За яким курсом відображається валютна виручка в єдиноподатника?
ЗАПИТАННЯ. Підприємець на єдиному податку отримує виручку в іноземній валюті спочатку на розподільчий рахунок, а потім — на валютний рахунок. За яким курсом її записувати до Книги ф. № 10 і порівнювати з критерієм «500 тис. грн.»: за курсом на день зарахування на розподільчий рахунок чи за курсом на день зарахування на валютний рахунок?
ВІДПОВІДЬ. Якщо єдиноподатник отримав виручку в іноземній валюті, він має записати її до Книги ф. № 10 того дня, коли її зараховано на валютний рахунок. При цьому сума виручки записується до Книги ф. № 10 не у валюті, а в гривнях. Для перерахунку її в гривні слід використовувати офіційний курс НБУ, що діє на момент зарахування виручки на рахунок. Тепер детальніше.
В Указі № 746 сказано, що виручкою єдиноподатника вважається «сума, фактично отримана суб’єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) до каси від здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг)» (стаття 1 Указу № 746).
Таким чином, сума визнається виручкою тільки тоді, коли вона фактично отримана, тобто потрапила на рахунок, що належить підприємцю.
Як відомо, поточний рахунок відкривається самим підприємцем і служить, зокрема, для зберігання його грошей (підпункт 1.8 Інструкції № 492). А що з розподільчим рахунком? Розподільчий рахунок не належить підприємцю, а є рахунком банку (лист НБУ від 30.03.99 р. № 18-111/943-2754 довідка 1), який використовується банком з технічною метою.
Отже, надходження валюти на розподільчий рахунок не тягне за собою жодних наслідків для підприємця.
Тому отримана валюта визнається виручкою саме в той день, у який банк зарахує її зі свого розподільчого рахунка на поточний рахунок клієнта-єдиноподатника.Детально про це ми писали у «ВД», 2006, № 14, с. 41. А зовсім недавно податківці підтвердили цю думку, щоправда, стосовно єдиноподатників — юридичних осіб (оглядовий
лист ДПАУ від 10.07.2009 р. № 14487/7/15-0417). Проте за цих умов між підприємцем і юридичною особою різниці немає, тому, на наш погляд, підприємець-єдиноподатник теж має право користуватися зазначеним роз’ясненням ДПАУ.Документи консультації
Указ № 746
— Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» в редакції від 28.06.99 р. № 746/99.Інструкція № 492
— Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затверджена постановою Правління НБУ від 12.11.2003 р. № 492.План рахунків № 280
— План рахунків бухгалтерського обліку банків України, затверджений постановою Правління НБУ від 17.06.2004 р. № 280.План рахунків № 388
— План рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України, затверджений постановою Правління НБУ від 21.11.97 р. № 388 (утратив чинність).
Довідкова інформація (довідка)
1 Відтоді як було складено зазначений
лист НБУ, розподільчі рахунки клієнтів не змінили своїх функцій. Як у 1999 році, так і зараз у банківському Плані рахунків (План рахунків № 388 і План рахунків № 280) вони пасивні і містяться в розділі 26 «Кошти клієнтів банку» (номер 2603). Інакше кажучи, незважаючи на те, що розподільчі рахунки за всіма ознаками є заборгованістю банку перед клієнтами, насправді ними користується виключно банк (для тимчасового зберігання коштів клієнта до їх зарахування на поточний рахунок), а не клієнти. Звідси стає зрозуміло, що розподільчі рахунки все-таки належать не клієнтам, а банку.
