Теми статей
Обрати теми

Розраховуємо відпускні-2009: важливі моменти

Редакція ВД
Стаття

Розраховуємо відпускні-2009: важливі моменти

 

Підприємці, які мають штат найманих працівників, повинні виконати щорічний обов’язок — відпустити працівників в оплачувану відпустку.

Про основні моменти відпускного періоду з урахуванням особливостей 2009 року ми поговоримо в цій статті.

Маргарита СМИРНОВА, консультант газети «Власне Діло»

 

Документи статті

КЗпП

— Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р.

Закон про відпустки

— Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР.

Порядок № 100

— Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100.

Список № 1290-1

— Список виробництв, цехів, професій і посад зі шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах у яких дає право на щорічну додаткову відпустку, затверджений постановою КМУ від 17.11.97 р. № 1290.

Список № 1290-2

— Список виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, затверджений постановою КМУ від 17.11.97 р. № 1290.

Інструкція № 455

— Інструкція про порядок видачі документів, що посвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 13.11.2001 р. № 455.

 

Основи відпускного періоду

Статтею 4 Закону про відпустки

передбачено такі види щорічних відпусток довідка 1:

— основні

(стаття 6 Закону про відпустки);

— додаткові за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці

(стаття 7 Закону про відпустки);

— додаткові за особливий характер праці (

стаття 8 Закону про відпустки);

— інші додаткові, передбачені законодавством.

Зазвичай більшість працівників підприємця має право лише на перший вид відпустки.

За загальним правилом щорічна основна відпустка тривалістю 24 календарних дні надається працівнику в обов’язковому порядку

за кожний відпрацьований робочий рік, відлік якого починається з дня укладення трудового договору. Перший раз узяти відпустку повної тривалості (24 календарних дні) можна після 6 місяців роботи.

Основні етапи надання щорічної відпустки працівнику такі:

1) організаційні:

а) слід визначити черговість відпусток найманих працівників, наприклад, шляхом складання графіка відпусток. При цьому враховуються категорії працівників, які можуть узяти відпустку у зручний для них час згідно зі

статтею 10 Закону про відпустки;

б) повідомити працівника

не пізніше ніж за два тижні про наближення часу його відпустки. Якщо черговість відпусток працівників не встановлюється за графіком, то працівник повинен погоджувати час відпустки за домовленістю з підприємцем;

в) отримати від працівника заяву з проханням надати щорічну відпустку на бажану кількість календарних днів (у загальному випадку — не більше 24);

г) оформити письмове розпорядження (наказ);

2) фінансові:

а) нарахувати та виплатити відпускні

не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Більшість підприємців вже не вперше з настанням відпускного періоду проходить усі ці процедури, тому далі ми зупинимося на окремих запитаннях, які, як свідчить практика, найчастіше виникають у роботодавців.

 

Як підприємці оформляють відпустки документально

Фізичні особи — підприємці не зобов’язані вести кадрову документацію в уніфікованих формах, оскільки сьогодні їх установлено лише для юридичних осіб. Проте розрахунки з працівниками, у тому числі оплата відпусток, перебувають під наглядом контролюючих органів. Звичайно ж, підприємці можуть самостійно розробляти документацію у зручному вигляді, але щоб було простіше охопити всі потрібні графи і показники, їм краще орієнтуватися на затверджені форми (або придбати готові бланки), наприклад: наказ (розпорядження) про надання відпустки (ф. № П-3), а також табелі обліку робочого часу (ф. № П-5), розрахунково-платіжні відомості (ф. № П-6) тощо.

 

Яка тривалість щорічної відпустки

Мінімальна тривалість щорічної основної відпустки, що надається працівникам за відпрацьований робочий рік, становить 24 календарних дні

(стаття 6 Закону про відпустки). При цьому тривалість відпрацьованого робочого року обчислюється з дня укладення трудового договору. Щорічна основна відпустка надається в обов’язковому порядку всім працівникам.

Зауважимо: окремі категорії працівників мають право на щорічну основну відпустку більшої тривалості, що передбачено

статтею 6 Закону про відпустки та іншими законодавчими актами.

Наприклад, інвалідам I і II груп надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, інвалідам III групи — 26 календарних днів. А особам віком до вісімнадцяти років надається щорічна основна відпустка тривалістю 31 календарний день.

Згідно з чинним законодавством лише окремі категорії працівників мають право на щорічну додаткову відпустку, їх зазначено у спеціальних нормативних документах.

Щорічна додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (тривалістю до 35 календарних днів) надається працівникам за

Списком № 1290-1.

Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці (до 35 календарних днів) надається окремим категоріям працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних, географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, зазначених у

Списку № 1290-2.

Цей вид відпустки (тривалістю до 7 календарних днів) надається також працівникам з ненормованим робочим днем. Його конкретна тривалість для працівників певних посад і професій установлюється у трудовому договорі.

За бажанням працівника щорічну додаткову відпустку може бути надано як одночасно зі щорічною основною відпусткою, так і окремо від неї. За наявності декількох підстав для надання щорічної додаткової відпустки працівник може скористатися лише однією з них на власний вибір. Право на щорічні додаткові відпустки за декількома підставами мають окремі категорії працівників відповідно до

Списку № 1290-1 і Списку № 1290-2.

Загальна тривалість щорічної основної і додаткової відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, — 69 календарних днів.

 

Як правильно поділити відпустку

Працівник може відгуляти належні 24 календарних дні частинами. При цьому потрібно врахувати норму

статті 12 Закону про відпустки, де зазначено, що щорічну відпустку на прохання працівника може бути розподілено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів.

Невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.

 

Чи можна замінити відпустку грошовою компенсацією

Бувають ситуації, коли працівник підприємця хоче взяти лише частину відпустки (наприклад, 14 днів), а частину просить замінити грошовою компенсацією.

Такий варіант може влаштовувати підприємця-роботодавця, проте виникає запитання, чи не порушить він при цьому трудове законодавство?

Дійсно, згідно зі

статтею 24 Закону про відпустки за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. Але при цьому тривалість наданої працівнику щорічної і додаткових відпусток не має бути менше ніж 24 календарних дні.

У

листі Мінпраці від 18.06.2007 р. № 150/13/133-07 наведено такий приклад.

Тривалість щорічної відпустки працівника становить 35 календарних днів (24 к. дн. — щорічна основна відпустка і 11 к. дн. — щорічна додаткова відпустка). Тому за умови використання працівником за відповідний робочий рік щорічної відпустки тривалістю 24 календарних дні за 11 календарних днів він може отримати компенсацію.

Особам віком до вісімнадцяти років заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацією не допускається.

 

Якщо працівник-сумісник не може піти у відпустку за графіком

Працівники, які працюють у підприємця за сумісництвом (без оформлення трудової книжки), як правило, мають основне місце роботи, де їм також повинна надаватися відпустка.

Водночас графіки надання відпусток у різних роботодавців можуть не збігатися. Якщо працівник заздалегідь подбає про своє право на відпочинок, то він може домовитися з обома роботодавцями та скоригувати їх графіки, але часто громадяни забувають про це.

Закон про відпустки

допускає обов’язкове надання суміснику щорічної оплачуваної відпустки повної тривалості (24 календарних дні) паралельно з відпусткою за основним місцем роботи лише в перший рік роботи, до закінчення шестимісячного періоду (стаття 10).

У наступних робочих роках сумісник іде у відпустку згідно з графіком (за домовленістю). Проте згідно зі

статтею 25 Закону про відпустки роботодавець зобов’язаний надати працівнику-суміснику на строк до закінчення відпустки за основним місцем роботи відпустку без збереження заробітної плати (якщо він не згоден надати йому щорічну відпустку). Зауважимо, що відпустка за свій рахунок не замінює щорічної відпустки і надалі має бути надана працівнику-суміснику.

 

Тривалість відпустки, на яку припадають святкові дні

Згідно зі

статтею 5 Закону про відпустки святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних відпусток не враховуються.

По суті, з цього випливає, що фактично працівник перебуватиме у відпустці довше на ту кількість днів, скільки святкових і неробочих днів припадає на період його відпустки. При цьому такі дні не оплачуються.

Наприклад, працівник підприємця йде у відпустку з 5 травня 2009 року на 24 календарних дні. Якщо від 5 травня 2009 року відлічити 24 календарних дні, то виходить, що останній день відпустки припадає на 28 травня. Але у зв’язку з тим, що на цей період припадає один святковий день — 9 травня, то відпустка працівника закінчиться на один календарний день пізніше. Значить, останнім днем відпустки є 29 травня. Однак це п’ятниця, тому працівник повинен стати до роботи після вихідних — 1 червня.

Оплаті підлягають 24 календарних дні, незважаючи на те, що відпустка фактично триватиме 25 календарних днів. Це пов’язано з тим, що святковий день згідно із

Законом про відпустки не оплачується.

 

Якщо працівник захворів у відпустці

Згідно зі

статтею 11 Закону про відпустки щорічну відпустку має бути перенесено на інший період або продовжено в разі тимчасової непрацездатності працівника, посвідченої в установленому порядку.

Таким чином, працівник має право після закінчення періоду непрацездатності:

— продовжити відпустку на період, що дорівнює періоду хвороби;

— перенести частину відпустки, що дорівнює періоду хвороби, на інший період.

У кожному окремому випадку розрахунок суми відпускних відрізнятиметься. У першому випадку відпускні не перераховуються. У другому випадку суму відпускних, точніше, їх частину за дні відпустки, перенесені на інший період, має бути розраховано виходячи з нової середньої заробітної плати згідно з

Порядком № 100.

Крім того, коли працівник вийде на роботу та надасть листок непрацездатності, підприємець повинен розрахувати суму оплати періоду тимчасової непрацездатності, а також провести перерахунок суми відпускних, оскільки працівник відгуляв менше днів, ніж планувалося.

Тим працівникам-відпускникам, які захворіли поза постійним місцем проживання, потрібно знати таке. Згідно з

пунктом 1.10 Інструкції № 455 особам, в яких тимчасова непрацездатність настала поза постійним місцем проживання, листок непрацездатності видається за місцем їх тимчасового перебування з дозволу лікаря лікувально-профілактичного закладу на число днів непрацездатності.

 

Як розраховуються та виплачуються відпускні

У період перебування працівника в щорічній відпустці за ним зберігається його заробітна плата (відпускні). Відпускні виплачуються не пізніше ніж за 3 дні до початку відпустки

(стаття 21 Закону про відпустки). На практиці ці суми зручно виплачувати разом із зарплатою (авансом), але з урахуванням дотримання триденного строку, тобто заздалегідь. Сума відпускних розраховується згідно з Порядком № 100.

Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічних відпусток або виплати компенсації за невикористані відпустки здійснюється виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки.

Наприклад, якщо трудовий договір з працівником було укладено 14.04.2008 р., а працівник з 01.06.2009 р. збирається у відпустку, то до розрахунку суми відпускних потрапить період з 01.06.2008 р. по 31.05.2009 р.

При цьому якщо працівник отримував будь-які виплати, крім заробітної плати, то визначати, які з них беруться, а які не беруться до розрахунку, потрібно згідно з

пунктами 3 і 4 Порядку № 100 (деякі випадки ми наведемо далі).

При розрахунку середньої заробітної плати слід мати на увазі, що час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством чи з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток,

виключається з розрахункового періоду.

Якщо працівник пропрацював у підприємця

менше року, середня заробітна плата розраховується виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на працю до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

Наприклад

, якщо працівника прийнято на роботу 8 квітня 2009 року, а з 20 липня він бажає піти у відпустку, то до розрахунку для нарахування відпускних потрапить заробітна плата працівника з 1 травня по 30 червня 2009 року.

Розрахунок відпускних у 2009 році (для розрахункового періоду 12 календарних місяців) провадиться за такою формулою:

В = ЗП : (365 - П) х N,

де В — сума відпускних;

ЗП — сумарний заробіток працівника за останні 12 календарних місяців (фактично відпрацьований період);

П — кількість святкових і неробочих днів, передбачених законодавством в розрахунковому періоді;

N — кількість календарних днів відпустки.

Якщо розрахунок здійснюється за період менше 12 календарних місяців, то до формули підставляється не 365 днів, а кількість календарних днів, що припадає на цей період. У наведеному вище прикладі до формули замість 365 підставимо 61 (кількість календарних днів травня та червня).

 

Якщо місячний дохід працівника з урахуванням відпускних менше мінімальної заробітної плати: можливе коригування

Працівникам, оформленим у підприємця за основним місцем роботи (з веденням трудової книжки), установлюється заробітна плата у розмірі не менше мінімальної. Водночас відпускні виплати — це середня величина, для її розрахунку беруться величини окладів за дванадцять місяців, що передують місяцю, коли працівник піде у відпустку. Виходить, що такий порядок розрахунку може вплинути на суму виплати за якийсь місяць, тобто частина зарплати з відпускними буде менше розміру встановленого окладу, у тому числі й мінзарплати.

Проте оскільки сума відпускних, як зазначалося, є розрахунковою величиною (не встановлюється за погодженням сторін як зарплата), то

така ситуація не вважатиметься порушенням.

Водночас факт зниження доходів може занепокоїти добросовісного роботодавця і, звичайно ж, найманого працівника.

Тому

пунктом 10 Порядку № 100 передбачено механізм відносного «вирівнювання» доходу, згідно з яким розраховується середня зарплата для нарахування відпускних.

Хоча у цьому

пункті Порядку № 100 йдеться лише про підприємства та організації (юридичних осіб), на наш погляд, цю норму мають право використовувати й підприємці. Так, у зв’язку з підвищенням окладів і тарифних ставок передбачено проведення коригування заробітної плати, що враховується при розрахунку відпускних, за проміжок часу до її підвищення.

Зазначимо, що коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням фінансових можливостей підприємця, тобто воно

не є обов’язковим.

Тепер роз’яснимо особливості розрахунку відпускних, пов’язані з підвищенням окладів.

Коригування здійснюється в тих випадках, коли підвищення окладів (тарифних ставок) відбувалося або в розрахунковому періоді, або протягом того часу, коли працівник перебував у відпустці.

Для розрахунку відпускних ми беремо вже відкориговані зарплати та виходячи з них визначаємо середньоденний заробіток.

Якщо підвищення зарплати відбулося в період перебування працівника у відпустці, то на підставі відкоригованого заробітку нараховуються відпускні лише за дні відпустки після підвищення зарплати.

Перш ніж здійснювати коригування, роботодавцю потрібно видати наказ (розпорядження), де буде зазначено розміри (коефіцієнти) коригування сум заробітної плати для розрахунку відпускних. При цьому підприємець може враховувати свої фінансові можливості та застосовувати коефіцієнти, наприклад, зарплати, що дещо відстають від темпів зростання.

Але здебільшого розрахунок коефіцієнтів коригування фактично є розрахунком темпів зростання заробітної плати.

 

 

Наприклад

, працівника було прийнято на роботу у грудні 2008 року, а в серпні 2009 року він збирається у відпустку на 10 календарних днів. За весь період роботи його зарплата дорівнювала мінімальному розміру зарплати у відповідному місяці. Для розрахунку відпускних беремо доходи за січень — липень 2009 року.

Щоб розрахувати коефіцієнт коригування з січня 2009 року, ґрунтуючись на мінімальній заробітній платі, потрібно мінзарплату, установлену на липень — вересень 2009 року (630 грн.), поділити на попередній розмір мінзарплати у квітні — червні 2009 року (625 грн.):

630 : 625 = 1,008.

Коефіцієнт коригування з січня розраховується аналогічно, лише до розрахунку береться попередня мінзарплата за січень — березень 2009 року:

625 : 605 = 1,033.

Коригування заробітної плати не провадиться в разі зміни тарифної ставки (посадового окладу) працівнику у зв’язку з присвоєнням йому вищого розряду, переведенням на іншу, більш високооплачувану роботу (посаду).

У нашому прикладі в розрахунковому періоді заробітна плата працівника підвищувалася двічі. Коефіцієнти підвищення заробітної плати становили:

— з 1 квітня 2009 року — 1,033;

— з 1 липня 2009 року — 1,008.

У розрахунковому періоді працівнику було нараховано:

— січень — березень 2009 року — 1815 грн.;

— квітень — червень 2009 року — 1875 грн.;

— липень 2009 року — 630 грн.

Відкоригуємо заробітну плату, що бере участь у розрахунку відпускних, на коефіцієнти підвищення окладів. При цьому заробітну плату за липень 2009 року нараховано вже з урахуванням останнього підвищення окладу, тому вона коригуванню не підлягає.

Виплати за січень — березень 2009 року коригуємо на коефіцієнти підвищення заробітної плати у квітні та липні 2009 року:

1815 грн. х 1,033 х 1,008 = 1889,89 грн.

Виплати за квітень — червень 2009 року коригуємо на коефіцієнти підвищення заробітної плати в липні 2009 року:

1875 грн. х 1,008 = 1890 грн.

Таким чином, загальна сума нарахованої за 7 місяців заробітної плати з урахуванням коригування становить:

1889,89 грн. + 1890 грн. + 630 грн. = 4409,89 грн.

Кількість святкових і неробочих днів згідно зі

статтею 73 КЗпП, які припадають на розрахунковий період, — 9. Таким чином, кількість календарних днів у розрахунковому періоді, за винятком святкових і неробочих:

212 к. дн. - 9 к. дн. = 203 к. дн.

Визначимо середньоденний заробіток:

4409,89 грн. : 203 к. дн. = 21,72 грн.

Сума відпускних становить:

21,72 грн. х 10 к. дн. = 217,2 грн.

 

 

Як відпускні обкладаються ПДФО та внесками до соцфондів

Оплата відпустки, що припадає на один місяць

Відпускні виплати обкладаються податком з доходів (далі — ПДФО) і всіма внесками до соціальних фондів і в частині нарахувань, і в частині утримань в тому ж порядку, що й зарплата. При цьому при обчисленні суми податку з доходів слід пам’ятати про граничний розмір заробітної плати за місяць (з урахуванням відпускних), яка дає право на податкову соціальну пільгу (ПСП). При розрахунку соцвнесків не можна забувати про максимальний місячний дохід для сплати внесків (нарахувань та утримань) до соціальних фондів.

Отже, якщо дні відпустки припадають на один місяць, наприклад працівник іде у відпустку на 12 днів з 14 по 25 липня 2009 року, то сума відпускних уключається до доходу працівника за цей місяць (у нашому прикладі — липень). Оскільки відпускні повинні виплачуватися не пізніше ніж за три дні до початку відпустки, то суми відпускних буде виплачено разом з авансом.

Однак слід пам’ятати, що визначити заздалегідь місячний дохід працівника не завжди можливо (наприклад, при відрядній оплаті праці), тому в разі обов’язкового утримання та перерахування податку з доходів з суми відпускних при отриманні грошей у банку ПСП не враховується. Застосувати її можна буде лише після нарахування зарплати за місяць, в якому працівник був у відпустці, тобто в наступному місяці.

«Перехідні» відпускні

Незважаючи на те що частина відпустки припадає на один місяць, а частина на наступний («перехідні» відпускні), усю суму відпускних усе одно має бути виплачено до початку відпустки.

У цьому випадку найкраще застосувати такий підхід: суми нарахувань за час відпусток, на відміну від порядку їх фактичної виплати, розподілити пропорційно часу, що припадає на дні відпустки у відповідному місяці. Таким чином, виплати, нараховані за перший та другий місяці, обкладаються окремо як ПДФО, так і соцвнесками. Причому за перший місяць, як правило, працівник отримає зарплату та відпускні, а за другий місяць — у день виплати лише відпускні (зарплату за другий місяць він отримає вже після її закінчення).

Для того щоб визначити, чи має працівник право на отримання ПСП, потрібно:

— розподілити відпускні за періодами, на які вони припадають;

— порівняти окремо доходи за кожний місяць з граничним розміром заробітної плати, при якому зберігається право на ПСП.

При цьому слід мати на увазі, що ПСП до відпускних за другий місяць при їх виплаті застосовувати не слід, оскільки в момент виплати (не пізніше ніж за три дні до початку відпустки) ще є невідомою загальна сума оподатковуваного доходу за місяць, на який припадає друга частина відпускних.

 

Строки сплати ПДФО і внесків при виплаті відпускних

У цьому випадку виплати, які отримає працівник (частину зарплати, відпускні), фактично можна віднести до авансових. У свою чергу, це визначає і строки сплати податку з доходів та внесків.

Виходитимемо з того, що перед відпусткою повністю виплачуються (авансом) зарплата за поточний місяць і відпускні, що припадають на поточний місяць, а якщо відпустка «перехідна», то й відпускні, що припадають на дні наступного місяця. Отже, при отриманні грошей з поточного рахунка підприємцю потрібно перерахувати податок з доходів і внески в такі строки:

 

Нарахування/утримання

Відпускні, що припадають на звітний місяць (а також заробітна плата)

Відпускні, що припадають на наступний місяць

ПДФО

15 %

Одночасно з отриманням грошових коштів у банку

Внески до ПФ

Нарахування 33,2 %

Одночасно з отриманням грошових коштів у банку

Утримання 2 %

Не пізніше 20-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому виплачено відпускні

Не пізніше 20-го числа місяця, наступного за місяцем, за який нараховано відпускні

Внески до ФТВП

Нарахування 1,4 %

У строк, установлений для виплати зарплати за другу половину звітного місяця

У строк, установлений для виплати зарплати за другу половину такого наступного місяця

Утримання 0,5 — 1 %

У строк, установлений для виплати зарплати за другу половину звітного місяця

У строк, установлений для виплати зарплати за другу половину такого наступного місяця

Внески до ФБ

Нарахування 1,6 %

Одночасно з отриманням грошових коштів у банку

Утримання 0,6 %

Одночасно з отриманням грошових коштів у банку

Внесок до ФНВ

Нарахування (тариф)

Одночасно з отриманням грошових коштів у банку

 

Як бачимо, формально не всі платежі із зарплати обов’язково перераховувати під час їх виплати. Проте на практиці для зручності роботодавця ми радимо використовувати варіант, коли при виплаті відпускних, у тому числі «перехідних», перераховуються всі зарплатні платежі.

 

 

Наведемо числовий

приклад .

Припустимо, працівник підприємця йде в щорічну відпустку тривалістю 10 календарних днів з 29.05.2009 р. Працівнику нараховано («грязними») у травні:

— заробітну плату за травень (авансом) — 600 грн.;

— відпускні в сумі 300 грн., з них 90 грн. — за 3 дні травня і 210 грн. — за 7 днів у червні.

ПСП до працівника не застосовується, оскільки він не подав заяву (сумісник — пільга застосовується на іншому місці роботи).

Визначимо суму ПДФО та страхові внески, що підлягають сплаті у зв’язку з видачею працівнику відпускних.

Розрахуємо суми внесків:

1)

нарахування:

а) внесок до Пенсійного фонду (33,2 %):

— із зарплати та відпускних за травень:

(600 + 90) х 0,332 = 229,08 грн.;

— з відпускних за червень:

210 х 0,332 = 69,72 грн.;

б) внесок до Фонду «тимчасової втрати працездатності» (1,4 %):

— із зарплати та відпускних за травень:

(600 + 90) х 0,014 = 9,66 грн.;

— з відпускних за червень:

210 х 0,014 = 2,94 грн.;

в) внесок до Фонду «безробіття» (1,6 %):

— із зарплати та відпускних за травень:

(600 + 90) х 0,016 = 11,04 грн.;

— з відпускних за червень:

210 х 0,016 = 3,36 грн.;

г) внесок до Фонду «від нещасного випадку» (у цьому прикладі використовуємо ставку 1,03 %):

— із зарплати та відпускних за травень:

(600 + 90) х 0,0103 = 7,11 грн.;

— з відпускних за червень:

210 х 0,0103 = 2,16 грн.;

2)

утримання:

Зазначимо, що сума доходу працівника перевищує прожитковий мінімум для працездатних осіб (669 грн.).

а) внесок до Пенсійного фонду (2 %):

— із зарплати та відпускних за травень:

(600 + 90) х 0,02 = 13,8 грн.;

— з відпускних за червень:

210 х 0,02 = 4,2 грн.;

б) внесок до Фонду «тимчасової втрати працездатності» (1 %; 0,5 %):

— із зарплати та відпускних за травень:

(600 + 90) х 0,01 = 6,9 грн.;

— з відпускних за червень:

210 х 0,005 = 1,05 грн.;

в) внесок до Фонду «безробіття» (0,6 %):

— із зарплати та відпускних за травень:

(600 + 90) х 0,006 = 4,14 грн.;

— з відпускних за червень:

210 х 0,006 = 1,26 грн.;

— визначимо суму податку з доходів (ПДФО — 15 %):

— із зарплати та відпускних за травень:

(600 + 90 - 13,8 - 6,9 - 4,14) х 0,15 = 99,77 грн.;

— з відпускних за червень:

(210 - 4,2 - 1,05 - 1,26) х 0,15 = 30,52 грн.

Усі розраховані вище нарахування та утримання перераховуються у травні (з отриманням грошових коштів у банку).

Припустимо, працівник відмовиться від авансу в червні, тоді зарплату за червень йому повністю виплатять у липні. При цьому роботодавцю потрібно врахувати, що з частини доходу за червень (відпускних) внески та податок з доходів було розраховано та перераховано.

Наприклад, заробітна плата працівника за червень становила 500 грн., загальний дохід за червень з урахуванням відпускних — 710 грн.

Внесок до Пенсійного фонду в частині утримань 2 % береться зі всієї суми: 710 х 0,02 = 14,2 грн.

Однак перерахувати до бюджету потрібно 14,2 - 4,2 = 10 грн., оскільки 4,2 грн. було утримано та перераховано з суми відпускних за червень у травні.

Аналогічний розрахунок потрібно провести щодо всіх нарахувань і утримань з доходу за червень, а потім різницю між цими величинами і тим, що було сплачено раніше з відпускних у травні, перерахувати до бюджету.

 

 

Тепер розглянемо окремі випадки для розрахунку відпускних.

 

Як оплачувати відпустку в разі роботи в режимі неповного робочого часу

Оплата праці при роботі в режимі неповного робочого часу провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Така робота не призводить до будь-яких обмежень обсягу трудових прав і працівник має право на щорічні основну та додаткову відпустки.

Перехід на цей режим роботи може здійснюватися у зв’язку із зміною істотних умов праці (з ініціативи роботодавця) або за бажанням працівника на підставі

статті 56 КЗпП.

Вище зазначалося, що для розрахунку відпускних нам потрібно мати сумарний заробіток працівника за розрахунковий період (у загальному випадку це 12 календарних місяців).

Відповідно до

абзацу шостого пункту 2 Порядку № 100 період, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

Проте, на думку Мінпраці, висловлену в

листі від 12.03.2007 р. № 66/06/186-07, кількість робочих днів, протягом яких працівник не працював при неповному робочому тижні, виключається з розрахунку середньої заробітної плати для оплати відпускних лише в тому разі, якщо працівник працював у режимі неповного робочого часу з не залежних від нього причин, тобто з ініціативи роботодавця.

Таким чином, при розрахунку середньої заробітної плати для оплати відпустки працівника, який працює на умовах неповного робочого тижня відповідно до

статті 56 КЗпП (тобто за погодженням з роботодавцем), дні, протягом яких він не працював, не виключаються (якщо працівник працює на умовах неповного робочого дня, то до розрахунку також приймаються всі дні його роботи та заробітна плата за розрахунковий період).

Проте

якщо працівник працював у режимі неповного робочого тижня у зв’язку зі зміною істотних умов праці (погодився із запропонованими роботодавцем умовами), то робочі дні за графіком роботи підприємця, протягом яких працівник не працював, з розрахунку виключаються.

 

Як ураховується в розрахунку відпускних допомога по тимчасовій непрацездатності

Згідно з

пунктом 3 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати для оплати періоду щорічної відпустки до фактичного заробітку також додають виплати за період, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток і допомога по тимчасовій непрацездатності.

Слід зазначити, що сьогодні перші п’ять днів тимчасової непрацездатності оплачуються роботодавцем, а починаючи з шостого дня працівнику виплачується допомога по тимчасовій непрацездатності. Водночас і сума оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, і сума допомоги по тимчасовій непрацездатності є збереженням зарплати працівника на період тимчасової непрацездатності.

Тому можна зробити висновок, що

вся сума оплати листка непрацездатності включається до розрахунку середньої зарплати для визначення суми відпускних. При цьому календарні дні, на які припадає тимчасова непрацездатність працівника, уключаються до загальної кількості календарних днів за розрахунковий період. Такої ж думки дотримується й Мінпраці (лист від 04.04.2006 р. № 2300/0/14-06/13-15, № 31-18040-02-5/6826).

 

Як ураховується в розрахунку відпускних допомога по вагітності та пологах

Про такий нюанс, як порядок включення до розрахунку середньої заробітної плати для визначення відпускних допомоги по вагітності та пологах, у

Порядку № 100 не йдеться. Проте згідно з пунктом 3 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати для оплати періоду щорічної відпустки до фактичного заробітку також додають виплати за період, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток (за період попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов’язків, службового відрядження тощо), і допомога по тимчасовій непрацездатності.

Допомога по вагітності та пологах не є допомогою по тимчасовій непрацездатності. Водночас вона виплачується як матеріальне забезпечення, яке компенсує втрату зарплати за період відпустки у зв’язку з вагітністю і пологами, тобто за період збереження заробітної плати.

На цій підставі допомога по вагітності та пологах має включатися до розрахунку середньої зарплати для визначення суми відпускних. До речі, Мінпраці дотримується такої ж думки

(лист від 22.06.2006 р. № 4201/0/14-06/13).

Також зазначимо: якщо щорічна відпустка надається відразу після відпустки у зв’язку з вагітністю і пологами, то до розрахунку середньоденної зарплати, як правило, уключатиметься не вся сума допомоги, а лише та її частина, яка припадає на місяці розрахункового періоду.

 

Як ураховується в розрахунку відпускних сума відпускних попередньої відпустки та сума матеріальної допомоги до відпустки

Для того щоб розібратися з цим, знову ж таки звернемося до норми

пункту 3 Порядку № 100. Так, при обчисленні середньої заробітної плати для оплати періоду щорічної відпустки до фактичного заробітку також додають виплати за період, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток (за період попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов’язків, службового відрядження тощо), і допомога по тимчасовій непрацездатності.

Таким чином, сума відпускних попередньої щорічної відпустки включається до розрахунку відпускних наступної щорічної відпустки, якщо, звичайно, період попередньої щорічної відпустки припадає на розрахунковий період для визначення суми відпускних майбутньої щорічної відпустки.

Якщо ж підприємець надає працівникам матеріальну допомогу до відпустки (на оздоровлення тощо), то її сума не включається до розрахунку середньої зарплати для визначення суми відпускних

(підпункт «б» пункту 4 Порядку № 100).

 

Як впливає на розрахунок відпускних перебування працівника у розрахунковому періоді у відпустці за свій рахунок

Відповідно до

пункту 2 Порядку № 100 час, протягом якого працівник відповідно до чинного законодавства або з інших поважних причин не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

У свою чергу, розрізняють два види відпустки без збереження заробітної плати. Так, згідно зі

статтею 25 Закону про відпустки встановлено умови надання та тривалість відпустки без збереження заробітної плати, яку має бути обов’язково надано працівнику. У статті 26 Закону про відпустки встановлено умови та тривалість відпустки без збереження заробітної плати, яка надається за згодою сторін.

Слід зазначити, що у своїх усних консультаціях працівники інспекції з праці, ґрунтуючись на

роз’ясненні Мінпраці від 21.07.97 р. № 04-3022, наполягають на тому, що з розрахункового періоду виключається тільки відпустка без збереження заробітної плати, яку надано працівнику в обов’язковому порядку на підставі статті 25 Закону про відпустки.

Що стосується відпустки без збереження заробітної плати, яку надано працівнику на підставі

статті 26 Закону про відпустки, то, на думку працівників інспекції з праці, її період з розрахункового періоду не виключається.

На нашу думку, будь-яка відпустка без збереження заробітної плати (згідно зі

статтями 25, 26 Закону про відпустки) повинна виключатися з розрахункового періоду для визначення суми відпускних, адже й та, й інша надається відповідно до чинного законодавства. Єдине важливе застереження: відпустка без збереження зарплати, надана на підставі статті 26 Закону про відпустки, виключається лише в тій межі, яку встановлено в цій статті (не більше ніж на 15 календарних днів на рік).

 

Висновки

При визначенні суми відпускних слід ураховувати, що в розрахунку середньої заробітної плати час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток, виключається з розрахункового періоду, наприклад виключається час відпустки за свій рахунок.

При роботі в режимі неповного робочого тижня на підставах

статті 56 КЗпП (за бажанням працівника) невідпрацьовані дні не виключаються, при неповному робочому тижні внаслідок зміни істотних умов праці (з ініціативи роботодавця) невідпрацьовані дні виключаються.

Працівники-сумісники, які пропрацювали в підприємця менше шести місяців, мають право на щорічну відпустку повної тривалості (24 календарних дні) за умови, що в цей час їм належна відпустка за основним місцем роботи. У наступні робочі роки паралельно з відпусткою за основним місцем роботи вони можуть брати відпустку за свій рахунок на місці роботи за сумісництвом.

У розрахунку сум відпускних, крім заробітної плати, ураховуються й деякі інші виплати, зокрема, допомога по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах, відпускні минулого року.


Довідкова інформація (довідка)

1 Нагадаємо, що існують й інші види відпусток (соціальні, творчі, без збереження заробітної плати тощо) з іншими умовами надання.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі