Теми статей
Обрати теми

Податок, як багато його у фразі «система загальна»… (або про те, як зменшити податкове навантаження на загальній системі)

Редакція ВД
Стаття

Податок, як багато його у фразі «система загальна»…
(або про те, як зменшити податкове навантаження на загальній системі)

 

Є думка, що людина — така істота, яка, навіть якщо б їй судилося жити серед бурхливого моря на маленькому серфінгу, все одно б пристосувалася. І, як не дивно, думка ця не позбавлена логіки. Адже, незважаючи на те, що наші законодавці поклали на підприємців «тягар нестерпний» (зокрема — величезне податкове навантаження на загальній системі), останні примудряються вижити навіть у період кризи. Яким чином? Інструкцію з виживання на день сьогоднішній читайте далі.

Віталіна МІРОШНИЧЕНКО, консультант газети «Власне Діло»

 

Документи статті

Закон про податок на прибуток

— Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР.

Закон про систему оподаткування

— Закон України «Про систему оподаткування» від 25.06.91 р. № 1251-XII.

Закон про РРО

— Закон України «Про використання реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95 р. № 265/95-ВР.

Закон № 481

— Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.95 р. № 481/95-BP.

Декрет № 13-92

— Декрет КМУ «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.92 р. № 13-92.

 

Ясність: хто та як

У межах цієї статті ми розглянемо, як у період кризи працювати підприємцям, які з волі чи з неволі

опинилися на загальній системі оподаткування. Річ у тім, що податкове навантаження у цьому випадку дуже залякує.

Стисло нагадаємо ті податки, які становлять левову частку в загальній сумі всіх платежів підприємця на загальній системі:

1. Податок з доходів.

Сплачується в сумі 15 % від чистого доходу, тобто дорівнює 15 % х (Дохід - Витрати допустимі (див. у кінці статті) довідка 1).

2. Внесок до Пенсійного фонду (ПФ) «за себе»

— це 33,2 % від чистого доходу, тобто 33,2 % х (Дохід - Витрати допустимі (див. у кінці статті) довідка 1).

3. ПДВ

(сплачується лише тими підприємцями, які зареєстровані як платники ПДВ) у розмірі 20 % від різниці між податковим зобов’язанням (ПЗ) і податковим кредитом (ПК). Оскільки на перший погляд ПЗ — це 20 % від отриманої виручки, а ПК — 20 % від понесених витрат, то ПДВ, який потрібно сплатити до бюджету, приблизно дорівнює 20 % чистого доходу.

Разом

, не багато не мало, цілих 68,2 % чистого доходу, плюс до цього можуть бути й інші платежі. Як вистояти за таких умов? Оскільки головні податки, як ми бачимо, розраховуються виходячи з чистого доходу, логічно прагнути його зменшити. Для цього існує два методи:

1 — зменшити виручку;

2 — збільшити витрати.

 

Мала виручка

Відразу попереджаємо, що способів мінімізувати виручку не так вже й багато, крім того, їх використання — це ризик, оскільки може загрожувати значними штрафами. Але про все по черзі.

 

Готівка

«

Недоотримати» частину доходу можна лише при здійсненні готівкових розрахунків. Наприклад, шляхом підписання договору продажу за низькими цінами, а здійснення продажу — за високими (з подальшим розподіленням «надлишку виручки» між покупцем і продавцем) або шляхом «зависання» і подальшого списання заборгованості. У цьому випадку не підійдуть операції з тими покупцями, які надають перевагу безготівковому розрахунку, оскільки відстежити всі операції за банківським (розрахунковим) рахунком підприємця досить просто.

Проте слід пам’ятати, що готівкові розрахунки на загальній системі не обходяться без РРО. Гроші, які «обминули» РРО, за умови їх виявлення, призведуть до накладення

5-кратного штрафу від суми неоприбуткованої (не проведеної через РРО) готівки (стаття 17 Закону про РРО).

 

Комісія

Зменшити дохід

при здійсненні торговельних операцій можна завдяки укладенню договору комісійної торгівлі. Отже, замість того, щоб показати купівлю та подальший перепродаж товару, укладають договір комісії. Як це відбувається, покажемо на схемі:

img 1

Тепер про економію. Якщо говорити про комісію, то до чистого доходу комісіонера (підприємця на загальній системі) потрапить лише сума комісійної винагороди (установлюється сторонами в договорі; чим меншою вона буде, тим менше податку і збору з неї доведеться сплатити до бюджету).

Якщо ж мати справу з перепродажем, то до чистого доходу підприємця, який перепродає товар, доведеться включити різницю між вартістю продажу та вартістю купівлі товару (а ця сума набагато більша ніж комісійна винагорода).

Виходячи із зазначеного вигідно діяти так: з покупцем підписати договір комісії за тією ж ціною, що і з постачальником (

1). Ну а усно домовитися про більшу ціну. «Додаткові» гроші від продажу товару отримувати можна виключно готівковою ( 3) довідка 2. Тоді до доходу потрапить лише комісійна винагорода (2), яку можна або виплатити зі своєї кишені, або взагалі не вимагати (поки не мине строк позовної давності). В останньому випадку навіть дохід відображати не доведеться (немає грошей — немає доходу).

ПРИКЛАД.

Порахуємо

на прикладі економію від використання договору комісії. Припустимо, усі сторони операції (постачальник, підприємець і покупець) — платники ПДВ. Підприємець на загальній системі придбав товар за 12000 грн. (у тому числі ПДВ — 2000 грн.), а реалізував — за 14400 грн. (у тому числі ПДВ — 2400 грн.). Тоді сплаті до бюджету належить внесок до ПФ, ПДФО і ПДВ у сумі (33,2 % + 15 %) х (12000 - 10000) + 2400 - 2000 = 1364 грн.

Якщо підписати договір комісії на суму 10000 грн. (комісійна винагорода, припустимо, — 400 грн., у тому числі ПДВ — 66,67 грн.), то зобов’язання щодо внеску до ПФ, ПДФО та ПДВ становитимуть усього лише: (33,2 % + 15 %) х 333,33 + 66,67 = 227,34 грн.

Економія

= 1364 - 227,34 = 1136,66 грн. І це лише одна операція!

Але, зрозуміло, перевіряючі теж будуть на сторожі. Тому використовувати подібні схеми слід розумно.

 

Великі витрати

Збільшити або, інакше кажучи, «роздути» витрати — набагато простіше, ніж зменшувати дохід. Головне — зробити все максимально акуратно, щоб не було претензій з боку податківців.

Для збільшення витрат насамперед потрібен хоч би один, а інколи краще і два — три «

своїх» підприємця. Працювати вони повинні на єдиному податку (тоді ні сума виручки, ні сума витрат не матимуть для них значення, оскільки єдиний податок фізособи сплачують за фіксованою ставкою). Далі виходитимемо з того, що єдиноподатник не є платником ПДВ.

При цьому важливо, щоб

у Свідоцтві про сплату єдиного податку було зазначено всі види діяльності, які планує провадити єдиноподатник, наприклад: «надання посередницьких послуг», «торгівля (оптом/уроздріб)», «здавання в оренду майна (нерухомості)», «надання консультаційних, маркетингових послуг», «надання транспортних послуг», «рекламна діяльність» тощо довідка 3.

Припустимо, єдиноподатника зареєстрували. Тепер далі. Підприємець на загальній системі оподаткування може разом з основними витратами (на матеріали, товари, зарплату з відрахуваннями до фондів державного страхування тощо) здійснювати

витрати за такими допоміжними напрямами:

— передавати товар (весь або частину) на відповідальне зберігання;

— наймати охорону складу (приміщення);

— орендувати приміщення (або його частину);

— орендувати вантажний автомобіль довідка 4 (можна з екіпажем, тобто з водієм/водіями, зарплату якому/яким сплачуватиме орендодавець автомобіля довідка 5);

— придбавати послуги перевезення товару і послуги транспортного експедування (важливо, щоб перевізник мав ліцензію, її вартість — 340 грн. на 5 років);

— придбавати маркетингові, консультаційні послуги;

— придбавати послуги прибирання приміщень;

— придбавати рекламні послуги (доведеться сплатити податок на рекламу — не більше 0,1 % від вартості рекламних послуг у разі одноразового розміщення реклами або 0,5 % — при тривалому розміщенні);

— оплачувати вартість ліцензій та інших дозвільних документів (зрозуміло, для власної діяльності) —

підпункт 5.4.7 Закону про податок на прибуток;

— страхувати транспортування продукції —

підпункт 5.4.6 Закону про податок на прибуток;

— страхувати відповідальність водіїв, але лише якщо автомобілі належать підприємцю на правах власності (щодо орендованих автомобілів «автоцивілку» включати до витрат не можна) —

підпункт 5.4.6 Закону про податок на прибуток;

— страхувати власне майно —

підпункт 5.4.6 Закону про податок на прибуток;

— безоплатно надавати послуги, роздавати зразки товарів в рекламних цілях (до витрат можна включати не більше 2 % від суми минулорічного чистого доходу) —

підпункт 5.4.4 Закону про податок на прибуток;

— здійснювати гарантійний ремонт або гарантійне обслуговування проданих товарів (до витрат можна включити не більше 10 % сукупної вартості товару, який продано, але щодо нього не минув гарантійний строк) —

підпункт 5.4.3 Закону про податок на прибуток;

— уключати до витрат сплачені до бюджету податки та збори, зазначені в

Законі про систему оподаткування, крім ПДФО, утримань із зарплати працівників і вартості торгового патенту, — підпункт 5.2.5 Закону про податок на прибуток;

— уключати до витрат ПДВ, сплачений до бюджету за даними декларації (законодавство це дозволяє, а ось податківці виступають проти — див. «ВД», 2008, № 19, с. 2);

— зменшувати дохід амортизаційних відрахувань. Щоправда, податківці виступають проти амортизації, але закон — на боці підприємця (детальніше див. «ВД», 2008, № 19, с. 18);

— зменшувати дохід на вартість ремонту основних фондів (до витрат можна включити не більше 10 % балансової вартості всіх груп основних фондів на початок року. Якщо фактично витрачено більше, сума перевищення включається до балансової вартості групи основних фондів та амортизується).

Крім того, плата за патент хоча й не включається до витрат, але за підсумками року зменшує ПДФО, що підлягає сплаті до бюджету.

Усі зазначені витрати зменшують дохід, отже, знижують суму платежів до бюджету.

Тепер розглянемо, як це можна застосувати на практиці, але підкреслюємо: використанням наведених далі схем зловживати не слід.

 

Наймані працівники

Перш ніж перейти до конкретних видів діяльності, поговоримо про загальну для всіх проблему — проблему найманих працівників. Що вигідніше: оформити працівників у себе (тобто у підприємця на загальній системі) чи у свого помічника (тобто в єдиноподатника), від якого надалі отримувати різноманітні послуги (за допомогою цих же працівників)?

Відповідь така:

вигідно оформити працівників у «свого» підприємця-єдиноподатника. Причому навіть у тому разі, коли насправді працівники не потрібні (або єдиноподатник і без них виконає необхідну роботу), плата за послуги «своєму» єдиноподатнику — хороший спосіб економії для підприємця на загальній системі.

ПРИКЛАД.

Підприємцю потрібний бухгалтер. Планується такому працівнику виплачувати зарплату в розмірі 605 грн. (мінімальну). При цьому підприємець працює на загальній системі оподаткування і:

а) прийняв на роботу бухгалтера (тобто оформив працівника у себе);

б) придбаває консультаційні послуги у «свого» єдиноподатника за договірною ціною 1500 грн. (тобто працівника оформлено в єдиноподатника, який виплачує йому 605 грн. зарплати).

Одночасно розглянемо такий варіант, коли підприємець буде задоволений тією консультацією, яку йому надасть «свій» єдиноподатник без залучення найманих працівників (вартість консультації — 1500 грн.).

Рішення покажемо в таблиці (передбачаючи, що зрештою гроші підприємця на загальній системі і гроші єдиноподатника — «загальна каса»).

 

Працівника оформлено в себе

Працівника оформлено в єдиноподатника

Єдиноподатник надав послугу без залучення працівника

1

2

3

Витрати на зарплату працівнику

605 грн.

605 грн., останні 895 грн. (тобто 1500 грн. – 605 грн.) залишаться в «загальній касі» підприємців

 

За працівника доведеться сплатити до бюджету

Внесків: 33,2 % — до ПФ;
1,4 % — до Фонду «тимчасової непрацездатності»;
1,6 % — до Фонду «безробіття»;
1,1 % (умовно) — до Фонду «нещасного випадку».
Сплачує підприємець на загальній системі.
Разом: 37,3 % х 605 грн. =  225,67 грн.

50 % єдиного податку (припустимо, ставка єдиного податку максимальна — 200 грн.) — 100 грн.
Внесків: (33,2 % х ЗП - 42 % х 0,5 х 200 грн.) — до ПФ;
1,1 % х ЗП — до Фонду «нещасного випадку».
Сплачує єдиноподатник.
Разом: 100 грн. + 158,86 грн. + 6,65 грн. = 265,51 грн.

 

ПДФО = 15 % х (Дохід - Витрати), внесок до ПФ «за себе» = 33,2 % х (Дохід - Витрати). Отже, збільшивши витрати, можна зменшити загальну суму платежів до бюджету (ПДФО і внесок до ПФ) на 48,2 %
(15 % + 33,2 %) від суми витрат

Витрати = 605 грн. + 225,67 грн. =

830,67 грн.
Зменшення податку і внеску = 48,2 % х 830,67 грн. = 400,38 грн.

Витрати становитимуть 605 грн. + 265,51 грн. = 870,51 грн.
Але у Книзі ф. № 10 підприємець на загальній системі покаже витрати = 1500 грн. (плата за послуги; ПДВ окремо не виділяється, оскільки послуги придбано у неплатника ПДВ).
Зменшення податку і внеску = 48,2 % х 1500 грн. = 723,00 грн.

Підприємець на загальній системі покаже витрати = 1500 грн., а насправді вся ця сума залишиться в «загальній касі», тобто витрат немає.
Зменшення податку і внеску = 48,2 % х 1500 грн. = 723,00 грн.

Перевищення ефекту (зменшення податку і внеску) над витратами

400,38 грн. - 830,67 грн. = -430,29 грн. (витрати перевищують ефект на 430,29 грн.)

723,00 грн. - 870,51 грн. = -147,51 грн. (витрати перевищують ефект на 147,51 грн.)

723,00 грн. – 0,00 грн. = 723,00 грн. (витрат немає, ефект — 723,00 грн.)

 

Як бачимо, краще, якщо працівників зареєстровано в єдиноподатника (оскільки в цьому випадку витрат менше). Але набагато привабливіше виглядає варіант з оплатою послуг єдиноподатнику без найманих працівників.

Детальніше розглянемо питання про вигідну співпрацю підприємця на загальній системі та його помічника-єдиноподатника.

 

Оптова торгівля

Покажемо співпрацю підприємців на схемі:

img 2

Ефект цієї співпраці в такому:

— гроші від підприємця на загальній системі переходять до «свого» єдиноподатника, тобто фактично залишаються в «загальній касі»;

— підприємець на загальній системі має можливість збільшити власні витрати та таким чином зменшити ПДФО і внесок до ПФ, що підлягають сплаті.

Сума економії становить 48,2 % від величини додаткових витрат мінус ставка єдиного податку (єдиний податок доведеться сплачувати до бюджету за утримання єдиноподатника);

— підприємець-єдиноподатник сплачує фіксовану ставку єдиного податку, яка не залежить від суми отриманого доходу або понесених витрат. Головна умова для того, щоб залишатися на єдиному податку, — річна виручка не повинна перевищувати 500 тис. грн., а кількість найманих працівників — 10 осіб.

 

Роздрібна торгівля

Методика збільшення витрат у цьому випадку аналогічна оптовій торгівлі — оплата послуг, отриманих від помічника-єдиноподатника. Крім того, є можливість використовувати певну перевагу: підприємець на загальній системі може провадити діяльність, заборонену для єдиноподатників, разом із самим єдиноподатником (наприклад, в одному приміщенні торгувати алкоголем (або ПММ), використовувати гральні автомати тощо). Наведемо схему:

img 3

Зауважимо, що для торгівлі алкоголем і тютюном, а також надання гральних послуг потрібна відповідна ліцензія довідка 9. Провадячи зазначені види діяльності на загальній системі, крім ліцензії, необхідно мати торговий патент і патент на надання послуг у сфері грального бізнесу.

Описана співпраця надасть

перевагу:

підприємцю на загальній системі у вигляді збільшення «офіційних» (але не реальних) витрат і зменшення платежів до бюджету;

єдиноподатнику у вигляді залучення клієнтів у зв’язку з наявністю у приміщенні алкогольних напоїв (адже в торговельних точках єдиноподатників-конкурентів алкоголю немає або його перелік досить обмежений).

 

Виробництво

Для оптимізації оподаткування у сфері виробництва можна використовувати договір переробки давальницької сировини на готову продукцію. У цьому випадку схема взаємодії підприємця на загальній системі та єдиноподатника виглядає так:

img 4

Застосування договору на переробку матеріалів не тягне за собою жодних податкових наслідків щодо ПДФО або ПДВ ні в підприємця на загальній системі, ні в єдиноподатника. Пояснюється це тим, що договір переробки не передбачає перехід права власності на матеріали від замовника до виконавця (тобто матеріали навіть у складі готової продукції, як і раніше, належать замовнику — підприємцю на загальній системі).

Вигода такої взаємодії

в такому:

економія на внесках із зарплати працівників (працівники значаться в єдиноподатника);

збільшення витрат на виготовлення продукції (оплата за переробку встановлюється в договірному порядку і може бути великою, що дозволяє збільшити «офіційні» витрати підприємця та зменшити податкові платежі);

наявність податкового кредиту (ПК) з ПДВ на матеріали (на відміну від того, якщо б єдиноподатник — неплатник ПДВ самостійно займався закупівлею матеріалів і виготовленням продукції, а підприємець на загальній системі придбавав би у нього готову продукцію).

Зауважимо також, що

збільшити витрати можна за рахунок тих же методів, які були зазначені для торгівлі (зокрема, оренда приміщення в єдиноподатника, оренда устаткування, придбання транспортних послуг, консультаційних, рекламних, посередницьких послуг, охорона ним складів/цехів тощо).

 

Перевезення

Для підприємців, які надають послуги регулярного перевезення пасажирів за маршрутами загального користування, можна запропонувати схему, схожу на торгівлю, з тією лише відмінністю, що в ній буде задіяно двоє єдиноподатників. Це необхідно для того, щоб ситуація була більш реалістичною довідка 10.

img 5

Оскільки квитки отримуються громадянами — фізичними особами, яких не цікавить право на ПК по ПДВ, реалізація квитків через комісіонера-єдиноподатника (неплатника ПДВ) цілком допустима (до втрати клієнтів не призведе).

Однак у цій схемі важливо не забувати про такий нюанс: незважаючи на те, що виручка від продажу квитків через комісіонера проходить транзитом, податківці вимагають її враховувати в сумі річної виручки для порівняння з 500 тис. грн.

Якщо річна виручка (з урахуванням транзитних сум) перевищує 500 тис. грн., працювати на єдиному податку вже не можна. З точки зору чинного законодавства такий підхід неправомірний, з ним не раз сперечався Держкомпідприємництва (листи від 23.09.2008 р. № 8060, від 27.12.2007 р. № 9742, від 17.10.2006 р. № 7520, від 26.10.2005 р. № 9375), зазначаючи, що у виручці має враховуватися лише комісійна винагорода, а не транзитні суми. Проте довести це податківцям можна буде хіба що в суді (суди стають на бік підприємців).

 

Витрати допустимі

Отже, ми розглянули декілька прикладів вигідної співпраці підприємця на загальній системі з єдиноподатником. В основу практично кожного з них закладено ідею визнання витрат. Тому на закінчення — декілька слів про те, як правильно визначати витрати на загальній системі оподаткування (детально про це див. «ВД», 2008, № 19, с. 5).

Для того щоб з повним правом записати до Книги ф. № 10 гроші, витрачені у процесі госпдіяльності, і зменшити на їх величину дохід, що підлягає оподаткуванню, необхідно, щоб

витрати відповідали одночасно трьом вимогам:

1) входили до переліку, зазначеного у

статті 5 «Валові витрати» і статті 8 «Амортизація» Закону про податок на прибуток;

2)

вже були здійснені (сплачені), про що необхідно мати відповідний (платіжний) документ;

3)

має бути отримано дохід, безпосередньо пов’язаний з такими витратами (стаття 13 Декрету № 13-92).

ПРИКЛАД.

Наведемо

приклад. Припустимо, 8 січня підприємець перерахував оплату постачальнику за товар «А» в сумі 3600 грн. (у тому числі ПДВ — 600 грн.), а 4 лютого — передоплату за товар «Б» — 1200 грн. (у тому числі ПДВ — 200 грн.). На руках він має платіжні доручення. Товар «А» продано
11 лютого за 6000 грн. (у тому числі ПДВ — 1000 грн.), а товар «Б» — 2 квітня за 1800 грн. (у тому числі ПДВ — 300 грн.). Коли можна обліковувати витрати?

Оскільки витрати на придбання товару належать до складу валових згідно з

підпунктом 5.2.1 Закону про податок на прибуток, першу умову виконано. Далі — документи, що підтверджують факт оплати, теж є. І, нарешті, третя умова виконується на дату отримання доходу. Отже:

— 11 лютого до Книги ф. № 10 можна записати витрати на придбання товару «А» — 3000 грн. в тому ж рядку, в якому відображено дохід від його продажу (5000 грн.);

— 2 квітня до Книги ф. № 10 можна записати витрати на придбання товару «Б» — 1000 грн. в тому ж рядку, в якому відображено дохід від його продажу (1500 грн.).

Таким чином, витрати на купівлю товару «А» буде обліковано вже в I кварталі, а на купівлю товару «Б» — аж у II кварталі.

Існує також

ряд нюансів, про які корисно знати:

— деякі витрати

неможливо прямо зіставити з отриманим доходом, проте без них діяльність була б неможлива (наприклад, витрати на оренду приміщення, сплату податків, придбання ліцензії тощо). Такі витрати обліковуються в тому періоді, в якому їх було сплачено;

— вартість об’єкта основних фондів включається до витрат не відразу в повному обсязі, а поступово — у вигляді амортизаційних відрахувань на підставі документів довільної форми, в яких розрахована сума амортизації (щоправда, податківці не допускають нарахування амортизації підприємцями, але з цим можна спорити в суді).

Альтернативою амортизації може бути продаж основних фондів «своєму» або «чужому» єдиноподатнику з подальшою орендою у нього цього ж об’єкта основних фондів. Орендні платежі підприємець зможе включити до витрат без проблем в періоді їх оплати (головне, щоб за рік орендовець-єдиноподатник не отримав у вигляді виручки більше ніж 500 тис. грн.);

— зважаючи на

великі обсяги діяльності складно щодня відстежувати, які витрати відповідають отриманому протягом дня доходу. Тому в деяких податкових підприємцям дозволяють записувати витрати до Книги ф. № 10 відразу, у момент їх здійснення (оплати), але в кінці кварталу обліковувати лише ті з них, за якими було отримано дохід (у разі мільйонних оборотів процедура ця дуже трудомістка, і рідко податківці беруться перевіряти відповідність витрат доходам. Але якщо операцій не так вже й багато, ризик перевірки є, тому за таких обставин краще все робити чітко за правилами);

— оскільки декларація про доходи складається протягом року щокварталу наростаючим підсумком, то витрати, які не вдалося включити до обліку в минулих кварталах (зважаючи на невідповідність одному з критеріїв) обліковувати можна до кінця року;

витрати, що залишилися невикористаними до кінця року, не «згоряють», тобто, якщо наступного року надійде дохід, пов’язаний з минулорічними витратами, його також можна буде зменшити на суму таких витрат;

— якщо ж дохід отримано минулого року, а пов’язані з ним витрати сплачено лише в поточному році, то в цьому випадку обліковувати витрати не можна, оскільки вони пов’язані з доходом минулого року. Таким чином,

на кінець року потрібно оплатити всі продані, але ще не оплачені постачальникам товари (та інші витрати, щодо яких уже є дохід).

 

Висновки

Підприємець на загальній системі має можливість

мінімізувати податкові платежі в такі способи:

зменшити дохід (за допомогою операцій з готівкою, проте при цьому ризик штрафних санкцій — це 5-кратний розмір неоприбуткованих сум);

збільшити витрати (шляхом створення «свого» помічника-єдиноподатника, який надаватиме підприємцю на загальній системі різноманітні послуги за плату). Величина економії на податкових платежах у цьому випадку досягає 48,2 % від додаткових витрат.

Однак зауважимо, що

кожним з наведених способів користуватися потрібно украй обережно , щоб уникнути зайвої уваги перевіряючих.

Довідкова інформація (довідка)

1 Якщо підприємець зареєстрований як платник ПДВ, суму доходів і витрат для цілей обкладення ПДФО або внеском до ПФ він повинен обчислювати без урахування ПДВ. Якщо ж підприємець не є платником ПДВ, тоді зазначені суми окремо ніде не виділяються.

2 Привернути на свій бік покупця в цьому випадку можна, надавши йому знижку.

3 Єдиний податок сплачуватиметься лише за однією, максимальною, ставкою з усіх зазначених видів діяльності.

4 Витрати на оренду легкового автомобіля можна врахувати лише в сумі 50 % від орендної плати (

підпункт 5.4.10 Закону про податок на прибуток).

5 Про особливості оренди автомобіля з водієм, а також про форму договору оренди транспортного засобу з екіпажем див. «ВД», 2008, № 4, с. 14; 2007, № 7, с. 35.

6 Посередник діє від імені клієнта, тобто від імені підприємця на загальній системі. Його завдання — знайти постачальника чи покупця. Від свого імені договір купівлі-продажу він не укладає, тому право на податковий кредит збережеться і в підприємця (при купівлі товару), і в його клієнтів (при продажу товару). У свою чергу, посередник (єдиноподатник) отримає винагороду за свої послуги, а підприємець на загальній системі включить цю винагороду до своїх витрат.

7 В єдиноподатника має бути ліцензія на здійснення перевезень, але, якщо надаються лише послуги експедиції (перевезення экспедитор-єдиноподатник здійснює не сам, а на підставі договору з третьою особою), ліцензія не потрібна.

8 Придбавати послуги перевезення у «свого» єдиноподатника набагато вигідніше, ніж перевозити товар самостійно. Оскільки, якою б великою не була плата за транспортні послуги, вона все одно залишається в «загальній касі». А ось до Книги ф. № 10 підприємець на загальній системі зможе включити такі витрати в повній сумі. Причому немає необхідності враховувати норми витрат ПММ, відмовлятися від 50 % витрат на оренду легкового автомобіля, наймати водіїв тощо.

9 Ліцензію для торгівлі алкогольними напоями видадуть лише в тому разі, якщо площа торговельного залу (місце торгівлі) становить не менше 20 кв. м —

стаття 1 Закону № 481.

10

Чим більше «своїх» єдиноподатників, тим логічніше виглядатиме оплата кожному з них зовсім різних послуг. Але за утриманння кожного єдиноподатника доведеться щомісячно сплачувати ставку єдиного податку.
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі