Теми статей
Вибрати теми статей
Сортувати за темами

Що треба знати про мінімальну зарплату-2009

Редакція ВД
Власне Діло Березень, 2009/№ 6
Друк
Стаття

Що треба знати про мінімальну зарплату-2009

 

Сьогоднішня економічна криза змушує нас мінімізувати практично всі витрати. Підприємці щохвилини сушать голову над питанням, що ж «урізати» в першу чергу, і відразу ж виникає спокуса переглянути зарплату своїх працівників. Проте тут законодавством встановлено межу у вигляді суми мінімальної зарплати.

Причому, здавалося б, такий простий нюанс викликає безліч запитань. Адже незважаючи на те, що така величина, як мінімальна заробітна плата щороку встановлюється Законом про держбюджет, існують положення, що вимагають підкоригувати її у бік збільшення.

До того ж, напевно, кожен роботодавець замислювався, а чи завжди обов’язково дотримуватися мінімального розміру зарплати?

Про правила виплати мінзарплати у 2009 році і йтиметься в цій статті.

Маргарита СМИРНОВА, консультант газети «Власне Діло»

 

Документи статті

КЗпП

— Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р.

КУпАП

— Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X.

Закон про держбюджет на 2009 рік

— Закон України «Про Державний бюджет України на 2009 рік » від 26.12.2008 р. № 835-VI.

Закон про оплату праці

— Закон України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР.

Генеральна угода на 2008 — 2009 роки

— Генеральна угода між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об’єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб’єднаннями на 2008 — 2009 роки від 15.04.2008 р.

 

Затверджена мінзарплата

Базові документи, якими закріплено соціальну гарантію у вигляді мінімальної зарплати, тобто суми, менше якої не може оплачуватися праця працівника у звичайному режимі, — це

КЗпП і Закон про оплату праці.

Водночас розмір мінзарплати величина непостійна і переглядається щороку. У «докризовий» час можна було говорити про те, що мінімальна зарплата збільшується паралельно з плановим або фактичним зростанням основних економічних показників країни.

Відповідно до

статті 10 Закону про оплату праці розмір мінімальної зарплати встановлюється Законом про держбюджет на відповідний рік.

Так, у поточному 2009 року розміри мінімальної зарплати на місяць такі:

— з 1 січня 2009 року — 605 грн.;

з 1 квітня 2009 року — 625 грн.;

— з 1 липня 2009 року — 630 грн.;

— з 1 жовтня 2009 року — 650 грн.;

— з 1 грудня 2009 року — 669 грн.

Зауважимо, що з 2009 року набули чинності зміни до

статті 10 Закону про оплату праці, які передбачають, що розмір заробітної плати має бути не меншим за прожитковий мінімум для працездатних осіб, у 2009 році — 669 грн. Проте, як бачимо, до грудня 2009 року розміри мінзарплати цій вимозі не відповідають.

Однак роботодавці повинні орієнтуватися на розмір мінімальної зарплати, встановленої

Законом про держбюджет на 2009 рік, жодних доплат (збільшень) до прожиткового мінімуму вони робити не повинні.

Закон про оплату праці

уповноважує ВР України і КМУ в Законі про держбюджет щороку встановлювати розмір мінзарплати, причому починаючи з 2009 року ця сума має бути не менше прожиткового мінімуму. Проте на сьогодні через сформовану економічну ситуацію цю норму проігноровано.

Водночас трудове законодавство передбачає, що працівники повинні отримувати більше державного мінімуму, про що ми поговоримо далі.

 

Мінімальна чи більше і наскільки?

Отже, законодавством регулюється поріг, нижче за який не може оплачуватися праця працівника.

Згідно зі

статтею 95 КЗпП мінімальна заробітна плата — це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт).

Причому до мінзарплати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.

Водночас існує

частина третя статті 96 КЗпП, де зазначено таке: «…формування тарифної сітки (схеми посадових окладів) провадиться на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів)».

Отже,

у працівників, які мають який-небудь розряд, кваліфікацію тощо, зарплата має бути вище мінімальної, встановленої Законом про держбюджет, якою оплачується лише проста некваліфікована праця. Причому справедливо це і для фізичних осіб — підприємців.

Розібратися з кваліфікацією працівника, на наш погляд, буде не складно. Вимога мати елементарні знання та вміння вже має на увазі, що перший стрічний на такій посаді працювати не зможе.

Але треба ще й визначити, наскільки зарплата має перевищувати мінімальну.

Адже згідно з уже згаданою частиною третьою статті 96 КЗпП навіть найнижчий (перший) розряд або найменший місячний оклад має бути вищим за величину мінзарплати, встановлену в Законі про держбюджет на 2009 рік.

Згідно зі

статтею 11 Закону про оплату праці мінімальні розміри ставок (окладів) заробітної плати, як мінімальні гарантії в оплаті праці, визначаються генеральною угодою. По суті, це великий договір між урядом, профспілками та організаціями роботодавців про те, які мають бути норми праці, відпочинку, розміри заробітних плат тощо.

Зазначимо, що

Генеральна угода на 2008 — 2009 роки, яка діє зараз, передбачає, що на період до запровадження розміру мінімальної заробітної плати на рівні прожиткового мінімуму для працездатної особи мінімальна тарифна ставка робітника I розряду у виробничій сфері встановлюється в розмірі 120 % мінімальної заробітної плати (щоправда, сказано, що це до 1 січня 2009 року, але, як уже говорилося, досі мінзарплата з прожитковим мінімум не зрівнялася).

Мінпраці в

листі від 04.07.2008 р. № 435/13/84-08 вважає, що норми Генугоди є обов’язковими при укладенні колективних договорів лише для тих роботодавців, представники яких брали участь у підписанні Генугоди або згодом приєдналися до нього. Якщо ж роботодавці при укладенні угоди не були представлені уповноваженими представниками зі сторони власника і сторони профспілки, то положення Генугоди не є обов’язковими. Проте ніщо не забороняє їх вважати сторонами при укладенні трудового договору.

На нашу думку, підприємці не зобов’язані враховувати норми

Генугоди і можуть визначати розмір «кваліфікованої» мінзарплати на власний розсуд.

 

Коли можна заплатити працівникові менше

Тепер скажемо про випадки, коли можна платити зарплату працівникові в розмірі, меншому за мінімальний. Отже, згідно з наведеним вище визначенням мінзарплата — це не просто сума зарплати, нижче якої не можна оплачувати працю працівника. Тут важливий той факт, що вона виплачується за виконану місячну або погодинну норму праці (обсяг робіт). З цього випливає, що невиконання працівником місячної норми праці (обсягу робіт) може стати причиною виплати йому заробітної плати нижче мінімальної.

У свою чергу, згідно зі

статтею 85 КЗпП норми праці — це норми виробітку, часу, обслуговування, чисельності, встановлювані для працівників відповідно до досягнутого рівня техніки, технології, організації виробництва і праці.

Таким чином, невиконання працівником установлених норм (наприклад, якщо він не виготовив необхідної кількості продукції) може передбачати виплату заробітної плати нижче мінімальної. Це ж стосується невиконання норм часу, зокрема

роботи на умовах неповного робочого часу.

Зауважимо, що підприємцям не слід плутати роботу на умовах неповного робочого часу з роботою на умовах скороченого робочого часу. Різниця полягає в тому, що неповний робочий час згідно зі

статтею 56 КЗпП може встановлюватися за угодою між працівником і власником, причому як під час прийняття на роботу, так і згодом. Оплата праці в цих випадках здійснюється пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Скорочений робочий час, як зазначено в

статті 51 КЗпП, встановлюється окремим категоріям працівників (наприклад, працівникам від 16 до 18 років; працівникам, зайнятим на роботах зі шкідливими умовами праці, тощо). При цьому мінімальні гарантії щодо оплати праці мають бути дотримані, тобто таким працівникам не можна виплачувати заробітну плату нижче мінімального розміру.

Виходить, що робота в режимі неповного робочого часу є достатньою підставою, щоб нараховувати працівнику заробітну плату менше встановленого мінімального розміру. І неважливо, йдеться про роботу за місцем основної роботи чи про роботу за сумісництвом.

При цьому:

— підприємцю необхідно вести якийсь регістр обліку робочого часу (наприклад, можна користуватися формою Табеля обліку використання робочого часу (№ П-5), затвердженою

наказом Мінстату від 05.12.2008 р. № 489;

— у трудовому договорі з працівником має бути зазначено, що він працює в режимі неповного робочого часу.

Також хочемо звернути вашу увагу на такий нюанс. Якщо працівник за сумісництвом працює у підприємця повний робочий день, то дотримуватись зарплатного мінімуму обов’язково.

 

Порядок виплати зарплати

Існує ще один важливий момент, про який хотілося б згадати. Заробітна плата незалежно від її розміру повинна виплачуватися працівникам не менше 2-х разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів (

стаття 115 КЗпП, стаття 24 Закону про оплату праці)

Тому, навіть якщо ваші працівники не наполягають на дворазовій виплаті зарплати, недотримання цього правила вважатиметься порушенням трудового законодавства.

Додамо, що в разі, коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

 

Хто перевіряє дотримання мінзарплати і яка відповідальність

Перевіряти, як і в якому розмірі роботодавець виплачує заробітну плату, а також дотримання інших норм трудового законодавства входить до обов’язків інспекції з праці. Зауважимо, що представники податкових органів до цього питання не мають ніякого відношення.

Відповідальність за те, що підприємець не виконує вимогу законодавства про мінімальну зарплату, передбачена

частиною першою статті 41 КУпАП — у розмірі від 255 до 850 грн. (від 15 до 50 нмдг).

Складати протокол про таке правопорушення уповноважені саме інспекції з праці, до компетенції інших органів не входить притягнення до відповідальності за недотримання рівня мінзарплати.

 

Висновки

Заробітна плата найманих працівників має бути не нижче мінімального рівня, який установлюється законом про державний бюджет на відповідний рік.

Проте якщо певний вид робіт може виконувати працівник, що має певну кваліфікацію, то його оклад має бути вищим за мінімальну заробітну плату. Наскільки вищим — підприємець вирішує сам.

Виплачувати заробітну плату менше мінімальної можна, якщо працівник працює в режимі неповного робочого часу, не виконує норму виробітку. Причому незалежно від того, основний це працівник чи сумісник.

Недотримання трудового законодавства загрожує підприємцю адміністративним штрафом у розмірі від 255 до 850 грн., складати протокол про таке порушення уповноважені представники інспекції з праці.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі