Невиплата заробітної плати в період зупинення діяльності підприємцем
Ситуація.
Підприємець на загальній системі зупинив діяльність на два місяці. У цей період працівники підприємця не працювали та відповідно не отримували заробітну плату. Однак документально таке зупинення діяльності відповідно до трудового законодавства не було оформлено (не оформлялося ні як простій, ні як перехід на неповний робочий час тощо).Чим загрожує така невиплата підприємцю? Чи повинен він був провадити нарахування за місяці зупинення діяльності?
Оксана ПІРОЖЕНКО, консультант газети «Власне Діло»
Як поводитися з працівниками, якщо діяльність зупинено
Отже, розглянемо нюанси ситуації, в якій опинився підприємець. Насамперед зазначимо, що у
КЗпП не описано порядок дій саме роботодавця — фізичної особи, який зупинив діяльність. Тому в цьому випадку ми орієнтуємося на норми КЗпП, спочатку адресовані підприємствам, які опинилися у кризових або інших умовах, що супроводжуються тимчасовою бездіяльністю.Особливість, скажімо так, тимчасового непровадження діяльності підприємцем полягає в тому, що цей факт згідно з
КЗпП не оформляється якимось розпорядженням. Працівники в цей період продовжують залишатися у штаті підприємця, тобто «на папері», як і раніше, відбувається трудовий процес. Це, у свою чергу, тягне за собою обов’язок підприємця оплачувати їх працю в розмірі не нижче мінімальної зарплати (при повному режимі роботи), хоча насправді працівники не працюють і результат їх праці відсутній.Водночас трудове законодавство стоїть на захисті інтересів найманих працівників і покликано, якщо не запобігати неотриманню заробітної плати, то принаймні мінімізувати негативний результат від спаду виробництва.
Керуючись
КЗпП, підприємець повинен був заздалегідь подбати про працівників у разі запланованого зупинення діяльності. Варіанти дій могли бути такими:1) надати відпустку без збереження заробітної плати за заявою працівника (але не більш ніж на 14 днів);
2) перевести працівників на режим неповного робочого часу;
3) оформити простій (не з вини працівників);
4) звільнити працівників.
Якщо підприємець не вжив один із цих заходів, то, як уже зазначалося, формально він повинен був виплачувати заробітну плату у звичайному режимі, що в принципі суперечить здоровому глузду. При цьому за невиплату заробітної плати йому загрожують штрафні санкції в чималих розмірах.
Що загрожує за невиплату зарплати в період «неоформленого» зупинення діяльності
Нагадаємо, що згідно зі
статтею 24 Закону про оплату праці та статтею 115 КЗпП заробітна плата повинна виплачуватися працівникам регулярно у строки, установлені в трудовому договорі, але не менше двох разів на місяць. При цьому проміжок часу між виплатами не повинен перевищувати 16 календарних днів.У нашій ситуації підприємець не нараховував заробітну плату два місяці, за це йому загрожує відповідальність. Порушення, пов’язані з нарахуванням і виплатою заробітної плати, виявляються під час перевірки інспекції праці, її співробітники складають протокол для подальшого застосування штрафів. Також представники цього органу додатково видадуть розпорядження нарахувати та виплатити заробітну плату (у розмірі не нижче мінімальної) за ті місяці, в які ці дії відбувалися.
Відповідно до
частини першої статті 41 КУпАП штраф, що накладається на підприємців-роботодавців за порушення строків виплати зарплат, виплату їх не в повному обсязі, а також інші порушення вимог законодавства про працю, становить від 510 до 1700 грн. (від 30 до 100 нмдг).Зверніть увагу
: під «інші порушення» потрапляє безліч дій роботодавців, які призводять до порушення норм трудового законодавства (наприклад, ненадання відпустки, непроведення індексації тощо).За безпідставну невиплату заробітної плати або іншої встановленої законом виплати громадянам більше ніж за один місяць,
вчинену навмисно, роботодавці притягуються до кримінальної відповідальності за статтею 175 ККУ.За такі дії загрожує штраф від 8500 до 17000 грн. (від 500 до 1000 нмдг) або виправні роботи строком до двох років, або позбавлення волі строком до двох років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком до трьох років.
Особа звільняється від кримінальної відповідальності,
якщо до притягнення її до кримінальної відповідальності нею здійснено виплату заробітної плати.З великою імовірністю можна стверджувати, що до кримінальної відповідальності в нашому випадку підприємця не буде притягнуто, і йому загрожують лише адмінштрафи.
Додамо, що відповідно до
статті 34 Закону про оплату праці та статті 1 Закону про компенсацію в разі затримки виплати заробітної плати роботодавці зобов’язані нарахувати та виплатити працівникам компенсацію втрати частини заробітної плати. Компенсація виплачується, якщо виплата заробітної плати затримується на один і більше календарних місяців. Причому ненарахування компенсації працівникам також вважається порушенням трудового законодавства і підпадає під частину першу статті 41 КУпАП.При нарахуванні компенсації за затримку виплати зарплати, нарахованої в період з 01.01.2001 р., слід застосовувати норми
Закону про компенсацію та Порядку № 159.Однак зверніть увагу:
якщо роботодавець узагалі не нараховував заробітну плату за два місяці, то виходить, що затримки виплати не було, отже, й компенсувати нічого, тобто компенсацію нараховувати не потрібно.
Варіанти вирішення «зарплатного» питання
У цьому випадку підприємцю слід вирішити питання з працівниками напівлегально, а точніше, оформити заднім числом зазначені на початку статті деякі дії при зупиненні діяльності.
Так, відпустка без збереження заробітної плати на 15 календарних днів за заявою працівника в будь-якому разі заощадить витрати на зарплату, оскільки за робочі дні, що припадають на таку відпустку, зарплата не повинна виплачуватися. Однак оформити її слід заднім числом, як мінімум, за декілька днів до початку зупинення діяльності. У загальному випадку після отримання від працівника заяви (із зазначенням бажаної дати початку та тривалості відпустки) підприємець видає розпорядження або наказ про направлення працівника у відпустку із зазначенням дати та строку відпустки, а також дати оформлення документа. Форма такого наказу може бути довільною.
При визначенні тривалості відпустки без збереження заробітної плати слід ураховувати святкові та неробочі дні
(стаття 73 КЗпП), тобто така відпустка не продовжується на святкові та неробочі дні.Простій
у цій ситуації оформляти не зовсім вигідно. Згідно з частиною першою статті 113 КЗпП час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче 2/3 тарифної ставки встановленого працівнику розряду (окладу). При цьому підприємець повинен буде нарахувати на цю суму та сплатити всі соціальні внески «зверху» і «знизу», а також податок з доходів.Згідно зі
статтею 34 КЗпП простій — це припинення роботи, спричинене відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, непереборною силою або іншими обставинами.Причому передбачається, що працівники з’являлися на роботу, але через якісь тимчасові чинники (непоставка сировини, поломки обладнання, аварії, стихійне лихо, епідемії, перебої в енергопостачанні тощо) не можуть стати до роботи. Усе це повинно оформлятися актом простою, який складається начальником ділянки, бригадиром, старшим по залу тощо, а на його підставі видається наказ керівника (знову ж таки заднім числом).
У цьому випадку підприємцю, який не нарахував своєчасно зарплату (2/3 тарифної ставки встановленого працівнику розряду (окладу)) загрожує штраф за
статтею 41 КУпАП.З переведенням у режим
неповного робочого часу заднім числом буде ще складніше щодо «технічних» нюансів, хоча при цьому виплачувати заробітну плату дозволяється виходячи з відпрацьованого часу або залежно від виробітку (стаття 56 КЗпП), тобто зарплата може бути навіть нижче мінімальної. Неповний робочий час — особливий графік роботи, який може застосовуватися для будь-якого співробітника. Законодавством не встановлено жодних обмежень щодо мінімально можливої тривалості роботи в режимі неповного робочого часу (тобто можна встановити робочий день тривалістю 1 година; або робочий тиждень — 1 день; або 1 робочу годину при робочому тижні 1 день).Щоб перейти в режим неповного робочого часу в разі зміни істотних умов праці (систем і розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, установлення неповного робочого часу, суміщення професій, зміни розрядів і найменувань посад тощо), працівника має бути повідомлено про це не пізніше, ніж за два місяці
(стаття 32 КЗпП).Отримавши таке повідомлення, працівник або погоджується із запропонованими умовами, або підпадає під скорочення згідно з
пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП.Якщо працівник погодився перейти на запропонований режим, підприємець повинен видати наказ (розпорядження) про таке переведення (із зазначенням дати, починаючи з якої працівник працюватиме в режимі неповного робочого часу). Наказ складається в довільній формі.
Оскільки режим роботи є істотною умовою трудового договору, у разі її зміни необхідно внести відповідні зміни й до самого трудового договору: укласти додаткову угоду до нього.
За запізнілу реєстрацію додаткової угоди у службі зайнятості підприємцю нічого не буде, оскільки її строки не встановлено.
Але знову ж таки, якщо заробітну плату, нехай і в невеликому розмірі, буде нараховано та виплачено із запізненням, підприємцю загрожує все той же штраф за
статтею 41 КУпАП.Зверніть увагу ще на один дуже важливий «зарплатний» момент. Якщо підприємець оформить «заднім числом» нарахування заробітної плати або її нарахування та виплату, то тоді він фактично не сплатить у строк внески до соціальних фондів і податок з доходів (див. «ВД», 2009, № 4. с. 9), за що також йому можуть загрожувати штрафні санкції (див. «ВД», 2009, № 9, с. 40).
І навпаки, не буде жодних штрафів, пов’язаних з несплатою обов’язкових платежів, якщо підприємець пізніше нарахує заробітну плату за 2 місяці, що минули, і відповідно пізніше неї виплатить.Останній варіант для підприємця-роботодавця — це
звільнення працівників. Тут можна скористатися, як уже зазначалося, відмовою від переходу на неповний робочий час (пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП) або звільнити працівників за прогули без поважних причин (пункт 4 частини першої статті 40 КЗпП).За першою підставою працівники мають бути звільнені «заднім числом», це можуть гарантувати лише добрі відносини з роботодавцем і домовленості про післякризове повернення на роботу. Реєстрація розірвання трудового договору в цьому випадку відбудеться із запізненням, але працівникам служби зайнятості можна пред’явити табель, з якого випливає, що працівник не був на роботі, а крім того, граничних строків для цієї процедури не встановлено.
За другою підставою можна звільняти незговірливих працівників через те, що вони протягом двох місяців не були на роботі (підтвердженням може бути табель тощо). Однак у цьому випадку працівники навряд чи захочуть з’явитися до центру зайнятості, та й підприємцю небажана їх присутність. Тому розривати договір доведеться через суд, однак сьогодні це непроблематично.
Висновки
Про заходи щодо найманих працівників при зупиненні діяльності підприємець повинен був подбати заздалегідь (оформити простій, перевести в режим неповного робочого часу, звільнити тощо).
Якщо він просто «розпустив» працівників і не виплачував заробітну плату, то він порушив трудове законодавство, і його може бути притягнуто до відповідальності згідно зі
статтею 41 КУпАП.Альтернативним напівлегальним варіантом при хороших відносинах між роботодавцем і працівниками може бути оформлення простою або переходу в режим неповного робочого часу заднім числом або звільнення працівників у зв’язку зі скороченням штату (з гарантіями післякризового поновлення).
У разі простою або переходу в режим неповного робочого часу підприємець також зобов’язаний виплачувати заробітну плату, нехай і в меншому розмірі. Тому, якщо він нарахує та виплатить зарплату пізніше, йому все одно загрожують штрафні санкції.
Водночас не слід нараховувати зарплату заднім числом, тоді, крім адмінвідповідальності, до підприємця можуть застосувати й санкції за несплату в установлені строки соціальних внесків і податку з доходів.
Документи консультації
КЗпП
— Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р.КУпАП
— Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X.ККУ
— Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341-III.Закон про оплату праці
— Закон України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР.Закон про компенсацію
— Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 р. № 2050-III.Порядок № 159 — Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати, затверджений постановою КМУ від 21.02.2001 р. № 159.
