Отримання допомоги по вагітності та пологах підприємцем-єдиноподатником, який додатково працює за трудовим договором на підприємстві
ЗАПИТАННЯ. Жінка є підприємцем на єдиному податку, а також працює за трудовим договором на підприємстві. Ідучи в декретну відпустку жінка принесла на підприємство листок непрацездатності для отримання допомоги по вагітності та пологах. Цю допомогу вона отримала на підприємстві, розрахунок здійснювався виходячи з розміру середньої заробітної плати працівниці (кошти, виплачені працівниці у вигляді допомоги, було компенсовано роботодавцю за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі — Фонд)). Однак через деякий час Фонд став вимагати від жінки повернути допомогу, отриману через роботодавця, визнавши, що вона не мала на неї права. Чи можна вважати такі дії представників Фонду обґрунтованими, чи діяла працівниця відповідно до законодавства?
ВІДПОВІДЬ. Згідно зі статтею 4 Закону № 2240 право на матеріальне забезпечення, у тому числі допомогу по вагітності та пологах, з Фонду мають застраховані особи. До таких відповідно до статті 2 цього Закону належать наймані працівники, а також інші особи, на користь яких здійснюється загальнообов’язкове державне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням. Таким чином, у цій ситуації жінка формально є двічі застрахованою особою, оскільки за неї сплачують страхові внески як за найману працівницю та сама вона сплачує внески як підприємець (до Фонду надходять відрахування від єдиного податку). Тому при настанні страхового випадку (вагітність і пологи) вона має повне право на допомогу по вагітності та пологах.
Водночас виникає запитання: де та в якому порядку вона може й повинна її отримувати? Порядок виплати допомоги по вагітності та пологах такий.
Наймані працівники отримують її за місцем роботи. Підтвердженням страхового випадку є листок непрацездатності.
Сума допомоги
розраховується виходячи із середньої заробітної плати згідно з Порядком № 1266. У загальному випадку береться зарплата (з урахуванням граничної величини для сплати внесків) за шість місяців перед настанням страхового випадку (або фактично відпрацьований час). Потім визначається середньоденна зарплата та множиться на кількість робочих днів, що припадають на відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами (див. «ВД», 2009, № 8, с. 17).Підприємці-єдиноподатники згідно з
пунктом 4.2 Порядку № 57 звертаються за допомогою до робочого органу Фонду, де вони перебувають на обліку.Для цього вони подають такі документи:
—
листок непрацездатності;— заяву на ім’я директора робочого органу Фонду про надання певного виду матеріального забезпечення (допомоги по вагітності та пологах) із зазначенням реєстраційного номера страхувальника;
— довідку податкового органу про суму сплаченого за розрахунковий період єдиного податку.
Також
пунктом 4.2 Порядку № 57 для отримання соцзабезпечення передбачено надання копії трудової книжки як підтвердження страхового стажу. Однак у випадку з «декретним» лікарняним він не має значення, оскільки в будь-якому разі виплачується у 100-відсотковому розмірі середнього заробітку.Розрахунок допомоги для єдиноподатників також провадиться згідно з
Порядком № 1266. Для фізичних осіб — єдиноподатників середньоденний дохід, з якого призначаються страхові виплати за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, обчислюється за такою формулою:Д = П х В : З : К,
де Д — середньоденний дохід;
П — розмір податку за розрахунковий період, який сплачує особа (без урахування збільшення ставки єдиного податку за кожного найманого працівника або члена сім’ї);
В — відсоток суми встановленого розміру податку, що перераховується до Фонду (спрямовується 11 %);
З — розмір страхового внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, визначений законодавством (очевидно, стосовно Фонду йдеться про ставку 1,9 %);
К — кількість календарних днів за розрахунковий період (розрахунковий період для допомоги становить шість місяців).
Зауважимо, що жінка-підприємець не може відпустити сама себе у відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами, але ця обставина не позбавляє її права на допомогу за 126 календарних днів.
Такі основні правила отримання допомоги найманою працівницею і жінкою-підприємцем на єдиному податку. При цьому в законодавстві немає жодних вказівок
щодо ситуації, коли застрахована особа є одночасно найманим працівником і підприємцем-єдиноподатником. Однак у нормативних документах не встановлено обов’язок отримувати в такому разі матеріальне забезпечення з Фонду виключно як підприємець.Однозначно, що жінка не зможе отримати подвійну допомогу і в Фонді, і за місцем роботи, незважаючи на те, що її величина залежить від отриманого доходу та сплачених внесків. Пояснимо чому.
Вище зазначалося, що допомога надається найманим працівникам і підприємцям за різними механізмами. Однак у кожному з випадків потрібно надати
листок непрацездатності. Сьогодні за копією листка непрацездатності можна отримати допомогу лише працюючи за сумісництвом, при тому, що особа, зрозуміло, повинна мати й основне місце роботи.Щодо випадку, який розглядається, існує роз’яснення Мінпраці в
листі від 01.11.2006 р. № 682/020/99-06, і пізніше роз’яснення Фонду в листі від 17.12.2008 р. № 04-29-2507. У першому листі представники Мінпраці акцентують на тому, що жінка може отримати допомогу лише в одному місці, на їх думку, там, де вона працює за трудовим договором (однак не виключено можливість обрати Фонд для отримання допомоги). У другому листі працівники Фонду доходять аналогічної думки та формулюють її так: «...якщо особа одночасно провадить підприємницьку діяльність і працює за трудовим договором, вона має право отримати допомогу по вагітності та пологах за основним місцем роботи, тобто там, де знаходиться його трудова книжка, на підставі листка непрацездатності, виданого в установленому порядку».Як бачимо, сам Фонд вважає, що місцем отримання допомоги має бути місце основної роботи (з оформленням трудової книжки). Зауважимо: якби жінку було оформлено без трудової книжки, то формально вона працювала за сумісництвом, тоді допомогу на цьому місці їй виплатити не могли, оскільки вона не змогла б надати довідку з основного місця роботи із зазначенням розміру заробітної плати.
Таким чином, жодних порушень при виплаті допомоги по вагітності та пологах найманій працівниці не було. Цікавитися тим, чи є паралельно жінка підприємцем, підприємство не було зобов’язане, а всі необхідні відомості та документи було надано.
Додамо, що, на нашу думку, висновки наведених вище
листів стосуються спроб отримати допомогу і на роботі, і у Фонді. Однак це не означає, що жінка не може на власний вибір отримати допомогу або за місцем роботи, або у Фонді. Насамперед вона повинна орієнтуватися на розмір допомоги, який передбачається, при отриманні в роботодавця чи у Фонді. Його можна розрахувати самостійно або звернутися за консультацією до бухгалтерії підприємства чи до працівників Фонду.Щодо «технічних» нюансів отримання допомоги, то дещо більша тяганина очікує жінку, яка звернеться до Фонду.
Документи консультації
Закон № 2240
— Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 р. № 2240-III.Порядок № 1266
— Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затверджений постановою КМУ від 26.09.2001 р. № 1266.Порядок № 57
— Порядок надходження до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності коштів, отриманих від сум єдиного податку, їх обліку та використання, затверджений постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 04.09.2003 р. № 57.
Щодо виплати допомоги по вагітності та пологах застрахованій особі,
якщо особа одночасно провадить підприємницьку діяльність і працює за трудовим договором
Лист Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 17.12.2008 р. N 04-29-2507
Згідно з
ч. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 р. № 2240 (далі — Закон № 2240) матеріальне забезпечення застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору, призначається та надається за основним місцем роботи, крім допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги по вагітності та пологах, які надаються таким особам за основним місцем роботи та за сумісництвом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.Підставою для призначення допомоги з тимчасової непрацездатності, по вагітності і пологах відповідно до
ч. 1 ст. 51 Закону № 2240 є виданий в установленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом — копія листка непрацездатності, посвідчена підписом керівника та печаткою за основним місцем роботи.Відповідно до
ч. 2 ст. 50 Закону № 2240 застрахованим особам, які провадять підприємницьку діяльність, матеріальне забезпечення та соціальні послуги призначаються і виплачуються виконавчою дирекцією відділення Фонду за місцем їх обліку як страхувальників.Провадження підприємницької діяльності разом з виконанням робіт за трудовим договором не є сумісництвом, оскільки відповідно до
ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, яка провадиться суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та отримання прибутку. А сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації чи у фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності.Відповідно до
Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. № 1266, найманому працівнику, який працює за трудовим договором, страхові виплати розраховуються із середньої заробітної плати (доходу) в межах максимальної величини (граничної суми) місячної заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески. Фізичній особі — підприємцю, яка сплачує єдиний податок, страхові виплати згідно з п. 19 зазначеного Порядку розраховуються за формулою виходячи із суми сплаченого єдиного податку.Також слід зазначити, що
п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мін’юсту та Мінсоцзахисту України від 29.07.93 р. № 58, установлено, що трудові книжки ведуться лише за місцем основної роботи.Отже,
якщо особа одночасно провадить підприємницьку діяльність і працює за трудовим договором, вона має право отримати допомогу по вагітності та пологах за основним місцем роботи, тобто там, де знаходиться її трудова книжка, на підставі листка непрацездатності, виданого в установленому порядку.Роз’яснення щодо зазначеного питання надавалися Міністерством праці та соціальної політики України
листом від 01.11.2006 р. № 682/020/99-06.
Заступник директора С. Буринський
