівковій або безготівковій) і натуральній формі за звітний період. Відповідно дохід підприємця збільшується (відображається у Книзі ф. № 10) на дату надходження такої виручки (сам по собі факт відвантаження товарів, підписання акта тощо на розмір доходу не впливають).Суми валового доходу (виручки) фіксуються у Книзі обліку доходів і витрат ф. № 10, підсумкова сума з якої переноситься до пункту 1.3. розділу 1 декларації про доходи.
До складу витрат, пов’язаних з отриманням доходу, може бути віднесено тільки ті витрати (
фактично понесені, документально підтверджені, пов’язані з фактично отриманим доходом), які включаються до складу валових витрат виробництва або підлягають амортизації згідно зі статтями 5 і 8 Закону про податок на прибуток.Слід звернути увагу, що керуватися
Законом про податок на прибуток ми повинні тільки при формуванні складу затрат. Дата їх виникнення, порядок відображення у звітності тощо — усе це ми беремо вже з підприємницького законодавства, а саме з Декрету про прибутковий податок.Протягом кварталу суми доходів і витрат відображаються у Книзі ф. № 10 (для підприємців — платників ПДВ зауважимо, що доходи і витрати до Книги ф. № 10 записують без ПДВ), з якої переносяться підсумковою сумою до пункту 1.3 розділу 1 декларації про доходи. Причому до декларації про доходи, отримані за звітний період (квартал, півріччя тощо), може бути включено тільки ті витрати та суми амортизаційних відрахувань,
що відповідають фактичній сумі отриманого в цьому ж періоді валового доходу.Так, якщо підприємець придбав у другому кварталі товар, а реалізував його тільки в четвертому, витрати, понесені при придбанні даного товару, буде враховано тільки в четвертому кварталі — у декларації за рік.
Наведемо
приклад. Припустимо, підприємець — платник ПДВ у звітному кварталі придбав товар на суму 2400 грн. (у тому числі ПДВ — 400 грн.). У цьому ж кварталі підприємець реалізував тільки частину (половину) придбаного товару. Ціна реалізації — 3600 грн. (у тому числі ПДВ — 600 грн.) У нашому випадку до витрат підприємець має право поставити 1000 грн. (усього товару придбано на суму 2000 грн., ПДВ не враховується, продано тільки половину товару). У складі доходів підприємець повинен відобразити суму виручки в розмірі 3000 грн. (ПДВ до виручи не включається).Тепер розглянемо ситуацію, коли товар придбав підприємець — неплатник ПДВ на суму 2400 грн. і у звітному кварталі він продав половину товару за ціною 4000 грн. У цьому випадку у складі доходів підприємець повинен відобразити всю суму виручки, тобто 4000 грн., а у складі витрат — половину від тієї суми, яку він витратив на придбання товару, тобто 1200 грн.
Підіб’ємо проміжний підсумок. У всіх випадках підприємець повинен керуватися таким правилом:
будь-які витрати підприємця до моменту отримання пов’язаного з їх здійсненням доходу не повинні враховуватися у складі чистого доходу. Отже, виключно факт отримання доходу може бути підставою для включення до витрат звітного періоду не всіх поспіль затрат, а тільки тієї їх частини, яка прямо цьому доходу відповідає.При цьому загальна концепція відображення витрат у Книзі ф. № 10 така:
підприємець або:
1) спочатку заносить усі понесені витрати до Книги ф. № 10, але при обчисленні чистого доходу за звітний період ураховує тільки ті з них, які пов’язані з отриманням доходу;
2) до Книги ф. № 10 спочатку заносить (за фактом отримання доходу) тільки ті витрати, які пов’язані з доходом, отриманим у звітному періоді.
Сплачені авансові платежі з податку з доходів до витрат не включаються. Пенсійні внески (нарахування «зверху» на доходи працівників і внесок «за себе») уключаються до витрат в періоді їх сплати.
Докладніше про облік доходів і витрат підприємця на загальній системі див. «ВД», 2008, № 19, с. 5.
Збитки підприємця
Раніше, коли декларація про доходи подавалася підприємцем за кожний квартал окремо (без наростаючого підсумку), перенесення збитків з одного кварталу до іншого було неможливим. Отже, від’ємне значення чистого доходу одного кварталу жодним чином не впливало на чистий дохід іншого.
Сьогодні ж декларація подається наростаючим підсумком. Відповідно можна стверджувати тільки те, що збиток одного року не може впливати на показник чистого доходу іншого.
Що стосується збитків усередині року, то вони, на наш погляд, мають право на існування.
Внески до Пенсійного фонду
Починаючи з 2004 року сплата підприємцем пенсійного внеску «за себе» (зі свого чистого доходу) провадиться за схемою, дуже схожою на схему сплати податку з доходів.
Протягом року щокварталу до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада приватний підприємець повинен сплатити внески до Пенсійного фонду у вигляді авансових платежів у розмірі 25 відсотків річної суми страхового внеску,
обчисленої від суми, визначеної податковими органами для сплати авансових сум податку з доходів. Отже, приватні підприємці, протягом року сплачуючи авансові платежі з податку з доходів, повинні також сплатити і внески до Пенсійного фонду з тієї ж суми, що й авансові платежі з податку з доходів, але тільки вже за ставкою 33,2 %, а не 15 %.Виходить, що підприємець, який тільки перейшов на загальну систему оподаткування, перший авансовий
пенсійний внесок повинен сплатити за той квартал, за який він сплатить перший авансовий платіж з податку з доходів. Важливо звернути увагу на такий момент. Своє «пенсійне авансове» зобов’язання підприємець розраховує сам: бере суму чистого доходу, виходячи з якої податківці нарахували йому авансові платежі з податку з доходів, множить її на 33,2 %, ділить на кількість кварталів до кінця року (строк сплати авансів за якими ще не настав). При цьому, якщо підприємець не сплачує аванси з податку з доходів з тієї причини, що вони «перекриті» платою за патент, це не означає, що можуть не сплачуватися й аванси з пенсійного внеску. «Пенсійні» аванси в будь-якому разі повинні сплачуватися виходячи з суми чистого доходу, яку було використано податківцями при визначенні авансу з податку з доходів (те, що він фактично не сплачувався, ще не означає, що його розмір не визначали взагалі).Законодавством установлено, що до
1 травня підприємець повинен подавати до органу Пенсійного фонду розрахунок авансових сум страхових внесків («додаток 24»). Інакше кажучи, до 1 травня підприємець повинен повідомити Пенсійний фонд про те, скільки він нарахував собі «пенсійних» авансів.Очевидно, якщо підприємець на загальній системі опинився після 1 травня, «додаток 24» він подавати вже не повинен,
але це не скасовує необхідності сплати «пенсійних» авансів.Сплачені авансові внески до Пенсійного фонду, як уже зазначалося, підприємець уключає до складу витрат того кварталу, в якому їх було фактично сплачено.
Тепер щодо підсумкового розрахунку з Пенсійним фондом. За підсумками року підприємець провадить з Пенсійним фондом остаточний розрахунок виходячи з фактичних показників діяльності, відображених у декларації про доходи за звітний рік. Отже, за підсумками року підприємцю потрібно сплатити 33,2 % від суми чистого доходу, визначеного в річній декларації, за вирахуванням суми вже сплачених авансових пенсійних платежів з урахуванням мінімального та максимального обмеження (докладніше див. «ВД», 2009, № 2, с. 11).
Інші соцфонди
У фондах «тимчасової непрацездатності», «безробіття» і «нещасного випадку» приватний підприємець
без найманих працівників реєструватися не зобов’язаний. Відповідно він не повинен подавати звітність до цих фондів і сплачувати соцвнески. Утім, якщо має бажання, він може зареєструватися у Фонді «тимчасової непрацездатності» добровільно. Тоді сплачувати соцвнески і звітувати щодо них буде потрібно. Наприклад, якщо підприємець знає, що невдовзі йому знадобиться допомога з Фонду «тимчасової непрацездатності», є сенс там добровільно зареєструватися і протягом якогось періоду сплачувати соцвнески.Якщо підприємець залучає фізосіб для виконання робіт (послуг) за договорами цивільно-правового характеру, то в цьому разі він обов’язково повинен зареєструватися у Фонді «безробіття». Докладніше див. с. 9 цього номера.
На закінчення зазначимо таке. Крім податку з доходів і внеску до Пенсійного фонду, підприємець також повинен сплатити цілу низку інших податків і зборів, перелік яких залежить від того, який вид діяльності підприємець повадить (це і податок на землю, і збір за видачу дозволів на розміщення об’єктів торгівлі, і плата за торгові патенти тощо, якщо він провадить розрахунки готівкою, то повинен застосовувати РРО).
Крім того, якщо підприємець переходить з єдиного податку на загальну систему, у нього виникнуть запитання щодо перехідних операцій. Докладніше про це ми писали у «ВД», 2008, № 23, с. 28.
Висновки
1. Підприємець, який
тільки почав працювати на загальній системі оподаткування, уперше податок з доходів (у вигляді авансового платежу) самостійно сплатить тільки після того, як податковий орган на підставі поданої підприємцем декларації про очікуваний (оціночний) дохід на поточний рік обчислить суму авансових платежів і доведе її до відома підприємця.2. У декларації про очікуваний (оціночний) дохід підприємець зазначає фактичні дані про свої доходи та витрати за перший квартал роботи на загальній системі, тобто заповнює підрозділ
1.3 розділу 1 декларації, а також зазначає інформацію про очікуваний (оціночний) дохід, який він планує отримати в поточному році. Інформацію про прогнозний дохід може бути зазначено в підрозділі 3.2 розділу 3 декларації про доходи. Сума очікуваного (оціночного) доходу може бути будь-якою.3. Приватні підприємці, сплачуючи протягом року авансові платежі з податку з доходів, повинні також сплачувати і внески до Пенсійного фонду
з тієї ж суми, що й авансові платежі з податку з доходів, але тільки вже за ставкою 33,2 %, а не 15 %.4. Підприємець, який тільки перейшов на загальну систему оподаткування, перший авансовий
пенсійний внесок повинен сплатити за той квартал, за який він сплатить перший авансовий платіж з податку з доходів.Довідкова інформація (довідка)
1 Те, що очікуваний (оціночний) дохід самостійно зазначається підприємцем у декларації, а не береться на розсуд податківців, випливає з
підпункту «б» пункту 1 статті 14 Декрету про прибутковий податок.2 До видів діяльності, що патентуються, доступних приватному підприємцю, сьогодні належать: торгівля за готівку, побутові послуги за встановленим переліком (див. «ВД», 2006, № 22, с. 28), гральний бізнес.
3
Див. Положення про виготовлення, зберігання та реалізацію торгових патентів, затверджене постановою КМУ від 13.07.98 р. № 1077.
