Теми статей
Обрати теми

Якщо до вас прийшли з перевіркою. Якщо перевірка не проводилася понад три роки

Редакція ВД
Відповідь на запитання

Якщо перевірка не проводилася понад три роки

 

ЗАПИТАННЯ

. У підприємця не було планової перевірки податківців понад чотири роки. За який період роботи вони мають право перевірити діяльність і донарахувати податки?

 

ВІДПОВІДЬ. Оскільки строку давності щодо перевірок не існує — в Законі про ДПС немає норми, яка б передбачала обмеження у праві проводити перевірки за період понад три роки, то представники податкових органів у цій ситуації мають повне право прийти на перевірку до підприємця та перевіряти його за весь період діяльності з моменту попередньої перевірки, навіть якщо він перевищує три роки.

А от щодо їх можливості донарахувати податки (якщо під час такої перевірки вони виявлять факт ненадходження податків до бюджету), то тут для податківців не все гладко.

Так, у Законі № 2181 (підпункт 15.1.1) є така норма:

«...податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов’язань платника податків <…> не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, — за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов’язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку».

Таким чином, донарахувати податки згідно із Законом № 2181 можна лише за попередні три роки. Слід зауважити, що йдеться виключно про ті податки, які потрапляють до сфери дії Закону № 2181, тобто які сплачуються на підставі відповідної декларації, податкового розрахунку або іншого податкового документа. Це, наприклад, ПДВ, екозбір, податок на рекламу, хмелезбір тощо.

Тепер визначимося з тим, як правильно відраховується строк давності. Виходячи з процитованої норми Закону № 2181 та ґрунтуючись на перших роз’ясненнях податківців (лист ДПАУ від 28.03.2001 р. № 4065/7/19-1117), право донарахувати податкове зобов’язання на поточну дату втрачається, коли граничний строк подання декларації (розрахунку) щодо нього припадає на:

— календарний день, наступний за поточною датою, який настав на три роки раніше поточної дати (якщо зазначений період уключає високосний рік);

— поточну дату, яка настала на три роки раніше (якщо період не включає високосного року).

 

Приклад

19 травня 2009 року податківці втрачають право донарахувати податкові зобов’язання з тих податків, граничний строк подання декларації (розрахунку) щодо яких настав 20 травня 2006 року (2008 рік — високосний). Отже, податківці мають право донарахувати податки лише за період з 21 травня 2006 року по 19 травня 2009 року

 

Тут звернемо особливу увагу, що дещо пізніше податківці змінили позицію щодо строків позовної давності, викладену в

листі від 28.03.2001 р. № 4065/7/19-1117. У листі ДПАУ від 29.05.2003 р. № 8622/7/15-0116 рекомендується відраховувати назад 1095 днів не з дати донарахування податкового зобов’язання, а з дати поданння останньої перед перевіркою декларації.

 

Приклад (інша думка податківців)

19 травня 2009 року податківці прийшли на перевірку. Підприємець має намір подати звіт щодо хмелезбору за квітень 20 травня, тому останній поданий ним перед перевіркою звіт щодо хмелезбору — це звіт за березень, який було подано 21 квітня 2009 року. Податківці вважають, що можуть перевіряти підприємця за період з 20 квітня 2006 року по поточну дату (порівняно з попереднім варіантом до періоду перевірки незаконно включено квітень 2006 року)

 

Зрозуміло,

цей механізм розрахунку строку давності не повністю відповідає підпункту 15.1.1 Закону № 2181, отже, за необхідності його можна оспорити в суді та не сплачувати ні податкове зобов’язання, ні штраф, розрахований після закінчення законного строку давності.

У випадку, що розглядається нами, дуже важливо мати на увазі, що

строк давності не застосовується, тобто податківці можуть нарахувати зобов’язання і по закінченні 1095 днів після граничного строку подання декларації в тому випадку, якщо (підпункт 15.1.2 Закону № 2181):

декларація взагалі не подавалася;

судом установлено, що підприємець умисно ухилявся від сплати податку.

Тепер звернемо увагу на ті податки, які сплачуються до подання за ними декларації (розрахунку):

податок з доходів фізичних осіб (ПДФО) та єдиний податок. Звіти, які подаються щодо них (декларація про доходи та звіт єдиноподатника), не є податковою декларацією в розумінні Закону № 2181 саме тому, що податкове зобов’язання сплачується не на їх підставі (пункт 1.11 Закону № 2181), а раніше, до їх подання.

З натяжкою до декларації ще можна віднести річну декларацію про доходи, яку подають підприємці на загальній системі про свій «підприємницький» податок з доходів (ПДФО). Про це ж говорить ВАСУ, зазначаючи, що для визначення початку відліку строку давності у випадку з донарахуванням ПДФО потрібно орієнтуватися на день, наступний за останнім днем строку подання саме річної «підприємницької» декларації. На квартальні строки орієнтуватися не слід, оскільки остаточне нарахування податку на їх підставі не провадиться

(ухвала ВАСУ від 15.11.2006 р.).

Виходячи із зазначеного можна зробити висновок, що

підприємцю на загальній системі, який:

подавав річні декларації про доходи, ПДФО (і штрафи) можуть донарахувати за помилки, допущені протягом останніх трьох років (підпункт 15.1.1 Закону № 2181);

не подавав річні декларації про доходи, ПДФО (і штрафи) можуть донарахувати за помилки, допущені протягом усього періоду підприємницької діяльності (підпункт 15.1.2 Закону № 2181).

Що стосується єдиного податку, то в розумінні

Закону № 2181 єдиноподатники декларацію не подають узагалі, строк давності для єдиного податку не існує. Тому єдиний податок сплачувати доведеться за всі порушення, допущені протягом роботи на спрощеній системі, незалежно від того, подавав єдиноподатник звіт чи ні. Проте жодних штрафів за несплату єдиного податку до єдиноподатників не можна застосовувати, оскільки єдиний податок фізичних осіб — підприємців не є погодженим податковим зобов’язанням (детальніше про відсутність відповідальності за несплату єдиного податку та неподання звіту щодо нього див. «ВД», 2008, № 6, с. 5).

Документи консультації

Закон про ДПС

— Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.90 р. № 509-XII.

Закон № 2181 — Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-III.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі