Теми статей
Вибрати теми статей
Сортувати за темами

Дешево можна, однак обережно (продаж товару за ціною нижче ціни придбання)

Редакція ВД
Власне Діло Жовтень, 2009/№ 19
Друк
Стаття

Дешево можна, однак обережно (продаж товару за ціною нижче ціни придбання)

 

У період кризи торгівля йде непередбачено такою мірою, що придбаний товар доводиться інколи продавати навіть на збиток: дешевше, ніж купували. У зв’язку з цим багатьох підприємців турбує, чи дозволено так чинити. Який контролюючий орган може висунути у цьому випадку претензії та якою може бути сума штрафних санкцій?

Відповідаючи на ці запитання, заразом розкриємо секрети того, як правильно скинути ціни та уникнути проблем з перевіряючими. Тож приступаємо.

Віталіна МІРОШНИЧЕНКО, консультант газети «Власне Діло»

 

Документи статті

ЦКУ

— Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.

ГКУ

— Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV.

Закон № 2181

— Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-III.

Закон про податок на прибуток

— Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР.

Постанова № 847

— постанова КМУ «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 23.07.2009 р. № 847.

Положення про уцінку

— Положення про порядок уцінки і реалізації продукції, що залежалась, з групи товарів широкого вжитку, продукції виробничо-технічного призначення та надлишкових товарно-матеріальних цінностей, затверджене наказом Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України від 10.09.96 р. № 120/190 (у редакції наказу від 15.12.99 р. № 149/300).

 

Увага: як не можна

Доволі часто суб’єкти господарювання зловживають продажем товару за цінами нижче собівартості або нижче цін придбання. Для чого це робиться, не обговорюватимемо. Але існує факт: витрати на купівлю товарів зростають, доходи від продажів падають, отже, прибутку немає і податки сплачувати не потрібно. Природно, такі операції є «сигнальною лампочкою» насамперед для податківців і свідчать про те, що з платником податків щось негаразд.

Якщо при цьому суб’єкт господарювання ще й діє необережно, він неодмінно матиме серйозні проблеми аж до визнання договору продажу товарів нікчемним (з необхідністю повернути один одному товар і гроші за нього). Тому,

реалізуючи товар дешевше вартості його придбання, слід максимально убезпечити себе, не допускаючи такого:

систематичного (частого) продажу товару нижче цін придбання;

— продажу товару за значно зниженою ціною

практично відразу після його купівлі (у тому самому місяці або кварталі, в якому його було придбано);

— продажу товару

в значних обсягах, унаслідок чого податковий кредит (ПК) з ПДВ стає набагато більшим, ніж податкове зобов’язання (ПЗ);

відсутності товару на складі підприємця аж до моменту його продажу (наприклад, після купівлі товар зберігається у продавця або у третьої особи до того моменту, поки підприємець не укладе договір про його продаж).

 

Що загрожує?

Основним контролюючим органом, якого підприємцю слід остерігатися в цій ситуації, як ви вже здогадалися, є податкова інспекція. Саме її представники, виявивши при перевірці операції, описані в попередньому розділі («Увага: як не можна»), найімовірніше, стануть прискіпуватися.

На їх думку, товари, продані нижче ціни придбання, використовуються не в господарській діяльності. Отже, ні витрат, ні ПК щодо них немає. І це лише тому, що від продажу товарів отримано збиток, тоді як метою роботи підприємця є отримання прибутку.

Звичайно, можна сперечатися з податківцями, доводячи, що підприємець має право самостійно встановлювати ціну на товар (крім державно регульованих цін довідка 1). А значить, ціна продажу товару, яка нижче ціни його придбання, сама собою не свідчить про те, що товар використано не в госпдіяльності підприємця. Допоможуть у цих спорах такі норми:

— «

Підприємництво здійснюється на підставі... самостійного... встановлення цін на продукцію і послуги відповідно до закону» (стаття 44 ГКУ);

— «

Вільні ціни визначаються суб’єктами господарювання самостійно за згодою сторін» (стаття 190 ГКУ).

Однак за наявності додаткових ознак, що свідчать про те, що підприємець занижує ціну лише для того, щоб уникнути сплати податків та отримати з бюджету відшкодування ПДВ (ознаки з розділу «Увага: як не можна»), немає жодних гарантій того, що спір з податківцями вдасться виграти. Тим паче, що в таких ситуаціях

суди, зокрема Верховний Суд України, часто є саме на боці податківців. І прикладів тому безліч (щоправда, стосовно юридичних осіб, але у цьому випадку вимоги до фізичних і юридичних осіб однакові) починаючи з 2002 року аж до теперішнього часу (постанови ВСУ від 07.05.2008 р. № 08/104, від 03.06.2008 р. № 08/121, від 04.09.2007 р. № 07/97, від 12.10.2004 р. № 12/239н, від 11.02.2003 р. № А7409/1-03, від 26.11.2002 р. № 20-6/030) довідка 2.

У всіх зазначених справах ВСУ обмежувався визнанням такого:

«товар використано не в господарській діяльності». Чим це може загрожувати підприємцю?

1. Якщо він перебуває

на загальній системі оподаткування, з його витрат виключать витрати на купівлю дешево проданих товарів. У результаті збільшиться чистий дохід, отже, податківці донарахують підприємцю податок з доходів (ПДФО). До того ж, імовірно, доведеться доплатити внесок до ПФ (оскільки він розраховується як 33,2 % від чистого доходу).

Крім доплати ПДФО та внеску до ПФ, підприємця можуть покарати штрафами. Сума штрафів залежить від того, коли виявиться «дешевий» продаж: у тому самому році, в якому його здійснено (штрафи незначні), або вже протягом наступних років. Детальніше про штрафи див. «ВД», 2009, № 17, с. 19.

Ну а

якщо підприємець працює на єдиному податку або фікспатенті, про зменшення витрат йому не слід турбуватися, оскільки для цілей оподаткування (сплати єдиного податку, вартості фікспатенту та внеску до ПФ) сума витрат не має значення.

2. Підприємця, який є

платником ПДВ, податківці позбавлять права на ПК, відображений при купівлі товарів, проданих потім нижче вартості їх придбання. Власне, саме через великі сум ПДВ, що підлягають відшкодуванню з бюджету, податківці зазвичай і судяться. У результаті цього підприємцю донарахують ПДВ, а також штраф за несвоєчасну його сплату — 10 % від донарахованого ПЗ за кожний місяць (квартал) несплати, але не більше 50 % недоплати і не менше 170 грн. (підпункт 17.1.3 Закону № 2181).

Якщо ж підприємець не є платником ПДВ, то йому нічого боятися.

Таким підприємцям (неплатникам ПДВ і до того ж єдиноподатникам або на фікспатенті) податківці навряд чи приділятимуть пильну увагу, оскільки від їх дешевих продажів бюджет ніяк не постраждає.

3. Щодо того, чи визнають нікчемним договір продажу товарів за цінами нижче цін їх придбання, то, найімовірніше, не визнають. Принаймні у згаданих

постановах ВСУ про це йшлося між іншим. ВСУ всього лише нагадав, що договір, укладений з метою незаконно оволодіти майном держави (мається на увазі безпідставне отримання ПДВ-відшкодування), є нікчемним (стаття 228 ЦКУ). А нікчемний договір, у свою чергу, визнається недійсним без суду (стаття 215 ЦКУ). Мало того, усе, отримане відповідно до такого договору (нікчемного та такого, що завдав шкоди майну держави), може бути стягнуто з обох сторін у дохід держави, але для такого стягнення без рішення суду не обійтися (стаття 208 ГКУ).

На щастя,

ВСУ ні за однією з названих справ не виніс рішення про конфіскацію товару та виручки, оскільки не було доказів того, що платник податків дійсно намагався заволодіти державним майном. І це ще незважаючи на те, що суб’єкти господарювання діяли необережно і систематично здійснювали такі операції у великих розмірах. ВСУ всього лише направив зазначені справи на повторний розгляд до судів першої інстанції. Отже, ймовірність визнання договору нікчемним мала.

Ми розглянули наслідки необережних дій. Однак їх краще за все уникати. Яким чином? Зараз і розповімо.

 

Як можна?

Оскільки підприємець має право самостійно визначати ціну на товар

(стаття 190 ГКУ), він має право поставити її й нижче ціни купівлі цього товару. Щоб у податківців не виникало сумнівів у тому, що інакше зробити неможливо, таку дію слід обґрунтувати.

Найкращим доказом справедливого зниження цін є уцінка товару

. Уцінка здійснюється у тому випадку, коли товар утратив свої первинні якості та вже є менш привабливим для покупців, а саме:

— товар залежався (не продається більше трьох місяців);

— товар не має попиту в покупців;

— товар частково втратив свою первинну якість (згорів; знаходився у приміщенні, де була пожежа; висох; промок; зіпсувався (якщо продукти харчування); пошкоджений комахами, гризунами; застарівся, вицвів через демонстрацію на вітрині тощо);

— надлишки матеріалів не використано у виробництві понад трьох місяців, оскільки зник (зменшився) попит на продукцію, що виготовляється з їх застосуванням

(пункт 1 Положення про уцінку).

Узагальнюючи все наведене, зазначимо, що

продавати товари за низькою ціною правильно так:

— несистематично

(зрідка);

не раніше ніж через три місяці після їх придбання (протягом цього періоду товар повинен знаходитися на складі підприємця, а не на зберіганні в іншої особи);

попередньо уцінивши товари, що відбувається за рішенням підприємця. Про уцінку доцільно скласти документи (наказ та акт), які б підтвердили факт її проведення і причини, що призвели до цього. Звичайно, фізична особа — підприємць не зобов’язана вести бухоблік і складати первинні документи, але все є таки в можливих спорах з податківцями наказ і акт уцінки будуть істотними доказами правоти підприємця. Орієнтовно вони можуть виглядати так:

 

img 1

 

img 2

 

Оформивши таким чином уцінку ціни товарів, підприємець може заспокоїтися. У цьому випадку жоден суд не визнає факт використання товару не в господарській діяльності. Та й самі податківці до таких операцій, імовірно, не чіплятимуться (зрозуміло, якщо не повторювати їх підозріло часто).

Щодо оподаткування, то

уцінка товарів ніяк не впливає ні на витрати, ні на доходи. Це технічний момент (на підприємствах — бухгалтерський, у підприємця — обліковий), що не впливає на об’єкт оподаткування (підпункт 5.9 Закону про податок на прибуток) .

Отже,

незважаючи на те, що товари може бути уцінено до ціни нижче ціни їх купівлі, можна:

— вартість їх купівлі

уключати до витрат;

— ПДВ, сплачений при їх купівлі,

уключати до ПК.

Ну а

якщо підприємець уже дуже обережний, він може просто не відображати витрати та ПК щодо товарів, які вирішив продавати нижче ціни їх придбання. За таких обставинах податківці не заперечуватимуть проти дешевого продажу, до того ж підприємцю не обов’язково оформляти уцінку.

Таким чином, ніщо не заважає підприємцю продавати зіпсований, застарілий, залежаний тощо товар дешевше, ніж його було придбано. Жодні контролюючі органи його за це покарати не зможуть.

Та й навряд чи стануть чіплятися, якщо все оформити правильно (скласти документ про уцінку після закінчення хоча б трьох місяців з моменту купівлі цього товару). Ну а для того щоб не привертати до себе зайвої уваги, потрібно просто «дешевими» продажами дуже не зловживати.

 

Висновки

Підприємець, який вимушений продати товар за ціною нижче ціни його придбання, щоб уникнути проблем з податківцями, повинен

пам’ятати про те, що не можна:

— часто здійснювати такі продажі;

— дешево продавати товари відразу після їх купівлі (у тому самому місяці або кварталі);

— продавати товар у значних обсягах;

— допускати відсутність товару на складі аж до моменту його продажу.

При цьому убезпечити себе та

довести, що товари дійсно використано в госпдіяльності, допоможуть два документи: наказ про уцінку товару та акт його уцінки (до ціни, яка нижче ціни придбання).

Якщо такі документи є, можна сміливо включати вартість придбаних товарів до витрат, а ПДВ, сплачений при купівлі, — до ПК, незважаючи на те, що товари продано дешевше, ніж їх було придбано. І жодний контролюючий орган покарати за це підприємця не зможе.


Довідкова інформація (довідка)

1 Товари, ціни на які регулює держава:

пшениця тверда, пшениця м’яка, зерно суміші пшениці та вівса (меслин), жито озиме, жито ярове, ячмінь, борошно пшеничне, борошно житнє, цукор-пісок (з буряку)постанова № 847.

2

Справедливості ради зазначимо, що є й позитивні рішення судів за аналогічних обставин — на користь підприємців: постанови ВГСУ від 13.04.2005 р. № 11/135, від 03.08.2005 р. № 32/585, ухвала ВАСУ від 20.12.2006 р.
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі