Діяльність автомобільного перевізника: відповіді на запитання читачів
Серед наших читачів немало тих, хто займається діяльністю, пов’язаною з автомобільними перевезеннями. У цій публікації ми наведемо відповіді на деякі запитання наших читачів, які стосуються цього виду діяльності.
ЗАПИТАННЯ.
Підприємець на єдиному податку займається пасажирськими перевезеннями автомобільним транспортом. Ліцензія на здійснення перевезень є, з міськвиконкомом укладено договір на здійснення перевезень. У власності підприємця автотранспорту немає. Як правильно укласти договір оренди на автобус, якщо для здійснення перевезень використовується особистий транспорт водія (звичайна фізособа). Як у такому разі правильно вчинити з розподілом прибутку? Чи можна домовитися про те, що підприємець надає власнику автобуса право на використання маршруту в оренду, а він за це відраховуватиме йому частину прибутку? Чи можна, щоб витрати на ремонт автомобіля власник автобуса брав на себе?
ВІДПОВІДЬ.
Отже, з одного боку є перевізник, що має ліцензію і договір на здійснення перевезень з міськвиконкомом, а з другого — є власник автобуса, він же водій, який не має ні ліцензії, ні договору з міськвиконкомом на здійснення перевезень. Як же слід правильно оформити ваші відносини для подальшої взаємовигідної співпраці?Єдиним законним варіантом у такому разі є укладення перевізником договору оренди транспортного засобу з власником автобуса
. Це випливає з того, що перевізник зобов’язаний використовувати транспортні засоби на законних підставах (див. детальніше про це «ВД», 2010, № 5, с. 41 — 43). Ні про яке здавання маршруту в оренду не може бути й мови.Водночас не обов’язково встановлювати орендну плату за користування автобусом у фіксованій сумі, сторони цілком можуть обумовити в договорі оренди, що сума орендної плати щомісячно становить певний відсоток від прибутку перевізника.
Стаття 762 ЦКУ повністю віддає сторонам договору оренди право самостійно встановлювати форму та розміри орендної плати. Також у договорі сторони можуть передбачити й те, що витрати на поточний ремонт автобуса несе власник автобуса. Норми ЦКУ досить ліберальні і дозволяють це робити.Якщо ж підприємець хоче скористатися послугами водія, який одночасно є власником транспортного засобу, то з таким водієм треба укласти трудовий договір.
Оформлення послуг водія цивільно-правовими договорами суперечитиме законодавству України. Річ у тім, що в Ліцензійних умовах чітко зазначено про необхідність оформлення водіїв саме на роботу (підпункт 2.3.1), що має на увазі єдиний варіант — укладення з водієм трудового договору.
ЗАПИТАННЯ.
Чи має право перевізник не брати до штату найманого працівника, а оформляти цивільно-правові договори з фахівцями, що здійснюють техогляд і ремонт, а також перевірку технічного стану транспортних засобів?
ВІДПОВІДЬ.
Згідно із Законом про автотранспорт перевізник зобов’язаний забезпечувати технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів. Яким же чином він може виконати такий обов’язок?Стаття 22 Закону про автотранспорт
дозволяє залучати для цього суб’єктів господарювання і встановлює вимоги до них. Правила № 792 також допускають цивільно-правову співпрацю з суб’єктами, що здійснюють технічне обслуговування і ремонт автотранспортних засобів. Таких фахівців не обов’язково мати в штаті, досить звертатися до них час від часу, укладаючи щоразу окремі цивільно-правові договори.Дещо інакше справа стоїть із перевіркою технічного стану транспортних засобів. Її повинні здійснювати перевізники на підставі
статті 23 Закону про автотранспорт. Звертаємо особливу увагу на підпункт 7.3 Порядку № 974: «Щозміни технічний стан перевіряють після повернення КТЗ (колісних транспортних засобів. — Прим. ред.) з рейсу переважно під час заїзду на підприємство. Для цього перевізник організовує контрольно-пропускний пункт (далі — КПП), який має необхідні засоби для перевірки КТЗ, з метою виявлення невідповідності технічного стану КТЗ, фіксації невідповідностей, помічених водієм (водіями) КТЗ під час руху».Саме для того, щоб виконати цю вимогу, безпосередньо в штаті перевізника мають бути особи, які б здійснювали щозмінну перевірку технічного стану автотранспортних засобів.
ЗАПИТАННЯ.
Чи можна укласти договір на медогляд водіїв не з лікарнею, а безпосередньо з лікарем, який має ліцензію на провадження медпрактики?
ВІДПОВІДЬ.
Згідно зі статтею 30 Закону про автотранспорт перевізник зобов’язаний забезпечувати проведення щозмінного передрейсового та післярейсового медичних оглядів водіїв транспортних засобів.Таким чином
медик, який здійснює такий медичний огляд водіїв транспортних засобів, цілком може надавати перевізнику послуги самостійно на підставі цивільно-правового договору без посередництва медичної установи. Але в такому разі він має бути зареєстрований приватним підприємцем і мати ліцензію на провадження медичної практики (див. лист МОЗ від 16.11.2007 р. № 21.40.41-10-58/3027).Зверніть увагу, що в
підпункті 1.9 Положення № 124/345 установлюються професійні вимоги до таких медпрацівників, зокрема необхідно, щоб щозмінний передрейсовий та післярейсовий медичні огляди водіїв транспортних засобів здійснювався лікарями або середніми медичними працівниками після періодичного (1 раз на три роки) навчання методів його проведення в Українському медичному центрі безпеки дорожнього руху та його філіях.
Матеріал підготував юрист Григорій Берченко
Документи консультації
ЦКУ
— Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.Закон про автотранспорт
— Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 р. № 2344-III.Правила № 792
— Правила надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів, затверджені наказом Мінтрансу України від 11.11.2002 р. № 792.Порядок № 974
— Порядок перевірки технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками, затверджений наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 05.09.2008 р. № 974.Положення № 124/345
— Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів, затверджене спільним наказом МОЗ і МВС від 05.06.2000 р. № 124/345.Ліцензійні умови — Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом згідно з видами робіт, визначеними Законом України «Про автомобільний транспорт», затверджені наказом Держкомпідприємництва, Міністерства транспорту і зв’язку від 01.02.2008 р. № 9/119.
