Теми статей
Обрати теми

Літні майданчики: актуальні питання

Редакція ВД
Стаття

Літні майданчики: актуальні питання

 

Коли на вулиці чудова погода, відвідувачам кафе, ресторанів так не хочеться сидіти в закритому приміщенні. Обід або вечеря на свіжому повітрі — що може бути приємнішим? Відкриті літні кафе-майданчики давно вже стали, мабуть, головним атрибутом теплої пори року. Тому власники кафе завжди прагнуть до першого сонечка додати у своєму закладі посадочних місць на свіжому повітрі. Проте при відкритті літнього майданчика завжди виникає низка запитань, які стосуються дозвільних документів, оформлення землі тощо. Ці питання ми зараз і обговоримо.

Людмила СОЛОШЕНКО, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор», Олена УВАРОВА, юрист

 

Документи статті

ЗКУ

— Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. № 2768-III.

Закон про патентування

— Закон України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.03.96 р. № 98/96-ВР.

Закон № 3745

— Закон України «Про пожежну безпеку» від 17.12.93 р. № 3745-XII.

Закон № 481

— Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.95 р. № 481/95-ВР.

Закон № 2806

— Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 06.09.2005 р. № 2806-IV.

Закон № 2807

— Закон України «Про благоустрій населених пунктів» 06.09.2005 р. № 2807-VI.

Закон № 4004

— Закон України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» від 24.02.94 р. № 4004-XII.

Інструкція № 59

— Інструкція з організації роботи органів державного пожежного нагляду, затверджена наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 06.02.2006 р. № 59.

Інструкція № 278

— Інструкція з організації роботи органів державного пожежного нагляду з питань видачі дозволу на початок роботи підприємств та оренду приміщень, затверджена наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 11.05.2006 р. № 278.

Методичні рекомендації № 296

— Методичні рекомендації щодо встановлення порядку розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності, затверджені наказом Мінбуду України, від 04.09.2006 р. № 296.

Порядок № 150

— Порядок видачі органами державного пожежного нагляду дозволу на початок роботи підприємств та оренду приміщень, затверджений постановою КМУ від 14.02.2001 р. № 150.

Порядок № 833

— Порядок здійснення торговельної діяльності і правила торговельного обслуговування населення, затверджений постановою КМУ від 15.06.2006 р. № 833.

Порядок № 414

— Порядок видачі дозволів на розміщення, будівництво, реконструкцію та функціонування об’єктів сервісу на землях дорожнього господарства та згод і погоджень на об’єкти зовнішньої реклами вздовж автомобільних доріг загального користування, затверджений наказом Державної служби автомобільних доріг України від 29.09.2005 р. № 414.

Правила пожежної безпеки

— Правила пожежної безпеки в Україні, затверджені наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19.10.2004 р. № 126.

Правила № 854

— Правила роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджені постановою КМУ від 30.07.96 р. № 854.

Правила № 219

— Правила роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджені наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002 р. № 219.

Типові правила розміщення МАФ

— Типові правила розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності, затверджені наказом Держкомбуду від 13.10.2000 р. № 227.

 

Ч

астина 1: основні організаційні моменти

Розміщення літнього майданчика

Відкриваючи літній об’єкт, перш за все слід визначитися з його розміщенням: поряд із закладом ресторанного господарства чи в іншому віддаленому місці. У зв’язку з цим залежно від

місця розташування літні майданчики можна розподілити на:

— такі, що відкриваються при вже діючих закладах ресторанного господарства (на прилеглій до них території за принципом додаткового збільшення посадочних місць, інколи з цією метою, наприклад, можуть використовуватися внутрішні двори, територія, яка прилягає до входу, тощо). У такому разі літній майданчик, по суті, є

частиною (продовженням) підприємства громадського харчування;

— автономні літні майданчики, що розташовані на окремій території (у місцях масового відпочинку) і мають статус самостійного пункту продажу — рідший варіант «літників».

 

Дозвільні документи

Відразу зазначимо: оскільки літні майданчики першого виду розташовуються на території,

прилеглій до стаціонарного об’єкта закладу ресторанного господарства, то для їх відкриття, як правило, отримувати будь-які додаткові дозвільні документи не потрібно (адже вони вже отримані на основний стаціонарний об’єкт). Та все ж, відкриваючи літній майданчик, суб’єкт господарювання може зіткнутися з тим, що в регіонах України місцевими правилами будуть із цього приводу встановлені «свої» умови. Іноді вони настільки суперечливі, що вводять в оману підприємця. Так, одні місцеві правила, наприклад, не вимагають отримання окремих дозволів для відкриття прилеглого літнього майданчика, проте говорять про необхідність унесення при цьому відповідних уточнень до дозволів на розміщення основного об’єкта (ресторану, бару, кафе тощо). Інші ж, навпаки, зобов’язали отримувати окремий дозвіл на такий прилеглий літній об’єкт. Тому, відкриваючи літній майданчик, щодо дозвільних документів варто поцікавитися в місцевих органів влади (для чого не зайве б ознайомитися з положенням, затвердженим місцевими органами, що регулює такі питання, — зокрема, з місцевими правилами розміщення літніх майданчиків, якщо такі, звичайно, існують).

Якщо ж літній майданчик, що відкривається на теплий період часу, буде

автономним (тобто планується відкрити літнє кафе — самостійний окремий об’єкт), процедуру відкриття такої літньої точки належить пройти від самого початку й отримати низку дозвільних документів у загальному порядку. Поетапно цей процес можна описати так:

1. Оформляються права на землю, тобто документи, що засвідчують право власності (користування) земельною ділянкою, на якій розміщуватиметься літній майданчик.

2. Також потрібно отримати низку дозвільних документів та узгоджень на початок роботи від відповідних органів:

— дозвіл на розміщення об’єкта торгівлі;

— дозвіл органів санепідемстанції (СЕС) (

пункт 1.6 Правил № 219);

— дозвіл органів Держпожежнагляду на початок роботи та оренду приміщень;

— узгодження з «мережевими» службами — електриками, водопровідниками;

— узгодження зі Службою автомобільних доріг України (Укравтодором) — якщо об’єкт розміщуватиметься уздовж проїзної частини.

3. Спорудження автономного літнього кафе узгоджується з управлінням містобудування та архітектури. Не виключено, що при цьому згідно з місцевими правилами забудови доведеться отримати дозвіл на розміщення МАФ (малих архітектурних форм) довідка 1. За наявності дозволу на початок будівництва та відповідної проектно-будівельної документації можна приступати до спорудження та облаштування об’єкта.

Можна сказати, що перелічені вище дозволи є свого роду «організаційними» і стосуються безпосередньо відкриття літнього об’єкта. Водночас, оскільки літні майданчики (кафе) відкриваються в першу чергу для торгівлі, суб’єкту господарювання слід отримати також і «

торговельні» дозвільні документи (патенти, ліцензії).

Патенти.

Як відомо, патентуванню підлягає торговельна діяльність за готівкові грошові кошти, що здійснюється суб’єктами підприємницької діяльності в пунктах продажу. При цьому до пунктів продажу товарів пункт 3 статті 3 Закону про патентування відносить у тому числі й відкриті літні майданчики довідка 2. Водночас необхідність придбання патенту в цьому разі залежатиме від системи оподаткування, на якій працює підприємець (єдиноподатникам патент не потрібний), місця розташування літнього майданчика та особливостей здійснення при цьому готівкових розрахунків. Відразу зауважимо, що торговий патент у першу чергу буде необхідний автономному літньому кафе, якщо його власник перебуває на загальній системі оподаткування. Якщо при кафе, що вже відкрилося, улаштовується літній майданчик, окремий патент не потрібний.

Ліцензії.

Якщо нарівні з іншими стравами та кулінарними виробами на літньому об’єкті планується реалізовувати алкогольні напої та тютюнові вироби , то на роздрібну торгівлю такими товарами слід отримати відповідні ліцензії (окремо на роздрібну торгівлю алкоголем та окремо на роздрібну торгівлю тютюном, пункт 1.4 Правил № 219). Особливості ліцензування в цьому разі застережено в Законі № 481, згідно з яким плата за ліцензії в такому випадку залежить від кількості РРО (КОРО), що є у суб’єкта господарювання. При цьому:

Правила роздрібної торгівлі алкогольними напоями затверджено постановою КМУ від 30.07.96 р. № 854;

Правила роздрібної торгівлі тютюновими виробами затверджено наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002 р. № 218.

А ось

пиво до алкогольних напоїв не належить, тому ліцензія на торгівлю цим напоєм не потрібна.

 

Частина 2: земля для літнього майданчика

Літні майданчики (кафе) на землі, права на яку вже отримано

На літні майданчики, прилеглі до кафе, так само як і на автономні літні майданчики, мають бути відповідним чином оформлені права на землю. «Літники» можна розмістити на земельній ділянці, що перебуває у власності в суб’єкта господарювання або на правах оренди.

При цьому слід пам’ятати про вимоги до порядку використання земельної ділянки, що перебуває як у власності, так і в оренді. Нагадаємо, загальною вимогою для будь-якої земельної ділянки є обов’язкове використання її лише відповідно до цільового призначення (цільове призначення земельної ділянки, зокрема, можна дізнатися з тексту договору, за яким до суб’єкта господарювання перейшли права на нього). Зупинимося детальніше на варіантах правомірного розміщення кафе.

Так, розміщення кафе не порушуватиме цільового використання земельної ділянки, якщо остання віднесена до категорії житлової та громадської забудови довідка 3. Проте і в цьому разі суб’єкт господарювання не вільний лише на власний розсуд вирішувати питання про те, який об’єкт розмістити на тій земельній ділянці, що йому належить, або що знаходиться в його користуванні.

Якщо земельна ділянка орендується, то можливості її використання обмежені також умовами договору оренди. Типовий договір оренди землі передбачає зазначення

умов використання земельної ділянки, що, зокрема, передбачає фіксування мети її використання. Будь-яких чітких формулювань цілей, для яких може використовуватися земельна ділянка, законодавство не пропонує. Прийнятними для того, щоб розміщення кафе не було кваліфіковане як порушення умов використання земельної ділянки, можуть бути, наприклад, такі формулювання: «надання послуг харчування», «розміщення закладу громадського харчування» тощо. Якщо ж спочатку в договорі оренди зазначено як мету використання, наприклад, «розміщення магазину», «надання побутових послуг населенню» тощо, то суб’єкту господарювання доведеться пройти процедуру внесення змін до договору оренди. Інакше в орендодавця, яким у більшості випадків за договорами оренди землі в межах населеного пункту виступають місцеві ради, виникне право розірвати договір. Підставою для такої вимоги стане посилання на порушення орендарем умов використання земельної ділянки. Такі спори не рідкість для вітчизняної судової практики (див., наприклад, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2008 р. у справі № 22-а-1401/08).

Власники земельної ділянки, безумовно, можуть почуватися вільніше, пам’ятаючи лише про необхідність використання земельної ділянки з урахуванням категорії її цільового призначення.

Водночас і власникам, і орендарям землі не зайвим буде ознайомитися із затвердженими місцевою радою правилами благоустрою населеного пункту, щоб переконатися у відсутності додаткових вимог до оформлення прав на земельну ділянку для розміщення літнього кафе (див. 5 частину статті «Коли необхідний дозвіл на МАФ» на с. 24).

 

Якщо землі ще немає

У цьому разі для організації літнього кафе землю можна або купити, або взяти в оренду.

Якщо купується чи береться в оренду земельна ділянка,

що перебуває в приватній власності, то процедура зводиться до досягнення згоди сторін договору за всіма його істотними умовами і, власне, до укладення договору, який підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. У разі переходу права власності на земельну ділянку до суб’єкта господарювання право власності також підлягає державній реєстрації. При цьому нагадуємо: використовувати земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗКУ можна лише після отримання документа, що підтверджує право на неї. Під час переходу права власності таким документом є державний акт про право власності на земельну ділянку, у разі оренди земельної ділянки — договір оренди (стаття 126 ЗКУ). Використання земельної ділянки для розміщення малої архітектурної форми також вимагає дотримання зазначених вище вимог (листи Держкомзему від 11.07.2008 р. № 6-8-2111, від 25.01.2007 р. № 6-11-135/М-6).

Щодо продажу і передачі в оренду земельних ділянок комунальної та державної форм власності чинне законодавство передбачає цілу низку особливостей. За загальним правилом продаж земельних ділянок державної та комунальній власності або передання їх в оренду здійснюється

на конкурентних засадах (через аукціони). Про проведення останніх із зазначенням земельних ділянок, права на яких будуть предметом продажу, місцеві ради повідомляють через ЗМІ. Узяти участь в аукціоні можна, подавши відповідну заявку. За результатами проведення аукціону місцева рада приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність або в оренду, яке і стає підставою для укладення договору купівлі-продажу або оренди відповідно.

Водночас у багатьох населених пунктах правила розміщення малих архітектурних форм або окремі правила розміщення літніх кафе часто не враховують наведених вище вимог, передбачаючи спрощений

порядок передання земельної ділянки в користування з метою розміщення зазначених тимчасових споруд (як правило, встановлюється єдина процедура видачі дозволів на такі споруди, в рамках якої розробляється проект землевідведення, після чого приймається рішення про передання в оренду земельної ділянки для розміщення тимчасової споруди).

 

Частина 3: вимоги до літнього майданчика з боку СЕС

Відкриття літнього кафе — за дозволом СЕС

Якщо використання літнього майданчика було передбачене ще при відкритті стаціонарного закладу ресторанного господарства, то відповідно згода на його функціонування могла бути отримана з уведенням в експлуатацію самого закладу ресторанного господарства (нагадаємо, відповідно до

абзацу третього пункту 1.6 Правил № 219 відкриття закладу (підприємства) ресторанного господарства узгоджується з установами державної санітарно-епідеміологічної служби в установленому законодавством порядку).

У решті випадків необхідність погодження розміщення літнього майданчика з органами СЕС, як правило, передбачена рішеннями місцевих рад, якими затверджується порядок отримання дозволу на малі архітектурні форми (або літні майданчики), або правилами благоустрою. Без такого погодження отримання дозволу на МАФ (літній майданчик) буде неможливим.

Дещо невизначеною є ситуація, коли заклад ресторанного господарства на своїй території поряд з будівлею самого закладу виставляє столики з метою додаткового збільшення посадочних місць. Якщо згідно з рішеннями місцевої ради такий «літній майданчик» не потребує отримання окремого дозволу як елемент благоустрою населеного пункту, виникає запитання, чи потрібне додаткове узгодження на такий майданчик від СЕС. Непрямо на необхідність такого узгодження вказує встановлення в законодавстві вимоги, відповідно до якої з

органами СЕС необхідно погоджувати всі зміни в умовах реалізації продуктів харчування, які виготовляє і реалізує заклад ресторанного господарства.

Звертаємо увагу, що

Правила № 219 раніше містили вимогу, згідно з якою суб’єктами господарської діяльності у сфері громадського харчування необхідно погоджувати асортимент продукції з територіальними установами державної СЕС . Наказом Мінекономіки від 09.10.2006 р. № 309 було змінено редакцію Правил, унаслідок чого зникла вказівка на необхідність погоджувати асортимент продукції з СЕС. У них збереглася лише вимога про те, щоб асортимент затверджувався керівником закладу ресторанного господарства. Проте тепер СЕС вимагає проходити таке узгодження, посилаючись на пункт 5 Санітарних правил для підприємств продовольчої торгівлі, затверджених Головним державним санітарним лікарем СРСР від 04.04.91 р. № 5781-91.

 

Робота літнього кафе — з дотриманням СанПіН

При перевірці суб’єктів господарювання, що надають послуги харчування, співробітники органів СЕС особливу увагу звернуть на

дотримання таких санітарних вимог (ДСанПіН 42-123-57791):

— технологічні процеси приготування страв мають здійснюватися відповідно до технологічних карт, які також підлягають узгодженню з органами СЕС;

— водопостачання має забезпечуватися шляхом приєднання до місцевої мережі водопроводу;

— обладнання раковин для миття рук з підведенням гарячої та холодної води й улаштуванням змішувачів; раковини мають бути забезпечені милом, електрорушниками, паперовими рулонними рушниками або індивідуальними серветками;

— обідні столи повинні мати гігієнічне покриття або накриватися скатертинами; допускається сервірування столів на індивідуальній льняній серветці;

— обладнання об’єкта двома системами каналізаційних труб — для виробничих стічних вод і для фекальних вод (з туалету, душу). Збір виробничих та побутових стічних вод має здійснюватися окремими системами каналізації з самостійними випусками в централізовану мережу;

— територія літнього кафе в літній час має поливатися водою;

— сміттєзбірники та вигрібні ями повинні очищатися при заповненні не більше 2/3 їх обсягу, щоденно хлоруватися;

— обладнання виробничих приміщень системами вентиляції;

— дотримання вимог, що пред’являються до зберігання продуктів;

— інвентар для прибирання залів, виробничих, складських і побутових приміщень має бути окремим; зберігати інвентар слід окремо в закритих, спеціально виділених шафах або стінних нішах;

— організація медоглядів персоналу та отримання ними медичних книжок;

— забезпечення наявності інформації про санітарні правила, санітарного журналу;

— укладення договору про вивезення сміття;

— правильне маркування інвентарю, що використовується для дотримання санітарно-гігієнічних норм, та інші.

Як бачимо, розміщення літнього майданчика автономно від стаціонарного закладу ресторанного господарства не лише може суперечити

ГОСТ 4281:2004, але й вельми проблематичне з точки зору необхідності дотримання всіх санітарних вимог.

Виняток становлять прямо застережені в СанПіН ситуації. Так, прямо допускається приготування страв з м’яса на мангалі (шашлики, купати тощо) в місцях відпочинку і на вулицях за умови виготовлення напівфабрикатів у стаціонарних закладах ресторанного господарства. Місця реалізації мають бути погоджені з територіальною санепідемстанцією при дотриманні таких умов:

— наявність кіоску або павільйону, підключеного до міських комунікацій, обладнаного холодильною шафою для зберігання напівфабрикатів;

— використання для смаження готового деревного вугілля, металевих шампурів, а для відпуску — одноразового посуду;

— здійснення смаження безпосередньо перед реалізацією;

— наявність у працівників медичної книжки з відміткою про проходження необхідних обстежень;

— дотримання працівниками правил особистої гігієни.

Проте таких винятків надто мало. Тому перш ніж починати організацію роботи літнього кафе, суб’єкт господарювання має оцінити, чи зможе він забезпечити дотримання всіх перелічених вище вимог.

 

Частина 4: дозвіл органів пожежного нагляду на початок роботи літнього кафе

Узгодження з органами пожежнагляду початку роботи літнього кафе

Нагадаємо, відповідно до

частини 8 статті 10 Закону № 3745 новостворені підприємства, а також діючі підприємства, при введенні в експлуатацію нових і реконструйованих об’єктів, при впровадженні нових технологій, при передачі у виробництво зразків нових пожежонебезпечних машин, механізмів, устаткування та продукції, а також новостворені та діючі підприємства при оренді будь-яких приміщень зобов’язані отримувати дозвіл органів Держпожежнагляду на початок роботи й оренди приміщень (далі — дозвіл на початок роботи), що видається без стягнення будь-якої плати. Обов’язок отримати дозвіл на початок роботи не поширюється на випадки, коли ведення господарської діяльності можливе за декларативним принципом або коли прийняття об’єкта в експлуатацію здійснено комісією за участі органів Держпожежнагляду. В останньому випадку підпис державного інспектора в акті державної комісії є згодою представленого ним органу Держпожежнагляду на початок роботи об’єкта з дня затвердження акта в установленому порядку (підпункт 3.4.8.7 Інструкції № 59).

З викладеного вище можна дійти висновку, що

окремий дозвіл від органів пожежного нагляду на літній майданчик отримувати не доведеться, якщо його робота була передбачена вже на момент уведення в експлуатацію приміщення закладу ресторанного господарства, при якому відкривається літній майданчик. Крім того, якщо на літній майданчик було отримано дозвіл на розміщення МАФ (літнього майданчика, тимчасової споруди), то його роботу було погоджено з органами пожежного нагляду вже в ході отримання такого дозволу. Так, наприклад, Порядок розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності в м. Харкові передбачає необхідність погодження паспорта прив’язки МАФ не лише з управлінням земельних відносин міської ради, управлінням споживчого ринку, а й органами СЕС та пожежними органами.

Якщо ж ідеться про просте винесення столиків на вулицю з метою збільшення кількості посадочних місць, то закладу ресторанного господарства, при якому створюється такий літній майданчик, достатньо дотримуватися всіх вимог пожежної безпеки без отримання будь-яких додаткових дозволів і погоджень. На таку ситуацію можна поширити

пункт 3.6 Правил пожежної безпеки, згідно з яким у разі зміни функціонального призначення будівель (приміщень, споруд) адміністрація зобов’язана забезпечити своєчасну зміну планів евакуації та інструкцій.

Автономне ж

літнє кафе, як і будь-який заклад ресторанного господарства, може розпочати свою роботу за декларативним принципом, тобто «без отримання документа дозвільного характеру шляхом повідомлення відповідному дозвільному органу про відповідність його матеріально-технічної бази вимогам законодавства» (стаття 1 Закону № 2806), за умови, що в ньому не передбачене одночасне перебування більш ніж 50 чоловік. Для цього за 10 днів до початку роботи кафе необхідно направити органу Держпожежнагляду декларацію відповідності об’єкта (об’єктів) вимогам законодавства з питань пожежної безпеки встановленої форми (додаток 3 до Порядку № 150), яка реєструється органом Держпожежнагляду в спеціальному журналі (пункт 111 Порядку № 150) за місцем розташування об’єкта (абзац 12 пункту 3.1 Інструкції № 278). Після реєстрації декларації відповідні відомості заносяться в Журнал обліку об’єктів (додаток 1 до підпункту 3.2.3 Інструкції № 59) і відповідний план перевірок, а також заводиться наглядова справа, яка має відповідати вимогам, установленим додатком 4 до підпункту 3.3.20 Інструкції № 59.

Коли процедуру узгодження початку роботи літнього кафе пройдено, суб’єкту господарювання не можна забувати про необхідність забезпечення

Правил пожежної безпеки. Серед спеціальних вимог, які можуть бути пред’явлені до літнього кафе, слід зазначити:

— якщо кафе розраховане на масове перебування людей (50 осіб і більше), на додачу до схематичного плану евакуації адміністрація зобов’язана виробити інструкцію, що визначає дії персоналу із забезпечення безпечної та швидкої евакуації людей, згідно з якою не рідше одного разу на півроку повинні проводитися практичні тренування всіх задіяних працівників;

— для літніх кафе, в яких передбачається перебування людей уночі (після 22.00), інструкції повинні передбачати два варіанти дій: у денний та в нічний час;

— якщо літнє кафе має форму тимчасової споруди, то воно має розміщуватися на відстані не менше 10 метрів від інших будівель і споруд;

— літній майданчик при стаціонарному закладі ресторанного господарства має розміщуватися так, щоб не створювати перешкод для евакуації людей із самого закладу.

 

Частина 5: коли необхідний дозвіл на МАФ

Чи є літнє кафе МАФом?

Малі архітектурні форми (МАФи) ввійшли до історії розвитку торгівлі як ларі, ларьки, кіоски, що використовувалися для продажу товару, проте до цього дня так і не отримали адекватного правового регулювання.

Деякий час орієнтиром у цьому питанні слугували

Типові правила розміщення МАФ. Проте вони були скасовані наказом Мінбуду від 14.09.2006 р. № 303 з практично одночасною появою Методрекомендацій № 296. Останні були призначені для використання місцевими радами та їх виконавчими органами при встановленні порядку отримання дозволу і вирішення питань про розміщення МАФ, проте також припинили свою дію у зв’язку з їх скасуванням наказом Мінрегіонбуду від 09.04.2008 р. № 152.

Незважаючи на це, згадані вище нормативно-правові акти встигли істотно вплинути на існуюче на цей час регулювання порядку отримання дозволів на розміщення МАФ: річ у тім, що

Типові правила і Методрекомендації № 296 покладені в основу більшості Порядків розміщення МАФ, що діють на місцях, для здійснення підприємницької діяльності довідка 4. З них же свого часу було запозичене визначення малих архітектурних форм (МАФів). Так, під МАФ розуміють невеликі одноповерхові споруди, які виконуються із полегшених конструкцій і встановлюються тимчасово, без улаштування фундаменту . Для прикладу Методрекомендації № 296 виділяли два види малих архітектурних форм — пересувні та стаціонарні:

— пересувні (торговельне обладнання, низькотемпературні прилавки, лотки, ємності, торговельні автомати, інші пристрої для сезонної роздрібної торгівлі та іншої підприємницької діяльності тощо), тобто споруди, які не мають закритого приміщення для тимчасового перебування людей;

— стаціонарні (кіоск, павільйон тощо) — споруди, що мають закрите приміщення для тимчасового перебування людей і по зовнішньому контуру мають площу до 30 кв. м.

На практиці

органи місцевого самоврядування, як правило, поширюють правила отримання дозволів на розміщення МАФ і на порядок розміщення літніх майданчиків.

Суб’єктам господарювання слід також пам’ятати про існування спеціальних вимог до порядку розміщення літніх кафе на землях дорожнього господарства або суміжних з ними землях уздовж автомобільних доріг загального користування. Вони передбачені

Порядком № 414. Під об’єктами сервісу в ньому, зокрема, розуміються пункти торгівлі та харчування, малі архітектурні форми.

 

МАФ і літні кафе як елементи благоустрою

Чим насамперед обґрунтовують місцеві ради необхідність отримання дозволів на розміщення кіоску, ларька або літнього кафе? Адже за великим рахунком можна говорити про те, що

для розміщення зазначених об’єктів досить отримати право на земельну ділянку і дотримуватися загальних вимог щодо її використання. Хочемо відразу попередити — з такою аргументацією місцева рада не погодиться, і найбільш імовірним результатом буде судовий спір за позовом суб’єкта господарювання про повернення демонтованих конструкцій. Але про все по черзі.

Як уже зазначалося, в основу рішень більшості місцевих рад покладені розпорядження

Типових правил розміщення МАФ та Методрекомендацій № 296. У тексті самих Методрекомендацій підкреслюється, що порядок отримання дозволу та вирішення інших питань щодо розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності як тимчасових споруд визначається місцевими правилами забудови, розробленими і затвердженими місцевими радами. За відсутності місцевих правил забудови відповідними радами розробляються і затверджуються Правила розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності.

У зв’язку з цим знову ж таки особливої гостроти набуває запитання про те, чи повинні взагалі норми, присвячені розміщенню малих архітектурних форм, поширюватися на літні кафе. Місцеві ради відповідають на це запитання по-різному. Так, аналіз місцевих правил, що діють у різних регіонах, показав, що найбільш поширеними є такі варіанти його вирішення:

1.

Застосування загального порядку видачі дозволів на розміщення МАФ та літніх кафе. Таким чином вирішують цю проблему, наприклад, у столиці. Рішення Київської міської ради від 27.11.2008 р. № 657/657 «Про розміщення малих архітектурних форм і тимчасових споруд у м. Києві» поширюється як на встановлення кіосків, так і на розміщення літніх кафе. У згаданому рішенні, зокрема, тимчасову споруду визначено як споруду функціонального (у тому числі для здійснення підприємницької діяльності), декоративно-технологічного призначення, у тому числі мала архітектурна форма, яка виготовляється з полегшених збірних конструкцій і встановлюється без улаштування заглибленого фундаменту. При цьому під спорудженнями функціонального призначення маються на увазі майданчики з контейнерами для сміття, мобільні туалетні кабіни, туалетні модулі, туалети контейнерного типу, телефонні будки та пристрої, стенди (крім рекламних), кіоски, павільйони, палатки, холодильне обладнання, ларі, ларьки (у тому числі ті, що розміщуються в підземних переходах), палатки для сезонного продажу товарів, автомагазини, авторозвозки, автокафе, автоцистерни, лавки-автопричепи, візки, спеціальне торговельно-технологічне обладнання, розноски, лотки, торговельні автомати, сезонні майданчики тощо.

Аналогічним чином питання про розміщення літніх кафе врегульоване в м. Борисполі. Місцева рада цього міста

рішенням від 16.12.2008 р. № 5066-44-V затвердила Положення про порядок отримання дозволу на розміщення на території об’єктів благоустрою будівель і споруд соціально-культурного, побутового, торгівельного призначення та іншої сфери послуг у м. Борисполі.

Водночас у практиці адміністративних судів України є рішення,

що визнають неправомірними дії місцевої влади щодо демонтажу літніх майданчиків, які розташовані на земельних ділянках, які перебувають у власності або у користуванні суб’єктів господарювання , і на розміщення яких не було отримано дозвіл. Так, у постанові Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.11.2008 р. № 5/140, що задовольняє вимоги суб’єкта господарювання, зазначено, що оскільки при улаштуванні літнього майданчика при кафе не використовувалися будівельні системи, пов’язані із землею, не застосовувалися будівельно-монтажні роботи, такий літній майданчик не належить до МАФ, а є «іншим елементом благоустрою», перелік яких відповідно до пункту 10 статті 21 Закону № 2807 не є вичерпним. З судового рішення також випливало, що проходження окремої дозвільної процедури для організації літнього майданчика на земельній ділянці, права використання якого належать суб’єктові господарювання, не потрібний.

2.

Затвердження окремих правил розміщення МАФ та літніх кафе. Для прикладу можна привести Порядок отримання дозволів на встановлення відкритих літніх майданчиків у м. Львові біля об’єктів ресторанного господарства для здійснення підприємницької діяльності. Під відкритим літнім майданчиком розуміється стаціонарний або тимчасовий (щоденного демонтажу) пункт громадського харчування, що розміщується виключно біля стаціонарного закладу (ресторану, кафе, бару, їдальні довідка 5) у теплий період року з 1 березня по 1 листопада і що не має закритого приміщення для тимчасового перебування людей. Крім того, за рішенням виконавчого комітету, яке приймається на підставі позитивних висновків комісії, управлінням економіки департаменту економічної політики, видаються дозволи на розміщення тимчасових відкритих літніх майданчиків не біля стаціонарних закладів ресторанного господарства в разі проведення свят, фестивалів.

Схожий підхід використовується і в м. Івано-Франківську, в якому затверджено окреме

Положення про порядок організації літньої торгівлі товарами продовольчої та непродовольчої груп на вулицях і площах міста. Літній торговельний майданчик визначається також як пункт громадського харчування, який розміщується виключно біля стаціонарного закладу ресторанного господарства в теплий період року з 1 березня по 1 листопада і на якому створено санітарно-побутові умови для дотримання правил особистої гігієни з доступним санітарним вузлом.

3.

Затвердження окремих правил видачі дозволів на МАФ, що посилаються на скасовані нормативні акти. У цьому разі ситуація найбільш неоднозначна. Наприклад, у м. Харкові діє Порядок розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності, який виходить із визначення МАФ, зазначеного в Типових правилах, а тому незрозуміло, чи має він поширюватися на розміщення літніх кафе, чи ж суб’єктам господарювання достатньо дотримуватися загальних вимог правил благоустрою населеного пункту без отримання окремого дозвільного документа на літнє кафе.

Є, безумовно, і загальні тенденції, характерні практично для всіх населених пунктів. Так, місцеві ради, як правило, вказують на те, що

видача дозволу на розміщення МАФ, літнього майданчика, інших тимчасових споруд (елементів благоустрою) здійснюється безкоштовно, одночасно з цим передбачаючи необхідність оплати низки робіт, які необхідно здійснити для отримання цього дозволу (виготовлення топографо-геодезичних матеріалів зйомки місця планованого розміщення МАФ або іншого об’єкта, розробка плану прив’язки об’єкта і благоустрою майданчика, креслень фасадів, вузлів підключення до інженерних мереж (у разі необхідності), схем розміщення тощо).

Довідкова інформація (довідка)

1 Слід зауважити, що на сьогодні з МАФами склалася особлива ситуація. Так, нормативні документи, що раніше регулювали особливості та порядок їх розміщення, втратили чинність (визнані такими згідно з

наказом Мінбуду від 14.09.2006 р. № 303), тоді як аналогічної заміни їм не з’явилося. Водночас на місцях деякі місцеві правила забудови, як і раніше, вказують на необхідність отримання дозволу на розміщення МАФ.

2 Так, згідно з

пунктом 3 статті 3 Закону про патентування до пунктів продажу, зокрема, належать: фабрики-кухні, заготівельні для фабрик, їдальні, ресторани, кафе, закусочні, бари, буфети, відкриті літні майданчики, кіоски та інші пункти громадського харчування.

3 Слід зазначити, що на практиці при зазначенні цільового призначення землі інколи продовжує використовуватися Український класифікатор цільового використання землі, затверджений

листом Держкомзему від 24.04.98 р. № 14-1-7/1205. Проте його застосування в будь-якому разі не може здійснюватися врозріз з вимогами статті 19 ЗКУ, що встановлює перелік категорій земель за цільовим призначенням.

4 Така практика є явно негативною, оскільки Держкомпідприємництва ще в

рішенні від 22.01.2001 р. № 17-102/01 вказував на те, що порядок врегулювання питань, пов’язаних з розміщенням малих архітектурних форм, що пропонується Типовими правилами, суперечить Указу Президента України від 03.02.98 р. № 79/98 «Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності» і може призводити до створення додаткових перешкод для розвитку підприємницької діяльності та збільшення вартості процедури розміщення МАФ для суб’єктів підприємницької діяльності.

5

Згідно з ДСТУ 4281:2004 «Заклади ресторанного господарства», відкриті літні майданчики для харчування можуть розміщуватися лише при таких закладах ресторанного господарства, як ресторани, бари, закусочні та буфети. При кафетеріях та їдальнях їх розміщення не передбачене.
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі